Дивне, ніби-то, питання, оскільки відповідь закладена в назві - Союз штатів. Кожен штат - відносно самостійно керована територія, яка визнала Конституцію Союзу і федеральні закони. Така держава існувала у вигляді Союзу і користувалась чинною Конституцією аж до початку так званої «Громадянської Війни». Результатом було кардинальна зміна структури держави, яка як і раніше іменується Союзом.

Нашою Конституцією визначено, яким чином незалежна територія може приєднатися до Союзу, однак в ній повністю відсутні навіть поняття про вихід з нього. Тобто, творці Конституції були такими автократами, що ніяких думок про чийсь вихід «на свободу з чистою совістю» у них навіть і не виникало. Я ж переконаний в зворотному - вихід передбачався ось таким - встав і пішов. Без питань і претензій. Я впевнений, що так думали і діяли люди в ті далекі часи, а вони, безсумнівно, боготворили і свою, і чужу свободу. Коротше - навіщо писати і підтверджувати те, що дано Богом. Правда, в наш час все відбувається по-іншому, наочний приклад - вихід Великобританії з ЄС. Довго, клопітно і з купою проблем. Хоча розпад імперії СРСР стався якраз в Богом даному стилі - встали і розійшлися, залишивши Росію. Обійшлося майже без воєн, якщо не згадувати, як мінімум, двох чеченських.

Штати, які створили Конфедерацію, у свободі вибору не сумнівалися і поводились відповідно. Розійшлися в думках зі штатами Півночі і президентом Лінкольном - і пішли існувати незалежно - як дав їм Бог. І відповідно до Конституції. «Everything which is not forbidden is allowed» - is a constitutional principle «(« Все, що не заборонено, - дозволено»- конституційний принцип).

Нині посилено пропагується думка, що Конституція не передбачає виходу з союзу - це просто нахабна брехня, в спробах обілити діяння Лінкольна і співтоваришів. Це не в дусі Конституції, не в вірі в свободу її творців і в порушення згаданого основного принципу.

Лінкольну, і в першу чергу саме йому, не сподобалася ідея залишитися без 7 штатів, що платять податки і приносять доходи, навіть якщо така ідея ні в чому не порушувала Конституцію. Почалася війна між тепер вільними штатами Конфедерації і не менш вільними в Союзі. Ну, а привід, звичайно, відразу знайшовся - якийсь там форт атакували. Нонсенс, звичайно, - у конфедератів ніякого приводу і бажання воювати не було. Та й у армії теж.

В нав’язаній, незважаючи ні на що, війні було співвідношення - 1 млн бійців регулярної армії у Союзу і близько 200 тис. ополченців - у Конфедерації. Все, як через 80 років в радянсько-фінській війні - і «провокація» фінів, і співвідношення сил.

Я думаю, що таку війну не можна називати «громадянської», оскільки йшла вона між колишньої «метрополією», тобто Союзом, і новою державою зі своєю Конституцією, яку 7 штатів ратифікували в березні - квітні 1861 р. Війна була за свободу. Приклад з нашої ж американської історії - так звана Революція (насправді типовий переворот з приводу податків метрополії) з прийняттям Декларації Незалежності. Потім послідувала війна з колишньою метрополією за свободу колишніх колоній. Жодна зі сторін не називає її «громадянської».

Лінкольн і його Союз виграли війну із зрозумілих причин - різний рівень ресурсів і крайня жорстокість армій Союзу, що використовували тактику випаленої землі (див. наприклад «пригоди» генерала Шермана). В результаті приєднали назад колишніх «сепаратистів», котрі недовго були вільними. Тобто це була типова імперіалістична війна з тими, кому захотілось звільнитися. На тій же землі тільки на 100 років пізніше. А що ж тепер з Союзом? Такі держави з поширенням на приєднаних суб’єктів Конституції метрополії прийнято називати «імперією». А як же з цією Конституцією Союзу? А її ж порушили - не дали беззастережного виходу, заодно наплювавши на Бога з його свободою. Більш того - приєднання було насильницьким, з фактичним скасуванням Конституції вільної Конфедерації, прийнятої в 1861 р. Однак повторного прийняття «воз’єднаними штатами» Конституції Союзу не було. Тобто просто викреслили чотири роки свободи. Але серйозний юридичний осад залишився - штати Конфедерації не скасували своєї Конституції Конфедерації. Таким чином, вона є дійсною. А Конституція Союзу є тепер юридичним і етичним нонсенсом.

