Українська діаспора є однією з найбільш невтомних діаспор. Річард Ніксон колись похвалив українців у США, порівнявши ефективність українців з євреями в Америці, що, можливо, було розтяжкою, але мало хто сумнівається, що українці віддані і працьовиті. При цьому українці також досить дезорганізовані, принаймні, з питань якщо не ідеології, то структури.

У більшості випадків ми намагаємося знайти спільну мову серед еліти діаспори, оскільки всі вони є патріотичними по суті. Ідеологія не є проблемою, оскільки більшість не вирішує і не розуміє, що таке ідеологія, крім того, що вони люблять Україну. Те, що слід вирішити, - це цілі. Українські гуманітарні групи зобов'язані зосередитися для надання допомоги та медичних потреб. Злучений Український Американський Допомоговий Комітет є дуже помітним у цьому сенсі. Є й інші. Молодечі організації мають намір допомогти виховати нове покоління, щоб увічнити існуючі структури та цілі. СУМ і Пласт мають великі заслуги. Це залишає решту з туманною метою поширення інформації.

Українська діаспора була дещо адептом не лише створення структур, а й об'єднання зусиль через центральні координаційні структури. Це не спрацювало останнім часом з новими емігрантами з України. У традиційних діаспорних громадах були моменти роз'єднання, але здебільшого традиційні норми та звичаї провадили певну подобу координації – Світовий Конґрес Українців, Європейський Конгрес Українців, Український Конгресовий Комітет Америки, Конгрес українців Канади, Об’єднання українців у Великій Британії та інші подібні структури. Ці організації наполегливо, хоча вони не в змозі сьогодні отримати повне представництво, керують, і координують багато речей.

Проблема зосередження. Є безліч питань, які має вирішувати українська діаспора. Однак справа в тому, що багато з них маргінальні в кращому випадку. Принаймні, два актуальних питання, які в значній мірі не мають значення, але залишаються в діаспорі, - це подвійне громадянство і «Північний потік-2». Безпосередня потреба в ефективності полягає в тому, щоб відрізнити гранично важливе від незамінного. Більшість питань, які сьогодні вирішуються українськими організаціями в діаспорі, є важливими, але лише два є вирішальними або необхідними для виживання України. Важливо зосередитися на них з мінімізацією інших.

Фото з ФБ-сторінки "1,000,000 people around the world in support of Ukraine's fight for freedom"

Україна загрузла щонайменше у трьох війнах. Перша дуже негайна і вирішальна, наступна – короткострокова, а остання – довгострокова. Епідемія COVID-19 стала катастрофою в Україні з багатьох причин, серед яких дві, які виділяються: неспроможність українців серйозно сприймати пандемію і відсутність необхідних ліків. Перше питання майже занадто пізно вирішувати. Останнє є найважливішим питанням для України та її діаспори сьогодні. Допоможіть отримати Україні необхідні щеплення! Індія не є виходом, навіть якщо ефективність не є проблемою. Маргінальне багатство Індії, адміністративні навички та величезне населення занадто важко подолати. Президент Байден виступив на своїй останній прес-конференції про необхідність вакцинації людей за межами Америки. Для егоїстичного американця це також має свідчити багато про що. Неімунізований світ залишає американців ізольованими. Після імунізації американці зв'язуються зі своїми союзниками, включаючи українців, і роблять медичні засоби доступними для них. Українська американська спільнота має бути впливовою у цьому плані, щоб Україна отримала справедливу частку.

Друга війна – з російською агресією. Існує більше занепокоєння нинішніми збільшенням російських сил на кордоні України, які можуть бути пов'язані з деякою опозицією до «Північного потоку-2». Це важливі, але не вирішальні проблеми. Росія ось-ось відкусить більше, ніж може жувати. Крім того, дискусія про Будапешт триває, але суть - Бухарест. Будапешт незворотній. Бухарест - ні. Ми, українці в діаспорі, провалили Україну в Бухаресті. Українські американці були занадто самовдоволеними. Українці в Німеччині та Франції зникли безвісти.

Єдиний спосіб зупинити Росію, а не Путіна, тому що він тимчасовий, а не російський цар, - це розміщення члена НАТО на своєму кордоні. Українські правозахисники повинні цінувати крайність. Якби був би Навальний президентом Росії, Україна була б у небезпеці так само. Росіяни не можуть сприймати українців і Україну як окрему націю чи країну, бо саме її існування позбавляє Росію 300-річної історії, і її християнського православ'я.

Америка повинна бути лідером у цьому питанні. Україна має право на План дій членства в НАТО. Лише дві країни в НАТО є потужнішими у військовому плані, ніж Україна, і одна є диктатурою – Туреччина. Америка повинна вести більш силово, ніж це було в Бухаресті в 2008 році. Франція, Німеччина та Угорщина, які опонують, є малого військового значення, погодяться, якщо інші 25 країн наполягатимуть. У всіх цих країнах є значні українські діаспорні громади. Їм потрібно прокинутися. Демонстрація української сили волі україно-німцями в Бундестазі може змусити Ангелу Меркель, а демонстрація в Національній асамблеї багатотисячною українською громадою у Франції може переконати політично непопулярного Емманюеля Макрона. Українці можуть навіть підійти до диктатора-ксенофоба Віктора Орбана з пропозицією щодо угорців на Закарпатті.

Нарешті, і найменш важливо, це війна України проти корупції. Це найменш важливо, тому що вона повинна бути у довгостроковій перспективі і ніколи не закінчується зусиллями. Не корумпована демократична країна так і не була побудована за 30 років. Сполученим Штатам майже 250 років. На національному рівні навіть сьогодні корумповані або дуже зловживають використанням влади такі інституції: Федеральні суди, Федеральне бюро розслідувань, Імміграційне та митне правозастосування. На місцевому рівні немає більш корумпованої інституції, ніж об'єднання поліції. Я живу і працюю в Нью-Йорку. Департамент поліції Нью-Йорка, його профспілка, Доброзичлива асоціація патрульних, так само корумповані та зловживають владою, як і будь-яка установа в Україні. Я адвокат за навчанням, професією та досвідом. Будь ласка, не кажіть мені, що Америка не корумпована. Я був і є прихильником Джо Байдена. Поки що найбільш наївною заявою цього 78-річного чоловіка було «Це не те, ким ми є», коли йдеться про расизм і жорстокість поліції в Америці. Це саме те, ким ми є. Але серед нас є хороші люди так само, як і серед мексиканців.

Нехай хороші американці допомагають своїм стратегічним союзникам українцям на короткий термін, погодившись продати або навіть зробити щеплення після того, коли ми будемо вакциновані самі, і наполягаючи в НАТО, що Україна повинна негайно отримати ПДЧ. Все інше є другорядним.