У понеділок увечері Голова Верховної Ради Дмитро Разумков підписав та відправив президенту закон, який би мав розблокувати роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Втім, закон, схоже, чекає вето президента, бо він містить взаємовиключні норми.

Як же так вийшло, що монобільшість із чесним обличчям намагалася виконати вимоги західних партнерів, а натомість все зламалося?

Судова реформа – це те, з чим країна не може справитись всі 30 років своєї незалежності. За цей час на її тілі утворився корупційний спрут, який вміло задовольняє свої інтереси та підігрує чинній владі, щоб та не мала мотиву реформувати систему.

Після Революції гідності в цій царині знову спробували провести реформу. За часів президентства Петра Порошенка ліквідовували Вищі спеціалізовані суди, створені в часи президента-втікача Віктора Януковича з подачі Андрія Портнова. Верховний Суд переформатували з нуля і повернули старі повноваження. Корумповану Вищу раду юстиції ліквідуали, а їй на зміну створювали Вищу раду правосуддя (ВРП). Також була створена Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка відповідала за добір кандидатів у судді і мала б при цьому дослухатись до Громадської ради доброчесності.

Втім, корупція цим подолана не була. За короткий час виявилось, що рішення Громадської ради доброчесності, яка ретельно досліджувала статки та скандали з участю суддів, ігноруються, а одіозні судді, на кшталт Сергія Вовка чи Оксани Царевич, які брали участь в політичних репресіях політичних опонентів Януковича, так само як судді, які обмежували права учасників Майдану, так і не були покарані.

Нова влада Володимира Зеленського в режимі зеленого принтера провела перший законопроєкт про судову реформу, але вона по суті нічого не змінила, крім скорочення кількості суддів Верховного Суду, що негативно вплинуло на його роботу. А ось Окружний адмінсуд, чий керівник Пало Вовк опинився в епіцентрі скандалу через записи, оприлюднені НАБУ, так і не був ліквідований. Як власне, і через два роки після початку скандалу, коли в Раді мертвим вантажем лежить законопроєкт про ліквідацію цього суду. Що може свідчити лише про одне – нова влада, як і стара, добре порозумілась з суддями.

І все було б у них добре, якби МВФ та інші міжнародні партнери періодично не довбали б українську владу питанням судової реформи, зокрема тим, що треба реформувати ВРП та ВККС.

Влада здійснила до цього три спроби написати законопроєкти про реформу згаданих структур, але кожен наступний виходив ще гіршим, ніж попередній.

Вже згаданий закон 193-ІХ передбачав перезапуск суддівського самоврядування: стара структура ВККС ліквідовувалася, а на вакантні посади мали оголосити конкурс. У ВРП ж створювалася окрема етична комісія, яка мала перевірити членів Ради правосуддя щодо походження статків та сумнівних рішень. В усіх випадках до перевірок мали залучити міжнародних експертів. Втім, далі ліквідації ВККС справа не пішла. Формування конкурсної комісії, яка мала обирати новий склад ВККС, зависло. Як наслідок маємо 2000 незаповнених суддівських вакансій в країні, перспективу втратити ще 1700 , а це майже половина суддівського корпусу.

За ухваленим законом правила добору членів ВККС виписувала ВРП, і виписала вона їх так, що думка міжнародників ігнорувалася. В результаті ті відмовились подавати свої кандидатури до складу конкурсної комісії, щоб не виконувати роль статистів.

Закон сіли переписувати, до його ухвалення прив’язали отримання допомоги МВФ. Україна мала показати результат роботи у жовтні 2020-го. З нового проєкту 3711 зникли «етичні комісії», а ВРП знову залишилось право формувати правила конкурсу, за яким би відбирали членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. А от представників міжнародних структур, в разі якби вони довго не подавали свої кандидатури в конкурсні комісії, можна було б замінити представниками Офісу омбудсмана.

