rss
07/31/2021
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Проблема \ Борис Гулько | Дружба народів
Народи, історичними долями зведені жити разом, відчувають через свої відмінності дискомфорт трьох видів: національний, релігійний та расовий. Марксизм, завдаючи упродовж майже двох століть тяжкого впливу на духовне життя цивілізації, виконував принцип інтернаціоналізму. Люди розділені за класом, а не за нацією. Ідеалом марксизму є єдине державне управління трудящих, що вкриває всю земну кулю.

Божий замисел, як ми знаємо з Тори, був інакшим. Побачивши об’єднання пролетаріїв під час зведення Вавилонської вежі, Всевишній вирішив: «Зійдемо ж та змішаємо їх мови, щоб вони не розуміли слів одне одного. І розсіяв їх Господь звідти по всій землі.» (Берейшіт; 11: 7-8). Кожен народ окремо.

Доля сучасної цивілізації багато в чому залежить від оцінки протиріччя між марксизмом і Біблією у розумінні відносин народів, інтернаціоналізму та націоналізму.

У древності природним становищем для сусідів були війни. Сильні захоплювали слабких. Утворювалися імперії: Ассирія, Вавилон, Персія. Навуходоносор здогадався переселяти завойовані народи на нові місця: за чужу землю люди не зчинятимуть повстань. У Вавилоні - прообразі сучасного Нью-Йорку - відбулося переміщення людей та культури. Проте імперія його вийшла крихкою - «Колос на глиняних ногах». Під гнітом персів вона була зруйнована в одну ніч.

Римська імперія народи не переселяла, а завойованих обкладала податками, на якій й жила. Згодом Римська імперія - при імператорі Каракаллі - забезпечила громадянство для усіх її вільних жителів, корінне населення зменшувалося демографічно. Панівними династіями ставали лідери із завойованих народів. Змінилась релігія, перемістився на північ центр імперії, змінився її характер і лише в назві «Священна Римська імперія» ще зберігалася згадка про Рим.

До нашого часу імперії віджили своє, і навіть ті, що несли цивілізацію у свої заморські володіння, Англійська та ліберальна до своїх частин - Австро-Угорська - розпалися.

Неочікувано довше за інші тримається недорозвалена Російська. Імперські війни - з Чечнею, з Грузією, з Україною - спалахують там донині.

Народи, історичними долями зведені жити разом, відчувають через свої відмінності дискомфорт трьох видів: національний, релігійний та расовий.

Перший - найменш тяжкий. Європейські народи, що живуть в одній державі, однак частіше прагнуть розділення. Після «Оксамитової революції» успішно розділилися на дві держави, можливо, наймудріші з них - чехи та словаки. Вряди-годи вживаються в Бельгії, постійно долаючи протиріччя, Фландрія з Валлонією. Час від часу проводять референдуми про відокремлення від Англії шотландці. Інколи тліючий, інколи промовистий сепаратизм мордує Іспанію. На референдумі 90% каталонців голосують за незалежність, 27 жовтня 2017 року, влада автономії в односторонньому порядку проголосила про відділення Каталонії від Іспанії, але керівництво Іспанії не визнало цього рішення.

Більш непримиримий і кривавий характер носить ворожнеча, коли вона замішана на релігійних відмінностях. «Тридцятилітня війна» між католиками та протестантами тривала в Європі з 1618 по 1648 рік та знищила близько третини населення континенту. У наш час її відлунням звучала затяжна боротьба протестантів і католиків у Північній Ірландії. Релігійні протистояння в Західному світі пом’якшали із втратою більшою його частиною своєї релігійності, проте відновилися, коли в ці спільноти влилися потоки мусульман.

У США національні протистояння врівноважують «плавильний котел» та змішані шлюби. Проте расових розбіжностей цей механізм не стирає. Приклад Барака Обами показує, що може лише ускладнювати.

Після катастрофи європейської цивілізації внаслідок нацистського експерименту в Німеччині, в ліберальному суспільстві по обидва боки Атлантики поступово запанувала неомарксистська ідея стирання всіх меж між людьми: національних, релігійних, расових, навіть статевих та сексуальних. Експеримент на цій темі, поставлений Євросоюзом попри те, що відчутних позитивних результатів поки що не приніс, захопив, починаючи з 2008 року, від поселення в Білий дім Обами - і США.

Лабораторією з вивчення методів розв’язання в суспільстві національних, релігійних та расових проблем за дизайном є США. Величезні простори дозволили рознести географічно національні меншини та релігійні громади. «Плавильний котел» століттями виплавляв з етнічної та релігійної багатоманітності громадян нову націю.

Але протиріччям, що не пом’якшилося майже за два з половиною століття існування США, залишається расове. В останні десятиліття воно дедалі сильніше роздирає суспільство.

20–30 перших африканців прибули до американських берегів у 1619 році. Ліберальна газета Нью-Йорк Таймс пропонує вважати цю дату реальним початком США.

Видатні американські лідери розуміли згубність расової проблеми для країни. Джеймс Медісон у 1817 році, одразу після завершення свого президентства, очолив організацію з повернення в Африку рабів, що відпускаються на волю. Цю ж лінію проводив і наступний президент Джеймс Монро, на честь якого названа столиця держави рабів, що повернулися до Африки, Ліберії - Монровія. Планував, закінчивши Громадянську війну 1861–65 років, повернути в Африку звільнених рабів і Авраам Лінкольн.

Процес африканізації США розпочався зі справи темношкірого Родні Кінга. 2 березня 1991 року той п’яним на високій швидкості намагався відірватися від поліції, оскільки боявся, що постраждає, як умовно звільнений за минулий грабіж. Під час арешту Кінг чинив опір та не виконував накази поліції, через що вони застосували до нього грубу силу. Перший суд їх виправдав, а повторний, що пройшов після тривалих протестів, визнав останніх 19 секунд зафіксованого камерою побиття Кінга невиправданими.

Результатом згаданих протестів стали загибель 61 людини та матеріальні збитки на 1 млрд доларів. Такі протести після колізій темношкірих злочинців з поліцією стали повторюватися все частіше. Після загибелі Майкла Брауна 9 серпня 2014 року у Фергюсоне протестувальники спалили ціле місто та застрелили по країні кількох поліцейських. Особливо доленосним став арешт Джорджа Флойда 25 травня 2020 року в Міннеаполісі. Протести, грабежі та підпали захопили центри найбільших міст США. Вони тривали 120 днів, завдавши шкоди на 2 млрд доларів, коштували більш як 25 смертей і 14 000 арештів. Погромники перемогли: у країні встановилася культурна революція. Інституалізувалася індоктринація школярів, студентів, робочих та військових служб расистської «Критичної расової теорії» про початкову гріховність білих. Дії поліції обмежили законодавчо, обрізали фінансування. Як результат цього всюди різко зросла злочинність.

Як знак перемоги чорного расизму, по країні зруйнували пам’ятники Колумбу, Лінкольну, генералу Гранту, іншим історичним персонажам, зате ж встановили кілька скульптур нового символу американізму - бандита Флойда.

Джерело:
https://kontinentusa.com/drujba-narodov/  
(Опубліковано: 6.07.2021)
Перекладено українською, “Час і події”

Суд у Польщі відклав розгляд справи щодо конституції, яка може посилити конфлікт із ЄС

Коли занадто багато влади робить еліту божевільною

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com