23 серпня Україна відзначила державне свято “День українського прапора”. І це важливе свято, адже прапор є одним з основних символів держави. Існує фраза: «Символи керують світом». На мою думку, це швидше не фраза, а метафізичний принцип.

В масову свідомість українців (та не лише українців) вже давно закидається думка, що символи – це щось таке, що, в основному, несе виключно естетичне навантаження і надавати глибшого змісту не варто.

Це вкладається в масову свідомість тими людьми, які чітко розуміють протилежне. Наприклад, - захоплення Криму московитами. Що перше вони зробили? Знищили все, що нагадувало б про Україну. Забороненим стало все: прапори, тризуб, пісні, вишиванка тощо. Українських патріотів загнали у повністю вороже середовище, де їх психологічно ламали, де не було нічого свого – все чуже, але принесене руками не тільки московитів, а й кадирівців, якутів, хохлів, малоросів та ін. Додайте до цього свідому зрадливу бездіяльність влади в Києві, відсутність наказів та взагалі будь-якої визначеності, погрози сім’ям тощо. Але початок своєї перемоги орда заклала саме в символах. Бо це була перемога на духовному рівні, за якою йшла перемога на рівні історично-світоглядному.

Українська влада щось схоже зробила? Та вона навіть війну війною не називає, що має жахливі юридичні наслідки. А це ще тільки початок – квіточки будуть потім. Прослідкуйте, як змінилась риторика щодо добровольців: вже давно високопосадовці відкрито кажуть, що це незаконні бандформування! Чи можливо це було у 2014-16?

Та повернімося до символів. Вони несуть глибинний метафізичний та сакральний зміст. Хрест, сварга, алатир, тризуб, бережа. Всі вони мають своє походження, глибинну вкоріненість в багатотисячну історію, своє значення та своє енергетичне наповнення. І нехай плебс собі думає, що це все так просто. Вороги йому ще й допоможуть так думати. Від того їм тільки легше буде керувати.

Щоб зламати волю народу, ослабити його силу, необхідно обірвати його вікову вкоріненість, його зв’язки з предками, з землею. Наші символи повинні служити українському народу, давати йому силу, бути для нього животворним джерелом. Так має бути.

Проте ворогів це не влаштовує. Тому є досить багато різних спотворень та викривлень. У цій статті мова йтиме про наш стяг. Жовто-блакитний, а не синьо-жовтий.

Ви навіть з точки зору словесності вдумайтесь: наскільки легко і природно вимовляється «жовто-блакитний».

Я не ставлю собі за мету заходити в суперечки, робити посилання на історію чи ще щось. Такого в інтернеті вже давно є дуже багато і ви без проблем можете з ним ознайомитись. Я хочу розглянути це з іншої точки зору.

Який символізм з метафізичної точки зору несе жовто-блакитний стяг?

Жовтий колір – колір вогню, сонця, енергії. Блакитний (синій) – колір води, інформації.

Жовтий – практично у всіх релігіях має одне і те ж значення, котре дуже спрощено можна звести до вогню - духовної енергії, що наповнює, зігріває, очищає.

Вода – те, що протиставляється вогню, але насправді складає з ним певну нерозривну дуальність. Так само як енергія та інформація.

До речі, символ «інь-янь» в багатьох східних філософіях зображається саме жовто-блакитним, на чому мало хто в Україні наголошує.

З точки зору гармонії всесвіту, котра має своє спрощене відображення і в метафізичних принципах та законах геральдики, саме жовтий колір повинен бути зверху. Духовне стоїть вище від матерії, матерія є вторинною. Гармонійна природовідповідна світобудова. Світобудова, котра відповідає Творцям, а не браконьєрам.

Порушуючи гармонію та ставлячи зверху синій колір, ми руйнуємо метафізичний, духовний символізм. Замість природовідповідності, притаманної морально-здоровим творчим людям, ми отримуємо споживацький світогляд, що притаманний браконьєрам. «Після нас – хоч потоп» - таке їх життєве кредо.

Вогонь є легшим ніж вода, відповідно повинен знаходитись зверху. Інакше вогонь буде «гаситись» водою. Напрошується аналогія із тотальною перенасиченістю інформацією - неструктурованою, негативною, непотрібною, безглуздою, за якою стає дуже важко віднайти в собі духовне начало, адже і в цьому напрямі брехні багато – від усіляких модних вчень, філософсько-релігійних течій і до сект різного розряду. В Україні свою секту зміг створити навіть чорношкірий, добре при цьому заробивши. До цього варто додати й діяльність майже всіх провідних україномовних ЗМІ, та й не тільки україномовних. Колись, до речі, в наукових колах була популярна думка, що люди настільки неосвічені, бо нема доступу до інформації. Але з появою інтернету питання вирішилось. Тільки чи стало краще? Чи більше стали люди читати? Розуміти та усвідомлювати? Чи відбулось саме перенасичення інформацією із реалізованим принципом: “на мою свободу слова браконьєри виливають потоки свободи брехні”.

Проаналізуйте шлях Ук­раїни з 1991 року. Хто знаходиться при владі та в бізнесових колах? Творці чи браконьєри? А що за цей час відбулось з українським народом – з його багатством, генофондом, здоров’ям, з його чисельністю, врешті-решт? А що відбувається з екологією: повітрям, питною водою, річками, лісами? Браконьєри переконливо перемагають. Природа та український народ (особливо, творці) знищуються. І вороги ніколи не зупиняться – їх зупинимо тільки ми.

Я не був та не стану прихильником тези «перевернемо прапор – і заживемо». Це абсурд, бо цього недостатньо. Але майбутнє твориться в теперішньому вже зараз. І наше завдання його творити. Первинними є метафізичні рівні існування людини. І якщо ми прагнемо перемоги, то повинні працювати на усіх фронтах. Без перемоги на духовному, історично-світоглядному та інформаційному рівнях – не бачити нам перемоги і на фізичному рівні.

А щоб перемогти на духовному рівні, український народ, починаючи зі своєї природної еліти, повинен використовувати свій тисячолітній спадок, наповнений справжніми потужними символами. І одним із дуже важливих символів є саме «жовто-блакитний» стяг! 

Війна за Незалежність із Московією, що почалась у 2014 році, також додала певний доказ “правильності” жовто-блакитного стяга.

Коли кров потрапляє на жовто-блакитний військовий шеврон, той стає червоно-чорним.