Формальною передісторією цього інтерв’ю можна вважати сценку, яка відбулась цього року у Верховній Раді під час святкового засідання, присвяченого Дню Конституції 28 червня. Сесійний зал парламенту, урочиста атмосфера; депутати, численні гості, журналісти. З трибуни виступає Президент України Володимир Зеленський. Зал слухає сидячи – окрім двох сивочолих гостей, які демонстративно стоять упродовж всієї промови голови держави. Численні фото- та відеокамери фокусуються на футболках, у які вдягнені автори демаршу.

Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, дивлячись на людей у футболках, пише у фракційному чаті (тут і надалі російська мова і пунктуація месиджів збережена): «что это за два деда мопеда? стоят в зале».

На це один колега по фракції відповідає «Один вроде шишкин бывший судья конституционного а второй вроде хмара».

Невідомо, який асоціативний ряд виник у голові лідера монофракції більшості – але, якби він загуглив словосполучення «Віктор Шишкін», то отримав би з Вікіпедії таку неординарну відповідь:

Віктор Іванович Шишкін (1952, Тирасполь, Молдавська РСР) — український правознавець, державний і громадський діяч, кандидат юридичних наук (з 1987), доцент (з 1991), перший Генеральний прокурор України (1991–1993), дійсний Державний радник юстиції (з 1992), Заслужений юрист України (з 1996), Народний депутат України 1-го, 2-го та 3-го скликань, суддя Конституційного Суду України (2006–2015).

Минуло кілька днів. На лавці у Маріїнському парку сидять двоє: Віктор Шишкін і кореспондент «Цензор.НЕТ». Розмова обіцяє бути довгою і комплексною, але починаємо ми з очевидного:

- Вікторе Івановичу, хто був автором того флешмобу і надпису?

- Прізвища не назву. Один з колишніх народних депутатів другого парламенту.

- Коли він вам з Хмарою дав цю ідею, - яку запропонував мотивацію? Як він це сформулював?

- Чому мотивація? Він не дав мотивації. Мотивація уже випливала з нашого чотирьохрічного намагання достукатися до суспільства. До речі, те, що там написано лише про Зе, - стосується не лише сучасного президента, а і його попередників також. Просто сьогодні він при владі. А була б така можливість, наприклад, роки 4 тому на такому ж заході, - я би вийшов з такою самою футболкою.

- До меседжу ми ще перейдемо, а зараз скажіть: як на ваш демарш відреагували присутні? Президент Зеленський, інші президенти, ексспікери, судді, інші відомі обличчя української політики?

- Нічого не казали. Сиділи мовчки. Що у них було в душі, що в мізках, - я сказати не можу.

- Хто погоджувався, хто ні – незрозуміло?

- Ні. Якби у нас в залі були експерти з фізіономістики, думаю, що вони по обличчях президії, по обличчю президента дали би вам відповідь, що в них було. Я думаю, що позеленіли і почервоніли.

- Ви в курсі того, як у фракційному чаті відреагував на ваш із Степаном Хмарою демарш голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія?

- В курсі, я подивився ток-шоу на 5 каналі, і нам половину передачі було присвячено. Так що я на екрані бачив цю переписку .

- Про «Що це за 2 дєда-мопєда?»?

- Так. Це говорить про культуру Арахамії і про той рівень нашого депутатського корпусу, який сьогодні є.

Оцей Арахамія взагалі би продовжував би на базарі торгувати досі, якщо би Хмара не виборював разом зі мною Незалежність у 90 році і в 91-му. Не було би сьогодні Української держави, якщо би не тодішня Народна Рада, яка фактично зламала хребет Комуністичній партії. Ми переконали так званих «хитаючихся» з комуністів - і вони голосували разом.

- Якщо спробувати перелічити найсуттєвіші порушення Конституції з боку Зеленського, що б ви відмітили? Я ж правильно розумію, що в його випадку ваш відлік порушень стартує з розпуску Верховної Ради у 2019 році?

- Так. Я вважаю, що розпуск був неконституційним. І мені дуже прикро, що Конституційний суд тоді не відреагував належним чином, а фактично санкціонував цю дію по розпуску парламенту. І їм відгукнулось. І тому ж Тупицькому, і іншим.

- Вважаєте, це така конституційна карма?

- Так. Бог є і він все бачить. Звичайно, колись бумеранг прилітає.

- А решта вагомих порушень Конституції?

