Замість контрабанди цигарок до Польщі - працевлаштування в нових "проекологічних" заводах, що вироблятимуть продукцію на експорт до Скандинавії. Таку пропозицію для Львівщини та Волині висуває начальник морського порту в польському місті Ельбльонг, у якому планують створити автономний український термінал. - "Ми повинні розглядати Західну Україну як інтегральну частину Балтійського регіону. Це означає повне інтегрування принаймні двох західних областей в економічну та транспортну систему Балтійської Європи, яка являється одним із найбільш перспективних регіонів світу, - зазначає Юліян Колтонський, начальник морського порту Ельбльонг. - Однак слід мати на увазі, що ніхто в Скандинавії не купуватиме українських виробів, якщо вони не будуть вироблені за "чистішими" технологіями. Вже нині управління екологічною якістю виробів - це у Скандинавії ринкова необхідність, а що вже говорити про 2013 рік, коли український порт почне працювати на повну", - тлумачить свою ідею пан Колтонський.

Однак створення українського порту на Балтиці, в якому працюватимуть етнічні українці з польського регіону Вармія-Мазури - це лише один із елементів ширшої концепції балтійської інтеграції України. Чи в такому разі можна говорити про початок українсько-польсько-шведського "стратегічного партнерства", зі сполучною ланкою в українському портово-аналітичному центрі в Ельбльонзі? Не виключено. В кожному разі таке завдання поставила собі міська влада Ельбльонга та регіональна влада Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі, в якому багато провідних посад займають етнічні українці. - "Ми є комерційною структурою і нам з об'єктивних економічних причин сильно залежатиме на економічному розвитку Західної України та інтегруванні її в політичну систему Балтійської Європи. Адже разом з тим зростатиме й наш порт, через який проходитимуть українські вантажі в експорті до Скандинавії", - зазначає начальник порту Ельбльонг. За його словами, сусідні великі порти не пов'язують транспортних питань із екологією, однак портова влада Ельбльонга не випадково звертає увагу на необхідність залучення України до Гельсінської конвенції про охорону середовища Балтики та її басейну. - "Ми мусимо відповідально дивитися в майбутнє, оскільки український порт, який тут постає, творять не на рік і не на два. Через п'ять-сім років, коли порт розгортатиме діяльність, Україна буде напевно асоційованим членом ЄС та, можливо, тісніше зв'яжеться з ЄАВТ (EFTA), до якої належить і Норвегія - тобто країна, з якою можна торгувати через Ельбльонг. Водночас Євросоюз та країни EFTA до того часу значно загострять екологічні вимоги. Ми ставимося до наших партнерів серйозно й тому вже тепер наголошуємо на цих екологічних викликах та творимо схеми, які допоможуть вирішувати екологічні проблеми Західної України в рамках балтійських організацій. Відтак ми будемо добре підготовлені до нових викликів, про які наші балтійські сусіди навіть і не думають," - твердить начальник порту.

