Фото Михайла Палінчака

Зазвичай увага суспільства прикута до військових дій на суходолі, адже там ясно окреслені кордони на мапі, і від того орієнтація в ситуації більш очевидна, а от морський фронт здебільшого в уяві пересічного громадянина «розмитий». Особливо враховуючи той факт, що Росія зі свого боку зробила все, щоб саботувати визначення цих кордонів в морі з Україною, що дає їй відповідний люфт, як не дивно, і в правовому полі.

Поведінка ж російського агресора в акваторії не менш зухвала ніж на землі. Росія поводить там себе гірше за сомалійських піратів, адже останні відверто позиціонують себе як нападники та грабіжники, а Кремль робить все, щоб легімітизувати на міжнародному рівні власну домінацію, при цьому ж створюючи військові загрози, привласнюючи цілі підводні шельфи та перешкоджаючи торгівлі.

На жаль, в цьому Росії кардинально й принципово не заважають ні міжнародні військово-морські навчання, ні санкції, ні дипломатичний тиск. Свою мету Москва визначила в цьому напрямку чітко: абсолютне панування та диктат в Азовському і розподіл впливу навпіл з Північноатлантичним Альянсом (НАТО) в Чорному морях. Для країн чорноморського узбережжя, серед яких три (Румунія, Болгарія і Туреччина) є країнами НАТО, така поведінка Росії, м’яко кажучи, недружня, адже наземний авіаносець, яким є окупований півострів Крим, вже тримає в радіусі ракетної загрози, як Європу, так і Близький Схід. Для України ж реалізація згаданої мети Росією є катастрофічною в багатьох сенсах — як економічних так і в плані подальшої інвазії з півдня, який де-факто у нас зараз майже оголений.

Про те, що відбувається в акваторії двох морів «День» поспілкувався з кримським експертом, журналістом, головним редактором інтернет-видання «Чорноморські новини» www.blackseanews.net, керівником Моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» з питань кримських санкцій, свободі судноплавства та мілітаризації Криму Андрієм Клименком.

— Андрію Васильовичу, відомо, що росіяни регулярно перешкоджають вільному плаванню суден в Чорному та Азовському морях. Як можна протидіяти цьому?

— До факторів зменшення затримань суден в морі можна зарахувати як штормову погоду, вплив COVID-19, тобто природні фактори, так і дії Морської охорони України, перебазування катерів ВМСУ, активну позицію на публічній міжнародній арені через, зокрема, публікації та заяви на Заході. Наприклад, у вересні 2018 район затримань суден під час руху в Азовському морі змістився на 30 миль (50 км) на південь, ближче до окупованого Криму, в зв’язку з появою нових артилерійських катерів ВМС України. А з жовтня 2018 і по квітень 2021 затримань посеред моря не було зовсім – внаслідок ескортування суден катерами ВМСУ. Отже, патрулювання морського шляху між Керченською протокою та українськими портами Азовського моря дає безперечний ефект. Враховуючи ситуацію зростання напруги, ми маємо бути готовими до подібної практики і в Чорному морі. Безперечно, що свій ефект дають і загрози нових санкцій.

Але, тим не менше, маємо дуже суттєве погіршення ситуації на виході з Азовського до Чорного моря. В останні місяці спостерігається суттєве збільшення часу штучного утримання суден на виході з Азовського моря. Тобто тих, що йдуть з українськими експортними вантажами переважно до країн ЄС, Туреччини та Північної Африки.

— Росія буквально охоплює кільцем свого впливу величезний простір акваторії в цьому регіоні.

— До прикладу, в липні 2019-го року Росія перекрила п’ять районів у Чорному морі, в тому числі, у виключній морській економічній зоні Болгарії та Румунії, і майже повністю — східну частину Чорного моря від Сочі до Туреччини, щоб перешкодити грузинсько-американському навчанню Agile Spirit 2019. Сумарна площа районів Чорного моря, що перекривалися ВМФ РФ тільки у липні 2019, складала понад чверть його площі. Це було зроблено, перш за все, для того, щоб сформувати «звичне» сприйняття, що все Чорне море — зона впливу Росії. Це стратегія РФ щодо витіснення НАТО звідти.

