На 40-й день після Свого славного Воскресіння Христос на Єлеонській горі дає останні настанови Своїм учням про прийняття ними «сили Святого Духа», «свідчення» про Нього та проповіді Його спасенної науки «в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі».

Зразу ж після цих слів-благословення Ісус, оточений хмарою, піднісся на небо. Та на цьому Його спасенна земна місія не завершилася. Ще до Вознесіння, Він свідчив: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав». І далі з уст Господа звучать найважливіші слова-запевнення: «Отож, Я з вами по всі дні, аж до кінця віку».

Історія Церкви Христової знає і засвідчує багато чудесних об’явлень Спасителя Своїм вірним. Так, наприклад, архідиякон Стефан бачив Сина Божого в небі. Як сказано в «Діяннях апостолів»: «(Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв по правиці Бога».

Видіння «слави Божої» Стефанові нагадує об’явлення Бога Мойсеєві у неприступному світлі на горі Синай. Подібне видіння у світлі було і під час Преображення Ісуса на горі Фавор. Для нас, для нашої віри важливе об’явлення, що Син Божий, Якого споглядав Стефан, був поряд зі Своїм Отцем. Він свідчив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, Який стоїть по правиці Бога». Отже, Ісус відкрився мученикові в тому ж образі, в якому був на землі, як досконалий Бог і досконала Людина. А з науками багатьох святих Христос своєю плоттю, як Син Божий, увійшов у славу Свого Отця. Це видіння відкриває нам важливість і цінність для Бога нашої людської природи. Ось як до теми говорить св. Іван Золотоустий: «…З жахом і здивуванням дивимось і бачимо, що в глибинах тайни Святої Тройці знаходиться людина! Людина – Ісус Христос! Так, Він Син Божий, але і нам Він рідний – Людина…»

Ми ж бо створені Ним на Його образ і подобу. І нас, як своє любе творіння, Він бажає повернути до первісного стану, який був перед гріхопадінням наших прародичів, тобто до щасливого вічного життя в Його небеснім Царстві. Та оскільки ми, в особах Адама і Єви, без приневолення, самі добровільно відійшли від нашого Творця і втратили райське блаженство, так само добровільно маємо повернутися до Едемського саду. Як втратили його через спокусника диявола, так повернути можемо при всесильній допомозі нашого Спасителя. А Він нам цього дуже бажає. І заради цього, як на Голгофі, у страшних смертних муках, так у безкровній жертві Святої Євхаристії, радо з безмежною любов’ю дарує нам всього Себе. Приймати Ісуса до серця, це творити своє серце Царством Небесним на землі. Це є нашим вознесінням до неба, нашим спасінням. Амінь!