Ситуація не те, щоб пересічна, але і не нова: п’яний водій наїхав на пішохода. 27 квітня вона повторилася в оригінальнішому варіанті, коли в Нью-Йорку п’яна Джессіка Бове переїхала поліцейського Анастасіоса Цокаса. Теж буває.

Сіль – у тому, що чорношкіра Джессіка, сьорбнувши чи то горілочки, чи то вина, то чи текіли, і покуривши мapіxyaни, записала на Фейсбуку подкаст, який не знаю скільки часу там стояв, в якому грайливо проголосила: «Ми поліції не боїмося. Як у цих піснях (далі неперекладна гра одного слова на «f») f-k поліцію. Плювати (щоправда, в оригіналі буде більш нечемно) ми хотіли на тебе, твою маму, твою дружину, твоїх дітей. Ти – ніхто для нас. Ти (а може «ви», тут – труднощі англійської) – комахи, таргани (у множині, напевно, автор паплюжить всю сімейку поганого поліцейського), місце гніздування паразитів».

І поїхала Джессіка після пиття і куріння, можливо, у pacoво-класових справах, і так розігналася, що збила намертво поліцейського, що регулював рух. Як сама визнала: «Я щось вдарила (машиною)». Не зупиняючись, думаю, що через невідкладність справ, помчала далі. Злісні поліцейські погналися за нею. Наздогнали, явно заважаючи поїздці у важливих, можливо, pacoво-класових, справах. Обурена такою несправедливістю, Джессіка кілька разів дала назад, стукнувши поліцейську машину. Коли її заарештовували, вона, ось же дитя нерозумне, запитала, а за що ж її в’яжуть.

Ось і вся історія. Ну, ще дрібниці є: у поліцейського Цокаса дружина залишилася і кілька дітей, трьох і шести років. Слова Джесіки стали пророчими: поліцейський – убитий, а дружина з дітьми – засмучені. «Мені шкода, що я збила його, і що він помер», – сказала вона крізь сльози, коли її виводили з поліцейської дільниці Квінса. Можливо. Може, і не бачила. Нехай слідчі й прокурори з’ясовують, і, якщо, звичайно, вийде, то неупереджено. І суд нехай вирішує, ясна річ, неупереджено, як у справі Дерека Шовіна, оскільки звинувачена вона у ненавмисному вбивстві. А може це, хоча і випадкова, помста за Джоржа Флойда? Хтозна? Зуб за зуб, так би мовити.

Це – історія. Що ж в ній дивного? Багато чого. Поліцейські чомусь не придушили Джесіку Бове, хоча наша героїня двічі таранила поліцейську машину. Не застрелили її, як Дуанте Райта. Незбагненно. За даними засобів масової нашої американської інформації, Джесіку повинні були або придушити або зрешетити кулями за колір її шкіри. Може, щось їй зробили, і ми про це ще дізнаємося. Адже на кадрах хроніки видно, як ведуть її два білиx (о, жах!) амбали-поліцейських, а вона, схоже, плаче.

Цікаво, як пишуть про це у новинах і приватних твітах, які можна легко знайти в інтернеті: «Підозрювана у наїзді на нью-йоркського поліцейського приносить слізні вибачення», «Мені дуже шкода!». Водій, обвинувачена в смерті нью-йоркського поліцейського в результаті аварії в Квінсі, що сталася через п’янку, залилася сльозами біля (поліцейської) дільниці», «32-річна Джесіка Бове крізь сльози вибачається і каже, що не хотіла цього», «Коли у вівторок вдень Джесіку Бове виводили з поліцейської дільниці в наручниках, 32-річна мати сказала репортерам: «Мені шкода, що я збила його, і що він помер». Це – заголовки або інформаційні повідомлення з консервативної і ліберальної преси. І серце починає стискатися – 32 роки, зовсім молода, мати, шкодує, плаче. Хочеться пожаліти, обійняти, втішити, притиснути до себе й поплакати разом. А може відпустити. А може і відпустять? Або, щонайменше, знайдуть пом’якшувальні обставини?

Так, до речі, а чому ніхто вітрини не б’є і крамниці не палить на підтримку «справедливості» у справі вбитого поліцейського? Я особисто палити не піду, а ось допомогу дітям-сиротам Анастасіоса Цокаса, на яких оголосила полювання сп’яніла від ненависті Джессіка Бове, відправлю.

Автор: Світлана Шапіро,
Бруклін, Нью-Йорк

Джерело: «Континент»
(https://kontinentusa.com)