На думку Марії Вінклер зі шведського секретаріату Балтійського університету (м. Упсала), зараз сприятливий момент для початку такої ініціативи, яку розпочав Юліян Колтонський разом із мером Ельбльонга Генриком Слоніною. Як ми вже писали, в Скандинавії останнім часом стрімко поширюється інтерес до України, що пов'язане із перемогою демократії після Помаранчевої революції. Водночас слід мати на увазі, що скандинави приділяють особливо велику увагу до питань охорони довкілля, в тому числі й вельми чутливого та забрудненого Балтійського моря. Тому й впродовж останніх двадцяти років уряди Швеції, Фінляндії, Данії та Норвегії фінансували екологічні проекти в Польщі, балтійських республіках та приморських областях Росії - насамперед у Калінінграді та Петербурзі. Названі землі користалися також щедрою підтримкою з боку ЄС. Як наслідок, екологічна ситуація Польщі, Литви, Латвії та Естонії стала набагато кращою, ніж у часи комунізму. Але найголовніше те, що в цих країнах стали наперед думати про уникнення забруднень, замість ліквідувати їх наслідки. Натомість щедра фінансова підтримка не принесла бажаного результату в Росії, де гроші здебільшого зникали, а екологічна культура так і не з'явилася. На жаль, демократичні схеми міжнародної екологічної співпраці не спрацювали в авторитарній путінській державі. За часів Єльцина здавалося, що використання грошей не за призначенням, корупція, бюрократія та нерозуміння ваги екологічних проблем - це лише клопоти перехідного періоду, але пізніше ситуація ще погіршилася. Росіяни звикли до фінансової підтримки та стали вважати, що вона їм просто належить незалежно від того, як вони поводитимуться. Дійшло до таких абсурдів, що ЄС та скандинавські уряди щедро допомагали Росії, а та "віддячувалася" їм реалізацією вельми шкідливих для середовища проектів, таких як Північноєвропейський газопровід чи переведення транспорту нафти з сухопутних нафтопроводів на небезпечні танкери. Вони не тільки спричиняють екологічну небезпеку моря, але також вдаряють по політичних та економічних інтересах "спонсорів" Росії, якими на сьогодні є Швеція, Данія та Норвегія.

Ці обставини відкривають великий шанс для України, яка також має суттєвий вплив на якість морського середовища Балтики. І він значно більший, ніж суто балтійської Естонії. Адже в цій північноєвропейській республіці проживає всього півтора мільйона мешканців, що приблизно дорівнює кількості населення тієї частини населення України, що належить до басейну Балтійського моря. А треба мати на увазі, що вплив України на середовище Балтійського регіону поширюється, за рахунок атмосферних забруднень, аж за Дніпро. Чорнобильська катастрофа, якої наслідки видимі також у Швеції та Норвегії - це найкраще підтвердження того, що екологія не знає державних кордонів.

Нинішня "помаранчева" Україна потрібна Швеції в якості стратегічного партнера у багатьох вимірах. По-перше - переводячи потік фінансової допомоги з проблемній Росії та з ЄС-івських Литви чи Латвії в Західну Україну, шведи досягнуть значно більшого екологічного ефекту для Балтики, за тих самих фінансових вкладень. Адже для моря байдуже, чи вирішити проблему з браком очищення стічних вод у Калінінграді, чи у Львові - всі ж вони врешті-решт потрапляють в одне ж море. Варто нагадати: в 2003 році уряд Швеції пропонував росіянам повністю профінансувати створення в Калінінграді системи очищення стічних вод, але ті так довго протягали всі процедури та вимагали "відкату", що справу довелося закрити. Тож якщо є шанс, що у Львові, Червонограді чи Нововолинську така ситуація не повториться, то шведи готові були би профінансувати подібні заходи в Західній Україні, вносячи 70-90% вартості проектів, причому решту вкладу мала б профінансувати Українська держава.

По-друге, з огляду на менші кошти праці та сировини, будівництво очищувальної споруди в Україні обійдеться шведам значно дешевше, ніж при створенні ідентичного об'єкта в заможній Естонії, де бракує робочої сили.

По-третє, з 2004 року шведський уряд уже не фінансує екологічних проектів у країнах, які долучилися до ЄС. - "Наші політики слушно зауважили, що Польща, Латвія чи Естонія і так мають можливість користуватися допомогою фондів ЄС. Їх настільки багато, що використати всю доступну суму з ЄС-івських джерел - неможливо. Тож навіщо ще дублювати цю допомогу, якщо доцільніше було б скерувати її в ці регіони, у яких екологічні проблеми - гостріші, а фінансування з ЄС - недоступне?" - риторично запитує Марія Вінклер із секретаріату Балтійського університету зі шведської Упсалі.

