Гримнули корки від шампанського. У "турошівському мішку" - на перетині кордонів Польщі, Чехії і Німеччини - прем'єр-міністр Дональд Туск відзначав вступ Польщі у Шенгенську зону. Президент Лєх Качиньскі святкував цю подію в Будзіску на межі Польщі з Литвою. Тепер кордони Польщі з країнами Євроунії існують лише на мапі.

Мої діти, якщо не їхатимуть за межі ЄС, не знатимуть, що таке кордон з його давніми атрибутами: шлагбаумом, колючим дротом, смугою зораної землі, прикордонними вежами, прожекторами, що "шастають" довкіллям, митниками, які перевертають валізи.

Найсуворішими були радянські прикордонники. Вони стояли біля обох виходів з нашого вагону в гірськолижних окулярах, стежачи, щоб ніхто не вискочив і не вскочив на ходу або ж чогось не викинув чи не підкинув. Угорський, румунський та болгарський прикордонний контроль був легшим, але також не з приємних.

У 90-ті роки минулого століття західний кордон Польщі можна було перетинати без віз. Однак траплялося, що німецький Grenzschutz поводився безцеремонно: ставив принизливі запитання про гроші або мету приїзду. Словацькі прикордонники також були нелюб'язними. Пізніше перетин кордону, хоча й передбачав пред'явлення паспорта, однак став формальністю, яка не породжувала емоцій. Після вступу Польщі до ЄС траплялося, що прикордонники навіть не хотіли дивитися на документ, хоча ми ще не були в Шенгені.

Вступ у Шенген став завершенням шляху, який Польща здолала за останні 18 років. Як кордони виглядали колись, я розповідатиму біля каміна дітям, а згодом і внукам - так мої бабуся та дідусь розповідали мені про довоєнну Польщу.

На цьому можна було б завершити статтю і починати святкувати. Але одна думка не дає мені спокійно пити шампанське: кордон Польщі з Росією, Білоруссю та Україною після нашого вступу в Шенген не тільки не зміниться на краще, але стане ще більше схожим до кордонів минулого. Адже Шенген для мешканців колишнього СРСР - це синонім ліпшого, багатого світу, в який неможливо потрапити без спеціальної перепустки.

Візовий режим для наших східних сусідів чинний уже чотири роки. Ми запровадили візи за півроку до вступу в ЄС - такою була умова Брюсселя. Хоча вони ускладнювали життя, в Києві, Москві та Мінську візу можна було отримати доволі просто. Українці не платили за них узагалі, бо поляки (а з певного моменту і всі громадяни Унії) можуть їздити на Дніпро без віз. Білоруси та росіяни платили символічно - набагато менше, ніж за візи в інші країни ЄС, бо Польща не була в Шенгені і могла вільно визначати оплату.

Тепер це змінилося. Адже ціною нашого вступу в Шенген є зміцнення східного кордону і запровадження єдиних візових правил для східних сусідів - таких, які застосовують щодо них інші країни Євроунії.

Філософія Шенгену така: особа без визначеної мети поїздки не може в'їхати в зону. Останніх чотири роки Польща послуговувалась іншими критеріями. Щоб отримати візу, особливо у прикордонних консульствах, у візовій анкеті достатньо було вписати "закупи" чи "туризм". На практиці такими візами найчастіше користувалися дрібні торговці цигарками, бензином, алкоголем та особи, які нелегально працювали в Польщі. Задля відкритості до Сходу заплющували очі на нелегальний промисел.

"Насправді після нашого вступу в Шенген зміниться небагато", - вважає Анджей Ясеновскі, директор консульського департаменту МЗС (Польщі), який відповідає за процес організації польських дипломатичних представництв відповідно до вимог Шенгену.

Чи справді це так? Громадяни країн, що не належать до ЄС, перед в'їздом до Польщі будуть змушені клопотати про отримання так званої шенгенської візи (вона чинна не довше, ніж три місяці, і дає право пересуватися по всьому ЄС) або національної - тривалішої, але такої, що передбачає перебування лише на терені РП. Національні візи призначені для учнів, осіб, які працюють у Польщі чи мають там родичів - словом, для тих, хто не має наміру виїжджати з Польщі в інші країни ЄС, але потребує польської візи на час, довший за три місяці.

Стануть жорсткішими і критерії видачі віз. Слід буде точно вказати мету поїздки. Особі, яка бажатиме в'їхати до Польщі "просто так", шлях буде закритим. Вимагатимуть запрошення або ж офіційний документ з турфірми про те, що ця особа їде в туристичну мандрівку.

