15 травня 2021 р. у Краєзнавчому музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів відбулася науково-практична конференція «Євген Коляджин – суддя, просвітитель, громадський діяч».

 На плідну працю учасників конференції благословили священники: о. Вітольд Левицький (парох храму «Серця Ісуса та Серця Марії» м. Долини) та о. Михайло Боянецький (парох церкви Богоявлення Господнього с. Яворів). Отець Михайло духовно налаштував на працю.

З привітанням до учасників конференції звернулася директор музею Ксенія Циганюк.

Про родину Євгена Коляджина у доповіді «Від легенд і переказів до дійсних фактів» розповіла учителька-методист Яворівської школи Ганна Бойків, яка не залишила нікого байдужим, а спонукала до подальших розвідок.

Про життєвий шлях та громадську діяльність Євгена Коляджина «Місто Болехів – колиска дитинства, шкільні та студентські роки» доповіла науковий співробітник Музею Історії міста Болехова ім. Романа Скворія - Галина Якимів.

Старший науковий співробітник музею Іван Матіїв ознайомив присутніх із власними дослідженнями про культурно-просвітницьку діяльність судді, просвітителя, громадського діяча Євгена Коляджина в Долині.

Після доповіді Івана Матіїва о. Вітольд Левицький виконав пісні-молитви, які дали ще більше духовне піднесення, адже мова йшла і про родину, у якій було більше сотні священників.

Стефанія Коляджин

З доповідями на конференції також виступили гості зі Львова. Надія Кохалевич-Левицька розповіла про «Внесок Стефанії Коляджин-Левицької у розвиток шкільництва у Долині»; Святослав Литвин – про її родовід. Вони ознайомили учасників конференції і подарували для музею книги і журнали з інформацією та ілюстраціями, які більше розкривають питання дослідження роду.

Старший викладач кафедри педагогіки та психології Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної підготовки Світлана Сміх презентувала матеріал зі світлинами та архівними матеріалами про нащадків Євгена Коляджина – Леонтію та Івана Боднаруків, Богдана та Віру Боднаруків, і наголосила на продовженні у їхніх справах гасла «Бог-Україна – Родина».

Учасники наукової конференції прийняли ухвалу, якою рекомендують увіковічнити пам’ять Євгена Коляджина у назві вулиці, меморіальній дошці, у званнях «Почесний громадянин Самбора, Болехова, Долини», виготовлення відеоряду, буклетів, книг... А також встановлення премії імені Євгена Коляджина у громадській роботі, пов’язаній із юриспруденцією.

О. Михайло Боянецький підсумував сказане на конференції та підкреслив особливе значення священичої родини у служінні Богу і людям. Приємно, що із с. Яворова були представники з родини, від освітян та сільської громади.

Після завершення наукової роботи учасникам конференції Іван Матіїв провів екскурсію музеєм «Бойківщина».

Довідка про Є. Коляджина з досліджень старшого наукового співробітника музею - Івана Матіїва.

Євген-Станіслав Коляджин народився 25 квітня 1875 р. (Волоське село, Болехів) у родині священника. Здобув початкову освіту в Болехові. Навчався у Дрогобицькій гімназії. Він був першим корінним мешканцем Долинщини, який закінчив правничий факультет Віденського університету. Знав кілька мови, зокрема латину, греку, німецьку, польську, можливо й інші.

1910 р. – помічник судді у Самборі, продовжив службу судді у Мединичах, а потім переведений у Долину. Життя його тісно пов’язано з Долинщиною. Своєю невтомною працею Євген Коляджин причинився до культурного й національного піднесення Долинщини.

Рівень освіти українського населення був досить низький. В основному, діяли однокласові або парафіяльні школи. Більшість населення були неписьменними. 1911 р. у Долині функціонувало 6 державних шкіл: 3 польські, 3 німецькі. Української не було жодної. Більшість українців не вміли ні писати, ні читати. У той час небагато українців з Долинщини мали вищу освіту, а тим більше – Віденський університет… Як фахівець Євген Коляджин спричинився до піднесення шкільництва і освіти у Долині. Він був одним із засновників долинської бурси, у якій проживали сільські діти, здобуваючи освіту у долинських школах. Як член Гімназійного комітету приймав активну участь у заснуванні Приватної української гімназії ім. Маркіяна Шашкевича у Долині.

14 травня 1910 р. за філіальний виділ Товариства о. Микола Білецький, Євген Коляджин та ін. звернулися з клопотанням до влади заснувати у Долині «краєве товариство «Господарський Кружок», яке пізніше переросло у «Сільський Господар».

