rss
07/31/2021
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Культура \ Пам’яті Михайла Слабошпицького
Title 
 Фото Руслана Канюки, «День»

На ньому «трималося» видавництво «Ярославів Вал», яке протягом багатьох років належало до провідних видавництв України, міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика і не тільки. Михайла Федотовича не вистачатиме багатьом людям. Мені теж.

Та все ж не хочеться про сумне. Михайло Федотович не належав до сумних людей. Попри значні труднощі зі здоров’ям у останні роки, його не покидав життєвий оптимізм. Він любив пожартувати, згадати веселі й разом із тим повчальні історії.

З ним було цікаво й легко спілкуватися. Останнім часом я з ним переважно спілкувався телефонічно. Знав, що йому фізично нелегко. Але він про це намагався не говорити. Й після телефонних розмов із ним ставало якось легко. Водночас він слугував мені (та й, певно, не лише мені) прикладом, коли можна «крізь сльози сміятись», шукати в житті позитив й водночас критично й реалістично довитися на «життєву прозу».

Михайло Федотович неймовірно багато читав і знав. Він прекрасно орієнтувався як в українській, так і світовій літературі. Не раз у розмовах зі мною «відкривав» мені нових цікавих авторів, подавав нетривіальний погляд на їхню творчість.

Слабошпицький лишив після себе чималий літературний спадок, який, сподіваюся, буде належно поцінований. Його життя й творчість заслуговують на солідну монографію. Чом би не зайнятися цим молодим вченим-літературознавцям?..

У останні чотири роки він щорічно видавав товстий том своєрідних літературознавчих спогадів – «Протирання дзеркала» (2017), «Тіні в дзеркалі» (2018), «З пам’яті дзеркала» (2019) й «З присмеркового дзеркала» (2020). Писав він ці «дзеркальні» томи, борючись з різними хворобами. У першому з цих томів Михайло Федотович признається: «Цієї книжки могло б і не бути, якби не втручання лікаря. Втручання не медичне (хоча воно теж було), а втручання в літературну біографію автора зі словами: «Пишіть, аби вижити! Це буде найкраща реабілітація для Вас». І Михайло Федотович писав. Не лише для того, щоб вижити. Він мусив багато що сказати. Його «дзеркальна» серія книг – це «жива» історія сучасної української літератури. Звісно, історія суб’єктивна. Але чи є об’єктивна історія, літератури зокрема? У цих книгах є чимало інформації, яка допоможе поглянути «неканонічно» на багато речей, які відбувалися в українському літературному середовищі. Водночас ці томи – це книги, де дуже тонко переданий дух епохи, навіть, можна сказати так, «смак часу». Такі речі варто не просто «пробігати», а й осмислювати.

19 жовтня 2020 р. Михайло Федотович підписав мені книгу «З присмеркового дзеркала». На жаль, більше не підпише. І не напише книг із «дзеркальної серії».

Але те, що він зробив, лишиться в пам’яті вдячних нащадків. І хай ця пам’ять зберігається якнайдовше.

Автор: Петро Кралюк

Джерело: «День» (https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/pamyati-myhayla-slaboshpyckogo)

Видання «Просвіти» Івано-Франківська і Херсона

Книгу Мирослава Мариновича про 10 років ув’язнення в концтаборі та на засланні видадуть англійською мовою

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com