rss
07/23/2021
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Інтерв’ю \ Які загрози для українського народу, зокрема селян і фермерів, приховані в земельній реформі 2021 року

Інтерв'ю з правознавцем, громадським діячем,
членом групи «Захист Рідної Землі» Василем Панченком


Лідія Корсун: У ніч на 2 липня ц. р. Ви, пане Василю, опублікували на своїй сторінці Facebook звернення до народу і, зокрема, до тих, хто готується продавати свої паї у зв›язку зі вступом у дію 1 липня, так званої, земельної реформи-2021. Яка Ваша загальна оцінка цієї реформи?

Василь Панченко: Цей, так званий, ринок не можна називати реформою ні з політичної, ні з юридичної точки зору, оскільки прийнятий документ не отримав вердикт Конституційного Суду, роботу якого зумисне заблоковано, зокрема, «зусиллями» Зеленського, котрий видав неправомірний указ № 124/2021 про скасування, як кажуть у народі, «заднім числом» указів від 2013 року про призначення суддів КСУ Олександра Тупицького та Олександра Касмініна, який став підставою для силового недопущення цих суддів до розгляду подань щодо тлумачення ст. 13, 14 Конституції, а також – конституційності земельних нововведень.

Крім цього, заблоковано проведення всеукраїнського референдуму з цього питання шляхом відмови ЦВК з приводу його проведення, що нині підлягає оскарженню в суді.

Отже, рішення власника (українського народу) нема, рішення Конституційного Суду нема, порушено, щонайменше, 22 статті Конституції. І це все називається земельною реформою? На додаток – в країні триває війна.

Об’єктивно це – не земельна реформа, а земельна афера, вчинена великою групою осіб за попередньою змовою, зловживаючи владою... А тому, крім кримінального покарання за цей державний злочин, про жодні «торги» не може йтися. Це все одно, що обговорювати закон «про продаж батьків» чи «про легалізацію кілерства». Чи можуть такі речі взагалі вважатись актом законодавства, якщо в них вбачається склад злочину?

Саме тому обговорення цього так званого ринку землі має бути виключно в площині обрання запобіжних заходів та визначення міри покарання винним.

Title  Title
  


Л. К.: У чому полягає основна суть Вашого звернення? Розміщу його  у «Світлинах»до цієї статті. Чому Ви закликаєте не продавати землю? Обґрунтуйте. Як, на Вашу думку, сприйме народ ваш заклик, коли вщент збіднілі люди в селах чекають - не дочекаються, щоби продати свій клапоть землі на прожиття. А, по-друге, адепти цього закону затуманили людям голови твердженням: «Ми даємо людям право користуватися своєю власністю на свій розсуд». Тому для початку розтлумачте юридичні поняття «природні об›єкти власності всього народу» і «приватна (цивільна) власність».

В. П.: Закликаю не продавати, бо безоплатно надана державою частина території України (земельна ділянка) надавалась не для перепродажу аферистам, а для забезпечення особистих господарських потреб, тобто, в користування.

Цей, так званий, ринок землі запроваджений адептами зовнішнього управління – це нечуваного масштабу злочин, метою якого є винищення українців на їхній же землі шляхом повного викрадення всіх ресурсів. А тому брати участь у такому «ринку», тобто погоджуватись на продаж (наданий державою) земельного паю, – означає стати співучасником злочину продажу своєї держави – матері-України.

По-друге: юридично продати сільськогосподарську землю неможливо, оскільки власники т. зв. «державних актів на право приватної власності на землю» не набули таке право власності відповідно до закону (пряма норма ч.2 ст.14 Конституції України) Відповідно, вказані акти НЕ Є І НЕ МОЖУТЬ БУТИ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ПРОДАЖУ ЗЕМЛІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. Отже, це – нікчемний правочин.

Нагадаю, що такий ринок обґрунтовувався можливістю продавати селянам землю, як містянам квартиру. Однак, право власності на квартири підтверджується «Свідоцтвом про право власності», набутим на підставі закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а на підставі якого закону було видано вказані акти на землю?

Не було такого закону, а був лише указ № 666/1994 від 10.11.1994 (в народі – «диявольський»), виданий президентом Леонідом Кучмою. Цей указ, звісно, не є законом, а тому користувачі земельних паїв, яким видали такі акти, є НЕПРАВОСУБ’ЄКТНИМИ особами на вчинення права розпорядження (продажу) земельними ділянками. І тут справа не тільки у відсутності закону про приватизацію землі, а у різній правовій природі власності землі і квартири.