Але у вересні 2020 року ситуація набула принципово нових рис — РФ вперше перекрила майже весь морський периметр окупованого Кримського півострову. Закриття периметру Кримського півострова безперервно тривало до кінця 2020 року і періодично відновлювалося вже цього року. Така поведінка Росії, як правило, збігається з перебуванням в Чорному морі кораблів НАТО. При цьому накладання районів військово-морських навчань вже стало звичним і нікого не турбує. Таким чином, РФ вже давно практикує перекриття великих районів Чорного моря. Кожного разу вона просувається все далі і далі, тобто випробовує реакцію на свої подальші кроки.

— Як ви пояснюєте і оцінюєте ситуацію з перекриттям великих районів Чорного моря в квітні 2021?

— Дійсно, в квітні 2021 року РФ сконцентрувала в Чорному морі майже всі кораблі Чорноморського флоту — тобто зменшила кількість військових кораблів, що традиційно перебувають в Сирії та біля берегів Сирії у складі Середземноморської ескадри ВМФ РФ. Додатково до цього 4 великі десантні кораблі інших флотів РФ зайшли до Чорного моря в один день, 17 квітня, в розпал ескалації.

Насправді ця ситуація з перекриттям великих районів Чорного моря на понад 6 місяців не є чимось дивним. Це просто наступний крок за тривалістю перекриття. Ще одна особливість — вперше перекриваються (наразі для військових та інших державних суден) підходи до Керченської протоки. Раніше там завжди залишали вільний коридор між закритими районами.

— Тобто Росія нарощує свою домінацію в Чорному морі не лише збільшуючи присутність, але й створюючи перешкоди для інших країн. Що буде далі?

— А далі РФ розпочне охороняти «Турецький потік» від українських та натівських «диверсантів»...

— Росія не просто затримує судна, вона загалом перешкоджає повноцінному судноплавству в згаданій акваторії. Зокрема робиться все, щоб ускладнити проведення спільних навчань між морськими країнами.

— Я це називаю «війною навчань». Вона може стати casus belli для реального військового зіткнення. В лютому 2020 року вперше в районі Каркінітської затоки на північний-захід від Криму така проблема виникла, де водночас могли проводити стрільби кораблі військово-морських сил України та РФ. Тоді координати району ракетно-артилерійських стрільб ЧФ РФ, що проголошувались відповідним попередженням, накладалися на координати району навчань ВМС України.

21 лютого 2020 року ситуація продовжила ускладнюватися — в тому ж районі сталося подвійне накладення районів стрільб в Каркінітській затоці. Зауважимо, що жодної реакції на виникнення такої небезпечної ситуації не було ні з боку координатора NAVAREA III (Instituto Hidrografico de la Marina, м. Кадіс, входить до складу Королівських ВМС Іспанії та МО Іспанії), ні з боку будь-якого іншого координатора. Влітку трапилось вже 8 випадків, коли райони бойових стрільб та маневрувань кораблів РФ та військових кораблів-учасників Sea Breeze-2020, накладались і перетинались.

21-22 липня 2020 року, під час Sea Breeze-2020, військові кораблі країн НАТО та України почули на відкритому морському радіоканалі такі попередження (російською мовою): «...Вы находитесь в закрытом для плавания районе, ПРИПом 359/20. Рекомендую и требую покинуть район, закрытый для плавания. В данном районе будут проводиться артиллерийские стрельбы. В случае повреждения вашего корабля ответственности не несем. Также ваши учения проходят в исключительной экономической зоне Российской Федерации. Мы расцениваем это как провокационные действия». Підкреслюю, що інцидент виник в районі Чорного моря, де знаходяться захоплені РФ морські родовища нафти та газу на шельфі.

Окрім того, 20 квітня вже цього року за 50 миль від Одеси Берегова охорона ФСБ РФ затримала український рибальський катер з Очакова. Російське обґрунтування таких дій в повідомленні звучало так: «Граждане добывали камбалу-калкан в экономической зоне Российской Федерации». І цей випадок не є поодиноким. Російська Федерація публічно називає район Чорного моря, де затримали рибалок, виключною морською економічною зоною РФ.

— Але існує міжнародне право. Ми ж маємо апелювати до нього, зокрема, і стосовно захисту морських кордонів. Натомість Росія поза будь-яким правовим полем на практиці просуває свій вплив і свою присутність.

