Новим президентом Федерації хокею України Георгій Зубко став 18 грудня 2020 року. Раніше він обіймав посаду віце-президента ФХУ. Український хокей зараз переживає далеко не найкращі свої часи, перебуває в періоді стагнації – попри відродження титулованого київського «Сокола». В Україні на разі немає гідної інфраструктури, льодових арен, спеціалізованих шкіл для занять хокеєм.

Як наслідок, наша національна збірна України з хокею з шайбою зовсім змарніла на фоні розтиражованих футбольного й баскетбольного українських національних колективів. Новий президент має амбіції змінити стан справ. Він запевняє, що має бажання, команду і план для того, щоб підняти український хокей на світовий рівень.

- Пане Георгію, які ваші плани на посаді президента Федерації хокею України?

- Я би розділив це питання на дві частини. Для чого я взагалі на цю посаду прийшов. Це стосується моєї місії. І далі – тактичні плани.

Я прийшов точно не для того, аби підтримувати тягучий даний стан справ, в якому сьогодні перебуває український хокей. Нам потрібен прорив. Я довго відповідав собі на запитання, що означає це слово у моїй діяльності. Для мене прорив – це Україна в еліті світового хокею. Це складний шлях не на рік, а на 6-8 років.

Стосовно наших планів. Перше – це розбудова інфраструктури за рахунок єдиної державної програми, яку ми зараз готуємо із Міністерством молоді та спорту. Розбудова інфраструктури шляхом залучення кредитних коштів, міжнародних програм, приватних інвесторів. Розбудова інфраструктури шляхом перемовин із місцевими громадами. Я вже почав поїздки регіонами та бачу гарний попит на це. В Україні є міста, які зовсім не охоплені хокеєм. Ми сподіваємося виправити це в найближчі роки.

Друге. Нам потрібна єдина методика підготовки молодих хокеїстів.

Третє – це натуралізація спортсменів, яку ми будемо проводити із належною обережністю. Це буде дуже вибірковий та поміркований процес. Ми дивитимемося на тих спортсменів, які мають бажання виступати під українським прапором і несуть реальну користь для розвитку цієї гри.

- Скажіть, будь ласка, які три головні проблеми сучасного українського хокею. Від чого страждає наш хокей найбільше?

- Проблем насправді багато. Частина проблем є на загальнонаціональному рівні, частина проблем стосується внутрішньоспортивного життя. Але це не є виправданням для нас. Ми розуміємо і нашу відповідальність, і наше прагнення до того, щоб хокей посів своє місце й у суспільстві, а наші збірні команди посіли гідне місце в еліті світового хокею.

Перш за все, є проблема у медійній комунікації. Одне з наших завдань — це створення бренду хокею. Мається на увазі, що хокей має з’явитися в порядку денному українців. Він повинен стати частиною поп-культури. Ми вже два місяці працюємо над ребрендингом, і я дуже сподіваюся, що до початку нового сезону матимемо новий візуал.

Окрім того, нам не вистачає інфраструктури. Звичайно, хокей є складним за своєю суттю видом спорту, тому що він потребує специфічної, коштовної інфраструктури, як мінімум – льодові арени. Маючи ці проблеми, ми отримали покоління, яке жодного разу не було на хокеї. Як держава, ми маємо велику прогалину, яку нам потрібно заповнювати.

У 2008 році була запущена класна програма. Вона називалася «Хокей України». В її рамках мало бути побудовано шістдесят арен. Частина з арен, до 15 відсотків, була збудована. Якби та програма була реалізована повною мірою, якби було побудовано шістдесят арен, то хокей зараз теж був би на іншому рівні. Ми не пройшли шлях перебудови від радянської системи підготовки до української. Лише у вигляді винятків ми маємо гарних спортсменів, наприклад, 2000-го року.

- За рахунок чого ви збираєтеся будувати льодові арени, про які говорили?

- Розбудова інфраструктури – це головне зобов’язання держави. Це кошти державного й місцевих бюджетів, це державні та міжнародні програми, з якими ми зараз намагаємося вибудувати свою роботу.

Коли ми говоримо про підготовку спортсменів, юніорів, то це місцеві органи управління, батьки. Якщо ми кажемо про професійні клуби – то це великий бізнес, меценати.

