Випускниця програми «Етика-Політика-Економіка» Українського католицького університету Наталія-Гелена Дунай завершила навчання на військовій кафедрі з психології в Академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного.

Вона успішно поєднала навчання в університеті та на військовій кафедрі Академії. Як дався дівчині цей вибір? Чи можна добре вчитися паралельно у двох вишах? А також кілька порад для вступників на військову кафедру від Наталії-Гелени Дунай – читайте в матеріалі.

– Чому Ви вирішили піти на навчання на військову кафедру з психології Національної академії сухопутних військ?

– Відчула потребу мати базову військову спеціальність, окрім вищої освіти з політології в УКУ. Від початку війни я долучалась до різних волонтерських ініціатив: плела маскувальні сітки, збирала кошти на потреби армії, також волонтерила при центрі реабілітації учасників АТО, ініціювала різні події для підтримки воїнів (ярмарки, зустрічі), зокрема, організувала випікання та збір галицьких медівників за рецептом моєї сім’ї для військових на передовій напередодні Різдва. Медівники уже стали щорічною традицію з 2019 року – з того часу, коли я вперше побувала на фронті зі студентською організацією УКУ «Україна-єдина».

Якось, в один момент, під час активної волонтерської діяльності, я усвідомила, що маю вчитись розуміти психологію військових через ті обставини, в яких перебуває Україна, що хочу бути корисною та підтримувати наших захисників. А також орієнтуватись у сфері оборони й знати, чим можу допомогти армії, крім волонтерської діяльності. Власне, тому я й обрала військову кафедру з психології в Національній академії сухопутних військ.

– Як вдалося поєднувати навчання в Українському католицькому університеті та на військовій кафедрі? Чи з розумінням ставилися викладачі?

– Моментами бувало складно, бо впродовж року в мене був визначений один «військовий» день щотижня, коли мала бути на навчанні в Академії. Відповідно, в один і той же день я щотижня пропускала пари в УКУ. Загалом, викладачі ставились до мене з розумінням та створювали умови для успішного вивчення предмету за той час, який була відсутня. Це допомагало балансувати й добре засвоювати усі дисципліни – і в УКУ, і в Академії.

– Що Вам дало навчання в Академії: які якості розвинуло і які маєте плани на майбутнє після отримання диплому?

– Два роки тому я ретельно готувалась до вступу на військову кафедру, аби успішно скласти всі вимоги з фізичної та теоретичної підготовки, відповідально ставилась до виконання всіх навчальних завдань в Академії, тож, перш за все, це сприяло розвитку наполегливості в досягненні поставлених цілей. Це стосується як підготовки до вступу, так і самого навчання впродовж року, чи виконання практичних занять на полігоні.

Я радію, що свого часу вирішила навчатись на військовій кафедрі паралельно з УКУ, бо це сприяло розширенню мого світогляду. Цікаво співставляти два різні дискурси двох навчальних закладів і формувати власну позицію. Вважаю, що це навчання було корисним ще й тому, що відрізнялось від навчання в Католицькому університеті.

Свої плани на майбутнє мені поки важко чітко окреслити – я закінчила УКУ і за крок до складання військової присяги в Академії. Відповідно в мене ще немає відчуття завершеного одного етапу в житті та початку нового. Однак знаю, як би життя не склалося – я завжди старатимусь бути корисною українській армії, а час і обставини вже визначать формат допомоги та участі.  

– Що б Ви порадили студентам, які вагаються, чи йти на військову підготовку?

– По-перше, слід чітко сформулювати для себе, які ваші пріоритети, і чи готові ви виділяти час на військову кафедру та докладати зусиль до проходження військової підготовки. По-друге, треба добре подумати, чи готові ви надалі якось використовувати здобутий досвід в житті. По-третє, якщо є час і мотивація, треба скористатися можливістю отримати новий досвід та знання на військовій кафедрі, спілкуватись з новими людьми, аби побачити різні підходи до життя та краще орієнтуватись у різноманітних подіях нашої держави.