rss
09/26/2021
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Діаспора \ Жертви говорять у поколіннях
Title 
 Фото Руслана Канюки /«День»

21 квітня 2021 р. Конґрес українців Канади (КУК) офіційно оприлюднив у формі відеозаходу Мережу нащадків Голодомору (Holodomor Descendants’ Network).

Подія відбулася у місяць, який у Канаді офіційно відведено для вшанування пам’яті, засудження і запобігання геноциду. Всеканадська Мережа діятиме в рамках Комітету КУК з питань обізнаності про Голодомор. Останній очолює пані Ірина Мицак, член Міжнародного координаційного комітету Світового конґресу українців у справі Голодомору. Як одна з організаторів Мережі, відзначила роль українських організацій Канади у визнанні Голодомору як геноциду, поширенню знань про нього, у збереженні спогадів. За головування Марти Базюк, виконавчого директора Науково-освітнього центру з вивчення Голодомору, учасники розмови відзначили важливість цієї ініціативи у різних вимірах.

Д-р Клінт Курл (Clint Curle), віце-президент Канадського музею прав людини у Вінніпезі (провінція Манітоба), нагадав про фундаментальні права та свободи, які належать кожній людині, та котрі базуються на спільних цінностях – гідності, чесності, рівності, пошануванні... Спогади про Голодомор лише сьогодні починають посідати важливе місце, коли йдеться про права людини, запобігання геноциду, розуміння його механізму. На його думку, найкращий спосіб розказати про Голодомор – не через законодавство, а через правдиві життєві історії, які ілюструють, чому людські права важливі, і як легко їх можна втратити, і яке тоді неймовірне зло може відбутися. Клінт Курл бачить велику роль нащадків жертв Голодомору у цьому. Адже через їхні розповіді так багато можна одержати уроків. Так, між Голодомором і фундаментальним правом людини на їжу є нерозривний зв’язок. Право на достатнє харчування визнається у низці міжнародних актів, зокрема – в «Загальній декларації прав людини» ООН, і має вирішальне значення для здійснення всіх інших прав. Або людська гідність, право людини знати, що відбулося. Адже цей злочин і його дегуманізуючий ефект намагалися довго приховувати і заперечувати. Одночасно Голодомор, як трагедія українців, говорить до кожного у світі, як геноцид, є злочином проти гуманізму. Тому світ потребує існування Мережі нащадків жертв Голодомору.

Д-р Петро Кондра з Гамільтону (провінція Онтаріо) оприлюднив свій погляд з позиції психіатрії. Проведено наукові дослідження про вплив на наступні покоління нащадків тих, які пережили в минулому геноцид. Існує такий термін як міжгенераційна травма. Лікар-психіатр перерахував низку захворювань, які можуть бути спричинені геноцидом у людей, котрі його безпосередньо не зазнали, а лише їх близькі проходили крізь його жахіття, і як це розглядають у медичній науці. Він переконаний, що така інтернетна платформа допомагатиме їм ділитися розповідями і долати травму.

Канада стала, після США, другою країною, де Мережа розпочала діяти. Перший результат у цьому засвідчив в 2020 р. Світовий Конґрес Українців, виходячи з ініціативи Міжнародного координаційного комітету у справі Голодомору. Мережа запланована на рівні країн. Керуватимуть нею нащадки, які мають стосунок через своїх рідних до геноцидного голоду 1932-1933 рр. в українському селі. Місія всієї структури буде реалізовувати свої цілі у координації та співпраці Мереж разом.

Глобальну Мережу нащадків Голодомору очолює пані Ольга Сорока. Вона також виступила зі словом у день започаткування канадської Мережі. Її мама, дід, бабця і тітка на Житомирщині зуміли вижити у період виконання політичного акту Сталіна та його найближчих соратників по комуністичній партії — вбивства голодом українців у тисячах сіл. Американка з Чикаго відчуває свій обов’язок зробити, щоб світ не лише знав про Голодомор, але й ніколи не забував. Минулого року видання «The Ukrainian Weekly» процитувало її слова щодо ідеї Мережі у США: «...творити особистий і нескінченний голос за тих жертв Голодомору, які не можуть вже говорити за себе, з метою забезпечити ширення історій про Голодомор майбутніми генераціями». Вона розповідає, що для неї і багатьох інших нащадків Голодомору історії про страждання досі викликають біль.

Голодомор у світі досі є найменш відомим геноцидом. Сталінський режим намагався приховати хід організованого винищення від 4 чи 5 мільйонів українців за найконсервативнішими підрахунками (!). Радянська пропаганда схиляла різними методами до своєрідної співпраці закордонних осіб з авторитетними іменами щодо необ’єктивності висвітлення ситуації в Українській РСР і на Кубані тоді. Серед них був керівник московського бюро «The New York Times» Волтер Дюранті, який в 1932 р. одержав престижну Пуліцерівську премію в журналістиці. Про голод були поінформовані представники держав у Москві, Харкові, Одесі. У листопаді 1933 р. США визнає Радянський Союз на дипломатичному рівні. Друга світова війна із загибеллю майже двадцяти восьми мільйонів громадян СРСР (серед цивільних і військовозобов’язаних значний відсоток становили українці) була загалом менш жахливою, ніж 1932—1933 рр., саме у сенсі руйнації людського потенціалу українського села. Комуністичний режим десятиліттями продовжував стратегію заперечувати народовбивство штучним голодом.