Андрій Костін

Восени голосів за законопроєкт 3711 не знайшлося, і його відправили в комітет Андрія Костіна на доопрацювання. В результаті варіант 3711-д (літерою «д» позначають в Раді допрацьований документ) переписали так, що формуванням ВККС мали б займатися представники Ради суддів України, Ради прокурорів, Ради адвокатів та Національної академії правових наук, а експерти-міжнародники залучались би лише раз. Такий варіант мали проголосувати ще 4 лютого, але розгляд його відклали, бо «не помістився» в порядок денний.

Ухвалили його в першому читанні 3 березня під гучну критику громадських організацій. Втім, стривожені були не лише вони.

На початку червня в Україну приїхав голова Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) Джанні Букіккіо і закликав Україну пришвидшити судову реформу і внести правки в 3711-д.

Він озвучив вимогу, що склад Вищої ради правосуддя має бути переглянутий до того, як йому довірять призначення ВККС. «Це обов’язкова умова, інакше судова реформа буде приречена», - наголосив глава Венеціанської комісії.

Він також зазначив, що реформа Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) має відбутись з участю експертів-міжнародників. «Ми підтримуємо пропозицію створити змішаний національно-міжнародний орган - конкурсну комісію для відбору нових членів ВККС. Метод створення цієї конкурсної комісії має бути наближеним до моделі, що довела успіх при створенні Вищого антикорупційного суду», - наголосив він.

При цьому Букіккіо уточнив, що ВККС не має бути пов›язана з Вищою радою правосуддя (ВРП) - доки остання не буде реформована і не пройде відбір.

Залучення експертів-міжнародників – це просто хворе місце для будь-якої української влади. Зрозуміти це найпростіше на конкурсі по відбору керівника САП, коли кандидат від влади, чинний голова правового комітету Андрій Костін, був заблокований лише голосами міжнародників. Якби вони не мали блокуючого голосу, Костін пройшов би по конкурсу далі.

Українська частина конкурсної комісії не приховує, що якби не міжнародники, вони б значно швидше провели конкурс і вже визначили переможця.
В комітетській редакції ВККС формувалась би без впливу міжнародників. Тому напередодні другого читання громадські організації зустрілись з представниками монобільшості і закликали їх підтримати правку голови антикорупційного комітету Анастасії Радіної №453, якою б вирішальний голос при відборі ВККС віддався б таки міжнародникам.

29 червня законопроєкт внесли в зал.

Перша порція правок депутатів стосувалась того, скільки років стажу має мати суддя, щоб стати кандидатом до ВККС. Комітет запропонував 15 років.

«Ми до нашого кандидата в президенти ставимо менші вимоги вікові, ніж до фактично члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів. І це створює величезні проблеми. Чому? Тому що, чим вужчу ми робимо можливість подаватись на конкурс, тим ми зменшуємо вибірку і маємо гірший варіант. Якби такі обмеження були на виборах народних депутатів, десь третина фракції монобільшості банально би не попала в парламент», - заявив на це нардеп Ярослав Юрчишин.

Натомість головний юрист «Батьківщини» заявив, що бакалаври не повинні обирати суддів, а це мають робити люди з повною вищою юридичною освітою, тобто магістри.

В результаті поправки ні тих, ні тих не ухвалили.

Далі вже Юрчишин і представники «Батьківщини» сперечались про те, чи можуть чинні члени ВРП як Гречківський чи Маловацький, фігуранти «плівок Вовка», подаватись на конкурс. Юрчишин був проти, представники «Батьктвщини» казали, що за такі норми КС потім визнає неконституціним закон і винним буде не він, а депутати, які не захотіли внести правки.

«Ну, давайте за цією логікою перекреслимо всі 30 років держави: ті, хто обіймав будь-які посади в цій державі, не мають права їх обіймати. Тільки це повинно стосуватися і нинішнього складу Верховної Ради, і нинішнього Кабінету Міністрів, нинішнього складу президентського оточення. Чим це відрізняється?» - заявив Сергій Соболєв.

