Сучасний поділ Європи на Схід і Захід має стати для мешканців обох цих частин нагодою пізнати і взаємно доповнити різні способи мислення, притаманні їм, вважає відомий кінорежисер, віднедавна - сенатор Українського Католицького Університету (Львів) Кшиштоф Зануссі. Таку позицію він висловив 8 лютого на зустрічі зі студентами, викладачами та працівниками УКУ, тема якої відображала цю основну тезу роздумів митця і звучала як "Між Сходом і Заходом".

Сучасний поділ Європи на Схід і Захід має стати для мешканців обох цих частин нагодою пізнати і взаємно доповнити різні способи мислення, притаманні їм, вважає відомий кінорежисер, віднедавна - сенатор Українського Католицького Університету (Львів) Кшиштоф Зануссі. Таку позицію він висловив 8 лютого на зустрічі зі студентами, викладачами та працівниками УКУ, тема якої відображала цю основну тезу роздумів митця і звучала як "Між Сходом і Заходом".

На думку Зануссі, гра у вищість і нижчість рас, народів чи окремих особистостей триває стільки, скільки існує людство; завжди вишуковуються причини показати, що одні є кращими, інші - гіршими. Зазвичай у світі поділ відбувався на Північ і Південь, ознакою сучасного поділу Європи є інша географічна вісь - Захід-Схід. Суспільний стереотип пов'язує цей поділ передовсім із матеріальним становищем країн, що належать до цих частин Європи. Проте, за словами режисера, він лежить у глибшій площині, в сфері культури, ментальності й духовності, якими визначається те, що він назвав візантійською Європою й католицькою Європою. І обидві ці, за словами Папи Івана Павла ІІ, "легені" Старого світу можуть багато навчитися одна від одної.

Свого часу режисер спробував втілити цю ідею у своєму фільмі про Івана Павла ІІ. "З далекого краю" (1981), одному з перших, присвяченому життю Папи, фрагменти з якого демонструвалися під час зустрічі в УКУ. За словами Зануссі, музика, яка супроводжує початок стрічки, символізує місце Сходу й Заходу в житті й духовному становленні Кароля Войтили. У ній переплетено григоріанський латинський спів та православну музику, що символічно відображає місце, де народився і виріс Папа-слов'янин - Вадовіци, ту частину Польщі, яка дуже відкрита на східну духовність.

Раціоналізоване латинське мислення, на жаль, сакралізувало власність, вважає сенатор УКУ. "Захід часом забуває про те, що заможність, у якій він тепер живе, є швидкоплинною і що вона робить людей егоїстами, - каже він. - Можливо, подих Сходу допоможе випередити дух розкладу, який загрожує західній цивілізації. Людина Сходу краще розуміє, що все, чим ми володіємо, насправді належить Богові, тому не варто аж надто за нього чіплятися". Проте й візантійське мислення має свої вади, як-от надмірну споглядальність, часом пасивність порівняно з прагненням до дій західного світогляду. Негативним прикладом може бути й випадок, коли з національного музею однієї зі східноєвропейських держав було взято шедевр на подарунок президентові Польщі. За словами Зануссі, його тоді це примусило замислитися, чи можливе було би подібне ставлення до національних скарбів, приміром, у Луврі?

Свої роздуми над непростою темою кіномитець завершив думкою про те, що і західні, й східні європейці мусять вчитися бачити світ очима іншого, переймаючи одні від одних те найкраще, що є в їхній ментальності. Тільки таким чином Європа зможе подолати свою поділеність і простувати далі у розвиткові, не боячись втратити власну ідентичність.

Кшиштоф Зануссі народився 17 червня 1939 року у Варшаві. У 1955-1959 роках навчався на фізичному факультеті Варшавського університету й відвідував лекції з кінематографії в Інституті мистецтв Польської академії наук у Варшаві (1956-1957). 1959 року перейшов на філософський факультет Ягеллонського університету в Кракові, але не закінчив його через закриття 1963 року. 1960 року паралельно вступив на факультет кінорежисури Лодзинської кіношколи (закінчив 1966 року). Свої перші фільми зняв у аматорському кіноклубі Варшавського університету в 50-ті роки. Починаючи з 1966 року поставив багато документальних та ігрових кіно- й телефільмів у Польщі та за кордоном. Із 1978 року також ставить драматичні та оперні вистави. В березні 1990 року його було обрано президентом ФЕРА (Європейська федерація авторів аудіовізуальних видовищ). Із 1994 року - член Папської комісії з культури у Ватикані й консультативної програми Польського громадського телебачення. З 1992 року - професор Сілезького університету в Катовіце.

Зняв такі фільми: "Смерть провінціала" (дипломна робота; приз "Золотий дукат" у Мангеймі, приз у Венеції), "Кшиштоф Пендерецкі" (документальний телефільм; великий приз у Лейпцигу), "Структура кристала" (приз за найкращий сценарій у Мар-дель-Платі), "Сімейне життя" (спеціальний приз журі в Чікаґо), "За стіною" (великий приз у Сан-Ремо), "Ілюмінація" (приз "Золотий леопард" у Локарно), "Катамаунтське вбивство", "Квартальний баланс" (приз Екуменічного журі в Західному Берліні), "Константа" (приз за кращу режисуру в Канні), "Контракт" (приз прокатників у Венеції), "Синя борода" (великий приз у Венеції), "Рік спокійного сонця" (приз "Золотий лев" у Венеції, номінація на "Золотий глобус"), "Наявне майно" (великий приз у Страсбурзі, приз Екуменічного журі в Москві), "Дотик" (приз за найкращу роль Максові фон Зюдову в Токіо), "Враження від музики Шопена", "Той, що не знає страху", "Галоп", "Історії на вікенд".