Впродовж року з невеличким хвостиком чимало кумирів людства якщо не попадали зі своїх п’єдесталів, то, щонайменше, почали добряче хитатися. В Україні цей процес, схоже, має потенціал справжнього стихійного лиха.

Наробили таки кумирів, наклепали від щирого серця. Щоправда, декотрих таки допомагали клепати ботоферми за цілком конкретні гроші, але то вже нюанси…

Тепер от люди з міцними нервами можуть собі гризти попкорн і спостерігати, як лускають оболонки кумирів, і на світ Божий з’являються живі звичайні люди, зі всіма їхніми чеснотами і не зовсім чеснотами, а подекуди – геть зовсім не чеснотами…

Ну а от людям з менш міцними нервами доведеться таки відрощувати собі міцні нерви – і, споживаючи попкорн, намотувати собі на вус Другу заповідь…

З огляду на останні тенденції, можна впевнено сказати, що один із найголовніших героїв шоу за мотивами Другої заповіді – колишній президент України Петро Порошенко.

Загалом під час його президентства значна частина громадян до нього ставилася цілком реалістично. Щось міг і робив, чогось не міг – і не зробив, в кожного є свій діапазон можливостей.

Все було добре, аж допоки він не почав програвати президентські вибори – і з нього не почали ліпити кумира, з явним прицілом на наступні президентські вибори.

Відтак оприлюднення розмов, у яких чоловік з голосом, схожим на Віктора Медведчука, перемовляється з голосами бойовиків, російських чиновників та інших цікавих персонажів, і при цьому розкриває «політичну кухню» попереднього президента, для багатьох стало шоком.

Більше того, уважні громадяни пам’ятали, а хто забув – тим нагадали журналісти проєкту Bihus.Info, що колишній президент України цілковито погоджувався на всі кабальні умови, озвучені на плівках голосом, схожим на голос Віктора Медведчука.

Зрештою, притомні громадяни з доброю пам’яттю і без будь-яких плівок мали би розуміти, що не міг сам Петро Олексійович по добрій волі додуматися до того, аби закріпити особливий статус окупованого Донбасу в Конституції, провести там місцеві вибори, завести представника 5-го відділу ФСБ Бородая в парламент, а Мозгового (був такий персонаж) – у губернаторське крісло.

Цей текст на будинку Канта під Кенігсбергом вже стерли, сам будиночок відреставрували – принаймні, на якийсь час. Однак він дуже добре демонструє, що буває з Німеччиною, коли там господарюють росіяни…  Фото з відкритих джерел

Зрозуміло було, що робиться це під тиском, і тиск той, м’яко кажучи, не дуже цензурний – але це вже дрібниці. Не дрібниці – це те, що президент України на той тиск погоджувався, і був готовий здати все.

Для уважних громадян не було секретом те, що від окупантів у Конституції та бородаїв у парламенті нас врятував не Порошенко, і навіть не «Армія, мова, віра», а той насправді достеменно невідомий чоловік, котрий підірвав гранату під Верховною Радою 31 серпня 2015 року, а разом з ним – ті четверо нацгвардійців, котрі поклали своє життя на вівтар Незалежності у центрі такого, здавалося би, цілком спокійного Києва…

Ці п’ятеро – і чоловік, котрий підірвав гранату, і загиблі нацгвардійці разом з ним – продемонстрували всьому світові, що як би політики не намагалися зігнути українського президента в три погибелі, навіть якщо їм це вдасться зробити з президентом – з народом їм це не вдасться ніколи. Люди підуть на смерть, на злочин – але Незалежність не віддадуть.

З допомогою нехитрих маніпуляцій з громадською думкою і певних фінансових вливань цей епізод майже стерли з громадської свідомості. Кого переконали, кого підкупили – і зліпили з Петра Олексійовича захисника Незалежності і справжнього патріота.

Але правда – то така незручна річ, котра завше вилазить, як не тим, то іншим боком…

І для того, щоб вона українцям не вилізла ще й іншим боком, потрібно повсякчас пам’ятати, що в тієї неприємної історії зі спробами пропхати окупантів у Конституцію і бородаїв у парламент, було ще кілька менш відомих скромних героїв.

Зокрема, пані Нуланд, котра ці ідеї підтримувала. А відтак – і тогочасна американська адміністрація… А відтак – виходить, і чинна американська адміністрація… З якої, до слова, теж вже зліпили чималого кумира…

В момент, коли номер готувався до друку, американські ЗМІ поширили сумну новину – кажуть, джерела в адміністрації президента США Джо Байдена повідомляють, що Штати можуть скасувати санкції проти компанії-оператора будівництва газопроводу «Північний потік-2», щоб «не розривати відносини з Німеччиною».

Мету «щоб не розізлити Росію» ті «джерела в адміністрації президента США» не вказують, однак її легко прочитати між рядків.

Вочевидь, і у 2015 році бородаїв у Конституцію та Верховну Раду намагалися запхати з цією ж метою.

Тоді ці процеси зупинив чоловік з гранатою – хто зупинить зараз?

І чи варто їх зупиняти?

