rss
09/26/2021
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Чверть сторіччя на сторожі правди

Травень 2021 року для нашої редакції – особливий. 25 років тому в Чикаго вийшов перший номер «Часу і Подій». В це тяжко повірити – але вже чверть сторіччя наша газета розповідає українській громаді – а з 2006 року – ще й українцям по всьому світу про події минулого, теперішнього і майбутнього.

Ми писали про Помаранчеву революцію, про те, як небезпечно повертати до влади Януковича, писали про революцію Гідності, про війну…

Писали про перемоги і поразки, про досягнення і зловживання, про тенденції – котрі ставали реальністю… Наші прогнози – і радісні, й сумні – доволі часто збувалися. Ми раділи у перших випадках – і сумували у других. Але ми ніколи не боялися казати правду – хоч якою гіркою вона б не була. Ми не соромилися відмовляти поважним чиновникам і політикам друкувати статті, в яких вони від правди, скажімо так, дещо відходили – і жодного разу ми про це не пошкодували. Окрім величезного надрукованого архіву – є ще й архів ненадрукованого, того, що ми відмовлялися друкувати – хоч як би нас про це не просили…

25 років сучасної української історії зафіксовано на папері – і їх можуть прочитати не тільки ті вірні читачі, котрі збирали підшивки нашого видання, а й усі відвідувачі Українського Національного Музею в Чикаго, де теж зберігається наш архів.

Карантин загнав весь світу у соціальні мережі – однак політичні пертурбації карантинного року чітко продемонстрували, наскільки ненадійними є архіви соцмереж – всю вашу величезну добірку інформації можуть забанити назавжди просто за те, що ваша політична позиція не збігається з позицією власника соцмережі. А соцмережу ще ж можуть купити – і те, що подобалося одному власнику, буде неприйнятним для іншого…

Власні сайти здавалися надійнішими – аж до пожежі в дата-центрі у Страсбурзі.

На гугл-кеш теж сподіватися не варто – бо, для прикладу, якщо росіяни вважатимуть вашу інформацію небезпечною, вони можуть знищити і ваш сайт, і копії ваших новин у гугл-кеші. Таке теж вже траплялося.

Зрештою, навіть якщо зі фізичним диском, на якому розміщено ваш сайт, нічого не станеться, вам все одно потрібно буде платити за доменне ім’я сайту,за обслуговування, за захист вашого сайту від хакерів та вірусів, котрі стають дедалі хитрішими та небезпечнішими…

Газету, звісно, теж можна знищити – спалити, наприклад. Але у випадку з газетою ви завжди можете спробувати знайти людину, у якої залишився ще один примірник… : )

Тому газетні архіви – один із найкращих сховків для історії.

Окрім ворогів фізичних, у вільної преси є ще чимало ворогів іншого штибу. Наприклад – мода, особливо політична. Особливо коли модно сварити одного політика, і хвалити іншого.

Ще один ворог – гарні і погані слова політиків. Нам всім би хотілося легких рішень, хтілося би вірити на слово, хтілося би, щоб все було просто: гарно говорить – значить гарна людина, верзе дурниці – значить, кепський політик, і гнати його геть треба брудним віником...

Дивитися не на слова, а на дії – величезний виклик для журналістики. Особливо в ті часи, коли придивлятися до слів, а не до дій, стає дуже модно.

Однак от вже кілька років світова політика перевертає всі наші уявлення про зв’язок слова і дій з ніг на голову.

Title Title Title 

Трамп називав Путіна «чудовим хлопцем», але американське військо за його каденції розбило теплу компанію «вагнерівців» у Сирії: мовляв, ви ж казали, що їх там нема – то тепер їх там точно нема!

Байден назвав Путіна вбивцею – але не наважився пустити у Чорне море військовий корабель, бо Росія була проти.

Чи означає це, що Байден не буде допомагати Україні настільки рішуче, наскільки допомагав притиснутий демократами до стіни Трамп? Тут теж нема простих рішень.

Ми дотримуємося тої думки, що в України нема друзів – але є союзники, кожна країна має свої інтереси, які в чомусь збігаються з інтересами України, в чомусь – ні.

Хтозна, як би діяв Трамп, якби на нього не тиснули звідусіль і не підозрювали в підіграванні Росії.

Однак попередня демократична адміністрація США, нагадаємо, на словах співчувала Україні, але це не заважало їй всіляко намагатися примусити Україну до закріплення «особливого статусу» окупованої росіянами території в Конституції.

Чи означає це, що й чинна адміністрація буде діяти так само? Будемо сподіватися, що ні. Але ми мусимо уважно пильнувати за руками – і говорити незручну правду.

Ми просто зобов’язані стежити за діями, і у випадку, якщо щось піде не так – здіймати ґвалт на всю планету. Від цього залежить доля України.

