Одразу зазначу, що Ротарі є неполітичною та нерелігійною організацією, яка об'єднує ділових людей, фахівців з різних країн. Мої підозріливі співвітчизники, які звикли, що під вивісками різних фондів, громадських організацій тощо у нас часто ховаються бізнесмени, щоб відмивати свої кошти, або не «в лоб» фінансувати власні суто політичні проекти, можуть запитати - а для чого ж ці ділові люди тоді об'єдналися? Для якої мети, якщо не для влади і грошей?

Декому буде важко повірити, але ці люди успіху об'єдналися 102 роки тому і продовжують щороку поповнювати лави всесвітнього Ротарі Клубу задля високих ідеалів гуманітарного служіння, задля впровадження у людську діяльність та стосунки високих морально-етичних стандартів, допомоги, турботи, товариськості, для зміцнення миру, доброї волі, взаєморозуміння та взаємної підтримки. Невеличкий чікагський гурток 1905 року нині виріс у всесвітню мережу з 28 тисяч місцевих Ротарі Клубів у 166 країнах світу, які об'єднують понад мільйон двісті тисяч успішних професіоналів і штаб-квартира якого знаходиться на тій же Іллінойщині, де цей рух зародився, у містечку Еванстон.

Емблемою Всесвітнього Ротарі Клубу є колесо-шестерня, яке складається із двадцяти чотирьох зубців та шести шпиць(запам'ятайте цю цифру!-В.Р.) і символізує «Цивілізацію та Поступ».

До речі, перший ескіз її створив знову ж таки чіказький ротарієць, гравер Монтегю Бер. На першій в історії Ротарі-руху Конвенції (що відбулася в тому ж таки Чікаго) місцевим активістом Арі Шелдоном був проголошений ротарійський девіз: «Найбільше отримує той, хто найкраще служить». Сенс цього девізу, як ви добре розумієте, зовсім не у матеріальній чи якійсь іншій прагматичній вигоді. Мова йде не про службу за гроші, а про служіння - високе, навіть жертовне, що ґрунтується на загальнолюдських цінностях та ідеалах, пропагує досконалі морально-етичні стандарти професійної діяльності та має за мету благо ближнього. А у рік мого народження основний девіз Всесвітнього Ротарі Клубу набув остаточного вигляду і звучить так: «Служіння понад власне Я», лаконічно формулюючи філософію альтруїстичної діяльності ротаріанців.

Щоб не перевантажувати читачів, підкреслю останнє: В Україні нині діє 41 Ротарі Клуб. Першим було засновано столичний осередок, за ним - львівський (тепер у місті Лева їх 4). Таким чином, ротарійський рух на рідних теренах розпочато. А ось наскільки ротарійські принципи проникають у товщу української свідомості, зокрема політичної, треба з'ясувати детальніше.

15 лютого, коли добігав кінця останній перед вихідними робочий день і народ уже розслаблено мріяв про вечірнє пиво, блискавкою пролетіло повідомлення, яке одразу ж наелектризувало вітчизняний політикум і стало у ЗМІ новиною №1 - права рука Президента Ющенка, керівник його Секретаріату і колишній лідер партії «НСНУ», центровий гравець Віктор Балога вийшов із лав цієї пропрезидентської сили.

В.Балога у центрі, між Президентом Ющенком та спікером А.Яценюком

У світлі періодичних розмов та подій останніх років, коли Президента покинув ряд його колись близьких соратників, крок Балоги міг здатися чимось подібним. Але вже одне те, що його заява була розміщена на офіційному сайті Президента говорило, що свій екстраординарний крок В.Балога з шефом узгодив.

