Про легендарних майстрів та циркові династії розповідає виставка "Новорічна казка дідуся Золло"

Багатьох лякає реальна зустріч із символом нинішнього року. Та до них не належав юний Михайло Золло. Свою кар'єру дресирувальника він почав із того, що навчив кота й пацюка їсти з однієї миски, а згодом з його легкої руки гризун уже безтурботно качався...на спині у кота.

- Я пам'ятаю Михайла Михайловича, але вже не як діючого артиста, а як пенсіонера, який мінімум двічі на тиждень з'являвся у цирку, навіть у 90-річному віці, за рік до смерті, - розповідає народний артист України, заступник директора коледжу театру й кіно Микола Кунцевич. - У київському цирку було спеціальне крісло в першому ряду восьмого сектору з написом: "Почесне місце заслуженого артиста Михайла Золло". В характері Михайла Михайловича були риси, притаманні клоунам: душевна щедрість, дивовижна сонцесяйність. Під час репетицій любив сісти у перший ряд і радив молодим дресирувальникам: "Отут треба жорсткіше, за це слід заохотити, а за це - врізати". Михайло Михайлович належав до того покоління артистів цирку, які вміли все - і тримати коня, і сальто стрибати, жонглювати, дресирувати, знали, як облаштувати манеж.

Знайдені музейниками матеріали цілком підтверджують спогади про Золло як циркача-універсала. З них можна довідатись про те, як у роки творчого становлення артист-початківець після тривалих, виснажливих тренувань зробив номер "Людина без кісток". Повертаючи обличчя до спини, юнак згортався подібно до складаного ножика й пролазив крізь крихітний обруч. На початку ХХ століття лише песик, з яким виступав Золло, стояв на одній лапі. Потім дресирувальник придбав інших тварин. У його незвичайній "трупі" були й "артисти", ідея дресури яких здавалася неймовірною, - наприклад, морські свинки, цапи, гуси, поросята.

У виставі "Звірина залізниця" з декорації вокзалу на арену виїздив потяг, а його пасажири - 200 дресированих Михайлом Золло тварин - вибігали з валізами й парасольками, свистіли, гуділи, хтось запізнювався і, врешті, сідали у вагони. За цей номер імператор Микола ІІ подарував артисту золотий годинник. Із афіш дізнаємося про ще одну незабутню виставу - "Убивство й похорон Распутіна" (сцена з дресированими собаками й свинями). Це була пантоміма, у якій тварини рухами, жестами й доступними їм звуками передавали зміст того, що відбувалося, а Михайло Михайлович супроводжував дійство комічними коментарями. Він полюбляв гумористичні репризи, в тому числі й на політичні теми (за що неодноразово отримував адміністративні покарання), однак у 1930-х роках зі зрозумілих причин відмовився від комічних прийомів і взагалі текстового супроводу й відтоді виступав лише як дресирувальник.

Відтворити атмосферу цирку Михайла Золло допомагають унікальні експонати - подаровані родичами фотографії, сценічні костюми артиста і його чотирилапих вихованців, вагончик легендарної залізниці й численні афіші, що сповіщають про виступи Золло у Києві та на гастролях (серед них збереглося і п'ять дореволюційних). Стилізовані іграшки у вітринах допомагають уявити звірів-артистів.

Змінювались епохи та їхнє ідеологічне забарвлення. Час, коли циркові дозволяли бути сатиричним і дотепним, поступився місцем добі "закручування гайок", яка диктувала цьому жанрові інші умови - показ краси й могутності тіла "нової" людини й кмітливості "братів наших менших". Проте за будь-якої політичної погоди цирк дарував людям радість і надію. Відчути дух його святкової стихії допомагають мелодії з фільмів "Цирк" і "Містер Ікс" (з Георгом Отсом у головній ролі), які виступають музичним супроводом виставки.

Уславлені артисти Київського цирку ХІХ-ХХ століть

Михайло Золло (1882-1973) дресирувальник і клоун, широко відомий своїм коронним номером - "Звірина залізниця", ролі в якому виконували близько трьохсот дресированих тварин. Його дочки - Єлизавета і Клавдія - теж виступали на арені як дресирувальниці й вершниці на конях.

Віталій Лазаренко (1890-1939) Знаменитий клоун-сатирик, акробат (перестрибнувши трьох слонів, установив світовий рекорд). Він також ходив і танцював на височезних ходулях.

Надія Делля - "жінка-змія", показувала дива гнучкості, найвідоміший її номер мав назву "каучук".

Володимир та Людмила Шевченки

Усе життя присвятили атракціону "Серед хижаків", у якому майстерно поєднуються різноманітні повітряно-гімнастичні й акробатичні трюки із новими прийомами дресури тварин. В одному номері дресирувальники танцюють вальс на манежі перед десятьма левицями, які сидять півколом як "глядачки". Нині народний артист України Володимир Шевченко є художнім керівником Національного цирку України.