Квартира є ОБ’ЄКТОМ ЦИВІЛЬНИХ прав власності, а тому може бути особистою (приватною) власністю людини. Такий режим власності визначений ст. 41 Конституції України і характеризується тим, що в приватній власності можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, також – житловий будинок і грошові заощадження. Основу приватної власності громадян України становлять трудові доходи.

Проте, ЗЕМЛЯ, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси Є ПРИРОДНИМИ ОБ›ЄКТАМИ права власності, неподільною (спільною публічною) власністю всього українського народу. Тобто, суб›єктом права власності цими ПРИРОДНИМИ об›єктами (ресурсами) є Український народ (усі громадяни держави), який здійснює розпорядження землею безпосередньо через всеукраїнський референдум.

Акцентую увагу, що правовий режим цієї СПІЛЬНОЇ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАСНОСТІ характеризується тим, що кожний громадянин має ПРАВО КОРИСТУВАННЯ цими природними об›єктами (ч. 2 ст. 13 КУ). Це означає, що земля сільськогосподарського призначення, як і атмосферне повітря, річки, ліси, корисні копалини та ін. НЕ МОЖУТЬ ВІДЧУЖУВАТИСЬ БУДЬ-КИМ, НА КОРИСТЬ БУДЬ-КОГО І В БУДЬ-ЯКИЙ СПОСІБ. Наведене також підтверджується статтею 14 Конституції України, яка визначає землю основним НАЦІОНАЛЬНИМ багатством, тобто, неподільною власністю всієї нації, а не окремих громадян. Зазначене закріплене і в Акті проголошення Незалежності України від 24.08.1991, відповідно до якого територія України є НЕПОДІЛЬНОЮ. Таким чином продати свою квартиру можна, а земельний пай – ні, бо цей ресурс – загальнонародний.

Отже, для продажу сільськогосподарських земельних ділянок нема юридичних підстав, а продаж на підставі вказаного акту є юридичною фікцією. Це розуміють і самі виконавці афери, тому продовжують дурити людей, щоби ті реєстрували за цими актами «власність на землю» в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, із зазначених вище причин така оборудка також є незаконною. До того ж до вказаного реєстру не можуть вноситись природні об’єкти права власності українського народу, визначені статтею 13-ю Конституції України.

Вбачається, що на зорі незалежності хтось просто дуже хотів розвалити колективні господарства з метою відчуження сільськогосподарської землі з державної власності в особисту через незаконне розпаювання. Особисто вважаю це злочином, бо таке рішення президента Леоніда Кучми не мало юридичних підстав і легітимної мети.

По-третє: чому не можна продавати. Тому, що їхній закон містить норму набуття банками з іноземним капіталом нашої землі як застави з подальшим передаванням землі (території держави) в іноземну власність. Тобто, схема знищення державності вбачається неозброєним оком, а тому жодне зубожіння з моральної точки зору не може бути підставою для сприяння ворогу в знищенні своєї держави.

По-четверте: За «нормами» їх закону, землю Українського народу можна купувати за ціною не нижче нормативної оцінки, яка на сьогодні така, що, наприклад, Путін В.В. зможе скупити всю правобережну Україну (яку не завоював війною) за пів військового бюджету РФ. 

Щодо джерел існування, то земля, на відміну від грошей, є невичерпним ресурсом, і оренда паю є значно вигіднішим промислом, ніж можливість продати його за ціною 4-5 років оренди.

Отже, щоб не брати гріх на душу, необхідно просто не ставати учасником цієї афери, і нічого нікому не продавати, до прийняття закону, який відповідав би нормам Конституції та волі Українського народу.  

Л. К.: Ви тут висловилися так: «Хтось просто дуже хотів розвалити колективні господарства з метою відчуження сільськогосподарської землі з державної власності в приватну через приватизацію (розпаювання)». З інсайдерських джерел чула, що наша «Незалежна» ще при Леонідові Кравчуку отримала $240 млн. кредиту із Заходу, щоби провести цю першу, так звану, «демократичну» реформу – РОЗВАЛ ДЕРЖАВНИХ промисловості й колгоспно-радгоспних господарств, що було, врешті-решт, «успішно» здійснено Леонідом Кучмою. Ви про це чули? І що скажете з цього приводу?

