Що є важливішим, первиннішим: ідеї чи матеріальний світ? Політика чи економіка? Відповіді на ці, зовсім непрості, питання ще на крок ближче підводять нас до розуміння світу, у якому ми живемо, та держави, громадянами якої ми є.

Карл Маркс колись сказав: «Політика це – концентрована економіка». І саме ця його фраза є правдивою, попри усе зло, котре він сам приніс у цей світ. Це зло, до речі, продовжує розвиватись і тепер у вигляді, так званого, “неомарксизму”.

Ситуація в Україні є чітким підтвердженням вищевказаної тези. В 90-ті роки під час “прихватизації” було викрадено значну частку національного багатства. Викрадення реалізовували колишні компартійці-комсомольці, котрі на той момент вже досить тісно переплелись із кримінальними структурами та спецслужбами. До “прихватизації” ласих шматків національного багатства допускали тільки своїх. Так було сформовано олігархат. Вже на самому старті створення олігархату в Україні всі олігархи мали певну спорідненість із Кремлем.

Далі – ті, хто викрав частку нашого багатства на крадені гроші, створили свої бізнес-проекти у вигляді теперішніх партій та провідних ЗМІ. І як результат – отримали повний контроль над управлінською владою та над масовою свідомістю. Аналізуючи цей процес в хронологічному порядку, ми можемо прослідкувати, до речі, процес деградації Верховної Ради України. Адже в перших скликаннях ВР навіть ті ж самі олігархи самостійно ставали депутатами:  Ринат Ахметов, Дмитро Фірташ, Віктор Пінчук, Петро Порошенко і т.д. Тоді вони не гребували і спільною депутатською їдальнею. А тепер у Верховній Раді сидять морально деградовані особи, з низьким рівнем освіти та культури, котрі, за вказівкою тих же олігархів, натискають кнопку «за», «проти» чи «утримався». І доплачують їм за це по кілька тисяч доларів на місяць. Колишній депутат партії Слуга Народу, Анна Скороход, стверджує, що в партії зелених слуг неукраїнського народу доплачують 5 тисяч доларів на місяць.

Але повернімося до економіки. У цьому випадку економіка сформувала контрольовану нею політику. Політика – концентрована економіка, а концентрується економіка разом з національним багатством в руках олігархів. І в існуючій олігархічній системі управління державою інакше і не може бути! Тому ця система повинна бути повністю зруйнована, адже саме вона є першопричиною багатьох руйнівних явищ в Україні на кшталт корупції, викрадення національного багатства, руйнування національної безпеки, освіти, науки, медицини тощо.

Окрім того, під час “прихватизації” та інших хитромудрих пограбувань українців ми ще й отримали негативні соціальні явища – науковці, вчителі, інженери, різні спеціалісти - втрачали роботу, змушені були перекваліфіковуватись, ставати торгашами, виїжджати за кордон і т.д. Починаючи з 2014 року нам було створено таку ситуацію, що більшість тих, хто мав би займатись розбудовою держави на різних рівнях, змушені були займатись питаннями свого виживання і забезпечення елементарних життєвих потреб своєї сім’ї. І це, до речі, є проблемою всього народу, а не тільки цих потенційних патріотичних лідерів. Тому, що сліпа сила народу здатна щось ефективне творити тільки тоді, коли її веде зряча сила еліти. А коли самої еліти нема, а те, що є - навіть не псевдоеліта, а антиеліта?!

З іншого боку, саме політика формує правила “економічної гри”. І якщо політика не знаходиться під контролем економічних важковаговиків, якщо з’являється лідер чи група лідерів, котрі формують зовсім інший порядок денний, тоді все відбувається інакше. Прикладом цього можуть бути Отто фон Бісмарк - у Німеччині, Шарль де Голль - у Франції, Лі Куан Ю - в Сінгапурі, Вацлав Гавел - у Чехії. Роль такого лідера для наших найближчих сусідів - поляків, відіграв Карл Войтила, відомий світу як Папа Римський Іоан Павло ІІ. Окремо хотів би відзначити Швецію та Норвегію, котрі знаходились у дуже важкому політико-економічному стані. І все змінилось тоді, коли група патріотів запропонувала програму “Швеція - дім для шведського народу”, і, відповідно, “Норвегія - дім для норвезького народу”. Аналогічні тези реалізовані й Голдою Меєр в Ізраїлі.

Перелічені приклади - це випадки, коли політика продиктувала правила гри для економіки, але при цьому була добре та ефективно продуманою з точки зору захисту національних інтересів. Окремо хочу звернути увагу читачів на те, що економічні наслідки політичних рішень вели до покращення життєвого рівня всього народу, а не лише верхівки. Саме це створювало повну підтримку політиці вищеперерахованих лідерів народу або команд.

І тут власне я хочу озвучити думку, котра не буде новою, але в науковій чи ідеологічній літературі зустрічається надзвичайно рідко. А саме в тому вигляді, в якому я її пропоную нашим читачам, її ще жодного разу не озвучували. Принаймні в тій літературі, котра мені потрапляла до рук.