Трохи про результати нездатності або небажання Лінкольна знайти компроміс. Це розвал економіки Півдня, величезні людські (850 тис. за останніми дослідженнями) і фінансові втрати, голод, злидні, бандитизм, бродіння по території тепер вже вільних рабів, до яких нікому не було діла.

Витрати Союзу на війну в сучасних цінах склали приблизно 100 млрд доларів (витрати Конфедерації приблизно ті ж). Ціна раба - близько 40 тис. Доларів (!). За гроші Півночі, витрачені на братовбивчу війну, можна було викупити 2.5 млн рабів, тобто 63%. Без вбивства людей і руйнування економіки. Чи був можливий компроміс? Досить імовірно. Але Лінкольн вважав за краще війну.

Вдало застосоване Союзом в середині війни гасло «Свободу рабам!» допомогло виграти. Але ось що тепер робити з рабами? Їх більше 4 млн! Лінкольн прекрасно уявляв результати його піррової перемоги (і впав в кінці-кінців її жертвою). Довго і посилено обговорювався варіант - відправити колишніх рабів назад на «Континент Свободи». Але тодішні скромні ресурси мореплавання розтягнули б такий захід на рік при наявності 2 тис. суден (приблизна кількість перед війною). Або 200 суден і 10 років. Плюс серйозні фінансові витрати.

Як завжди в таких випадках, справу пустили на самотік. Внаслідок жахливих руйнувань і складності перетворення соціальної системи Півдня на подобу Півночі, ніякий план по Реконструкції прийнятий не був. Офіційний період «Реконструкції» був між 1865 і 1877 роками. Але ми і зараз чуємо відгомін тих подій. Проте, результати війни ігноруються і не обговорюються в аспекті «А нам це було треба?». Лінкольн же сьогодні розглядається офіційною історіографією як героїчна особистість і визволитель рабів. Їх вдячні нащадки, до речі, рік тому намагалися зруйнувати меморіал визволителю. Однак його місце, на моє переконання, в тому ж колі пекла, де крутиться інший визволитель «пригноблених» - наш незабутній і майже нетлінний В.І.Ульянов-Ленін.

Аналогічна війна проти імперії, але вже в наш час, була після розпаду Югославії і протікала по всій території колишньої Югославії, - за незалежність республік, що входили до її складу. Для Сербії це була війна за збереження імперії. Відповідно після закінчення всіх воєн і оголошення незалежності (!) всіма республіками колишньої Югославії Міжнародний Трибунал по Колишній Югославії розслідував супутні військові злочини керівників Югославії і геноцид. Тобто ми бачимо діаметрально протилежне історії США і оцінці ролі Лінкольна. Чому б зараз, відповідно до духу часу, не переоцінити і не віддати належне борцям проти тиранії і за свободу Конфедерації (вони зараз «расисти») і назвати Лінкольна відповідним словом типу «імперіаліст»? Там, до речі, і геноцидом тхнуло і військовими злочинами братів з Півночі. Нині яких тільки скелетів НЕ викопують. А тут - 850 тис. жертв імперіалістів.

Вільне поводження з основним законом, природно, триває і в даний час. Друга Поправка дає право на «keep and bear arms», тобто володіти якою завгодно зброєю і носити її вільно. За бажанням або з необхідності. Вже прийняті і посилено просуваються нові закони - щодо обмеження зброї, які просто порушують це право і основоположний принцип «ВСЕ, ЩО НЕ ЗАБОРОНЕНО, - ДОЗВОЛЕНО». Тобто Конституцію. До речі, ця поправка введена для захисту громадян від держави, що наступає на їх Свободу. Тобто, наша держава двічі зловмисно порушує Конституцію і намагається протягом останніх десятиліть зробити громадян беззахисними. В ім’я чого особисто президент Байден порушує Конституцію і бреше, бо я не можу припустити, що цей президент не читав Конституцію. З виступу Байдена 23 червня:

«Я міг би додати: Друга Поправка, з першого дня її прийняття, обмежила ко­ло людей, хто міг би мати зброю, і тип зброї, який вони могли б мати. Ви не могли б купити «пушку».