- По-перше - Закон про обіг української землі або про її продаж. (Хоча реально – не про продаж, а про розбазарювання!). Звичайно, це 100% порушення Конституції. Оскільки є 13 і 14 стаття Конституції, яка чітко вказує, що земля… Розумієте, в тому-то і річ, що вони продають не лише землю – вони продають землю з надрами! Хоча закон називається: «Про обіг землі сільськогосподарського призначення». Але це завуальовано. Тому що уже новим закончиком цього року вони сказали, що пріоритетне право на купівлю землі буде не у сусіда-фермера, як це було завжди. Ні - пріоритет буде у того, хто має ліцензію на розробку надр на цій ділянці. Об’єднаним територіальним громадам надали право змінювати статус землі, тобто перевід із землі сільськогосподарського призначення в інші види землі. Таким чином, якщо у мене є ліцензія, я приходжу і кажу сусіду-фермеру: ти зі своїми претензіями щодо сільськогосподарського можеш відійти у бік, тому що у мене пріоритетне право. Ось у мене ліцензія, видана у 96-97 році, я її просто тримав. І саме у мене буде пріоритет на покупку цієї ділянки, а не в тебе.

А раніше такого не було…

- Для людей з можливостями і зв’язками - це справжнє Ельдорадо.

- Звичайно. Сьогодні оцінили, що українська земля сільськогосподарського призначення, якщо утилітарно підійти до цього, коштує, за різними оцінками, десь мільярдів 40. А надра наші тягнуть на 40 трильйонів доларів. Бачите різницю? Якщо раніше статус видів землі змінювали центральні органи, то тепер це можуть робити органи місцевого самоврядування. Ми вже бачимо, як вони обійшлися з бурштином. Земля є об’єктом власності всього Українського народу, під землею мають на увазі і надра, і все інше, як записано у статті 13 Конституції. До того ж в статті 14 Конституції зазначено, що це Земля – національне багатство Українського народу. Національне багатство. Тому вони прийняли цей закон всупереч Конституції, стовідсотково ігнорують Конституцію і блокують повністю діяльність Конституційного суду, коли дійшло до того, що їхній закончик буде скасований. А там уже 11 голосами проголосували в першому читанні.

- Ви думаєте, що то була першопричина атаки на пана Тупицького і його соратників?

- Не лише першопричина. Це основна і домінуюча причина. Про того самого Тупицького - і про Крим, і про його маєтки і все інше, мовчали коли він їх влаштовував. А коли він виявився серед тих, хто голосував по землі не так, як хоче Зеленський, - тут почався раздрай.

- Ще які порушення Конституції, на вашу думку, найважливіші?

- Порушення Конституції – стаття 5 щодо народовладдя.

Далі. Держава зобов’язана дбати про генофонд українського народу. Так записано в 16 статті. Вся діяльність спрямована на реалізацію цієї статті. У нас же ніхто серйозно взагалі не аналізував доктринальні засадничі стартові положення, які є в першому розділі. Після них в Конституції взагалі можна більше нічого можна і не писати! Там філософія. А без принципу дороговказу жодне суспільство не розвивається.

- Повернімося до вашого бачення порушення Зеленським Конституції України.

- Зверніть увагу на його масові втручання в судову владу. Те, що він скоїв з Конституційним судом, ці так звані укази про Тупицького і Косминіна – це не просто стовідсоткова антиконституційність. Тут ще страшні речі для нашої держави і державності! Цим указом Зеленський тягне на ст.111 Кримінального кодексу – державна зрада. А в цілому - і на ст.109 (зміна конституційного ладу). Чому я кажу саме про його діяльність? Тому що втручання у судову владу – це явне порушення Конституції.

- Тут без деталізації не обійтися, тож слухаю вас.

- Перше – формальне. В законі перераховані всі підстави, за яких суддя може бути позбавлений посади, в такий спосіб там не вказано, що суддя позбавляється посади.

Друге. Ніде не написано, що він може скасовувати укази попередників. Він може прийняти новий указ, яким нейтралізується попередній указ (якщо  йдеться  про якісь інші, не про індивідуальні укази). А укази щодо призначення не можна скасовувати. Візьмімо, наприклад, міністерство охорони здоров’я. Якийсь заступник міністра працював два роки - а потім проштрафився, взяв хабаря. Ніхто ж не буде скасовувати наказ щодо його призначення заступником міністра, чи не так? Його звільнять на підставі нового наказу у зв’язку з корупційними діями. Для чого я це кажу? В юриспруденції є поняття «правосуб’єктності повноваження». Тобто на певні повноваження має право лише певна уповноважена особа - суб’єкт. Це в праві і називається «правосуб’єктність». Тому, якщо повернутися до мого прикладу із заступником міністра, - всі акти, які він видавав, інструкції, розпорядження, - вони у зв’язку з його звільненням не втрачають сили самі по собі. Їх можна змінити, нові прийняти. Але самі по собі вони не втрачають сили. А що таке скасувати наказ про призначення? Тобто він незаконно був весь цей час на посаді. Отже, всі його підписи з того моменту, всі його накази є такими, що підписані не правосуб’єктною особою. Чому? Тому що він виявляється таким що не мав повноваження владної. Він не набув правосуб’єктності щоб щось вчиняти як носій влади.

