Камера Dainius Labutis / ELTA

«Тиждень» обговорив із міністеркою економіки та інновацій Литви Аушріне Армонайте наслідки пандемії для економіки, перспективи східноєвропейського регіону та стратегію європейських країн у добу зростання азійських ринків.

– Пандемія актуалізувала питання партнерства державного і приватного сектору. Чи є в Литви своя історія успіху в цій сфері? Як бізнес і держава допомогали одне одному в час коронакризи?

– Хоча пандемія наc відокремила й розділила фізично, але водночас вона нас усіх і зблизила. Ми бачили, як підприємці об’єднувалися й не лише купували медикам засоби захисту, маски, апарати вентиляції легень, а і ставали в лави добровольців, щоб допомагати в лікарнях. У Литві чимало підприємств безкоштовно годували медиків, надавали мобільний зв’язок, приміщення для ізоляції, транспортні послуги. Люди також збирали мільйони євро, щоб допомогти системі впоратися в цей важкий час. У складний період громадський сектор також допомагав бізнесу. Під час пандемії багато підприємців, які займалися дрібним підприємництвом, втратили можливість заробити, тому щоб допомогти їм знайти вихід, ініціативу у свої руки взяла державна організація з допомоги бізнесу, яка сприяла цифровізації бізнесу, допомагала перенести торгівлю в інтернет. Держава також не залишилася осторонь – торік навесні, коли тільки розпочався карантин, було виділено солідну допомогу бізнесу, який постраждав від COVID-19.

Ця пандемія показала, що і люди, і бізнес є відповідальними – саме чесне дотримання карантинних обмежень й сьогодні дає нам змогу давати раду з цією кризою. Очевидно, що карантинний режим – це великий тягар для більшості підприємців, тому ми дуже сподіваємося, що спільними зусиллями якнайшвидше зможемо повернутися до нормального життя. У перших лавах боротьби з пандемією сьогодні воюють не лише медичні працівники, а й бізнес, і ми їм за це вдячні.

– Чи погоджуєтеся з твердженням, що сьогодні ми живемо в час економічного націоналізму? Чи настав час виконувати протекціоністську економіку, укріплюючи власну економіку?

– Пандемія COVID-19 дійсно суттєво вплинула на світову економіку. З одного боку, через поширення вірусу стало зрозумілим, як сильно країни всього світу зв’язані логістичними ланцюгами. З іншого – очевидно, що держави починають обережніше оцінювати подальші інвестиції, віддалені і географічно, і політично, вони спостерігають, як швидко світ може «зачинитися» і як швидко недемократичні режими приймають односторонні рішення. Пандемія чітко виокремила важливість держав як економічних і політичних одиниць, але називати це економічним націоналізмом не можемо.

Економіка Литви порівняно невелика, дуже відкрита й зорієнтована на експорт, тому нам надзвичайно важливо використати свою гнучкість і спроможність пристосуватися до реальності, яка швидко змінюється. Звісно, ми повинні захищати свої бізнесові й економічні інтереси в усьому світі, але маємо робити це з духом відкритості та співробітництва. Членство в Європейському Союзі та НАТО, а також чітка орієнтація на економіку високої доданої вартості створюють для нас неймовірні можливості, якими ми повинні скористатися.

Один із прикладів – під час пандемії чистий експорт у Литві пом’якшив становище, оскільки експорт зменшився менше, ніж імпорт. Литовським підприємствам вдалося відгукнутися на потреби ринку і пристосуватися до розривів у логістичному ланцюзі.

Водночас змінюється й сам бізнес. Литовські стартапи – мабуть, єдиний сектор, що зростав і розвивався навіть під час пандемії: торік кількість співробітників у стартапах збільшилася на 26%, заробітна плата – на 6%, сплачені державі податки – на 34%, а загалом оберти стартапів 2020 року збільшилися приблизно на 28%.

Іще один приклад – литовський сектор FinTech, який встояв перед загрозами пандемії і другий рік поспіль утримує світові позиції після США, Об’єднаного Королівства й Сінгапуру. До того ж, Литва наразі є найбільшим центром FinTech у Європейському Союзі за виданими у країні ліцензіями. У 2020 році в Литві зареєстровано 40 нових FinTech підприємств, а їх загальна кількість сягнула 230. Наприкінці минулого року в секторі працювало 4000 осіб – на 18% більше, ніж наприкінці 2019-го.

– Де ви бачите місце Литви й усього регіону Центральної Європи в економіці четвертого промислового укладу? Який ризик залишитися на периферії та яка можливість отримати чималий кусок «пирога»?

– Сенс та успіх кожної роботи й ініціативи залежить від того, як себе позиціонувати. Можна бути спостерігачем – стежити за процесом, не втручатися й не ризикувати. Тоді зростає ймовірність отримати крихти пирога. А можна докласти зусиль та активно працювати, розумно скориставшись правилами гри.