— РФ вносить хаос в міжнародну систему, яка повинна забезпечити безпеку судноплавства, і поступово стверджується в своїх намірах — перетворити Чорне море на «російське озеро». Є інформація, що РФ наразі намагається вирішувати з координатором NAVAREA III (Іспанія) питання про де-факто визнання окупації Криму. Існує принципова відмінність між тим як насправді виглядають мапи розподілу зон відповідальності між країнами (станціями NAVAREA) в Чорному та Азовському морі, мапи виключних морських економічних зон, та тим, як їх бачить Росія. Фактично, вона претендує на абсолютну домінацію в половині згаданої акваторії, і все робить для цього. При цьому Росія користується тим, що протягом 30 років після розпаду СРСР сама блокувала та затягувала перемовини про встановлення сухопутних та морських кордонів з Україною. Україна має унормовані морські кордони ВМЕЗ з Румунією та Туреччиною, але не має з РФ.

— Що можуть додатково зробити ЄС та НАТО, щоб попередити загальну загрозу в Чорному та Азовському морях?

— Потрібне впровадження «політики військово-морського невизнання незаконної спроби анексії Кримського півострову та повзучої окупації Чорного та Азовського морів». Це правила в морській, військово-морській сфері, зокрема – в навігації та картографії, що розвивають та конкретизують Резолюцію ГА ООН від 27 березня 2014 року про невизнання незаконно зміненого РФ статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та утримання від дій, бездіяльності або кроків, які можна було б витлумачити як визнання такого зміненого статусу. Йдеться про заборону на публікацію, поширення та демонстрацію в будь-якому вигляді географічних і навігаційних карт, в яких вказувалася б «приналежність» Кримського півострова Російській Федерації та відповідно — «приналежність» РФ ділянок Виключної Морської Економічної Зони (ВМЕЗ) України в Чорному морі.

Окрім того, потрібно застосувати оновлений «Кримський пакет санкцій». Необхідно запровадити міжнародні секторальні санкції до всього російського суднобудування — за роботу підприємств цих галузей на випуск військової продукції та озброєння на захоплених українських заводах в окупованому Криму, а також за організацію та участь в обслуговуванні кораблів та ракетних систем Чорноморського флоту на захоплених українських заводах Криму. Треба запровадити міжнародні санкції до тих російських судновласників, страховиків і класифікаційних товариств, які забезпечували діяльність морських суден, що здійснювали візити до морських портів Кримського півострова з порушенням санкцій. Ввести міжнародні санкції проти портів РФ в Азовському та Чорному морях.

Потрібен «Пакет дій для стримування агресії РФ на Чорному морі» для підтримки України у встановленні в примусовому порядку через ООН морського кордону з Росією в Чорному та Азовському морях і Керченський протоці та розмежування морських просторів з Росією на підставі Конвенції ООН з морського права.

Треба ініціювати міжнародне розслідування GPS-спуфінгу в зоні Чорного моря, що здійснюється російською стороною. Захід має підтримати Україну при ініціюванні нею в міжнародних організаціях, судах та арбітражах відповідних рішень з приводу порушень свободи судноплавства з боку РФ в Чорному та Азовському морях. Зокрема, це може стосуватися обмеження судноплавства, рибальства, масових зловживань перекриттям морських ділянок під приводом військових навчань з використанням міжнародної системи морських навігаційних попереджень про небезпеку NAVTEX тощо.

Зрештою, необхідно ініціювати міжнародне розслідування використання Криму як військово-морської бази для агресії РФ у Сирії, Лівії тощо.

— Яким має бути наше «домашнє завдання» хоча б в сфері правового врегулювання?

— В сфері законодавства на цьому етапі нам необхідно прийняти низку нормативно-правових актів. Зокрема: Закон про територіальне море та внутрішні води, Закон (чи вставка в якийсь з існуючих законів) про континентальний шельф, Поправку до Закону про ВМЕЗ (виключних морських економічних зон) щодо процедури надання дозволу про проведення військових навчань у ВМЕЗ України та Закон щодо кордону в Азовському морі або інший акт, що запускає односторонню процедуру встановлення кордону.

Автор: Валентин Торба

Джерело: «День» (https://day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/morskyy-hyzhak)