Мети поїздки буде замало. Той, хто клопотатиме про одержання візи, муситиме довести наявність коштів на цю справу - сума збільшилася до 100 злотих на день перебування, але щонайменше 500 злотих. Консул зобов'язаний перевірити довідку про доходи або витяг з рахунка - досі на це дивилися крізь пальці. Крім того, треба буде придбати страховий поліс.

І що найгірше - візи подорожчають. Українці та росіяни платитимуть по 35 євро, оскільки їхні країни підписали з ЄС спеціальні угоди. Білоруси - аж 60 євро, бо Мінськ не має з Унією таких угод. Національна віза для всіх коштуватиме 75 євро.

Ці проблеми повинні загладжувати угоди про спрощений перетин кордонів, які Польща мала б підписати зі східними сусідами впродовж найближчих місяців. Правила Шенгену дозволяють перетинати кордон мешканцям прикордонної смуги завширшки 50 км без віз, на підставі спеціального дозволу. У такій смузі розташовані білоруські Гродно та Брест, а в Україні за 50 км від кордону немає жодного великого міста.

Хоча серед тих, хто мусить мати польську візу, є, наприклад, й австралійці, нові правила будуть найболючішими саме для громадян колишнього СРСР. По-перше, вони бідніші. По-друге, з 1,2 млн. віз, які щорічно видає Польща, майже мільйон отримують білоруси, росіяни та українці (останні - 600 тисяч).

"За нашими оцінками, майже третина українців робили собі польські візи про всяк випадок, бо вони були безкоштовними, а відтак не користувалися ними. Після запровадження оплати ця проблема зникне", - каже пан Ясеновскі.

Нехай ця оцінка справедлива, однак 400 тис. українців, які їздять у Польщу, змушені пристосовуватися до нового порядку видачі віз.

Слід визнати, що у візовому питанні Польща йде на поступки українцям. 14 категорій матимуть право й надалі отримувати безкоштовні візи. Польське МЗС стверджує, що пільги поширюватимуться на половину українців. Схожі преференції мають і громадяни Росії, яка підписала з ЄС вигідний договір про візи.

Однак значно менше пільг матимуть білоруси. Напередодні вступу Польщі в Шенген з Білоруссю підписано двосторонню угоду про спрощення візового режиму, але не таку, як з Україною чи Росією. Це тому, що Білоруссю править диктатор. Поки так відбувається, Білорусь не може сподіватися на сприяння з боку ЄС. Але що робити з молоддю і симпатиками опозиції, яких не можна "відрізати" від контактів із Заходом?

"У Білорусі рішення про застосування пільг для конкретних осіб, наприклад, про безкоштовну візу, ухвалюватиме консул, який має такі повноваження. Закликаємо наших працівників бути делікатними", - каже пан Ясеновскі.

Це шляхетне запевнення. Та незважаючи на найкращі мотиви співробітників консульств, нові правила "вдарять" найперше по пересічних людях: підприємцях, чиновниках, туристах. Студенти, які їдуть у Польщу на стипендії, та особи, які відвідуватимуть рідних, якось впораються. Гірше буде тим, хто приїздить у Польщу працювати - найчастіше нелегально.

На перший погляд це непогано, адже що доброго в нелегальнй праці? Однак наївно вважати, нібито після запровадження нових правил нелегальна праця щезне. Ті, кому це важливо, шукатимуть юридичних шпаринок, повідомлятимуть неправдиву мету поїздки, згадуватимуть фальшивих родичів, польські корені, а найчастіше послуговуватимуться посередниками, які можуть зробити будь-яку візу.

Недавно мені зателефонувала Валя - знайома зі Львова. Вона вже кілька років працює в Польщі домогосподаркою. У грудні повернулась у свою країну, щоб виробити нову візу на наступний рік ще до вступу Польщі у Шенген. "Мені дали на 40 днів, подрузі - на 30. І це добре. На початку січня я знову буду у Варшаві".

Хоча візи для українців чотири роки були безкоштовними, Валя завжди користувалася послугами посередника. Це коштувало їй 30-50 доларів. Водій мікроавтобуса, яким Валя регулярно їздить до Польщі, отримав польську візу на три місяці. Вона залишиться чинною і після нашого вступу у Шенген, хоча дозволить пересуватися лише в межах Польщі.

У Львові той, хто має доступ до "візового каналу", може швидко розбагатіти. "За візу на три місяці і проїзд до Польщі я цьогоріч платив водію 150 євро, - каже Микола з Івано-Франківська. - Здавалося б, дорого, зате на душі спокійно. Я нічого не робив".

