Персонал використовує додаток для смартфонів для водіїв, щоб розблокувати автомобіль Toyota Motor Corp. Mirai з паливними елементами (FCEV) під час демонстрації системи підтримки транспортних операцій на Іграх Токіо 2020 1 липня в Токіо.

Це вимагало деякого хімічного чаклунства, але олімпійський казан у Японії “ожив” не з природним газом чи якимось іншим традиційним паливом. Він спалював водень, і його полум’я було призначено не лише як маркер олімпійського духу, але й національних амбіцій.

Ігри в Токіо «залишать водневе суспільство у минулому», пообіцяв губернатор міста у 2016 році. Плани передбачали, що олімпійське село працюватиме на водні, автобуси з водневим двигуном перевозитимуть елітних спортсменів світу на змагання, а Ігри - покажуть світові, як Японія володіє воднем.

Але обіцянки майбутнього на водневому двигуні, з автомобілями, у вихлопних газах яких виробляється тільки вода, - виявилося легше давати, ніж виконувати.

Парки автобусів, які використовувались для перевезення спортсменів та засобів масової інформації всередині “пандемічної бульбашки Олімпіади”, спалили “маленький океан” дизельного палива, а не водню. Лише кілька автобусів на коротших маршрутах використовували паливні елементи з водневим двигуном. Тільки одна будівля в олімпійському селі живилася за рахунок електроенергії, виробленої з водню.

Навіть олімпійський вогонь не міг покладатися на чистий водень, який горить майже непомітним кольором. Натомість організатори змішали карбонат натрію, щоб отримати блискучий, телегенний оранжевий блиск - хоча це відбулося внаслідок деяких викидів вуглецю.

«Гонка триває», адже Альберта запускає перший в Канаді водневий концентратор.

Чому водневий ажіотаж може бути завищеним?

Замість того, щоб зробити новий показ сили водню, Олімпіада лише прослугувала для того, щоб підкреслити запитання: Чому у світі, який стрімко рухається до автомобілів на батарейках, Японія така прихильна до водню?

Це питання спантеличило навіть спостерігачів у країні.

«Протягом багатьох років вони роблять ставку на те, що водень стане наступним “найкращим” джерелом. Тому їм, ймовірно, зараз важко відмовитися від цього», - сказала Моніка Нагасіма, менеджер із залучення Азії до аналітичного центру InfluenceMap, яка проаналізувала водневу стратегію країни.

«Вони вже вклали в це величезні кошти».

Ще більш загадково: одним з найсильніших прихильників автомобілів з водневим двигуном є Toyota, компанія, яка популяризувала гібридні технології в Prius і тепер додає в свою лінійку моделей плагінів.

Ставка Toyota на водень викликала глобальну критику, оскільки представники корпорацій виступають проти регуляторних кроків щодо пріоритетності електромобілів. InfluenceMap дає компанії оцінку D за її кліматичні показники, кажучи, що Toyota «час від часу негативно ставилася до політики, що передбачає електрифікацію автомобільного сектора».

Інші виробники відверто відмовлялися від водню. «Пора політикам прийняти науку», - заявив у лютому у Twitter генеральний директор Volkswagen AG Герберт Дісс. «Зелений водень необхідний для сталі, хімікатів, аеротехніки ... і не повинен потрапляти в автомобілі. Надто дорого, неефективно, повільно і важко розгортати та транспортувати».

Але Toyota, а разом з нею і Японія, взяли інший підхід.

Toyota - компанія, що стоїть за автомобілем Mirai, автомобілем з водневими паливними елементами, вперше проданим у 2014 році, який Масахіко Маеда, головний технологічний директор компанії, назвав «відправною точкою для повноцінного розповсюдження автомобілів з воднем». Він не був сильним продавцем. До кінця 2020 року, після шести років на ринку, Toyota продала 11 000 у всьому світі. Mirai - дорогий автомобіль, який продається вдвічі дорожче, ніж аналогічний за розміром Camry.

Toyota відмовилася від співбесіди в Японії. У Канаді Toyota заявила, що представник не буде доступний тижнями. Минулого року компанія представила Mirai другого покоління, заявивши, що очікує зростання продажів у 10 разів.

На Олімпійських іграх Toyota поставляла 500 автомобілів з водневими паливними елементами як частину офіційного транспортного парку. Японія заявила, що хоче до 2030 року 800 000, і уряд витрачає значні кошти для досягнення цієї мети, виділивши лише 1,1 млрд доларів цього року для заохочення та субсидування впровадження технології. Але багаторічні зусилля принесли сьогодні на дороги трохи більше 4 000 автомобілів з водневим двигуном, десяту частину урядової мети, поставленої всього п’ять років тому.

