Як і коли пояснювати малюку, звідки беруться діти? Чи справді сучасна молодь розбещеніша? Як впливають мас-медіа на статеве виховання? На ці та інші запитання відповідають психологи

У народі вважається, що до трьох років діти є янголами. Психологи підтверджують: малюки не можуть цікавитися питаннями статі хоча б через те, що вони мають купу інших першочергових завдань: вчаться ходити, бігати, їсти; опановують мову. Як зазначає доктор психології і медицини Володимир Леві, малюк може цікавитися своїми статевими органами, але це настільки ж невинне дослідження, як і смоктання пальця.

Після двох-трьох років дитину поступово привчають до того, що без одягу бігати негарно. Відтоді він чи вона більше дізнається про те, ким є у світі. Хлопцям як приклад ставлять тата чи інших дорослих чоловіків, які не рюмсають, "граються" машинами, в ремонт чи в футбол, а дівчатам - мам, тьоть, які не б'ються з іншими, вміють готувати їсти, турбуються про малюка. Це - визначення своєї соціальної ролі як належного до одного з двох великих таборів: чоловіків та жінок.

Чотири-п'ятирічні діти можуть захотіти чіткіше перевірити, чим хлопці відрізняються від дівчаток. Саме тоді й відбувається те, що часто лякає мам і тат - ігри "в лікаря" чи "в сімейні стосунки". Як вказує Володимир Леві, ці ігри є ще цілком цнотливими, хоча й закладають моделі майбутньої еротичної поведінки. "Ці ігри відразу ж забудуться, але допоможуть потім, коли надійде час... - пише Леві. - Викривання й репресії - це психотравми на все життя і ризик залишитися без онуків. Лише в тому випадку, коли "взаємодослідження" повторюється часто, варто спокійно і твердо сказати, що так чинити негарно, некрасиво - так само, як плюватися чи показувати язик".

Приблизно з трьох років у дитини може виникнути запитання, звідки вона взялася. Психолог-практик Анна Римаренко радить батькам розповідати правду. Без анатомічних подробиць, з одного боку, та без вигадування про те, що дитину знайшли в капусті, приніс лелека чи купили у супермаркеті. "Ми з чоловіком розповіли сину, що до народження він сидів на хмарці й вибирав, у кого народитися, - розповідає пані Римаренко. - Ми також сказали, що дуже задоволені й горді, що він вибрав саме нас. А виріс він у мами в животику й спочатку був такий, як насінинка, потім - як яблуко, потім ще більший, а коли надійшов час, народився через дірку в маминому животі".

Психологи попереджують: не варто вигадувати міфічні історії про народження дитини. З часом він чи вона однаково про все дізнаються - з телебачення, книжок, "на вулиці". Дитина буде шокована тим, що батьки її надурили й перестане їм довіряти. Добре, коли в домі, де виховується дитина або в її дідуся, бабусі є домашні тваринки - кролики, коти, собака. Якщо тварина народжує маля, вилизує, годує його, дитина це сприймає як нормальний життєвий процес, поступово здогадуючись, що приблизно так народжуються і люди.

За теорією Леві, яку поки ніхто не спростував, із сімей, де питання статі були заборонені, виходять люди двох крайніх типів: гіперактивні та гіперпасивні. Перші мають бажання перемогти всі заборони, пов'язані зі сферою сексуального, а звідси - спалахи агресивності, нахабство, цинізм, жахлива ревнивість. Власних дітей такі люди деспотично контролюють, відчувають до них недовіру. Гіперпасивні витісняють своє бажання у підсвідоме, тим самим викликаючи внутрішнє роздвоєння: у свідомості: "це" - погано, брудно; у підсвідомості - все наповнене "цим". У результаті - скутість у спілкуванні, особливо з протилежною статтю, збіднення емоційності, далі - різноманітні труднощі інтимного життя, яке може просто не відбутися. З власними дітьми - той самий сліпий контроль. У похилому віці можливий варіант "сивина в бороду - біс у ребро".

Психологи радять для дитини, якій виповнилося два-три роки, виділяти окрему кімнату. По-перше, батьки мають право хоча б уночі побути наодинці одне з одним. По-друге, маляті небажано ставати випадковим свідком статевого життя батьків. Рухи, звуки можуть налякати дитину; вона, очевидно, подумає, що тато ображає маму, що вони сваряться чи навіть б'ються. Якщо ж дитина стала свідком еротичних ігор батьків, психологи радять приділити їй увагу, вкласти спати, пояснивши, що з батьками все добре і що вони, наприклад, гралися. Наступні кілька днів не варто уникати один одного, краще поводити себе природно й лагідно, інакше малюк подумає, що батьки справді билися-сварилися.

З шести-восьми років дівчатка й хлопчики починають "дружити одне проти одного". У цей час вони пізнають свою стать. Потім, років із 12-14, почнеться етап взаємного притягування, зацікавленість невідомим протилежним світом.

У цей час хлопці та дівчата закохуються, говорять, що вийдуть за когось заміж чи одружаться, проте нічого поганого в таких "любовах" медики та психологи не бачать. Хоча і радять батькам серйозно та з розумінням ставитися до цих закоханостей, в жодному випадку не сміятися з дитини та цінувати її відвертість. Допідліткові закоханості - це, швидше, психологічне тренування майбутнього почуття, прояв симпатії, зацікавленості. Томління плоті починається дещо пізніше.

Одна з найзакритіших тем, на яку підлітки не хочуть говорити не лише з батьками, а й із близькими друзями, - це питання онанізму й мастурбації. Всі переконані, що це - соромно й негарно. Медики не отримали до сьогодні жодного підтвердження того, що онанізм приводить у майбутньому до якихось негативних фізіологічних наслідків. "І все ж таки, чому настільки соромно за це? Цей сором - теж голос твоєї природи, який вимагає розімкнутися, прозріти, щоб звільнити дух і злитися з любов'ю, що породжує життя", - пояснює в книзі "Абетка здравомислія" Володимир Леві.

Відволіктися від "незручних" думок допомагають заняття спортом, активне спілкування з друзями, хобі.

Опитування показують, що більшість юнаків у 14-18 років використовують такий своєрідний "клапан для розрядки" й цілком відмовляються від нього до 25 років. У жінок все відбувається інакше. Лише 12% дівчаток-підлітків займаються мастурбацією, але до 35 років вже більше половини жінок так досліджують свою сексуальність.

Як же вберегти дітей від помилок? Це дуже просто і складно водночас. Психологи радять: по-перше, самим показувати гарний приклад щасливого подружнього життя; по-друге, не боятися говорити на будь-які теми, обговорювати найсокровенніше (і не тоді, коли дитині вже 14-15 років, а значно раніше); і по-третє, розвивати дитину, щоб він чи вона читала романтичні книжки, захоплювалася спортом, музикою, туризмом, словом, мала й інші шляхи розвитку, крім статевого.