Невисокий, круглоголовий, часто усміхнений на людях Віктор Балога трохи нагадує плюшевого ведмедика. То ж чи здивуємося ми, дізнавшись, що саме цього дня, 15 лютого, але далекого 1903 року плюшевий ведмедик вперше з'явився на прилавках весняного Лейпцігського ярмарку, (де його купували переважно багаті американці), і миттю став улюбленою іграшкою. Як написала українська поетеса Олександра Горчинська:

Віктор Балога, якщо й може жартома бути названим плюшевим ведмедиком президентської команди, то у ній він на сьогодні, безумовно, «номер раз». За роки перебування біля головного тіла країни він так себе зумів зарекомендувати перед Президентом, що той, напевне, може повторити рядки О.Горчинської. Та й сам Віктор Іванович також вважає, що «не каже непотрібних фраз». У заяві про вихід з НСНУ пан Балога дає таку самохарактеристику: «Завжди був і буду людиною дії...».

Але діє досвідчений Глава Секретаріату зовсім не спонтанно. Ось і у Заяві пише, що рішення про вихід з партії ретельно продумане. Задумаймося і ми - що має трапитися, щоб людина, яка довгі роки була пов'язана з партією, направляла багато у чому її діяльність, певний час навіть очолювала її, тепер полишає ці лави. І це при тому, що партія залишається офіційно пропрезидентською, а сам Балога продовжує очолювати Секретаріат Президента. Невже Ющенко вимагає департизації своїх співробітників?

Звичайно, ні. Сам Балога дає на це головне питання доволі дипломатичну відповідь: «Вважаю, що всі ефективні можливості, пов'язані з моїм перебуванням у лавах «Нашої України» повністю вичерпані». Які ж це можливості? Виконувати обов'язки члена партії? Впливати на прийняття рішень? Спрямовувати її діяльність? Диктувати їй свою волю? Що ж саме має на увазі Віктор Іванович? А ось що: «Будуть припинені всілякі спекуляції щодо моєї ролі у внутрішньопартійних процесах». Але дозвольте, яка роль може бути у члена Президії НСНУ та найближчого співробітника Президента, як не найвпливовіша? Чому ж В.Балога раптом наче закомплексував, що хтось з однопартійців вважає його вплив на партію небажаним втручанням? А хто вважає і чому небажаним?

Адже, перераховуючи минулі перемоги НСНУ, її політичні досягнення провідний «нашоукраїнець» справедливо зазначає: «У такому результаті є і моя частка». То що ж, участь у президентських та парламентських виборах, формування управлінської команди Президента Ющенка, праця з ним пліч-о-пліч - хіба все це не схоже на хороше, а, можливо, й дуже хороше служіння? А ротаріанський принцип, згадайте, проголошує: «Найбільше отримує той, хто найкраще служить». Що ж від партії отримав її екс-керівник пан Балога? Чому служивий соратник Президента отримав всередині НСНУ якийсь опір - то глухий, стриманий, то відкритий, коли деякі функціонери НСНУ публічно вимагали від Президента відсторонення В.Балоги? Чи однопартійці виявилися такими невдячними, що не захотіли дати Балозі найкращої нагороди за найкраще служіння? Чи вони вважають його служіння не найкращим?

У політиці мало добрих почуттів. Змагання за вплив, близькість до лідера, бажання проштовхнути власні інтереси за рахунок загальної справи, амбіції - усе це існує у будь-якій партії. Властиво це і НСНУ. Що ж тут дивного, що колишні однопартійці навіть у перші дні після виходу Балоги з НСНУ досить жорстко оцінювали його вчинок.

Так, лідер Народного Руху Б.Тарасюк прямо звинуватив В.Балогу: «Я не знаю, для чого, але він фактично позбавляє Президента опори на зрозумілу політичну силу... Це є політична авантюра і автор цієї авантюри - Балога Віктор Іванович».

Б.Тарасюк обурений

Але справа у тому, що НСНУ є зрозумілою не тільки у сенсі Тарасюка. Уже давно і багатьом стало зрозуміло, що криза всередині НСНУ стала хронічною і набула вигляду майже невиліковної. У репортажах із численних за останні роки з'їздів НСНУ мені не раз на конкретних фактах їх перебігу доводилося це зазначати. Відсотки їх популярності неухильно знижуються. Проблема лідера давно стала у партії болючою. Кириленко, на якого дехто покладав надії, явно з цією роллю не справляється, як я й передбачав у репортажі з того з'їзду НСНУ, на якому його було пафосно обрано. Зв'язок з регіональними організаціями послаблено. На минулих виборах НСНУ трохи «підтягнув штани» і набрав 11% за рахунок енергійної харизматичності Луценка.