Політика та економіка повинні бути повністю збалансованими між собою, мати системи стримувань і противаг. У випадку зміщення балансу в сторону економіки - ми отримуємо владу олігархів або, ще потужніших, транснаціональних фінансових структур. У випадку зміщення в бік політики - виникає загроза появи тоталітарних режимів.

Ідеологія Україноцентризму повинна дати чітку відповідь на питання балансу політики та економіки. В рамках всієї глибини ідеології розширеним відповідником політики є Національна Ідея, а відповідником економіки - є Національні Інтереси. З точки зору духовної, баланс Національної Ідеї та Національних Інтересів має відповідника у вигляді всесвітньовідомого символу “інь-янь”.

Українцям буде достатньо цікавим той факт, що в ведичних традиціях східних філософій, де, власне, і з’явився цей символ, його базовими кольорами є жовтий та блакитний, так само як і на українському прапорі, котрий зараз, на жаль, не відповідає українській метафізичній та духовній традиціям, адже блакитний колір повинен знаходитись знизу. Але про це ми детально напишемо в статті приуроченій до Дня Прапора України 23 серпня.

Національна Ідея та Національні Інтереси, а також їх система взаємовідносин є головними елементами Україноцентризму.

Наведу ще один приклад того, чому баланс між духовним та матеріальним, добром та злом, національною ідеєю та інтересами - повинен існувати саме в такому вигляді. Людина існує у фізичному просторі, має матеріальне тіло - з одного боку, а з іншого боку - людина є носієм Божої іскри, котру різні релігійні традиції світу називали на свій лад. Власне ця “іскра” - “Дух” - одухотворює матерію і дає можливість відрізнятись нам від структурованої купи органіки. Але при всій первинності духу, ми повинні розуміти, що ми є поєднанням духовного та матеріального. Це лише незначний фрагмент метафізичних роздумів на цю тему, проте більш детальне висвітлення даного питання було б зайвим у цій статті.

Окремими прикладами потреби такого балансу і важливості усіх складових є, так званий,  принцип “якірного ланцюга”: якщо хоча б одна ланка ланцюга не працює в системі, є пошкодженою або відсутньою - не працює вже весь ланцюг. Аналогічним є принцип “бочкових дощок”. За умови, якщо в бочці відсутня хоча б одна дощечка, вона вже не може виконувати свою функцію збереження рідини.

Один із пророків людства, Заратустра, говорив про постійну боротьбу між добром і злом ще за 2 тисячоліття до нашої ери. І в цьому контексті розкривався метафізичний принцип, котрий в сучасній фізиці був перефразований Ньютоном так: “Сила дії дорівнює силі протидії”. Провівши аналогію з політико-економічними процесами в Україні, хочу поділитись із Вами певним висновком. Економіка зараз в Україні, очевидно, підпорядкувала собі політику. Економіка як внутрішня - олігархічна, так і зовнішня - глобальна, котра зараз змушує нас позбутися залишків національних багатств. Їхні дії вже породили в глибинах українського народу протидію. Протидію, котра на піку своєї сили породжує самоорганізацію, жертовність, героїзм. Саме завдяки цим рисам було вигнано Януковича та зупинено московську армію. Та сама сила протидії народжується і зараз. І в кінці вона може розрядитись, до речі, національною диктатурою, котра наведе лад із національними багатствами та економікою, в цілому, ліквідує внутрішнього ворога та зробить Україну суб’єктом на міжнародній арені. Це закономірні процеси, в рамках моделі “інь-янь” та рівності сил дії й протидії. Але тут є одне “але” - це все відбудеться лише за умови, якщо Україна як система буде збережена. Сила дії ворогів може і розірвати Україну. Тому настільки важливим є своєчасна протидія ворогам, котра, на жаль в Україні поки не відбувається. Тому пружина стискається все далі…

У 27 номері газети “Час і Події” ми публікували “Лист Михайлу Горбачову від Нобелівських лауреатів з економіки та світових вчених” (https://www.chasipodii.net/article/26720/). Власне, принципи та поради, вказані в цьому листі, є дуже хорошим економічним дороговказом: що робити, щоб побудувати сильну економіку та багату державу? Вони суперечать тому, що у світі нав’язують структури з розряду Світового Банку чи МВФ. Але, власне, не існує жодної країни світу, котра б стала багатшою, виконуючи їхні поради. Це повинні усвідомити українці.

Нам потрібно самим створити себе. Зробити себе СУБ’ЄКТОМ! І для початку ми повинні чітко зрозуміти: чим ми володіємо, що входить до складу нашого національного багатства, яке зараз нещадно експлуатується олігархами! А потім ми, всього лише, повинні реалізувати дуже просту пораду світових вчених та нобелівських лауреатів: “Все суспільство повинно отримувати максимальну економічну ренту від використання природних багатств, особливо - Землі”.