Ситуація на східних українських кордонах і далі лишається напруженою. Цього разу «глибоке занепокоєння» світу виглядає дещо оптимістичніше, ніж 7 років тому. Однак Захід досі ще не усвідомив: територію країни, в якій діють 5 АЕС, потрібно берегти від війни, як зіницю ока.

Зустріч Реджепа Ердогана та Володимира Зеленського, що відбулася 10 квітня, виглядає доволі оптимістично, особливо на фоні проданих Україні Туреччиною «байрактарів» та демонстрації потужних можливостей цієї техніки у сучасній війні в Нагірному Карабасі. Щоправда, можливості Росії і можливості Вірменії проти «байрактарів» – то трохи різні речі, але то вже нюанси. А от те, що перед розмовою із Зеленським Ердоган телефонував Путіну, виглядає якось трохи дивно…

12 квітня країни Великої сімки (G7) оприлюднили цілу заяву про те, що вони «глибоко стурбовані масштабним нарощуванням російських військових сил вздовж кордонів України та в незаконно анексованому Криму».

Особливо прекрасними є два останні абзаци цієї заяви:

«Згідно з нашою останньою заявою від 18 березня, ми підтверджуємо нашу непохитну підтримку незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах. Ми підтримуємо позицію стриманості, яку займає Україна.

Ми підкреслюємо нашу глибоку вдячність та постійну підтримку зусиль Франції та Німеччини у Нормандському форматі для забезпечення повного виконання Мінських домовленостей, що є єдиним шляхом для тривалого політичного вирішення конфлікту. Ми закликаємо всі сторони конструктивно працювати у Тристоронній контактній групі за пропозиціями ОБСЄ щодо підтвердження та закріплення режиму припинення вогню».

Так і хочеться запитати: шановні, а ви ті Мінські домовленості читали? Ви справді їх підтримуєте? Ви справді хочете, щоб народними депутатами країни із 5 АЕС (або 4, якщо не рахувати Чорнобильську), стали російські терористи? Ви справді хочете базу ядерної російської зброї в Криму – а потім і на Донбасі? Особливо Франції та Німеччини то стосується: ви справді впевнені, що якщо російські терористи отримають можливість вільно пересуватися Україною, то не надумають підірвати АЕС? Вже не кажуч про бойові дії поблизу АЕС… А чи й просто з власної дурості не розгепають в Криму якусь ядерну штуковину – суто в процесі експерименту, як то у них не раз бувало?.. Ви впевнені, що у такому випадку вітер не буде дути саме у ваш бік?

Завдяки Росії значна частина Донеччини і Луганщини, котрі й так не відзначалися гарною екологією, стали зонами екологічного лиха. У випадку, якщо Росія відступить звідти, на їх відновлення доведеться витратити купу часу і грошей. Ви й справді хочете мати там російські анклави, на зразок Абхазії або Придністров’я, – на невизначений період часу?

Ви й справді думаєте, що Європі від того нічого поганого не буде, і що це безпечніше, ніж дати Росії відсіч всім світом?

13 квітня в Брюсселі відбулася зустріч державного секретаря США Ентоні Блінкена з міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою.

Як повідомляє посольство США в Україні, «Держсекретар Блінкен підтвердив непохитну підтримку Сполученими Штатами суверенітету й територіальної цілісності України в умовах триваючої агресії Росії. Держсекретар висловив занепокоєння навмисними діями Росії з ескалації напруженості з Україною, в тому числі шляхом агресивної риторики та дезінформації, збільшення порушень режиму припинення вогню та переміщення військ в окупований Крим і до кордонів України. Держсекретар Блінкен і Міністр закордонних справ Кулеба обговорили важливість просування верховенства права та економічних реформ для зміцнення українських інституцій, підтримки антикорупційних зусиль і поступу у втіленні прагнень України до євроатлантичної інтеграції».

Але ж, шановні, «непохитна підтримка суверенітету й територіальної цілісності України в умовах триваючої агресії Росії» потребує зовсім інших аргументів, не словесних. І якщо ви будете відмахуватися від реальної підтримки під приводом «недостатніх антикорупційних зусиль і поступу у втіленні прагнень України до євроатлантичної інтеграції», то від більшості території вашої демократичної, але надто ласої до російських грошей Європи лишиться ядерна пустеля, яку років через 10 заселять звичні до таких умов українські коні Пржевальського, а також чорнобильські дикі кабани, вовки та лосі. Саме так виглядатиме євроатлантична інтеграція повністю безкорупційної України, якщо ви не зупините Росію. Глобальне потепління вам здасться дитячою наївною казочкою.