Ну, абсолютно безграмотний, - були люди які володіли і «пушками». А кому в той час прийшло б в голову не продати, якщо хтось хоче купити? Байден ніби в «совку» народився і жодного разу не брав в руки Конституцію Союзу. - Авт.

Чим далі ми рухаємося в розвитку нашої «демократичного» держави, тим більше бачимо порушень Конституції. Текст Конституції гласить, що громадяни мають право змінити владу, якщо вона зловживає довірою і порушує права громадян. Ось 6 січня 2021 р понад мільйон громадян зібралися в столиці (в середньому по 20 тис. Чоловік від кожного штату!), а потім з’явилися до Капітолію до «вибраних від народу». Заявити про свої претензії з приводу чесності виборів. Прийшли для того, щоб просто отримати від Конгресу пояснення.

Так, мали право не те, що увійти, але і змістити, і заарештувати Конгрес, який зловживав їх довірою. Конгрес, як зграя злодіїв, змився з місця злочину, де вони засідали і збиралися затвердити дуже сумнівні результати сумнівних виборів. Тобто, незважаючи на думку народу, затвердити ці результати і, таким чином, бути співучасником злочину.

За використання конституційних прав одну жінку вбили, багатьох затримали і тепер судитимуть. За «повстання»! Чомусь ніхто не згадує про право народу саме на це за Конституцією?! Тобто її знову зловмисно порушують.

Таким чином, злочин, скоєний 150 років тому, і подальша велика брехня, зруйнували основу існування цієї держави - Конституцію, легітимність якої сумнівна через її зловмисні спотворення і порушення, а також і через конфлікт з Конституцією Конфедерації. Свобода слова, дана нам Богом, а тому і не обговорювана в Конституції, благополучно вбита - 72% громадян (тобто кожні три з чотирьох!) бояться висловлювати свої політичні переконання (інформація 2020 р.).

В даний момент спостерігається розмежування країни на тих, хто вважає, що вона повинна радикально піти вліво і тих, хто проти цього. При цьому, природно, бажаючі зробити наше суспільство «справедливим», тобто таким, що відповідає лівим ідеалам, не розуміють ні як йти, ні суті того, що відбувається. Намічається глобальне протистояння і переділ ринків, як результат інтенсивного просування «глобалізації». Це вимагає фінансових резервів, які можуть з’явитися в результаті «зелених» проектів демократів. Вони більш ніж сумнівні з точки зору позитивного впливу на клімат планети, але чудово спрацюють, перетворюючи гроші платників податків в резерви корпорацій. І напевно з неабиякою часткою корупції. Ось для цього і потрібна атмосфера боротьби за краще життя знедолених і пригноблених всіх мастей, статей і сексуальних уподобань. Не дарма ж чудова четвірка - Google, Apple, Facebook, Amazon, ну і Microsoft-Twitter, що приєдналась до них, вкладалися в усі ліве і активістське. Вони не гребували навіть Antifa і BLM.

Половина наших співвітчизників - або ліві промивачі і полоскачі мізків, або жертви цього процесу. І, на жаль, ця країна не володіє засобами повернення людей до нормального стану розсудливості. Шлях вліво зайняв 60 років, а повернення назад за два - чотири роки просто неможливе. Пустити все на самоплив означає розвалити економіку і почати кінець держави. Це найімовірніше буде супроводжуватися дефолтом і крахом нинішньої світової фінансової системи з тривалою депресією. І знову виникає питання «А нам це треба?»

Таким чином, найбільш оптимістичний сюжет розвитку країни в умовах сьогодення - поділ і нова Конфедерація. Насильно створена імперія, іменована «США», як і всі інші, повинна розпастися. Дасть Бог - один раз і назавжди. Нехай кожен отримає можливість будувати свою державу за своїми переконаннями. Без руйнівних конфліктів і по праву Свободи, даної Богом. Дві держави - одна нормальна і одна ненормальна - все ж краще, ніж одна велика, що лежить в руїнах. Таким чином, ми маємо деякий шанс уникнути світового фінансового краху і жити в свободі.

