Фото –  www.president.gov.ua

На зустрічі Реджепа Таїпа Ердогана та Володимира Зеленського у Стамбулі турецький лідер зазначив, що Анкара занепокоєна зростанням напруження на сході України, і підтвердив продовження «стратегічного партнерства» з Україною.

При цьому Ердоган висловив готовність надати «необхідну підтримку» для врегулювання конфлікту на сході України на основі мінських угод: «Ми вважаємо, що нинішню кризу слід врегулювати мирними і дипломатичними методами, керуючись міркуваннями територіальної цілісності України та міжнародного права. Ми сподіваємося, що тривожна ескалація, яку ми спостерігаємо на місцях останнім часом, якнайшвидше припиниться, режим припинення вогню підтримуватиметься, а конфлікт буде врегульовано шляхом діалогу на основі мінських домовленостей. Ми готові надати в цьому плані всю необхідну підтримку».

Він також підтвердив невизнання Туреччиною російської анексії Криму і заявив, що Анкара підтримає ініціативу Києва щодо формування «Кримської платформи» — програми реінтеграції Криму до складу України. Турецька сторона пообіцяла координувати зусилля щодо забезпечення прав жителів Криму та звільнення всіх незаконно утримуваних громадян України, зокрема кримських татар. Окрім того, Туреччина підтримала перспективу членства України в НАТО та її намір найближчим часом здобути ПДЧ. Створюється враження, що Анкара готова бути посередником між Москвою та Києвом. І це на тлі того, що Туреччина продає Україні «байрактари», так дратуючи Кремль.

У всякому разі, перед зустріччю із Зеленським Ердоган зателефонував Путіну. Згідно з кремлівською пресслужбою, «на прохання Реджепа Таїпа Ердогана Володимир Путін виклав російські підходи до розв’язання внутрішньоукраїнської кризи. Наголошено, що безальтернативною основою врегулювання є мінський «Комплекс заходів» 2015 року. При цьому висловлено стурбованість у зв’язку з тим, що українська сторона ухиляється від реалізації Мінських угод, а останнім часом відновила небезпечні провокаційні дії, спрямовані на загострення обстановки на лінії зіткнення». Ну, щодо того, що українська сторона нібито ухиляється від виконання Мінських домовленостей, це, напевно, Путін казав, але Ердоган навряд чи з ним погодився. А ось що турецький президент точно почув від свого російського колеги, то це те, що війни між Росією та Україною не буде. Інакше він не демонстрував би в Стамбулі не просто підтримку України, а й готовність Анкари брати участь в українській програмі реінтеграції Криму. Очевидно також, що Ердоган мав довести до відома Зеленського, що Путін воювати з Україною наміру не має, принаймні зараз.

У розмові Ердогана з Путіним привертає увагу ще один момент. За повідомленням кремлівської пресслужби, «у зв’язку із планами будівництва Туреччиною Стамбульського каналу, з російської сторони наголошено на важливості збереження з метою забезпечення регіональної стабільності та безпеки чинного режиму Чорноморських проток, відповідно до положень Конвенції Монтре 1936 року». Питання будівництва Туреччиною каналу, паралельного Чорноморським протоками і в перспективі спроможного їх повністю замінити, схоже, справді схвилювало Москву. Адже формально Конвенція Монтре, яка обмежує права нечорноморських держав вводити свої військові кораблі в Чорне море і, навпаки, дозволяє чорноморським державам необмежено перекидати свої військові судна з Чорного моря до Середземного й назад, стосується лише Босфору й Дарданелл. Тому після того, коли канал буде добудовано, цілком можна уявити собі ситуацію, коли Туреччина під тим чи іншим приводом закриє Чорноморські протоки, а через канал впускатиме іноземні військові судна лише на власний розсуд, видаючи або не видаючи дозвіл на прохід.