Напевно, після вступу в Шенген ця практика залишиться, але ціни зростуть.

Українці, які працюють у Польщі, зазвичай їздять до нас не потягами чи автобусами, а приватними мікроавтобусами. "Коли я хочу поїхати до Польщі, телефоную своєму водієві. Назначаємо дату. Він під'їжджає до мого дому. Дорогою збираємо інших пасажирів з району. У Варшаві він привозить мене до мого помешкання. Це ідеально, якщо треба перевезти щось габаритне. Автобуси і потяги для мене надто дорогі", - каже Валя.

Часто водії мікроавтобусів займаються візовим посередництвом. Охочий приїхати до Польщі дає їм паспорт, а через кілька днів отримує візу. Посередники роблять візи "своїми каналами". Імовірно, через туристичні фірми чи компанії, які висилають своїх працівників до Польщі, додаючи до анкет зайві паспорти.

Деякі країни ЄС легалізували послуги посередників у своїх консульствах. На терені колишнього СРСР їх надає міжнародна фірма Global, за її посередництва можна подавати візові анкети. Global стежить за їх правильним заповненням, пояснює, яких умов слід дотримати, щоб здобути візу. Завдяки цьому консули мають менше роботи. Але за таку послугу треба платити.

І хоча, згідно із законами ЄС, особа, яка просить візу, не повинна платити за послуги посередників, цю норму виконують не всі країни. Французи у деяких республіках колишнього СРСР плату за посередництво зарахували до вартості візи. Після вступу в Шенген послуги посередників у своїх консульствах легалізували чехи. Вони переконують, що їх вартість компенсує держава, а не особа, яка хоче візу.

"Ми скептично налаштовані щодо посередників. Це може ускладнити індивідуальним особам клопотання про отримання візи, оскільки не кожен бажає користуватися послугами посередників. Є і делікатна проблема особистих даних. Не можна бути впевненим, що посередник берегтиме їх належним чином. А, наприклад, білоруський режим може зацікавити список осіб, які мають шенгенські візи", - каже Анджей Ясеновскі.

Тож Польща не користуватиметься послугами легальних візових посередників. Однак біля брами кожного нашого представництва кружляють "неофіційні". Частина з них - звичайні шахраї. Але декому таланить отримати візи, за що вони платять кілька десятків доларів. Тепер ця "комісія", певно, зросте.

У цьому вся сіль. Немає жодної сили, яка б зупинила людей зі Сходу перед поїздками в Польщу. Способів зробити візу багато. Адже кожен поляк може запросити до себе іноземця - достатньо зробити йому запрошення в адміністрації воєводи. Для цього слід документувати доходи, іноді - вартість квартири, довести, що можеш утримувати іноземця в Польщі. На підставі запрошення, засвідченого адміністрацією воєводи, консул буде зобов'язаний видати візу.

Крім того, Польща має законні підстави взяти на роботу українця. Найпростіше селянам. Їм достатньо отримати печатку гміни на заяві про те, що вони беруть цю особу на роботу у своє господарство. Це буде підставою для отримання візи з правом на роботу в Польщі від трьох до шести місяців. Згодом цей термін продовжать до року, бо Польща що не день то більше потребує працівників зі Сходу.

Можна також спробувати легалізувати українську домашню робітницю, опікуна перестарілого або будівельника. Для цього потрібна довідка з місцевого департаменту праці про те, що серед поляків немає охочих виконувати цю роботу. На цій підставі можна вислати запрошення, і з ним особа, яку беруть на конкретне робоче місце, отримає візу.

Проблема в тому, що це складна бюрократична процедура. Треба стояти у чергах і платити за кожну довідку. Чиновники не знають відповідних норм, бо вони набули чинності зовсім недавно. Імовірно, тиск роботодавців - найперше з будівельної галузі - змусить уряд зробити норми легального прийому на роботу іноземців, особливо українців, простішими і послідовнішими. Інакше дешевше буде заплатити посереднику біля брами консульства, ніж робити все згідно із законом.

Однак результатом вступу Польщі до Шенгену не може бути збагачення візових мафій зі Сходу. У Києві та Москві рекламують фірми, які обіцяють візи у будь-яку країну ЄС за 3 тис. євро. Ці компанії запевняють, що не доведеться нічим перейматися. Вони все влаштують так, що клієнт відповідатиме всім вимогам.

Та єдиний дійовий спосіб боротися з візовою мафією та іншими патологіями на кордонах ЄС - це поступове скасування віз для наших сусідів. Польський уряд мусить повторювати це у Брюсселі, як мантру.