І ми повинні вчитися тиснути на політиків. І звикати до того, що хороших політиків не буває, хіба за винятком Гавела і Ганді. За політиками треба слідкувати – і всіляко тиснути на них, якщо вони йдуть десь не в той бік. Навіть якщо вони говорять хороші речі і вдягають вишиванки.

Якщо політик ляпнув дурницю – це ще можна проігнорувати. Якщо ж політик береться робити дурницю – потрібно кричати ґвалт…

Звісно, сам лишень ґвалт, і навіть масові флешмоби не дуже помічні – ми могли переконатися в тому впродовж перших років війни, коли українці всього світу ходили на антиросійські флешмоби і демонстрації, як на роботу. І ми раді, що й наша газета неодноразово долучалася до організації таких процесів. Те, що впродовж перших років цих демонстрацій західні політики обмежувалися переважно висловлюванням глибокого занепокоєння – інша річ. Це – той нюанс, на який потрібно звернути увагу – але це не підстава для того, щоб стати менш політично активними.

Частково тенденція почала змінюватися тоді, коли почали збігатися цілі українців і демократів, котрі почали звинувачувати Трампа у співпраці з Росією, і той, хтів чи не хтів, – мусів підтримувати Україну, аби заперечити ці звинувачення.

Зараз демократи не збираються тиснути за будь-яку ціну на американський уряд з метою змусити його підтримувати Україну і опиратися Росії.

Але українці мають засвоїти цей урок: зміна геополітичної атмосфери відбувається тоді, коли на політичну арену виходять впливові в політиці люди, і їхні інтереси збігаються з інтересами України.

Ми докладаємо всіх зусиль, аби українці у США стали якомога впливовішими політично – і політично активними. Ми співпрацюємо з чиновниками в Чикаго, ми закликаємо читачів щоразу ходити на вибори у США, ми намагаємося висвітлювати політичні процеси в Америці з тих боків, з яких не висвітлює україномовна преса.

Не для того, аби облити багном одних політиків і відбілити інших – а для того, щоб показати найголовніші нюанси і спонукати до політичної активності.

Українській діаспорі це завше було нелегко: Росія вже майже сто років всіляко намагається пропагувати у США свою точку зору на події в Україні. В Росії набагато більше преси у США, в неї набагато більше грошей і набагато більші можливості впливу. Завдяки Росії американська влада до останнього намагалася вмовити Україну відмовитися від незалежності, згадаймо тільки промову Буша у серпні 1991 року, коли він вмовляв українців відмовитися від «суїцидального націоналізму».

Завдяки Росії і спільно з Росією американська влада у 2015 році розробила «план Мореля», за яким на окупованих Донеччині та Луганщині мали відбутися не контрольовані Україною вибори.

У Росії на американських теренах завше були вплив, гроші і нахабство. Ну і мода на радянський Союз та вчення Карла Маркса, котра впродовж минулого року показала своє непривабливе обличчя під час масових протестів.

В України – нічого, крім правди і совісті. І українців, хоч і розкиданих по всьому світу – але готових захищати правду.

Ми намагаємося досягнути речей, на перший погляд неймовірних – об’єднання українців світу і перетворення їх на впливову на цій планеті силу. Силу, здатну визнавати свої помилки і пишатися своїми досягненнями.

Насправді це завдання – цілком осяжне. Українці світу вже змогли зорганізуватися і зупинити Росію – а це завдання виглядало взагалі нереальним. Ми пишаємося, що всією газетою теж доклалися чимало до цього процесу.

Однак це – тільки початок роботи. Війна триває – і перед нами ще неоране поле роботи.

Сподіваємося, впродовж наступних 25 років ми, разом з вами, шановні наші читачі, досягнемо цієї мети.

Отже – до роботи!

Вибухи на артскладах та Sputnik V: у Чехії політичний скандал із віцепрем’єром

У Білорусі оголосили вирок довіреним особам Тихановської

 

Свіжий Номер
(Тисніть на обкладинку)

#2021-38
Архієпископ Вігано (Erzbischof Viganò): Захід стоїть перед загибеллю, я закликаю всіх вставати і боротися
Вікно Овертона Як зробити прийнятним канібалізм (чи інше вироджене явище)?
Байден і Харріс намагаються використовувати поняття «систeмний рaсизм» для радикального перетворення Америки
Протистояння США і Китаю: хто збере більше союзників та партнерів? Про нинішню геополітику альянсів двох супердержав
Есей Джорджеві Орвеллові (уривок з книги «Соратник»)
Іван Франко у Музеї Марійки Підгірянки
Мистецькі події в Українському Чикаго
СКУ засуджує проведення Росією виборів до Державної Думи рф на окупованих українських територіях
Одна з найдавніших українських діаспор
Кремль поставив експеримент на жителях ОРДЛО Що відбувалося під виглядом народного волевиявлення на тимчасово окупованих Росією українських землях?

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com