Каліфорнія, яка хоче, щоб до 2030 року на озброєнні знаходився мільйон автомобілів з воднем і 1000 заправок, наразі нараховує 11 000 автомобілів та 48 станцій. У Норвегії, де податкові пільги витіснили транспортні засоби з викопним паливом швидше, ніж будь-де на Землі, цього року люди придбали лише 12 автомобілів з водневим двигуном, що становить лише 0,01 відсотка всіх продажів. Автомобілі з воднем користуються тими ж стимулами, що і автомобілі з акумуляторною батареєю в Норвегії, а до 2021 року продажі автомобілів з роз’ємом складали майже 85 %.

Але «водень у Норвегії майже не видно», - сказав Ойвінд Солберг Торсен, виконавчий директор Норвезької федерації автомобільних доріг, яка відстежує продажі автомобілів.

Норвегія нараховує лише дві заправні станції з воднем. У Канаді п’ять.

До кінця 2020 року Японія нарахувала 137.

«На реалізацію водневого суспільства знадобиться більше часу. Але це хороша відправна точка, щоб показати, до чого ми рухаємось», - сказав Ейдзі Охіра, генеральний директор Організації з розвитку нової енергетики та промислових технологій, національної дослідницької організації в Японії.

«Водень - не єдине рішення. Але це буде грати дуже важливу роль для вуглецевої нейтральності».

Прихильники транспортних засобів з водневим двигуном вказували на їх цінність з точки зору клімату та зручності. Водень не виробляє викидів вуглецю, коли він використовується у транспортному засобі з паливними елементами, а автомобіль з водневим двигуном можна заправити за лічені хвилини - набагато швидше, ніж автомобілі на батарейках. Діапазон може бути кращим, як і продуктивність в холодну погоду.

Щодо клімату, є підстави для скептицизму. Більшість водню у світі - це сірий водень, який виробляється з природного газу в процесі, який створює значні викиди вуглецю. Витрати набагато вище на виробництво синього водню, який використовує природний газ, але поглинає вуглець, або зелений водень, який використовує чисту енергію для електролізу водню з води.

Тоді є гроші: за оцінками Bloomberg New Energy Finance, витрати на виробничі та інфраструктурні потужності будуть близько 11 трильйонів доларів США, щоб задовольнити навіть чверть світових потреб у енергії.

Водневі амбіції Японії мають значення для Канади. Японія відчуває нестачу власних природних ресурсів, тому їй доведеться імпортувати великі обсяги водню, щоб досягти своїх цілей. Канадські родовища природного газу географічно добре підходять для постачання. В Альберті такі компанії, як Air Products and Chemicals Inc., Suncor Energy Inc. та Atco Ltd., вже розкрили плани будівництва виробництв синього водню. Вони мають можливість пожинати мільйони доларів урядів Альберти.

І Toyota не єдина у пошуках водню для транспортування. Hyundai та Honda продають моделі з паливними елементами. BMW почала дорожні випробування автомобілів на водневому двигуні в червні, хоча рекламні матеріали чітко показують труднощі технології. Навіть пальне коштує дорого: водень коштує приблизно вдвічі дорожче за кілометр, ніж заряд акумулятора.

Проте Японія прихильна до водню, сказав пан Охіра. Він очікує перегляду офіційних цілей щодо водневих транспортних засобів після того, як Японія до 2050 року зобов’язалася дотримуватися вуглецевої нейтральності.

Автомобілі - не єдине місце для водню. Кораблі, вантажівки та інші промислові споживачі також потребуватимуть нових форм живлення, щоб скоротити викиди вуглецю. Позитивним елементом японської водневої стратегії є її зосередженість на «майже всій економіці», - сказала пані Нагасіма. Тож «якщо енергетичний сектор бачить достатню кількість водню, вони можуть бути впевненішими у встановленні цілей навколо водню».

Японські чиновники також бачать цінність у використанні водню, щоб країна не ризикувала відставати від технологій, чий день ще не настав, але все ж міг би.
«Варто продовжувати інвестувати», - сказав пан Охіра. «Якщо ми зупинимо технологічний розвиток, ми втратимо те, що маємо. Нам потрібно продовжувати, якщо є можливість використовувати цю технологію в майбутньому».