В. П.: Я це питання не досліджував, однак, неозброєним оком видно, що ті, хто причетний до розвалу СРСР, зробили це не для самовизначення народів, а для зовнішнього управління ними, поглинання та привласнення ресурсів. Недавно бачив у ФБ документ, де Джордж Сорос уже в 1992 році впритул «опікувався» нашими проблемами. Тобто, у таких «помічників» було вдосталь часу, щоб підготувати свою політичну «еліту» в Україні для прийняття таких «земельних реформ».

Л. К.: На Вашу думку, хто найбільше виграє в Україні від відкриття «ринку землі а-ля Зеленський» – селяни, фермери, так звані, олігархи-лендлорди, іноземні інтересанти, українська влада чи український бюджет?

В. П.: Не виграє ніхто, тому що закон неконституційний (порушено, щонайменше, 22 статті Конституції) і його введення в дію складає кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191, ч. 2. ст. 364, ч. 3 ст. 109 Кримінального кодексу України, а, отже, рано чи пізно всі причетні до прийняття такого закону будуть притягнуті до кримінальної відповідальності. З точки зору цивільного законодавства такий ринок є нікчемним правочином, який не породжує жодних юридичних наслідків.

Title  
  


А якщо ми подивимось, скільки зауважень стосовно проголосованих законів, які були просто проігноровані, надано головним експертним управлінням та головним юридичним управлінням Верховної Ради, то ми зрозуміємо, що такий закон взагалі не може вважатись актом законодавства.

Я уже наголошував: це все одно, що обговорювати питання, хто виграє від вступу в дію закону «про продаж батьків» – діти-«продавці» чи перекупники їхніх батьків.

Л. К.: А ще поясніть, будьте ласкаві, які загрози може становити т. зв. земельна децентралізація, коли органи місцевого самоврядування отримали право міняти цільове призначення ввірених їм сільськогосподарських земель? Чи не перетворяться окремі області, ОТГ у такі собі феодальні князівства з процвітанням ще більшої корупції? А сільськогосподарські площі віддадуть за хабарі під забудови, які для бізнесу вигідніші, ніж вирощування сільськогосподарських продуктів?

Title  
  


В. П.: Земельна децентралізація в тій маячні взагалі немислима, оскільки органам місцевого самоврядування щодо землі «делегуються» нечувані повноваження, а з урахуванням того, що із Земельного кодексу України з поняття «землі України» виключено слово «України» і держава повністю усунулась від контролю за землями, то кожна місцева рада, дійсно, отримала можливість заснувати своє феодальне князівство, надрукувати свої гроші і відмовитись від центральної влади. І це при тому, що в країні вже є «ЛНР» і «ДНР». Нагадаю, що цей трюк переведення 10 млн. га державних земель до земель місцевих громад, вороги народу втілили вже після прийнятого 31.03.2020 ЗП № 2178-10, коли разом з Петром Порошенком клялись, що державні землі ніхто чіпати не буде.

Отже, за таку децентралізацію їх потрібно судити, бо те, що вони понаприймали сприяє поваленню Конституційного ладу.

Л. К.: Прокоментуйте один із найстрашніших пунктів у цьому законі: про «пріоритетне право придбання сільськогосподарської землі власниками ліцензій на видобуток корисних копалин».

В. П.: Це теж підлягає судовому слідству, бо в «нормі» прямо прописано порушення прав українського народу на користування надрами.

Нагадаю, що, згідно зі ст. 13 Конституції, земля, її надра, атмосферне повітря – мають однакову правову природу(!) – природні об’єкти права власності не власника ліцензії, а УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ! То про яке пріоритетне право можна говорити? Хіба що про пріоритет покарання ворогів народу (кого першого за ґрати: власника ліцензії чи того, хто її видавав).

Л. К.: Існує різне тлумачення з приводу можливого вивезення «верхнього пласту землі» (чор­нозему)? Що насправді записано в законі?

В. П.: Це дійсно передбачено текстом самого законопроєкту, і саме ці «нововведення» і є сутністю прийнятого законопроєкту № 2194. Як сказав один з депутатів 4-го скликання: «Про те, що було прийнято цими «слугами», в наш час боялись навіть говорити вголос».