- Скажіть, будь ласка, у скількох містах ви збираєтеся побудувати льодові арени? Скільки грошей треба витратити для побудови хоча б одного пристойного комплексу?

- Наша мета – побудувати щонайменше одну арену у кожному обласному центрі, у «мільйонниках» їх повинно бути три та більше: різного формату. Ми говоримо про дитячі арени на 300-500 місць, потім на 1000 і 3000 місць. Наприклад, Полтава, Харків, Київ повинні мати свої повноцінні арени. Не може бути такого, щоб таке місто, як Київ, не мало жодної повноцінної спортивної або культурної арени для проведення спортивних заходів.

Ось зараз із Харкова ми привезли домовленість про створення програми у Харківській області. В Харкові будується велика арена. З головою державної адміністрації ми проговорюємо створення програми побудови невеликих арен у районних центрах.

Ми зараз прискіпливо консультуємося з різними проєктними бюро стосовно цього, тому що наше головне завдання – зменшити вартість базової арени. Наше завдання базується на тому, щоб запропонувати місцевим органам влади на базовому етапі універсальне, дуже економне рішення – до 50 мільйонів гривень, 40 мільйонів. Тоді ми можемо говорити, що це може бути реалізовано за рахунок місцевих бюджетів. Якщо ми кажемо про арену на 500-1000 місць, то це 100-120 мільйонів.

Якщо говорити про мультифункціональні комплекси, то вони вже потребуватимуть зовсім інших ресурсів – тут уже мова йтиме й про великі ділянки землі, про мережі, які мають бути побудовані для цього. Тут зовсім інші цифри.

- Ви казали, що одним із ваших завдань є виховання плеяди молодих і якісних хокеїстів. Скажіть, будь ласка, за допомогою яких ініціатив ви збираєтеся популяризувати хокей серед дітей.

- Це є симбіозом двох процесів. Це робота новоствореного спортивного комітету Федерації, який очолив видатний український хокеїст Олександр Годинюк, котрий багато років грав у НХЛ, і який зараз живе у Києві та взяв на себе відповідальність очолити спортивний комітет. Ми плануємо розвивати молодь шляхом двох основних напрямків. Перше – створення єдиної програми, яка буде розбита на цикли: 6-12 років, де і хлопці, й дівчата займаються разом, де не повинно бути гендерної розбіжності. Потім цикл 12-17 років. Під кожен цикл повинна бути створена єдина система підготовки. Ми беремо за основу успішні приклади країн Скандинавії (Фінляндія, Швеція).

Друге, звичайно, це популяризація шляхом маркетингових заходів – є світовий День хокею, різноманітні фестивалі. Одне з дуже важливих завдань, яке варто вирішити – хокей не включено до шкільної програми. Це дуже важливе питання державного рівня. На наше прохання маркетологи показали нам найпопулярніші в Україні види спорту – і всі вони включені до шкільної програми.

- Наскільки важливим є акцент на дитячо-юнацькій підготовці задля виховання когорти якісних гравців?

- Дехто вважає, що можна насичувати свої клуби великою кількістю легіонерів і не робити власний продукт – виховання якісного спортсмена. Це зовсім не наша позиція. Більше того, ми вважаємо, що ця позиція не має нічого спільного із нашими державними, національними пріоритетами. Якісна підготовка у дитячо-юнацьких школах – це єдиний шлях розвитку хокею в країні, це єдиний шлях до того, щоб побачити українську збірну на Олімпіаді високого класу.

- За допомогою яких органів Федерація хокею України збирається співпрацювати з українською хокейною лігою і клубами безпосередньо, як ви підтримуватимете зв’язок?

- Працює виконавча дирекція Федерації хокею, працює спортивна дирекція, маркетинговий відділ. Федерація є дуже збалансованою, структурною, системною організацією (має статус національної), є членом міжнародної федерації, ми маємо зв’язки із нашими міжнародними партнерами. На мій погляд, ми стали ще міцнішими всередині колективу.

Поряд із цим Федерація хокею найближчим часом нагадає всім повноваження кожного суб’єкта хокею і прийме рішення стосовно того, яким чином ми розвиватимемо всі процеси в подальшому. Останніми роками йде дискредитація роботи Федерації, підмінюються поняття, применшуються важелі впливу. Я цілком упевнено й твердо збираюся повернути всі процеси в ті русла, в яких вони повинні бути.