Тож з неєесівських країн, які мають вплив на стан середовища Балтійського моря, залишилися тільки три: Росія, Білорусь та Україна. Ну і частково також Молдова (забруднення атмосфери). І тоді як дві перші країни йдуть у бік авторитаризму та підозріло ставляться до скандинавських експертів, що працюють на їх території, то Україна прямує зовсім протилежним, демократичним шляхом. Не без значення є і така "дрібниця", що для в'їзду в Україну шведським експертам потрібен лише паспорт, а на місці ніхто не вимагає в них прописки та не створює зайвих бюрократичних перешкод. Після гіркого досвіду зі здобуттям російської та білоруської візи та сутичками з тамтешніми офіцерами ВВІР, які створюють проблеми при реєстрації, відсутність таких дурних процедур в Україні здається шведам найкращим підтвердженням доцільності співпраці з країною Шевченка.

Не без значення також і політичний чинник. Геополітична позиція Швеції в ЄС явно не дорівнює її території, населенню та економічному значенні. Швеція хотіла б долучитися до провідних гравців європейської політичної сцени, а "стратегічне партнерство" з великою Україною може її в цьому допомогти. На думку науковців Балтійського університету, стабільна та економічно розвинута Україна необхідна для того, щоб запобігти кризовим ситуаціям у Європі. Екологічна безпека, міграція, запобігання торгівлі зброєю та наркотиками, боротьба зі СНІДом - це лише деякі з переліку питань, у яких співпраця з Україною може забезпечити безпеку Скандинавії.і

І last but not least - економічна співпраця. Не секрет, що скандинави потерпають від демографічних проблем та їм бракує працівників. Однак не обов'язково потрібно вирішувати ці проблеми за рахунок мігрантів з Китаю або Туреччини. Ефективним способом на зменшення коштів виробництва може бути або працевлаштування заробітчан, в тому числі й українських, або - що краще, переведення частину виробництва в Західну Україну. В такому разі безробітні мешканці Сокальщини чи Рави-Руської не муситимуть займатися принизливою контрабандою цигарок до Польщі, що не тільки створює багатомільйонні збитки польській економіці, але також, що гірше, спричиняє багатогодинні черги на кордоні, які відлякують від України західних туристів та підприємців. "Чисте" промислове виробництво замість контрабанди - це реальний шанс на відродження економіки Львівщини та Волині. А нинішнє зацікавлення шведів Україною може в цьому реально допомогти.

Саме з такою пропозицією звернувся до громадськості директор Управління морського порту Ельбльонг пан Юліан Колтонський. Адже, згідно з його намірами, ельбльонзький український порт має бути сполучною ланкою поміж Західною Україною, де вироблятимуть експортні товари, та Скандинавією, куди вони прямуватимуть з перевалкою у вармінсько-мазурському регіоні.

Однак для того, щоб здійснити цю концепцію, потрібно вжити певні заходи, які разом складатимуть цілісну систему "Балтійська Україна". Адже без системного трактування питань пов'язаних із інвестиціями, виробництвом, логістикою, управлінням екологічною якістю, інформаційним забезпеченням та охороною середовища Західного Бугу, втілити цю ідею буде неможливо.

Отож насамперед потрібно здійснити до 2013 року декілька суто транспортних інвестицій, які є елементами концепції "Балтійський порт для України". Серед них найважливіша це - пароплавний канал через Косу Вісли, без якого судна не зможуть заходити до ельбльонзького порту. Будівництво цього каналу затвердив на своєму останньому засіданні в листопаді 2007 року попередній польський уряд Ярослава Качинського, а нова влада, попри певні протести проти каналу, не скасувала того рішення. Звісно, потрібно ще створити за кошти інвестора сам український термінал, охопити його вільною митною та економічною зоною та затвердити міжнародну угоду, яка визначить українські права для цього порту. Міська влада Ельбльонга вже виділила 18 гектарів портової землі під будівництво термінала, вона готова швидко владнати всі формальності, однак без упевненості у спорудженні підхідного каналу ніхто туди не інвестуватиме.

