Бойові втрати Української армії на Сході за лютий 2021 року. На жаль, перелік – не остаточний…

Дмитро Власенко

Дмитро Леонідович Власенко народився 19 серпня 1992 року у селі Грушівка, Первомайського району, Миколаївської області.

Закінчивши 9 класів сільської школи, вступив до Мигіївського аграрного технікуму, у якому отримав фах «зоотехнік». Працював у сфері охорони.

До лав морських піхотинців Дмитро Леонідович прийшов 2017 року, брав участь у бойових діях на Приазовському напрямку, після закінчення терміну дії контракту знову підписав його з тим самим підрозділом.

За спогадами друзів, Дмитро був хорошою та вельми спокійною людиною, дуже полюбляв грати у футбол (або на шкільному стадіоні, або біля військової частини на краю села), самотужки збирав та організовував команди, знаходив серед молоді однодумців, які теж марили грою. Тренував дитячу команду. Також займався фізичним саморозвитком, часто влаштовуючи пробіжки у рідному селі.

Старший матрос, старший стрілець 2-го відділення 2-го взводу десантно-штурмової роти 503-го окремого батальйону морської піхоти.

Загинув 2 лютого в районі селища Шуми, Бахмутського району, Донецької області через смертельне кульове поранення, завдане снайпером найманців РФ. Помер за годину після поранення, яке виявилося несумісним з життям.

Похований 4 лютого у Грушівці. У нього залишилися батьки.

Олексій Подвезенний

Олексій Геннадійович Подвезенний народився 5 червня 1997 року у селі Красний Деркул, Станично-Луганського району, Луганської області.

27 листопада 2019 року призваний за контрактом Біловодським РВК Луганської області. Одразу був переведений до 169-го навчального центру «Десна», у якому опанував фах «кулеметник», а з 2 березня 2020 року перебував у лавах свого підрозділу.

Солдат, заступник командира бойової машини – навідник-оператор 3-го відділення 3-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 6 лютого, о 16:55, в районі населеного пункту Новомихайлівка, Мар’їнського району, Донецької області, від смертельних поранень, несумісних з життям, які отримав через підрив на невідомому вибуховому пристрої під час висування на взводний опорний пункт.

Похований 10 лютого у Красному Деркулі. У нього залишилися батьки та сестра.

Посмертно нагороджений почесною нагородою «За заслуги перед Луганщиною».

Олександр Глушко

Олександр Вікторович Глушко народився 11 листопада 1984 року у селі Рунівщина, Полтавської області. З 2007 року мешкав у Полтаві.

Закінчивши 11 класів сільської школи, у вересні 2002 року вступив до Полтавського комерційного технікуму, де у 2006 році здобув кваліфікацію «технік-технолог» за фахом «кулінар». Під час навчання його було призвано на строкову, яку він проходив у 2003-2004 роках. Після технікуму Олександр Вікторович майже три роки пропрацював в органах Державної кримінально-виконавчої служби, також працював охоронцем на різних підприємствах, вантажником та оператором на Божківському комбікормовому заводі.

Згодом він поїхав на заробітки до Польщі, де у нього все складалося добре, проте він відчував серцем, що то було «не його». Не заради тієї роботи він мав марнувати безцінний час свого життя. Його завжди приваблювали місця, де або є військові, або відбуваються бойові дії. Отже, він повернувся додому, а через деякий час, після спільної сімейної наради, вирішив іти до лав Збройних Сил України, до підрозділу, у якому вже на той час служив брат дружини.

Це була мужня, щира та рішуча людина, весела та сповнена оптимізму. Він вірив, що нічого не робиться дарма, ніщо не є марним. Олександр мріяв повернутися додому та придбати власний будиночок, на подвір’ї якого планував збудувати лазню та альтанку. Мрійливо казав рідним, що влітку будуть смажити м’ясо, і взимку – також, тільки ще й з відвідуванням лазні.

23 січня 2019 року він підписав із ЗСУ контракт, а 8 лютого був зарахований до лав свого підрозділу.

Солдат, водій-електрик інженерно-саперного взводу 5-ї батальйонно-тактичної групи 81-ї окремої аеромобільної бригади. Відкомандирований для виконання бойових завдань у зоні ООС у складі 59-ї ОМПБр.

Загинув 11 лютого, близько 9:15, в районі селища міського типу Зайцеве, Бахмутського району, Донецької області, через смертельне кульове поранення, завдане снайпером найманців РФ.

Поховали Олександра Глушка 13 лютого у рідному селі, біля могили батька. У нього залишилися мати, сестра, дружина та двоє дітей.

Назарій Поліщук

Назарій Іванович Поліщук народився 18 жовтня 1996 року у селі Вотилівка, Лисянського району, Черкаської області, у багатодітній родині.

2014 року закінчив 11 класів Вотилівської загальноосвітньої школи, після чого вступив до Лисянського професійного аграрного ліцею, у якому отримав фахи «тракторист-машиніст с/г виробництва» та «слюсар-ремонтник».

Ще зі шкільних років Назарій був дуже здібним учнем. Він був активним та уважним, ніколи не відмовляв товаришам у допомозі. Не за роками самостійний і розсудливий, він водночас був скромним, не мав звички вихвалятися, був відкритим до спілкування, через що у нього було багато друзів. Захоплювався спортом, брав участь у всіх шкільних і районних змаганнях, мріяв стати вчителем фізичної культури.

2014 року Назарій Іванович одружився, проте сімейне життя не склалося, й за рік подружжя розлучилося, але у нього з’явилася донечка, якій зараз шість років.

20 квітня 2017 року призваний за контрактом Лисянським РВК Черкаської області. Після проходження навчання у 169-му навчальному центрі «Десна» проходив службу у 28-й ОМБр з осені 2017-го. Мав за плечима три ротації у зону бойових дій, воював біля Гранітного та Новомихайлівки.

Чоловік був на «ти» з військовою технікою, тямив у найдрібніших нюансах, не пасував перед проявом ініціативи, його ніколи не лякали будь-які труднощі. У вересні та жовтні минулого року він брав участь у військових навчаннях Combined Resolve XIV, що відбувалися на базі НАТО у Німеччині.

Старший солдат, старший механік-водій 1-го відділення 2-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 6 лютого, о 16:55, в районі населеного пункту Новомихайлівка, Мар’їнського району, Донецької області, від смертельних поранень, не сумісних з життям, які отримав через підрив на невідомому вибуховому пристрої під час висування на взводний опорний пункт.

Похований 9 лютого у рідному селі. У нього залишилися батьки, троє братів, сестра та донька.

Посмертно нагороджений почесною нагородою «За заслуги перед Черкащиною».

Владислав Лященко

Владислав Павлович Лященко народився 16 травня 1996 року у Горлівці. З 2014 року мешкав у місті Кілія, Одеської області.

26 жовтня 2020 року призваний за контрактом Кілійським РТЦК та СП Одеської області.

Солдат, стрілець-помічник гранатометника 2-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 11 лютого о 20:45 в районі села Новомихайлівка, Мар’їнського району, Донецької області, від смертельного кульового поранення, яке отримав під час обстрілу нашого взводного опорного пункту найманцями РФ зі стрілецької зброї.

Похований 15 лютого у Кілії. У нього залишилася мати.

Автор: Ян Осока

Джерело: «Цензор.НЕТ» (https://censor.net/ua/r3250027)