Що ж може обіцяти Президентові НСНУ у разі ще одних дочасних парламентських, чи майбутніх президентських виборів? Ось питання питань і саме у контексті цієї проблеми варто розглядати усі політичні події останнього часу, у тому числі і крок В.Балоги. І саме тому його вихід є насправді хід. Хід політичного гравця, який має глибинне підґрунтя і спрямований на вирішення ряду завдань

Останні роки Балога тісно пов'язаний з Ющенком і публічно це підкреслює. Відповідно, проблеми Президента Ющенка стали і його власними політичними проблемами. З деякими він впорався - нейтралізація Конституційного Суду та Генпрокуратури, дочасні парламентські вибори, усунення Уряду Януковича. На цьому я змушений ставити крапку, оскільки не впевнений, що створення вузької демократичної коаліції, обрання Прем'єром Юлії Тимошенко були його метою, чи хоча б співпадали з його інтересами. Скоріше ні. Треба визнати, що Віктор Балога, як і його патрон, розглядає - і справедливо - Юлію Тимошенко не стільки як сьогоднішню соратницю, скільки як завтрашню конкурентку на президентських перегонах. І ситуація на очах складається не на користь Ющенка - якщо події будуть йти так, як вони йдуть зараз. Балога - колишній товарознавець і баланси підбивати уміє. А баланс вимальовується такий.

Персональний рейтинг Ющенка, як мінімум, не зростає, в той час, як Юлин росте. БЮТ має більш згуртовану (зовні)команду під залізним проводом Тимошенко, ніж розкладена чварами та надмірним ющенківським лібералізмом НСНУ. Співвідношення їх рейтингів не дає НСНУ ніяких шансів на перемогу у помаранчевому змаганні з БЮТом за голоси. Електорат хитнувся у бік Юлі, а за ним дружно хитнулась і ціла група НУ-НС. Ми пам'ятаємо обійми та поцілунки з Юлею, які майже запопадливо здійснювали провідні «нунсівці», у тому числі і Кириленко з Луценком. Можна собі уявити, скільки жовчі виділив міхур Віктора Івановича, (та й Віктора Андрійовича) від споглядання цих ритуалів підкорення. Тому й заявляє Балога: «за зовнішньою метушнею не видно свіжої пропозиції, конструктивних ідей, продуктивних ідеологій, яскравих лідерів». Тут вам і оцінка дій новоствореної демократичної коаліції, тут і оцінка тих, які явно претендують називатися новими яскравими лідерами помаранчевого табору.

Новий анекдот: «Чули, що Балога вийшов з НСНУ? І це тільки перша ластівка?-Цікаво, де вона відкладе яйця, щоб висидіти нову партію?»

Р.Безсмертний - тло ще «нашоукраїнське», фігура вже «антиНСНУшна»

Якщо згадати емблему Ротаріанців, то себе Балога, безумовно, вважає провідною шестернею президентського механізму. І ось через короткий час до цієї шестерні, яка претендує якщо не на Цивілізацію, то принаймні на Поступ, долучилося 6 шпиць - саме ще шість провідних активістів НУНС заявили про свій вихід з партії. Це Р.Безсмертний (також колишній чільник НСНУ), М.Полянчич (голова Центральної контрольно-ревізійної комісії партії), І.Кріль, заступник голови партії, В.Тополов, О.Білозір, В.Петьовка - усі нардепи, усі члени керівних органів партії.

Іронія у тому, що заява шести «відступників», опублікована на сайті «Нашої України» під головним лозунгом сайту: СИЛА В ЄДНОСТІ!. На відміну від обережного тексту заяви В.Балоги, шестеро його послідовників більш відверті. Вони прямо називають причину свого виходу: ««Наша Україна» як сформований політичний бренд стала зручним майданчиком, красивою ширмою для втілення нав'язуваних ззовні ідей. Партію почали використовувати як індульгенцію, як засіб задоволення власних амбіцій, як товар на ринку політичних послуг».