Крім цього, потрібно ще добудувати залізничну колію за європейською шириною рейок на ділянці Люблін - Львів. Такі наміри декларує українська сторона. На думку представників влади міста Львова та Львівської області, така інвестиція - необхідна для безперешкодного проведення Євро-2012, оскільки вона забезпечить зручний проїзд поміж трьома містами-організаторами Чемпіонату: Ґданськом, Варшавою та Львовом. Крім цього, варто було би також створити, з цих же причин, автобан або принаймні експресну трасу, яка з'єднала би три вищеназвані міста - а по дорозі також український порт в Ельбльонзі. Причому наразі необхідність цих інвестицій чудово розуміють в Україні та на Вармії і Мазурах, однак у Варшаві та Ґданську цими питаннями ніхто поки що не переймається.

Однае чи не найважливіше те, що Львівщина повинна однозначно попрямувати на шлях сталого розвитку, тобто, для прикладу, наперед думати про уникнення забруднень при плануванні нового виробництва, замість ліквідувати його наслідки. І польське місто Ельбльонг декларує бажання допомогти області в реалізації цієї ідеї. Причому є в кого брати досвід, оскільки Ельбльонг належить до першої десятки міст, які мають найбільші в Польщі успіхи в царині екології. Для того, щоб реалізувати на Львівщині засади сталого розвитку та вирішувати екологічні проблеми області, виникла міжнародна ініціатива "Балтійська Україна", координатором якої є Порт Ельбльонг. Причому для того, щоб ця ініціатива могла відбутися, Україна мусить насамперед долучитися до Гельсінської конвенції з питань охорони морського середовища Балтики та її басейну. Це дозволить визнати екологічні проблеми Львівщини та Волині спільними проблемами всіх країн Балтійського регіону та отримати зовнішнє фінансування для їх системного вирішення. Натомість скандинави однозначно зрозуміють цей крок як підтвердження серйозного ставлення України до концепції сталого розвитку, а це дуже важливо, оскільки нині багато хто в Швеції має щодо цього поважні сумніви.

Коли буде створено такі умови, ніщо вже не заважатиме залучати "на повну" скандинавські та німецькі інвестиції в "чисте" промислове виробництво в Західній Україні, з призначенням на експорт на ринки Балтійського регіону. Активний пошук та залучення інвесторів - це завдання Українського ділового центру, який хочуть відкрити в Ельбльонзі. До того, інформаційним забезпеченням цього процесу займатимуться учасники ініціативи "Балтійська Україна" та організації, які з нею співпрацюють. Щоб далеко не шукати, таку роль готовий виконувати провідний англомовний журнал морського транспорту Балтики - "Baltic Transport Journal" та Єврорегіон "Балтика". Та оскільки ці завдання співпадають із основним профілом діяльності учасників ініціативи, жодне додаткове фінансування промоції "Балтійської України" не потрібне. Адже учасники ініціативи і так мають користь із участі в неї - одні прямо на цьому зароблятимуть (порт), інші - зміцнюють вагу своєї організації в суспільстві (Об'єднання українців у Польщі), ще для інших це елемент успішної, а водночас і дешевої промоції. Головне - це дивитися в майбутнє і розуміти, що позитивні ефекти не з'являться одразу, але успіх ініціативи принесе за декілька років довготривалі користі всім її учасникам.

Чи "Балтійська Україна" може стати успішним способом економічного відродження Львівщини та Волині та призвести до ліквідації соціальної напруги? Чи можна таким чином працевлаштувати людей, які нині змушені зайнятися шкідливою для економіки контрабандою цигарок або виїжджати на заробітки? Звісно, що соціально-економічних проблем Західної України неможливо здолати впродовж року чи двох. Але запропонована схема - це той конкретний крок на шляху до сталого розвитку та євроінтеграції, якого суспільство очікує. Пора вже перестати скаржитися на сумну долю, а натомість підтримати проекти, які реально можуть просунути Україну вперед. Вперед у європейське майбутнє.