Поки в одній частині залу тривали дискусії, решта сиділа мовчки. Так само, як мовчки на трибуні стояв голова профільного комітету Андрій Костін.
Наступним приводом для суперечки стало те, чи залишати за ВРП право відбору 16 членів ВККС з 32, чи за цим має простежити конкурсна комісія. «Батьківщина» знову була проти такого варіанту.

«Дмитре Олександровичу, я дуже прошу, щоб все-таки голова комітету пояснив, чому на сьогоднішній день наділяють консультативний орган функціями контролю над конституційною інституцією. Як таке може бути? Тобто можуть бути рекомендації, але не контроль. От поясніть», - заявив депутат Андрій Пузійчук.

І останні претензії «Батьківщини» вже стосувались ролі міжнародників у ВККС.

«Я ще раз підкреслюю, іноземці працюють в наглядовій раді НАК «Нафтогазу». Хіба це зменшило тарифи? Ні. Іноземці працюють в наглядові раді Укрзалізниці. Хіба Укрзалізниця почала краще працювати? Ні. Іноземці обирали керівника САП і керівника НАБУ. Керівник НАБУ взагалі в реєстрі корупціонерів, але обирали його іноземці. Тому це неефективний спосіб», - заявив Сергій Власенко, виступаючи з поправками.

Попри це 255 депутатів проголосували за поправку Анастасії Радіної, яка давала вирішальний голос при відборі міжнародникам. 196 голосів дали «Слуги».
Вже одразу після цієї поправки ще один соратник Юлії Тимошенко Сергій Соболєв попередив, що закон працювати не буде, бо містить взаємовиключні положення.

«Шановні колеги, ситуація тепер є наступна. Все, що ви до цього голосували по порядку формування комісії, тепер є недійсним, тому що весь порядок формування комісії взагалі був в іншому, в тому, щоб було рівне представництво: порядок погодження кандидатур, порядок погодження думок», - заявив депутат.

Цей інший порядок передбачала правка нардепа Костіна 409. І саме її поставив на підтвердження Сергій Власенко перед голосуванням за законопроєкт в цілому.

291 голос «за», і ось уже закон в неробочому стані.

Це сталось тихо і непомітно. Активісти раділи своїй правці, ЗМІ писали, що судовій реформі бути, президент театрально попереджав, що сподівається, що текст буде без технічних правок (дослівно: «Сподіваюся, ніхто не закладе ніякої міни, очікую на підпис»), через які його доведеться ветувати.

І ось у п’ятницю, 2 липня Дмитро Разумков говорить про те, що закон може бути заветовано через суперечливі правки.

«Там, дійсно, є проблема, коли була проголосована 453 правка, яка збільшувала вплив міжнародних експертів на прийняття рішення. Після цього проголосована 409 правка», - заявив голова ВР.

«Разумков міг легко виправити цю неузгодженість - або техніко-юридичними правками (бо волевиявлення депутатів було очевидне), або максимум в одне додаткове голосування. Міг, проте не зробив. І сьогодні таки відправив президенту підписаний суперечливий документ», - пише керівник фундації DEJURE Михайло Жернаков.

Втім, здається, винен не лише Жернаков. Якщо депутат Соболєв, так само як і Власенко, бачили це різночитання, то цього не міг не знати голова профільного комітету, який є автором правки 409. Костін не міг не розуміти, що так розбалансовується закон. Але нічого не сказав.

Тому, схоже, міжнародних донорів, як сказав би покійний Михайло Чечетов, «развели, как котят». Та ще й зробили це руками опозиційної фракції. Не вперше. Коли треба було позбавити НАЗК права давати оцінку фіктивним документам партій, що фінансуються з бюджету, першу скрипку теж грала не монобільшість.

Тепер президент може праведно розгніватись, сказати «ататата» незграбним депутатам і ветувати закон. Робочим у депутатів лишиться один тиждень. Відтак судова реформа може зависнути мінімум до осені.

Зрештою, наскільки вона потрібна владі, добре показує стан розгляду законопроєкту про ліквідацію ОАСК. І неважливо, що про це скаже Зеленський, який на публіку антикорупціонер і борець з олігархами, а Татарова звільнити не може.