- Ведете до того, що під державний документообіг, і певним чином – під базу української державності - закладена величезна бомба?

- Не лише бомба. На місці сьогоднішньої москальської дипломатії, я би це використав на будь-якому міжнародному форумі.

- Не треба їм підказувати.

- Так про це вже надруковано; я ж про це говорю з моменту указу в усіх своїх постах і так далі. В чому річ? Якщо він скасовує указ 2013 року про призначення суддів Конституційного суду, - тоді вони не вважаються суддями ще з 2013 року. Логіка ж якась має бути! А якщо вони не є суддями, тоді вони не правосуб’єктні були підписувати судові рішення. А ви знаєте, скільки їх, тих рішень?

- Ні, не знаю.

- Я нарахував десь до 70 рішень. Ну, Косминін – то ще ладно. А Тупицький? Чому я кажу, що з боку Зеленського це державна зрада? Бо Тупицький, по-перше, був учасником і підписантом двох рішень, які Конституційний Суд прийняв у 2014 році з приводу Криму. Перше - щодо оголошення референдуму Криму. А потім – щодо оголошення незалежності зі зверненням до Московії, щоб вони прийняли Крим як суб’єкта Федерації.

Отже, два кримських рішення скасовані нашими неконституційними рішеннями і є такими, що не існують. Там стоїть підпис Тупицького. Більше того, по питанню референдуму Тупицький - ще і доповідач.

- І як діятимуть люди, які цю бомбу намагатимуться підірвати?

- Дуже просто. Вони скажуть, що в такий спосіб всі ваші рішення Конституційного суду - викиньте в смітничок, бо вони нікчемні оскільки там є підпис людини, яка не була суддею.

- До якої інстанції вони звертатимуться?

- До будь кого. До нас, до світової спільноти і так інше. Вони кажуть: викиньте, адже це рішення Конституційного суду України є нікчемним, тому що там стоїть підпис не правосуб’єктної особи. Там же достатньо, щоб випав один підпис - і вже рішення нікчемне. То таким чином, - наполягатимуть ці люди - наш Кримський референдум 14-го року – законний! Тому що нема документу, який би визнавав його незаконність.



- Ви начебто переконливо про усе це кажете. Але ж, я дивлюся, ані Росія, ані міжнародні інстанції ніяк не сприймають оцю, на вашу думку, бомбу як серйозний чинник дестабілізації ситуації.

- Вони поки не діють – але можуть почати діяти. Ви ж самі сказали – міна сповільненої дії, а вони вибухають з часом.

До речі. Рішення Конституційного суду про визнання неконституційним призначення Ситника, коли вибухнуло? Я про це цих так званих борців із корупцією, зокрема Соболєва Єгора, - попереджав. Соболєву я безпосередньо телефонував і казав: приберіть цю норму! Причому я телефонував на  порушення регламенту Конституційного суду. Я не повинен був нікому радити. Це заборонено суддям Конституційного суду. Але я, ризикуючи власною посадою, телефонував. Телефонував і у фракцію Ляшка, і у фракцію Тимошенко, ще до якоїсь фракції. Я вже не пам’ятаю. Це був кінець 2014 року. І казав: приберіть норму, ви там нахомутали багато чого, але ця норма супертоксична. Чому? Тому що читаємо ст.106 Конституції, там чітко вказаний перелік повноважень президента. І зазначено наприкінці, що у президента є лише ті повноваження, які для нього передбачені Конституцію

- Але ж вам, мабуть, неодноразово казали: пане Вікторе, ви нас вже лякаєте роками - і хіба щось страшне вибухнуло? Ні ж, не вибухнуло…

- Казали. Ну, як, врешті-решт Конституційний суд через 4 роки скасував указ щодо Ситника. Вони ж заклали міну. А потім нам сьогодні всі розповідають, що Конституційний суд створив кризу, ми не можемо боротися з корупцією. Ідіоти, ви ж створили ситуацію, щоби не боротися з корупцією. А винуватий вам Конституційний суд…

- При цьому я так розумію, що ілюзії у відношенні Тупицького і інших його соратників у вас немає?

- Так, я на Фейсбуці писав, що до них свого часу ставився як до ворогів. Тому що вони з блоку Януковича. Вони нас ігнорували, вони нас третирували.

