Нам потрібно більше. Нещодавня російська очевидна витівка біля кордонів України дає час і можливості для переоцінки. Ніхто не вірить, що бойові дії між Росією і рештою світу закінчилися, принаймні, з усіх українців.

Що стало більш очевидним, так це те, що, на щастя, західний світ став більш чутливим і готовим протистояти російській агресії, хоча в якій мірі – залишається незрозумілим, в даному випадку, хіба на щастя.

Також зрозуміло, що президент України Зеленський є лідером з чітким порядком денним, навіть якщо цей порядок денний не буде повністю підтримано глобальною цивілізованою спільнотою.

Протягом усієї нещодавньої кризи президент Зеленський лобіював прагнення Заходу до оборони України. У зв'язку з цим він був успішним. У кожному випадку, Зеленський піднімав План дій щодо членства в НАТО, визнаючи, що членство в оборонному альянсі є єдиним довгостроковим рішенням проти російської агресії.

Нещодавно прийнятий (двостороннім способом, як не дивно) комітетом Сенату з питань зовнішніх відносин Закон для України «Про партнерство у галузі безпеки» 2021 року вітається, однак, очевидно, його замало. Насправді рівень наданої підтримки є дивовижним, враховуючи давні стосунки та знайомство Голови Комітету з Україною. Про НАТО згадують багато разів, але питання про ПДЧ НАТО ігнорують повністю та кричущо.

Заяви президента та секретаря Блінкена також були в основному невдалими. Насправді дії США щодо озброєння України були набагато рішучішими та ефективнішими, ніж їхні заяви.

Фото - з офіційного сайту НАТО www.nato.int

Згаданий Закон слід надіслати назад до Комітету з включенням дуже конкретних пропозицій, як США підтримують ПДЧ НАТО для України. Інакше Закон принесе більше шкоди, ніж користі, оскільки заспокоїть погано інформованих та відверне подальше лобіювання. Це дасть привід адміністрації Байдена.

Хоча часто висувається аргумент, що ініціатива членів Конгресу від будь-якої партії не повинна відступати від позиції лідера партії, я хотів би нагадати своїм колегам-демократам, що якби це було так, Україна не отримала би підтримки від Сполучених Штатів під час терміну Дональда Трампа. Однак такі сенатори, як покійний Джон Маккейн та Роберт Портман, часто перемагали, незважаючи на свого лідера партії.

Члени Конгресу мають керувати і бути представниками волі своїх виборців. Українські американці в переважній більшості підтримують ПДЧ НАТО для України. Сенатор Менендес повинен керуватися цим. Президент Байден і секретар Блінкен прийдуть до цього рішення згодом.

Найбільш позитивним розвитком подій під час цієї останньої кризи стало те, що відбулося в Німеччині, історично і відомій проросійській нації та державі, що була такою століттями до правління Романових. Міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас підкреслив підтримку Києва Берліном під час його першого візиту до лінії фронту на сході України. Він критикував зменшення міжнародної уваги. Нарешті, він звернувся до України: «Ми не залишимо вас, поки не буде спокою, коли справа дійде до врегулювання конфлікту тут, на сході ... ми підтримуємо Україну щодо цих питань, і це не зміниться».

В інтерв’ю Redaktionsnetzwerk Deutschland (RND) міністр оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер заявила про подальше збільшення військових витрат на масштабну програму переозброєння на найближчі роки. Вона погрожувала Росії та Китаю і зауважила: «Росія, з її ядерним арсеналом озброєнь, на відміну від Китаю, є дуже неминучою загрозою – як звичайною, так і ядерною зброєю...» Визнання міністром оборони Німеччини, що агресивна Росія є на порозі Європи і, отже, Німеччини, було дуже важливим. Кілька німецьких експертів висловили думку, що «Північний потік-2» - це не економічне питання для Росії, а геостратегічне. Це хіба нова Німеччина.

Це можуть бути позитивні зрушення, проте їм не вистачає остаточного визнання того, що єдиним способом зупинити Путіна та Росію є розташування НАТО на її кордонах. Установка на місці. Росія вторглася в Україну і загрожує подальшою агресією. Кінцева стратегія також зрозуміла кожному. Єдине, чого бракує – рішучих дій щодо чіткого викладу цього пункту: НАТО – це оборонний альянс, який був сформований проти СРСР, а нині Росії, його спадкоємиці у будь-якому вигляді, включаючи агресивну поведінку. Україна є опорою цього союзу. Покійний професор Збігнев Бжезінський назвав Україну «ключевим каменем в арці».