Так, звісно, Україна від того «Північного потоку-2» програє матеріально. Ну але якщо потрусити першу п’ятірку-десятку українського списку Форбса, особливо людей, котрі дивовижним чином розбагатіли, розмовляючи з усілякими там бородаями під час війни, то матеріальні втрати можна буде компенсувати. Та й для другої десятки українського списку Форбса наука буде – щоб знали, що продаж Батьківщини – то річ недопустима, за жодних умов і жодного тиску.

Гірше з тим, що «труба» певним чином була хоч якось гарантією відсутності військових дій біля неї – як невигідних і для Росії, і для Європи. Для того, щоб компенсувати відсутність цієї гарантії, доведеться, швидше за все, потрусити першу десятку Форбса ще раз, і то дуже прискіпливо, – цього разу вже на те, аби швиденько на коліні за пару місяців склепати щось подібне на ЗРК «Патріот», і ще кілька десятків літаків-винищувачів нового покоління. Вкупі ця нехитра комбінація дасть захист, не набагато гірший, ніж труба і спричинене нею «глибоке занепокоєння» Європи.

І, знову ж таки, користь від такого вимушеного кроку буде набагато більшою, ніж від труби – оскільки спонукає державу таки негайно виділити кошти на науку і вишукати реальних науковців, а не плодити всіляких Ківів і тому подібних академіків неіснуючих наук. А вже з реальними науковцями навіть за умов мінімального вливання коштів на розробку ЗРК і винищувачів, Україну просто без жодних варіантів чекає технологічно-економічний прорив. Що, загалом, для держави дуже навіть незле.

Тож, як бачимо, прогноз доволі оптимістичний: невеличкий переляк, криза, потім збирання сил докупи і потужний ривок, оскільки інших варіантів у нас немає.

Зовсім інакше виглядає прогноз для Європи загалом і Німеччини зокрема.

Отримавши «трубу», росіяни отримають «корисним навантаженням» унікальні шанси впливати грошима і тиском на політичний та економічний ландшафт Німеччини.

А ці важелі вони вміють використовувати лише з однією метою: все розвалити і створити випалену пустелю навіть на найродючішому ґрунті. І то чим родючіші ґрунти – тим цікавіше Росії їх знищувати. Про всяк випадок – щоб конкурентів не було.

Колись інтернетом ходила цікава карта – скільки вдалих бізнес-проектів було створено на території ФРН та НДР. Одна і та ж Німеччина, одна і та ж культура і звичаї. Однак на території, котру віддали під опіку будівникам соціалізму, була, фактично, бізнес-пустеля. Що логічно – який бізнес за соціалізму?

Якщо Німеччина таки «підсяде» на російську трубу – за пару років ми зможемо побачити, як річка історії повертає назад, і квітуча ФРН поволі перетворюється на соціалістичну НДР…

Що, загалом, було би непоганим педагогічним щепленням для Німеччини. Зокрема, і на тему Другої заповіді – аби не робили кумира з Росії…

Втім, в України теж на тему цієї лекції – непочатий край роботи.

Бо геть люди на ту тему з розуму сходять. І добре ще, коли рвуться з когось робити кумира – а декотрі ж з себе ідола склепати хочуть, і ні сил, ні грошей не шкодують.

От, для прикладу, писала наша газета якось про такого дядька – Леоніда Яковишина. Ніби й непоганий чоловік, щось там намагався робити в міру своїх сил і можливостей. І от тут раптом з’являється в інформаційному просторі про нього вражаюча новина.

Герой України, генеральний директор аграрного ТОВ «Земля і воля» Леонід Яковишин побудував у Чернігові власну усипальницю – мавзолей за 3 мільйони доларів.

Про це він розповів телеканалу «Суспільне.Чернігів».

За словами Яковишина, на будівництво пішло 10 років. Саркофаг коштує 150 тисяч доларів, важить 23 тонни. Одна кришка з червоного граніту - 2,5 тонни. Наразі будівництво мавзолею – на фінальному етапі.Окрім всього іншого, в мавзолеї також розміщено чотири позолочені скульптури Яковишина – у 20 років, 40, 60 та 80 років.

«Проект мавзолею – повністю моя задумка», - сказав чоловік і додав, що за основу усипальниці було взято мавзолей Наполеона.

«Мавзолей буде відкритий кожен день, з 10 до 17 години, крім вихідних. Це коли я вже буду в раю», - додав аграрій.

Видно, видно, що недопрацьовують в Україні і лікарі, і священники.

Саркофаг над четвертим енергоблоком ЧАЕС створити не можуть путній – щоб туди дощова вода не затікала. То ж сором який – будували разом з французами, за гроші Європейського банку реконструкції і розвитку, і не змогли путній дах поставити, щоб дощ не затікав.

А от усипальницю за три мільйони доларів – запросто.

І нема кому сказати гаспидським дітям, що з землі вони ті гроші взяли – і в землю вони підуть, незалежно від того, скільки позолочених скульптур собі поставлять у своєму саркофазі. Країна ледве втрималася, воювала, потопала в бідності – а вони замість того, щоб ту країну підтримувати, саркофаги собі будують. Маск будує космічні кораблі до Марсу – а ці «герої» собі мавзолеї клепають з позолоченими скульптурами в повен зріст…

А працювало би в країні правосуддя, не робили би з людей кумирів – то може би і врятували би дядька від такого сорому на старості – і від порушення Другої заповіді…