Тут уже майже все ясно. Хто ззовні нав'язує «НУНСу» ідеї? Ну не Компартія ж. Кому «НУНС» пропонує свій товар на ринку політичних послуг? Ну не «регіоналам» же. Товарознавець Балога та його шестеро асистентів явно обурені, що деякі самозванці хочуть потай «штовхнути» спільно зароблений «товар» - політичний бренд «НСНУ» та його політико-електоральний потенціал. А кому «штовхнути»? Ну не Литвину ж.

Не будучи, очевидно, впевненими, що їх аргументи звучатимуть для пересічного виборця переконливо, «шістка» наприкінці своєї заяви рубанула прямо: «І, мабуть, найголовніше. Ми втратили переконаність, що на ключових позиціях у керівництві Партії зараз перебувають люди, віддані Президенту. Нам нічого робити в компанії тих, хто змінив орієнтацію».

В.Тополов підписує заяву. Щоб уникнути фіаско?

Кому ж тепер віддані колишні президентські соратники? Ну не Морозу ж. Отак і виникає за цими фразами вушка «головної соратниці та офіційного політичного партнера» Президента Ющенка - всюдисущої Юлії Володимирівни. Отак і випливає на поверхню головна проблема помаранчевого табору - непримиренність інтересів Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко, яка на практиці закінчується уже мало прихованим перетягуванням каната. І не дивно, що сьогодні виповнюється 181 рік з того дня, як видатний математик М.Лобачевський оприлюднив свою неевклідову геометрію, у якій дві паралельні прямі йдуть у безкінечність, але так і не пересікаються - як Ющенко з Тимошенко. Але, якщо нема взаємної любові, то, може, домовляться про компромісне розумне громадянське співжиття, тим більше, що цього дня 88 років тому Раднарком УРСР ухвалив декрет про цивільний шлюб... А, інакше, до чого ж ця неспроможність пересіктися і зав'язатися міцним партнерським вузлом, може призвести?

Як сказав один із підписантів, екс-міністр палива та енергетики Віктор Тополов (який, до речі, довго не підписував угоду про демкоаліцію і зробив це тільки після розмови з Президентом) : «у фіналі бачиться повне фіаско блока «НУ-НС» і демократичного табору у цілому...»

І тут випливає щось зовсім цікаве.

Політична доля В.Балоги складалася достатньо суперечливо. Він губернаторству вав у Закарпатті за часів Президента Кучми і Президента Ющенка. Він очолював Міністерство надзвичайних ситуацій в Урядах Януковича і Єханурова. Він керував виборчими штабами СДПУ(о) і «Нашої України». Все це відбувалося у різні роки, за різних умов, але наслідок маємо цікавий - Балога є унікальним для Ющенка гравцем, який волею долі грав у різних командах і тому має досвід взаємодії з тими, хто на сьогодні вважається непримиренними політичними суперниками. Саме Балога проводить довгі та складні перемовини з тими, хто може стати прагматичними партнерами Президента у майбутньому другому поході за булавою. І тепер, судячи з усього, ці перемовини виходять на фінальну пряму.

За останні 3 роки Президент призвичаїв нас до думки про власну недостатню, скажемо так, рішучість. Натомість, Балога вважається жорстким і наполегливим. Тепер у тандемі Ющенко-Балога не завжди можна відрізнити, хто саме є ініціатором рішучих, різких кроків. Але помітно, що металу у голосі та вчинках Президента прибуло. Тому й політичні та навколополітичні кола вже достатньо готові до екстраординарних кроків Президента. Так, ніхто вже не сумнівається, що Президент буде всіляко обмежувати активність Тимошенко-Прем'єра. Не виключається думка про її відставку. То який план Ющенка-Балоги проглядається за усім цим?