Переконаний, що народ не допустить цього свавілля, і підтвердженням цьому є зупинений у червні 2021 року видобуток золота турецькою компанією в селищі Жовте, П’ятихатського району, Дніпровської області, де на людських паях знімався верхній пласт. Щоправда, повернення цієї землі у власність місцевої громади відбулось за підтримки політичної партії «Батьківщина» та особисто її лідера. Це – перший дзвіночок і перший приклад, коли закон, який суперечить Конституції, припиняє свою дію рішенням місцевої громади. Переконаний, що досвід селища Жовте запозичить і вся Україна.

Не сумніваюсь, що народ не допустить такої наруги над Україною і вивезе за межі країни не верхній пласт чорнозему, а всіх перевертнів, що голосували за це свавілля. Важливо розуміти, що не можна це безумство навіть моделювати, бо воно суперечить існуванню української нації в Україні. Думаю, під трибунал першим може піти президент Зеленський.

Л. К.: Як підсумок – що порадите селянам і фермерам? Продавати землю?

В. П.: Селяни – власники паїв – мають зрозуміти, в яку біду їх хочуть втягнути адепти зовнішнього управління, автори таких законів (які суперечать двадцяти двом статтям Конституції України), і в жодному випадку не брати участь у цьому «дикому» ринку землі, бо крім гріха і ганьби, презюмується правовий нігілізм до Основного закону України, що інакше, ніж добровільним розвалом держави, не назвеш. Іншими словами ті, хто візьме участь у цьому «ринку» - документально підтвердить невизнання ним чинних положень Конституції своєї держави, всупереч яким ночами, і під час карантину приймалась ця «реформа».

Вважаю, що найліпше залишити паї в оренді добропорядних місцевих аграріїв і чекати конституційного закону.

Л. К.: Ви – ідеаліст. Вибачте, але це – комплімент, а не осудження. Знаю, що Ви є прихильником розробок земельної реформи науковця, доктора економічних наук Олександера Коваліва, одну зі статей якого саме про невідповідність Конституції прийнятого «слугами» і Ко закону надруковано в цьому ж числі №… Що саме Вас приваблює в його рекомендаціях, до яких влада так і не прислухалася? І ще: щоб прийняти новий конституційний закон, треба скасувати чинний. Ви вірите, що можливо відновити роботу КСУ і що він, своєю чергою, це зробить? А тоді «слуги» і Ко схаменуться і приймуть новий? Чи чекати перевиборів і все починати спочатку?

Title  
  


В. П.: З Олександером Ковалівим я познайомився одразу, коли натрапив на його ґрунтовні статті стосовно земельних питань, де він, як досвідчений архітектор, склав цей складний земельний пазл, розкриваючи конституційну сутність земельних норм.

Олександер Іванович єди­ний, хто вказав на два різні аспекти права власності на землю: a) на землю та її природні ресурси, що є об’єктами прав власності українського народу; б) на земельні ділянки (межі) як об’єкти цивільних прав власності. У своїй ґрунтовній праці «Звершення земельної реформи в Україні» 2016 року вчений розклав все «по поличках»: що і як має функціонувати в земельній сфері. Фактично, то є законопроєкт нового конституційного закону про обіг земель. Разом з тим, плекає великі надії на правильний висновок Конституційного Суду України, куди подав свої пропозиції з цього питання.

Особисто я вірю, що робота КСУ відновиться і земельну аферу швидко буде зупинено. Проте просити в адептів зовнішнього управління щось виправляти, думаю, народ не буде. Парламент 9-го скликання, як і той кого обирали президентом, уже давно себе дискредитували, а, отже, мають бути переобрані, і вже новим складом – ухвалені потрібні для держави закони, зокрема щодо земельних відносин.

Л. К.: Якщо цей конституційний шлях не буде проторений, що, на Ваш погляд, нас чекає?

В. П.: Я думаю, може повторитись описана Тарасом Шевченком Гайдамаччина, але зі ще тяжчими наслідками. Земля для українців має сакральне значення, і якщо на ній не дадуть працювати українським фермерам, народ терпіти не буде.

Автор фото, меседжів,
правових висновків - Василь Панченко
(з його сторінки на Faсebook)

Олена та Тимур Литовченки: «УНР, Гетьманат Скоропадського та Директорія протрималися лише 5 років. А ми успішно тримаємо оборону вже восьмий рік!»

Ексгенпрокурор і суддя Конституційного Суду Віктор Шишкін: «Мені достатньо землі і замаху на судову владу, щоб сказати, що Зеленський – убивця Конституції»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com