14 квітня розпочнеться візит до НАТО державного секретаря США та міністра оборони США, а також зустріч міністрів закордонних справ та міністрів оборони усіх країн НАТО. Темою перемовин має бути російська воєнна ескалація на кордоні з Україною.

Суто теоретично міністри оборони країн НАТО повинні були би мати уявлення, чим загрожують світові воєнні дії на території країни, в якій працюють 15 блоків АЕС. Тут жодної ядерної зброї не потрібно, достатньо, щоб вітер дув зі сходу на захід…

Але, швидше за все, міністри оборони країн НАТО так втішилися перемогою у Будапешті у 1994 році, що вирішили собі, що без ядерної зброї Україна жодної цінності не становить, нема чого боятися. І тут вже від української діаспори залежить, наскільки добре ми зуміємо пояснити світові: причин для переляку у випадку бойових дій на території України, і то доволі серйозного переляку, у них ще є та й є…

Якщо ви думаєте, що Росія просто вирішила пограти на нервах Заходу – почитайте плани їхніх провідних аналітиків щодо України.

Он їхнє провідне державне пропагандистське агентство «РИА Новости» оприлюднило нещодавно програмний текст такого собі Тимофія Сергейцева з промовистою назвою «Яка Україна нам не потрібна».

Як зауважує у своєму ФБ відома українська журналістка і телеведуча Ольга Лень, це «той самий Сергейцев, який працював кілька років у Віктора Пінчука і курував один з виборчих штабів Леоніда Кучми під час виборів 1999 року. У цієї ж команди народилася і карта штабу Януковича про поділ України на три сорти під час виборів 2004 року. Зараз Сергейцев - радник Сєргєя Кирієнка, першого заступника керівника Адміністрації президента РФ. Тобто, людина з обслуги Кремля, а не маргінальний психопат, як може здатися з тексту».

У статті цей Сергейцев розділяє фашизм і нацизм – фашизм, мовляв, хороший, а от нацизм – поганий. Зрозуміло, що нацизм, на його думку – це якраз те, що діється в Україні… не повірите – з 2000 року, починаючи від справи Гонгадзе. Мовляв, як почалася з того часу системна тотальна «нацифікація» України, так і триває досі, а часи Януковича… просто були ширмою для неї.

«...Нацифіковано сьогодні практично всі українські політичні партії, широкий спектр громадських організацій, засоби масової інформації. Нацистській верхівці вдалося - і перш за все за рахунок існуючої війни проти російського народу Донбасу і України в цілому – створити реальний фактор спільної вини нацистських лідерів і українського населення (народу). Тому зняти цей фактор вини, так само, як і не допустити відродження українського нацизму, буде неможливо без адекватної денацифікації...

...З огляду на залучення населення в агресію (дійсну вину народу), в цьому випадку виправний окупаційний режим щодо України не повинен підлещуватися до населення, зокрема, вдаючись до риторики «братнього народу», або «переманювати» його «на свій бік»… в сенсі електорального підкупу – цілком достатньо буде звільнення народу України від нацистського режиму, встановлення гарантій військового нейтралітету України і можливого перезаснування країни як конфедерації регіонів з не менш можливим виходом як західних, так і східних регіонів з її складу (якщо Україна взагалі збережеться в будь-якому вигляді)… Росія... може здійснити денацифікацію України в рамках власної військової юрисдикції (військового трибуналу), не вдаючись до інститутів міжнародного правосуддя... При цьому в рамках покарання українських військових злочинців і їхніх пособників щодо них необхідно буде призупинити дію мораторію на смертну кару».

Мінські угоди, кажете? Ну-ну…

В Україні російські пропагандистські ресурси, на щастя, недоступні. Однак саме цей текст вартий того, щоб його таки розповсюдити.

По-перше – для того, щоб українська п’ята колона бачила, що для них росіяни не збираються робити жодних винятків. Щоб прочитали всі оці Пінчуки, Ахметови, Кучми, котрі сподіваються, що якщо гарно вклонитися росіянам, не оголошувати воєнний стан, віддати їм Крим і Донеччину, дотримуватися Мінських угод, то можна буде з росіянами мирно жити. Всіх тих українських зрадників росіяни глибоко мали на увазі. «Спільна вина народу» – і все, на тому крапка. І єдині ліки, котрі росіяни бачать від тої «спільної вини» – військовий трибунал і розстріл. Власне, все те саме, що ми проходили 100 років тому.

По-друге – щоб українці всього світу розуміли, що загрожує їхній Батьківщині – і наскільки важливо зараз об’єднати зусилля та тиснути на загодований нафтогазовими рублями світ, котрий, схоже, все ще сподівається «домовитися з Росією по-хорошому»…