У школі знов дзвенить дзвінок,

Та він не кличе на урок,

А учнів своїх сповіщає,

Що рік навчальний завершає.

22 травня у школах українознавства Чикаго і передмістя пролунав останній дзвінок. Цей навчальний рік надовго запам’ятається усім карантинними вимогами та обмеженнями, але попри це у наших класах лунали дитячі голоси.

Останній дзвоник – свято радості і свято розставання, цього року видався надзвичайно теплим і сонячним. З самого ранку подвір’я школи Українознавства при Українському Православному Кафедральному Соборі св. Князя Володимира наповнилося дітьми у вишиванках, батьками і чудовими букетами. Щасливі і схвильовані останній раз йшли до школи десятикласники – наші випускники.

Розпочалося все зі святкового Богослужіння у соборі св. кн. Володимира, напутнього слова і благословення усіх присутніх отцем Іваном Лимаром. Через карантинні обмеження, на свято Останнього дзвоника до шкільної зали були запрошені лише випускники та учні 4-го класу, які прощалися з початковою школою, і їх батьки. Зі самого початку заходу підвела апаратура – оператор не міг включити гімн України, та учні разом з учителями та батьками заспівали його під фортепіанний акомпанемент Володимира Лимара, що надало святу особливої душевності. Щоразу наших випускників вітає Каса Самопоміч. Так і цього року, в особі п. Марії Глібки, Кредитівка передала грошові сертифікати для десятикласників і дарунок на розвиток школи.

Випускників привітала і висловила подяку батькам і вчителям директорка школи добродійка Лілія Лимар. Дотримуючись багаторічної традиції, разом з атестатами п. Лілія вручила футболки з логотипом нашої школи і прізвищами випускників. А десятикласники, разом із дівчатами 8-го та 9-го класів, виконали пісню «Вулиця дитинства» у гітарному супроводі братів Олексія та Святослава Мелешків. На нашім святі було все: привітання від учнів 1-го класу, прощання 4-го класу з початковою школою, виступ першої вчительки п. Оксани Тернавчик-Дяків, напутнє слово випускникам від батьків в особі п. Оксани Куриляк і п. Наталі Похваліт, сльози, усмішки, обійми і шкільний вальс.

А для решти учнів, які залишились у класах, Батьківський Комітет школи замовив піцу, що дозволило усім учням теж відсвяткувати останній день школи. Під звуки останнього дзвоника, який надала учениця 1-го класу Софія Балацко, та оплески батьків випускники покидали стіни нашої школи. Хочеться побажати їм щастя, здійснення мрій, щоб вони пронесли через усе своє життя любов до України, яку ми, вчителі, протягом усіх років навчання вкладали у їхній розум, серце та душу!

Світлини Олени Лимар