Лише з початком «горбачовської перебудови» поступово відкрилися нагоди говорити про запрограмовану в Москві смерть мільйонів селян, не боячись арешту.

Так, у Києві 5-7 вересня 1990 р. пройшов вперше симпозіум «Голодомор-33», на якому виступив Джеймс Мейс, науковий співробітник Інституту Гарімана при Колумбійському університеті. Він тоді підкреслив: щонайменше кожен п’ятий селян помирав з голоду. Серед найактивніших організаторів симпозіуму були письменник Володимир Маняк і його дружина Лідія Коваленко. Подружжя вже до цього за чотири роки зібрало понад шість тисяч свідчень очевидців голоду. Частину з них опублікували в «33-й: голод. Народна книга-меморіал» у видавництві «Радянський письменник» наступного 1991 р. Голова організаційного комітету симпозіуму поет Іван Драч заявив на той час актуально і сміливо, що великою мірою сучасне життя України стало відображенням цієї трагедії.

Українці сьогодні повинні знаходити сили відновлювати людський потенціал та стійкість і у поколіннях розповідати історії тих, хто вбитий або врятувався у голод 1932-1933 рр. І таким чином пам’ятати, що вчинено геноцид проти них, і розуміти, чому він був пов’язаний з їхнім правом ще тоді на українськомовну республіку. Право людини на вільне самоствердження через мову, на повноцінний культурний розвиток було злочинно відібрано.

У цьому контексті зацитуємо надзвичайно точні слова правознавця Рафаела Лемкіна (1900—1959), американця єврейського походження родом з Білорусі, в оригіналі та перекладі: «What I want to speak about is perhaps the classic example of Soviet genocide, its longest and broadest experiment in Russification — the destruction of the Ukrainian nation» («Те, про що я хочу сказати, — це, мабуть, класичний приклад радянського ґеноциду, його найдовший і найширший експеримент русифікації — винищення української нації»). Він першим увів в обіг термін «геноцид» і щодо українців пов’язував його з політикою русифікації. Наслідки Голодомору деструктивно діють на український простір і через майже дев’яносто років після його початку, неймовірно ускладнюючи безпеку держави на тридцятому році існування.

Отже, коли аналогічну платформу створять в Україні? Ініціаторам її доцільно співпрацювати з аналогічними Мережами у Канаді і США, бо у них є певний досвід. Комп’ютерні технології дають колосальну нагоду організувати громадян, яким є що сказати про штучно спричинені страждання їх рідних. Українська Мережа матиме значення у різних аспектах, зокрема консолідуватиме на боротьбу за визнання всіма державами українського геноциду, ментально єднатиме їх разом в одну світову родину. «Нащадки жертв Голодомору в Канаді з нетерпінням чекають зв’язку із нащадками його в Україні та інших державах для спільної потужної роботи у Глобальній Мережі», — підсумувала з цього приводу Ірина Мицак, Голова Комітету КУК з питань обізнаності про Голодомор.

Хто вважається нащадком Голодомору? Той, кого кровний родич(ка) або загинув у Голодомор, або пережив його. Більш повна інформація з цього приводу є на вебсайті Світового Конґресу Українців: https://www.hdn.ukrainianworldcongress.org/

 

Автор: Володимир Гула

Джерело: «День» (https://day.kyiv.ua/uk/article/den-planety/zhertvy-govoryat-u-pokolinnyah)

Владика

Світовий Конґрес Українців закликає до мораторію на «Північний потік-2»

 

Свіжий Номер
(Тисніть на обкладинку)

#2021-38
Архієпископ Вігано (Erzbischof Viganò): Захід стоїть перед загибеллю, я закликаю всіх вставати і боротися
Вікно Овертона Як зробити прийнятним канібалізм (чи інше вироджене явище)?
Байден і Харріс намагаються використовувати поняття «систeмний рaсизм» для радикального перетворення Америки
Протистояння США і Китаю: хто збере більше союзників та партнерів? Про нинішню геополітику альянсів двох супердержав
Есей Джорджеві Орвеллові (уривок з книги «Соратник»)
Іван Франко у Музеї Марійки Підгірянки
Мистецькі події в Українському Чикаго
СКУ засуджує проведення Росією виборів до Державної Думи рф на окупованих українських територіях
Одна з найдавніших українських діаспор
Кремль поставив експеримент на жителях ОРДЛО Що відбувалося під виглядом народного волевиявлення на тимчасово окупованих Росією українських землях?

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com