- Тобто тепер - Платон мне враг, но истина дороже?

- Саме так. Ми сьогодні говоримо про інші обставини. Давайте тоді сьогодні обгавкаємо Черчилля за те, що страшний антибільшовик Черчилль пішов на союз з антиімперіалістом Сталіном…

Так, вибачайте, не можна - все валити до одного кошика. По-перше, неконституційно звільнений Тупицький. Поганий він чи ні, людину мають звільняти в конституційний спосіб. Більше того, в даному конкретному випадку він був більшим українцем, ніж так звані патріоти, які його сьогодні критикують.

- Чому це?

- Тому що голосував за українську землю. Він же був голова суду. І це під його керівництвом були 11 голосів, які проголосували за основу проєкт рішення судді Саса по тлумаченню 13,14 статті. Він один з 11. Косминін – один з 11.

З огляду на це – вибачайте: мені сьогодні українська земля дорожча за всі ваші інші завихрення.

- Повертаючись до історії взаємовідношень Зеленського з КС. Чи є у цій історії хоча б якісь фактори, можливо , етично-політичні, які виправдовують президента Зеленського? Бодай щось?

- Не бачу нічого для його виправдування. Продаж землі – це політична акція. Конституційний суд – політичне рішення, тому що Конституційний суд став на заваді безглуздю - особливо останні 1,5-2 роки, починаючи з часткового скасування постанови Кабінету Міністрів про заходи, пов’язані з коронавірусом; а потім - з так званими антикорупційним законами – там нахомутали. Не треба приймати дурних законів – і тоді Конституційний суд не буде їх визнавати неконституційними. Якщо ви понаприймали антиконституційних норм, то, як у нас в Одесі кажуть, хто ж вам Рабинович? Є таке прислів’я в Одесі, коли треба сказати, що ви самі ідіоти. Тобто всі рішення, всі конфлікти, що пов’язані з Конституційним судом, носять політичний характер. Зеленський возомнив, що він монарх. До речі, не він один. Всі наші президенти чомусь вважали, що вони генеральні секретарі. Тобто монархізм, московсько-візантійський монархізм сидить в голові.

- От ви так нищівно критикуєте, а я згадую інтерв’ю «Цензору» яке дав представник офіційний президента в КС пан Федір Веніславський.

- Да уж…

- У цій бесіді він затято виправдовує дії Президента у юридично-судовій площині.

- Куди він подінеться. Він же з тієї ж шайки.

- Він каже, що всі дії президента є правомірними. А тим часом у склад КС намагаються проштовхнути депутатку від «Слуги народу» пані Совгирю.

- Така сама, як і Веніславський, до речі.

- Нардеп Сергій Власенко в інтерв’ю нашому виданню зауважив, що зараз важливі державні посади займають дилетанти, які не мають обсягу знань, а часто-густо і взагалі уяви про юриспруденцію. Згодні з цією оцінкою?

- Майже на 100% згоден. Дійсно, як послухаєш їхню юридичну аргументацію, то вуха в’януть. Я не знаю, хто їм дав дипломи. Або вони дійсно стали падлюками на виконання завдань політиків і обслуговують цих політиків.

- Я пам’ятаю, як той самий Веніславський так само виправдовував законопроєкт 1008, яким президент Зеленський хотів взяти під контроль Верховний Суд, скоротивши чисельність його суддів вдвічі. Хоча там була суцільна кон’юнктура.

- Звичайно. Більш того, якби у вас був перелік і ви називали б мені закони, я, мабуть, по кожному говорив, що він антиконституційний. Хоча, звичайно, мені достатньо землі і замаху на судову владу, аби сказати, що Зеленський – вбивця Конституції.

І наступне – війна. У нас війна чи не війна? У нас є умови воєнного стану? Та у нас 10% території окуповані - а ми тут розповідаємо якісь казки про мінський договорняк, про якусь нормандську контору. При тому, що Президент зобов’язаний ввести воєнний стан в зв’язку з нападом на нашу державу іншої держави! 106 стаття, 20 пункт.

- Ну, спочатку ці претензії варто адресувати Петру Олексійовичу.

- Так. Але ніхто не каже, що введення воєнного стану має відбуватися лише в момент агресії. У нас агресія триває? Триває. Територія окупована є? Є. Колаборантські утворення в Донецьку і Луганську є? Є. Я маю на увазі утворення, що зараз називають ЛНР і ДНР; до речі, я б ніколи не вживав ці слова. Вони підтримуються окупаційною владою? Підтримуються. Тобто умови воєнного стану не зникли. Тому будь-який президент на будь-якому етапі просто зобов’язаний це зробити!