Мені приємно привітати редакцію газети «Час і Події», а також особисто Вас із 25-річним Ювілеєм!

З газетою знайомий біля 15 років, коли за рекомендацією когось із друзів прочитав перші цікаві матеріали на сторінках її сайту, який тоді з’явився.

Навіть й не думав, що колись особисто буду «героєм» Ваших публікацій.

Але у 2008 році в №42 з’явився нарис Вашої кореспондентки https://www.chasipodii.net/article/3739/, а мого друга та колеги з часів роботи в Києві, в системі Міністерства Культури...

Стаття розповідала про мене, мої дві вищі освіти, мою роботу інженером, потім режисером. Про те, що в кінці 1991 року, через 2 місяці після того, як збулася мрія мого тата (а він був головним моїм авторитетом у житті) та моя особиста - Україна стала Незалежною, я отримав травму хребта та продовжив життя вже в інвалідному візку.

Про мої соціальні, гуманітарні та благодійні проекти. Про зустрічі з цікавими людьми. Початок реалізації мого головного в житті захоплення – мандрівок різними світами.

Скажу правду – про мене на той час писали багато українських газет та журналів, розповідали теле- та радіопередачі.

Але саме ця стаття Лідії Корсун «Микола Подрезан: “У кожної людини своя Говерла” викликала сльози в моїх тоді ще живих батьків.

Я й гадки не мав, що шпальти Вашої газети з великою кількістю різнобарвних світлин через порівняно нетривалий час встануть мені в нагоді.

Бо коли з’явилася ідея всесвітньої подорожі в межах олімпійської частини мого багаторічного соціального проекту «Планета Земля. Погляд з інвалідного візка», мені потрібні були зв’язки з різними країнами...

Ось для попереднього подання себе я використовував цей нарис, бо тут було сказано більшість того, що людям треба було сказати.

Газета українською, видана та надрукована у Чикаго, стала моєю візитівкою, котра допомагала заздалегідь, з Києва, готувати насичені програми мого перебування в Китаї та Канаді, Франції та Південній Африці, Мексиці чи Японії.

Про себе говорити важко, а «Час і Події» знайомила людей зі мною та моїми планами та метою!

Майже сім років тривав проект, ми з моєю Наталкою подолали майже 300 000 кілометрів літаком, автівкою, потягом та морями, а ваша газета була поряд з нами. Точніше, вона «йшла» перед нами, в авангарді, допомагала відкривати двері та серця людей під час майбутніх зустрічей з нами.

Олімпійська частина завершилася в липні 2018 року на столичному Майдані, саме з тої точки столиці України, звідки я стартував у 2011 році. Й серед інших людей – друзів та незнайомих, мене вітала Лідія Корсун, а через тиждень, 19 липня, з’явився репортаж у вашій газеті про цю подію. Тобто нова публікація про мене, Україну та українців у світі за назвою «Українець, про якого говорить весь світ» : https://www.chasipodii.net/article/21167/.

Дякую за співпрацю, практичну допомогу та інформаційний патронат! Підтримка від Вас та вашого друкованого слова БЕЗЦІННА!

Але досить про мене.

Ви, пані Софіє, та Ваші талановиті колеги формуєте літопис реальної України та життя українців у світі! Літопис чесний, відкритий. Інколи жорстко критичний, навіть трагічний. Але завжди – правдивий! Як гіркі, але життєво потрібні ліки.

Ви допомагаєте своїм читачам у США, Україні, інших країнах світу знаходити сили, щоб будувати нову сучасну незалежну Україну! Україну реальну та НЕПЕРЕМОЖНУ!

Многая Літа Вам та газеті «Час і Події»!

З повагою та подякою,

надією на зустрічі із новими числами газети «Час і Події»

Микола Подрезан, українець,

людина з інвалідністю 1 групи,

Кавалер орденів «За заслуги» 2 та 3 ступенів

P.S. На сьогодні побував у 70 країнах (у 63 – на інвалідному візку), на 6 континентах. Три особисті досягнення занесені до Національного реєстру рекордів України.

28 квітня 2021 року,

Київ, Україна