ПОСТСКРИПТУМ до статті - важливий для обговорюваних проблем і моєї пропозиції: розійтися красиво.

Часто рабство і расизм розглядаються, особливо лівими активістами, як щось спільне. Раз рабовласник, значить расист. Визначень расизму багато і в основному вони довгі і безглузді. У моєму розумінні расизм - це прийняте в суспільстві обмеження прав відповідно до раси, і неважливо чи є воно неформальним (так прийнято) або формальним (закон). І це політична категорія.

Ти перш за все вільний і значить потенційно можеш. Але тобі кажуть - ти рудий, і тому ми тобі не дозволимо. Це расизм. А ось якщо тебе, рудого, взяли на роботу, але у тебе руки не з того місця ростуть, і тебе звільнили, - так це вже не расизм, а гени. Лай не колір, а предків, які мало працювали. Тому працюй сам і покращуй гени в ім’я своїх нащадків.

Рабoвласність - це перш за все майнова (економічна) категорія. Воно існує тисячі років і було основою всіх відомих стародавніх держав і цивілізацій. Були раби різних рас. У одного господаря могли бути раби, відмінної від нього раси, а могли бути і тієї ж самої. Раб був дуже цінною власністю - близько 40 тис. сучасних доларів в південних штатах в середині 19 століття. Від благополуччя і здоров’я рабів безпосередньо залежало благополуччя господаря. Тому асоційовані з рабством знущання, побиття тощо у адекватних господарів були відсутні. Хто буде знущатися над конем, на якому доведеться орати, або коровою, що дає тобі молоко?

У рабовласників питання про расизм просто не існувало (про етичність рабства у особливо вільнодумних, - так). Раб - це власність і все. Чи можна говорити про расизм господаря по відношенню до домашніх тварин? (І, якщо когось покоробило порівняння хомо сапієнс з тваринами, так останні теж розуміють, що таке свобода, мають інтелект з емоціями і, головне, не використовують свій інтелект в цілях руйнування планети, на якій вони живуть).

Але - все в одну купу і побільше спекуляцій - і вийде гарне політичне вариво дуже мутного кольору. Запускай руку і лови там, що хочеш. Зловив! Рабовласник-расист-дуже-поганий-чоловік. Це - Дж. Вашингтон. Був рабовласником. Але це бізнес такий - плантація. Без рабів ніяк. З голоду відійдеш в інший світ. Відпустиш рабів на волю - вони там же виявляться. Як після «громадянської» війни. Расистом Вашингтон, природно, не був. У ті часи це марксистське прізвисько просто було відсутнє. Чи не виросли ще «пролетаріат» і інші «пригноблені», а також «Маркс» - борці за чужі права. У нас турбота про «знедолених» стала модною якраз після відомого надання цивільних прав, яких «пригнобленим» хочеться все більше, але без супутньої відповідальності.

І конфедерати теж «рабовласниками-расистами-поганими людьми» не були. Просто ближче до землі і до рабів, і розуміли, що свобода може бути доброю лише тоді, коли є що їсти, що пити і де жити.

Є у нас на планеті зовсім тепер вільний континент - Африка, куди наші «нащадки рабів» чомусь не біжать за свободою. А все якраз навпаки - звідти до нас, білих расистів, біжать. Найбільш ймовірна причина - їсти хочеться. Як тато нашого 44-го президента. Але ж колись погані плантатори хороших рабів змушували там працювати, але зате всі були ситі і здорові. А тепер голодні і хворі, яких годує і лікує ООН на наші гроші. Видно, є великий хороший сенс в поганих білих плантаторах. Тому я повертаюся до вищевикладеної думки - треба розділитися - білі расисти-супрематисти і інші нащадки рабовласників-плантаторів йдуть в «праві штати», а всі ліві, кольорові та інші пригноблені - у «ліві». Там вони отримають абсолютну свободу і можливість працювати і їсти без експлуататорів, гонителів і расистів. Навіщо мотати один одному нерви разом, якщо можна жити мирно окремо і будувати суспільство, в яке віриш? Правда, їх підхід - права без обов’язків - в кінцевому підсумку призведе до анархії, але це вже буде не наша проблема.