Тоді, наприклад, американський 6-й флот, який діє в Середземномор’ї, зможе безперешкодно перекидати будь-яку кількість своїх кораблів і на будь-який термін до Чорного моря, зокрема – для підтримки України. Утім, він зможе робити це і за відкритих для навігації Босфору й Дарданелл. У принципі 6-й флот спроможний знищити російський Чорноморський флот хвилин за 20, навіть не входячи до акваторії Чорного моря, а залишаючись на своїх базах в Егейському морі. Але якщо раптом американські авіаносці й фрегати безперешкодно борознитимуть чорноморські води, в Москві це сприймуть як болючий удар по російському престижу. Через слабкість російського флоту загалом і російського Чорноморського флоту зокрема, Росія не в змозі ні перешкодити будівництву турецького каналу, ні в майбутньому, вже після його спорудження, запобігти нерозповсюдженню на цей канал Конвенції Монтре, якщо Анкара того забажає. Путін, поза сумнівом, змушений усвідомлювати залежність Росії від Туреччини в плані проведення російських військових операцій в Сирії та Лівії. Не випадково в розмові Ердогана з Путіним порушувалося становище в зазначених двох країнах, до того ж, «під час обговорення стану справ у Сирії наголошувалася на важливій ролі Росії і Туреччини в питаннях стабілізації ситуації та налагодження міжсирійських перемовин». Поза сумнівом, турецьке попередження про небажаність початку російсько-української війни (а Ердоган неодмінно таке попередження зробив), Путін має сприйняти цілком серйозно.

Але головною, звісно, у припиненні «воєнної тривоги» 2021 року навколо України є позиція не Туреччини, а США. І про цю позицію, здається, щойно проговорився один з головних кремлівських пропагандистів Дмитро Кисельов, який пообіцяв розповісти про те, «як Америка Байдена непристойно пхає Київ на війну, підбадьорює, обіцяючи військову підтримку і заздалегідь звинувачуючи Росію в агресії». Тут найголовніше — слова про військову підтримку Україні з боку США. Схоже, що Джо Байден насправді через ті чи інші канали довів до Володимира Путіна інформацію про те, що в разі нападу Росії на Україну Америка не обмежиться дипломатичними протестами й антиросійськими економічними санкціями, але надасть жертві агресії безпосередню військову допомогу, можливо, аж до надсилання в Україну американських військ, якщо в тому виникне потреба. Втім, навіть постачання нових американських озброєнь все одно потребуватиме надсилання американських військових радників та фахівців для навчання українських військовиків.

Держсекретар США Ентоні Блінкен попередив Москву про наслідки в разі агресії проти України: «Президент Байден дуже чітко висловився з цього питання: якщо Росія діятиме необачно або агресивно, будуть наслідки». Але ще до цього попередження провідні російські пропагандисти почали «задкувати», стверджуючи, що мету ультиматуму Путіна Україні в жодному разі не нападати на «ДНР» та «ЛНР», досягнуто, і в подальшому в нарощуванні російських військ поблизу українських кордонів більше немає потреби. Звісно, у твердженнях кремлівських пропагандистів про те, що нарощування кількості українських військ на лінії фронту на Донбасі та поблизу російських кордонів спричинене загрозою агресії України проти «ДНР», «ЛНР» та Росії, не більше правди, ніж у твердженнях таких самих пропагандистів у жовтні-листопаді 1939 року, напередодні радянського нападу на Фінляндію, коли вони кричали, що мобілізація і зосередження фінських військ на Карельському перешийку є загрозою Ленінградові, забуваючи сказати, що цьому передувала мобілізація і зосередження радянських військ поблизу фінських кордонів. Гадаю, що найближчим часом нарощування кількості російських військ поблизу українських кордонів припиниться, але вже перекинуті війська залишаться там аж до вересня, коли відбуватимуться навчання російської та білоруської армії «Захід 2021» і парламентські та регіональні вибори в Росії. Однієї зі своїх цілей Путін досяг, реакцію Байдена на можливу російську агресію проти України перевірив, а інші цілі Путіна на українському напрямку зараз навряд чи досяжні.

Автор: Борис Соколов

Джерело: «День» (https://day.kyiv.ua/uk/article/den-planety/zamist-minska-stambul)