Для когось це була перша ротація на передову. Перша і остання. Хтось ще з 2014-го боронив свою країну від російських окупантів. Усіх їх об’єднає одне: любов до України і смерть від рук російських зайд та їхніх найманців. Згадаймо їхні імена поіменно – воїнів, які відійшли до Небесного воїнства у квітні 2021-го.

Дмитро Товчигречка

Дмитро Іванович Товчигречка народився 28 лютого 1984 року у місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області.

Дмитро навчався у двох школах: №48 і №106. Після 9 класів вступив до професійно-технічного училища №39, потім тривалий час працював електрогазозварювальником у ТОВ «Кривбасремонт».

21 січня 2021 року він підписав із ЗСУ контракт, але так склалося, що перша його ротація у зону бойових дій виявилася останньою.

Старший солдат, механік-водій 3-го відділення 1-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 6 травня в районі населеного пункту Новотроїцьке, Донецької області, від численних уламкових поранень, які отримав під час гранатометного обстрілу позицій ЗСУ російськими військами.

Похований 10 травня на Алеї Слави кладовища «Північне» у Кривому Розі. У нього залишилися мати, дружина та двоє дітей.

Дмитро Товчигречка нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня (посмертно).

Сергій Коробцов

Сергій Олександрович Коробцов народився 2 липня 1998 року у місті Коростень, Житомирської області.

2013 року він закінчив НВК №12 у Коростені. Його вчителі пригадували, що ще у шкільні роки він вирішив бути військовим, оскільки професія захищати свою Батьківщину була для нього на першому місці серед професій чоловіків.

Спочатку Сергія було призвано на строкову службу, й у червні минулого року він прибув до свого підрозділу, але вже 17 серпня 2020 підписав контракт. У свою першу та останню ротацію чоловік відслужив на передовій чотири місяці, а за місяць мав іти у відпустку.

Солдат, розвідник 3-го відділення 2-го взводу розвідувальної роти 58-ї окремої мотопіхотної бригади.

Загинув 6 травня в районі селища Піски, Ясинуватського району, Донецької області, від смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

Похований 9 травня у селі Ушомир, Коростенського району. У нього залишилися мати, брат, сестра, дружина та син.

Максим Польовий

Максим Миколайович Польовий народився 18 грудня 1984 року у селі Юхимівці, Хмельницького району, Хмельницької області.

2002 року він закінчив 11 класів середньої загальноосвітньої школи у селищі міського типу Наркевичі. Оскільки ще зі шкільних років мріяв про те, щоб присвятити своє життя армії, то після школи вступив до Військової академії у місті Одеса, де у 2006 році, закінчивши навчання, отримав звання лейтенанта.

З 2014 року цей офіцер брав участь у бойових діях на Сході держави: Дебальцеве, Луганський аеропорт, Перемога, Старогнатівка, Станиця Луганська. Поблизу останньої його було поранено під час артилерійського обстрілу позицій ЗСУ.

Майор, заступник командира 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Загинув 27 травня в районі селища міського типу Новотошківське, Попаснянського району, Луганської області, від смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

Похований 30 травня в Наркевичах. У нього залишилися батьки, брат, дружина (котра теж служить у ЗСУ) та двоє дітей.

Юрій Опришко

Юрій Леонідович Опришко (позивний «Боня») народився 12 листопада 1978 року у селі Ялинці, Кременчуцького району, Полтавської області.

2015 року його було призвано у п’яту хвилю мобілізації. Він прослужив до зими 2016-го, а востаннє підписав контракт з «Айдаром» у 2019 році. Чесний, ідейний і цілеспрямований, він свідомо пішов у бойовий підрозділ не заради грошей, а воювати із загарбниками та окупантами.

Молодший сержант, головний сержант штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади.

9 квітня цього року в районі села Старогнатівка, Бойківського району, Донецької області, Юрія Леонідовича було важко поранено у голову. Його терміново доправили до шпиталю у Маріуполі, згодом перевезли до Львова. Він переніс декілька складних операцій, але зусилля лікарів виявилися марними, й 7 травня вранці він помер у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону.

Похований 10 травня у рідному селі. У нього залишилися мати, дружина та двоє дітей.

Віктор Городніченко

Віктор Анатолійович Городніченко народився 19 лютого 1996 року у селищі міського типу Ромодан, Миргородського району, Полтавської області.

2014 року закінчив Кременчуцький військовий ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради, того ж року був призваний за мобілізацією на службу до ЗСУ Миргородським РВК. Демобілізувавшись, він не надто довго перебував серед цивільного життя, й 16 серпня 2016 року підписав трирічний контракт із ВМС ЗСУ.

Спочатку Віктор Анатолійович проходив службу у лавах 503-го окремого батальйону морської піхоти. Після закінчення контракту, у серпні 2019 року, підписав новий і перейшов до іншого підрозділу, змінивши берет морпіха на берет десантника.

Старший солдат, старший навідник 2-го гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 3-ї десантно-штурмової роти 5-ї батальйонно-тактичної групи 81-ї окремої аеромобільної бригади.

28 квітня цього року, близько 22 год, у районі селища Зайцеве, Бахмутського району, Донецької області, він отримав вкрай важке кульове поранення, завдане російським снайпером. Спочатку його було евакуйовано до Бахмутської лікарні, а згодом – до військово-медичного клінічного центру Північного регіону у Харкові, де він помер 8 травня після численних операцій.

Похований 12 травня на Алеї Героїв у Миргороді. У нього залишилися мати, брат, дружина та донька.

Павло Колесник

Павло Сергійович Колесник народився 23 березня 1982 року у селі Нове, Чернігівської області.

Після закінчення Седнівської середньої загальноосвітньої школи вступив до Замглайського професійно-технічного училища механізації. 2000 року його було призвано на строкову, повернувшись зі служби Павло Сергійович влаштувався працювати трактористом до акціонерного товариства «Чернігівеліткартопля».

Коли в Україні розпочалася війна, його було призвано за мобілізацією у 2014 році. У вересні 2019 року чоловік підписав із ЗСУ контракт на один рік, а 18 вересня 2020 його продовжив на такий самий термін.

Сержант, старший водій 1-го відділення 3-го взводу 2-ї роти 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади.

Загинув 13 травня, о 18:10, у Донецькій області від смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

Похований 16 травня у рідному селі. У нього залишилися дружина та донька.