Наш мозок працює у трьох базових режимах. Всі вони важливі, але один із них є найціннішим, і... наражається на найбільшу небезпеку.

Нагадування, підкріплене дослідженнями, про те, що все добре в міру – і для ефективної роботи мозку, і для балансу життєвої енергії, і для здоров’я загалом. В сучасному хаотичному світі ми про це, як правило, забуваємо...

Наш мозок працює у трьох базових режимах. До такого висновку дійшов професор Медичної школи Університету Дж. Вашингтона Маркус Рейчел. Усі три режими важливі для нас, але один із них є найціннішим. У сучасному світі саме цей режим роботи мозку наражається на найбільшу небезпеку. Але, як не дивно, ледачі схильні до цієї небезпеки менше.

Три базових режими роботи мозку

Професор Маркус Рейчел (Marcus E. Raichl) виділив три режими роботи мозку. Ці режими – антагоністи, тобто вони не можуть працювати одночасно: коли працює один, інші вимикаються.

DMN: Default mode network – мережа оперативного спокою, яка відповідає за мислення.

SN: Salience Network – мережа виявлення значущості, яка займається орієнтацією в ситуації.

CEN: Central Executive Network – центральна виконавча мережа, яка активізується, коли ми споживаємо інформацію.

Як думаєте, який із цих режимів найважливіший? Так, правильно: йдеться про перший режим – коли він вмикається, ми начебто ні про що не думаємо, але це – оманливе відчуття. Саме у цей момент ваш мозок прораховує різні ситуації, аналізує, конструює і т. д., і до нас приходять найцікавіші рішення й інсайти.

У книзі німецьких лікарів Петера Акста та Міхаела Акст-Гадермана «Ледачі живуть довше. Як правильно розподіляти життєву енергію» йдеться про те, що іноді нам дуже корисно полінуватися: побродити без діла, поспати, помріяти та інше. Саме в ці моменти у нас активізується творче начало. «Ледачі люди», на думку авторів книги, мають більше часу, щоб думати «ні про що». Вони не намагаються максимально заповнити свій день, аби втекти від себе.

Однак у сучасному суспільстві активність 24/7 соціально схвалюється. Більшість людей впевнені, що просто зобов’язані жити за принципом «Формули-1», інакше вони бояться щось не встигнути і відчувають провину за те, що, на їхню думку, безцільно проводять час. Наприклад, якщо хтось розповідає, що працює без вихідних відразу над декількома проектами, ми вважаємо його успішною людиною. Коли людина на початку року стверджує, що її графік розписаний до кінця року, ми робимо висновок про її великий професійний авторитет.

Навіщо нашому мозку потрібні 23 хвилини

Однак через повсякденну гарячкову діяльність перший режим роботи мозку наражається на небезпеку. Як встановила професор Каліфорнійського університету Глорія Марк (Gloria Mark), щоб дефолт-система почала працювати над серйозною проблемою, їй потрібно 23 хвилини. Якщо цих 23 хвилин не буде, то наш мозок працюватиме в іншому режимі.

Як думаєте, даємо ми нашому мозку ці 23 хвилини? Відповідь очевидна навіть без статистики. Ми постійно чимось зайняті, крім того, ми часто відволікаємося на телефон. За даними досліджень, у середньому людина переривається кожні 15 хвилин. Час нашого перебування в мережі збільшується з кожним роком: ми звикаємо поверхнево сканувати інтернет-сторінки.

У цей час працює третій режим, а відтак дефолт-система спить. У підсумку вона атрофується: мозок починає мислити шаблонно, втрачає здатність аналізувати минуле й сьогодення і конструювати майбутнє.

У довгостроковій перспективі, на жаль, ми будемо спостерігати за атрофією інтелектуальних навичок у людства загалом. Це, звичайно, не заклик не користуватися інтернетом і соцмережами, але не забувайте про цифрову гігієну: обмежуйте свій час перебування у мережі, і, за можливості, спілкуйтеся наживо, розвиваючи свій емоційний інтелект. Крім того, потрібно пам’ятати про повноцінний відпочинок, аби давати своїй дефолт-системі можливість теж долучатися до роботи.

Джерело:
http://www.cluber.com.ua