- Скажіть, будь ласка, ваші застереження про те, що кожен має виконувати свою роботу, стосуються членів УХЛ?

- Це стосується безпосередньо самої української хокейної ліги. Перш за все, це регламент і кількість легіонерів. Важливо, щоб суддівство повністю перейшло до лав федерації, як і багато інших питань. Для нас важливо, як розвивається український спортсмен у національному чемпіонаті, скільки часу він проводить на льодовому майданчику, якої якості спортсмени, як вони розвиваються під час перебування у клубі.

Поряд із тим, є інші питання, зокрема маркетингові й фінансові, але це вже інше. Я хочу всім нагадати, що це, перш за все, національний чемпіонат України з хокею з шайбою, який проводить українська хокейна ліга. Якщо наші вимоги не будуть почуті, ми розглядаємо різні сценарії розвитку ситуації. Незалежно від того, яким чином далі проходитиме національний чемпіонат, ми будемо вибудовувати пряму комунікацію з клубами як Федерація хокею України.

- Зазвичай збірні нашої країни отримують найбільшу підтримку і є найбільш розтиражованими серед фанатів спорту (збірні з футболу, баскетболу). Чому інтерес до збірної України з хокею значно програє навіть баскетболу, а з футболом – взагалі порівнювати некоректно?

- Хокей повинен стати поп-культурою України і тоді всі слідкуватимуть за збірною й радітимуть її успіхам так само, як і радіють успіхам наших футболістів у грі проти Франції.

Коли Україна гратиме з топ-країнами світу, тоді з’явиться зацікавленість у цій грі. Лише тоді про нашу хокейну збірну говоритимуть у громадському транспорті, в чергах.

У нас дуже багато колективної роботи і дуже прикро, що нам доводиться витрачати час на вирішення внутрішніх проблем, де хтось намагається щось доводити. Нам потрібно всім згуртовано йти до нашої хокейної мрії.

- Які плани й амбіції у наших чоловічих і жіночих національних збірних України?

- Жіноча збірна робить свої перші кроки. Зараз ми вибудовуємо стратегію. Стосовно чоловічої збірної – призначений новий тренерський склад. Ми сподіваємося на довгострокову співпрацю. Це видатні українські спортсмени, люди, які довели свою профпридатність на тренерському містку. Наше завдання – підійматися у класі. Зараз ми перебуваємо у групі 1B, і нам варто підійматися вище.

- Ви казали, що для побудови інфраструктури потрібна підтримка держави. Скажіть, будь ласка, наскільки часто ви з’являтиметеся у кабінеті пана Вадима Гутцайта?

- Ми знайомі з Вадимом Марковичем. Ми зараз разом вибудовуємо програму розвитку хокею. Я дуже розраховую на його підтримку. Він видатний спортсмен і доволі вмілий спортивний функціонер. Сподіваюся, наші плани й цілі підтримають.

Зараз ми потребуємо збільшення державного фінансування. Пряма функція держави – будувати інфраструктуру. Якщо зимова Олімпіада закінчується фіналом з хокею, то це свідчить про місце цього виду спорту в світі. Ми дуже налаштовані на конкретну й плідну співпрацю.

Автор: Віталій Ткачук, Київ

Джерело: «Укрінформ»
(https://www.ukrinform.ua/rubric-sports/3218191-georgij-zubko-prezident-federacii-hokeu-ukraini.html)

Довідка

Після здобуття незалежності український хокей пережив пік свого розвитку наприкінці 1990-х – на початку 2000-х. Протягом цього періоду національна збірна 9 років грала в елітному дивізіоні чемпіонату світу (найвище досягнення – 9 місце на ЧС-2002) і виходила у фінальну частину Олімпійських ігор (10 місце у Солт-Лейк-Сіті-2002).

Найуспішніші хокеїсти збірної України: Вадим Шахрайчук (найкращий бомбардир збірної – 73 очки), Сергій Климентьєв, Віталій Литвиненко, Василь Бобровников, Юрій Гунько.

Найуспішніші українські хокеїсти в НХЛ: Руслан Федотенко (дворазовий володар Кубка Стенлі – 2004-го з «Тампа Бей Лайтнінг» і 2009-го – з «Пітсбург Пінгвінз»), Дмитро Христич (дворазовий учасник матчу «Усіх зірок» – 1997 і 1999), Олександр Годинюк, Олексій Понікаровський.