Першим кроком може бути відділення від НСНУ та НУ-НС і створення нового політичного проекту, у якому спробують об'єднати політиків, що не мають якогось однозначного забарвлення - помаранчевого, чи біло-блакитного. Обличчями такої нової партії можуть бути А.Яценюк, Р.Богатирьова, і ще ряд подібних доволі нейтральних фігур. Яценюк, до речі, хоч є висуванцем Президента, так і не став членом НСНУ. Тому, йому й не треба нізвідки виходити. Р.Богатирьова тяжіє не до Януковича, а до Ахметова, тому без проблем відділиться від «регіоналів», якщо її політичний куратор дасть таку команду. А те, що Ахметов не тільки може її дати, але й, відділившись від Януковича, фінансуватиме новий проект (разом з іншими, наприклад, І.Коломойським та Д.Фірташем), стає все більш реальним. Так що бачимо, що настає час поділів. Ось і Ротарі цього року діляться.

Таким чином, гроші та адмінресурс у нового ймовірного політпроекту будуть з надлишком. Фігур - переважно з політичної молоді - також можуть набрати. Не вистачатиме іншого - ідейно-політичної платформи. Ось складність - під якими прапорами йти? Якщо не НСНУ, не НУНС, не БЮТ, то що? Які месиджі пошле нова сила суспільству? Яким девізом керуватиметься? З якою платформою спробує об'єднати Схід і Захід, Південь та Північ, Центр, нарешті? Якщо спонсорами називають відомих прагматичних олігархів, що свідомо оберуть Ющенка як кращий для себе варіант, якщо оргструктурою нового проекту керуватиме, як вважають, фонд Ігоря Криля «Гарт», то ось ідейно-теоретична база нової ймовірної партії невідворотно стане питанням№1. Створювати партію на основі особистостей - цього буде недостатньо. По-перше, до харизми Юлі їм, все одно, далеко, а, по-друге, без сильної, яскравої ідейно-політичної платформи піарівська кампанія нової партії буде регулярно «провисати».

Зроблений Балогою хід, безумовно, було узгоджено з Президентом. Але сказати, що все уже вирішено остаточно і безповоротно, я б не наважився. По-перше, уже були у минулому певні «ворушіння» щодо нової партії «під Ющенка», але вони так і не вийшли на рівень публічності. По-друге, Президентові не так легко прийняти рішення відмовитися від НСНУ. Бо як такий крок пояснити виборцям і як вони на подібне зреагують? Це також питання питань. Ющенко розуміє - якщо вирішив боротися і вигравати у других президентських перегонах, потрібно радикально розширити електоральну базу. А вона ж, ця база, така текуча, складна - зроби поспішний, або непродуманий крок - і перетече до Юлі.

Тому й думає Президент, зважує усі «за» і «проти».

Президент у «гамлетівських» коливаннях - бути, чи не бути? Полишати НСНУ, чи оновити її?

А Балога що? Балога готовий діяти: «Запевняю, що і надалі гратиму активну роль у політиці, як велить мені дух українця та обов'язок патріота. Маю конкретні політичні плани. Упевнений, що вони будуть втілені». Адже і у нього є проблема - а якщо Ющенко перегони програє? Хто його, Балогу, візьме до себе? Можливо, що й ніхто. Тим більше тоді Віктору Івановичу потрібна нова політична сила, у якій би він знайшов своє місце - те, яке йому так і не вдалося знайти у рамках НСНУ. І нову силу він, напевне, не проти очолити - як і Кабмін після відставки Юлії.

Як писала та ж О.Горчинська;

Політик завжди хоче жити у політиці якомога довше. Головне тут - як саме жити? Для себе, шефа, чи країни? Тільки національні інтереси Української Держави, а не особисті, чи корпоративні мають слугувати критеріями оцінки дій будь-якого політика. Згадаймо девіз ротаріанців: «Служіння понад власне Я». Чи часто відповідають йому дії вітчизняних політиків? Чи все-таки часто це «Я» домінує?

Згадалося, що цього дня 953 роки тому помер Ярослав Мудрий. З тих пір, очевидно, мудрості нам не завжди вистачає, особливо у політиці. Зате на другий день після виходу цього числа газети виповнюється 275 років із дня народження Д.Вашингтона. І повторимо, услід за Кобзарем: «Чи дождемося Вашингтона, з новим і праведним законом?...»