Є. Коляджин був одним із засновників Руського педагогічного товариства, голова Долинської філії РПТ – яка дбала про вирішення проблем українських шкіл, займалася їх заснуванням, курсів, виховувала молодь, підтримувала материнську мову; інтереси українського учительства; надавала моральну та матеріальну допомогу. Освітньо-виховне Педагогічне товариство засноване з метою вирішення проблем навчання українських дітей, та надання моральної і матеріальної допомоги учням і студентам. Товариство займалось матеріальними справами вчительства, бурсами, включало жіноцтво у навчально-виховний процес виховання свідомої української молоді. Основна діяльності філії – це утримання гімназії. В цей час долинський осередок налічував 25 осіб. Зі своїх фондів філія пронумерувала часописи «Учитель» і «Дзвіночок».

26 березня 1913 р. завдяки Є. Коляджину у Долині створено осередок Українського Педагогічного Товариства, який вирішував справи оплати навчання учнів, збирання пожертв на гімназію, заснування підготовчих курсів до гімназії і бурси тощо. Він приймав активну участь у заснуванні і діяльності українських культурно-просвітницьких осередків. Його життя й громадська праця були тісно пов’язані з Долиною, для якої він ніколи не шкодував ні сил, ні часу.

22 червня 1912 р. делегат з головного виділу тов. «Просвіта» Степан Карпяк провів люстрацію філії «Просвіти» в Долині: голова – парох з Пацикова о. Микола Білецький, заступник голови – суддя в Долині Євген Коляджин. Через виїзд з Долини деяких членів виділу і його декомплектацію – у «Просвіті» урядував Євген Коляджин, котрий за виділ полагоджував всі справи товариства. Виділ філії «Просвіти» просив «всі листи з Львівської Централі та сільських осередків слати просто до Долини, на руки заступника голови, судді Є. Коляджина, бо о. М. Білецький проживав у селі, через що виникали труднощі у полагоджуванню справ».
Євген Коляджин займався суспільною роботою у культурно-просвітницьких товариствах Долини (кружок УПТ, Сільський Господар, Просвіта, Бесіда, вів Касу Ощадності, Торгівельну спілку). Був ініціатором і одним із засновників просвітянських осередків по селах. Часто їздив по селах з доповідями, рефератами, допомагав організовувати культурно-просвітницьке життя в селах повіту.

Дружина Євгена – Стефанія Коляджин-Левицька – донька о. Льва Левицького (декан Перегінський) – учителька. 5 червня 1914 р. о. Михайло Лада, Михайло Мельничук, Стефанія Коляджин, Юліан Єлюк, Антін Крушельницький та ін. підписали клопотання і статути та звернулися до цісарсько-королівського намісництва, що мають намір організувати у Долині товариство «Українська бурса ім. Тараса Шевченка», яке австрійська влада зареєструвала 24 червня 1914 р. Це товариство ставило собі за мету допомагати вбогій українській молоді, яка навчалася в школах міста, надаючи їй помешкання, харч, релігійно-моральне та національно-патріотичне виховання.

Під час Першої світової війни більшість чоловіків були на фронті. У школах і просвітянських будівлях російські військові поробили конюшні. Військові конфісковували і забирали в людей майно. Незважаючи на те, Євген Коляджин завжди старався полагодити справи на користь українців.

Після того, як пройшов фронт, відновлював і організовував культурно-освітнє життя у Долинському повіті; займався відновленням культурно-просвітницьких осередків у Долині та селах Долинщини (школи, будівлі просвітянських товариств). Із 1916 р. голова товариства «Просвіта» у Долині.

Як суддя, Євген Коляджин здобув визнання відомого оборонця покривджених селян. Допомагав їм у вирішенні всяких справ, проблем, вигравав суди у поляків і євреїв, які постійно кривдили українське населення. Займався справами учительства, школами. Був поважним і совісним адвокатом, зразковим і справедливим суддею.

Після його смерті на посаду, що займав Євген Коляджин, призначили поляка, який навіть не розумів української мови та виступав проти українського населення.
1918 р. газета «Діло» писала: « У Долині потрібен український адвокат, такий як раніше був Євген Коляджин. Так найбільший український повіт не має українського адвоката, який, крім того, міг вести «Касу ощадності» і «Торгівельну спілку». Взагалі тут треба чоловіка, щоб став осередком цілого руху в місті і повіті. Як досі займався всіма справами суддя Євген Коляджин, однак важка хвороба, що тривала більше 8 місяців, змусила його залишити роботу.

У 1917 р. Євген Коляджин помер. Йому було тільки 42 роки.