Роль індустрії 4.0 в економіці – визначальна, це міст у цифровізацію, а через нього – у збільшення конкурентоспроможності промисловості та збереження навколишнього середовища. Цифровізація сектору виробництва матеріалізується в разі застосування найновіших технологій виробництва, використовуючи які сам процес може бути віртуальним і стати доступним дистанційно через інтернет. Користь від цього – надвисока точність, точніший прогноз, планування, спостереження й контроль. Отже, цифровізація – це основна мета в досягненні забезпечення промисловості інноваційними потужностями. Країни, що постійно інвестують у процеси цифровізації й відновлення, на арені міжнародної конкурентоспроможності завжди перебуватимуть на крок попереду.

Литва – перша країна Балтійського регіону, яка взялася за процеси цифровізації та закріпила їх у правовому порядку. Підготовано напрями цифровізації Литви на 202 - 2030 роки – стратегічний документ, що передбачає потреби цифровізації промисловості й оптимальний шлях виконання рішень. Цей амбітний план використовують як орієнтир, що дає змогу втілити в життя проєкти цифровізації промисловості, щоб створити продуктивніший і конкурентоспроможніший сектор виробництва. Міністерство економіки та інновацій готове надавати всебічну підтримку всьому сектору виробництва, індивідуальному бізнесу, новаторам і всім громадянам Литви.

– Яка ваша думка про економічний потенціал ініціативи Тримор’я? Яке місце України, Литви й Польщі ви в ній бачите?

– На думку Литви, ініціатива Тримор’я слугує нашим спільним інтересам і сприяє співпраці країн. Ми віримо, що ця ініціатива зменшуватиме відмінності між Заходом і Сходом, пришвидшить створення тісніших зв’язків і прибере інфраструктурні прогалини. Ми вважаємо, що держави ЄС повинні мати вибір, і віримо, що розвиток енергетичної інфраструктури дасть країнам ЄС змогу стати ще незалежнішими від Росії. Усі три складники ініціативи – енергетична, транспортна й цифрова – для нас важливі. Ініціатива ґрунтується на економічній доцільності, тому насамперед це нові інвестиції в інфраструктуру й іще одна можливість залучити приватних інвесторів із новими технологіями. Литва наразі виконує багато амбітних проєктів. За п’ять років Rail Baltica та Via Baltica з’єднають Балтійський регіон з усім Європейським Союзом. Наші електричні системи синхронізуються із мережами континентальної Європи. Наші газові системи об’єднає польсько-литовське підключення газу.

Збільшення залученості та розвиток інфраструктури надважливі в порядку денному ЄС, і це відповідає інтересам України, Литви та Польщі. Для нас особливо важливою є енергетична безпека, тому маємо разом підтримати проєкти в цій сфері й інших галузях у рамках ініціативи Тримор’я, шукати приватні інвестиції. Разом в одній команді досягнути цієї мети легше, тому маємо більше співпрацювати.

– На початку російсько-української війни звучало багато розмов про план Маршалла для України, а Литва була його лобістом. Чи є сенс говорити про це зараз? Чи такий план загалом реалістичний?

– Литва завжди була активною в підтримці європейського курсу України. План Маршалла, думаю, залишається ідеєю загальної підтримки України Литвою. Ми послідовно підтримуємо європейські амбіції України, твердо підтримуємо Україну у виконані Угоди про асоціацію між Україною і ЄС та пов’язані з цим реформи. Маємо на меті й надалі поглиблювати відносини між ЄС та Україною та забезпечувати тіснішу співпрацю в енергетичному, митному, цифровому порядку денному, у сфері права. Також дуже важливо втримати результати вже здійснених реформ й надалі втілювати в життя амбітні цілі.

– Наскільки дієвими, на вашу думку, є економічні санкції проти Росії? На який найбільший ефект можна сподіватися?

– Нещодавно ми згадували сьому річницю окупації Криму. Воєнні дії Росії на території України не забуто й не визнано. Запроваджені санкції – це відповідь на дії Росії, їх мета – продемонструвати, що порушення міжнародного права, територіальної цілісності й загибель людей не можуть залишитися без відповіді міжнародної спільноти. Росія й надалі застосовує насилля проти своїх людей, останній приклад – втручання поліції та затримання учасників конференції депутатів самоврядування. Литва, як і весь ЄС, має дотримуватися своїх цінностей і засвоювати уроки минулого, оскільки «м’який» погляд на Росію, який пропонує розширити діалог із Москвою, не змінить її поведінки.

– Як ви оцінюєте перспективи завершення «Північного потоку-2»? Чи є перспективи, що його не буде завершено й він почне працювати?

– За оцінкою Литви, він був і залишиться геополітичним проєктом Росії. Така велика концентрація імпорту газу в ЄС одним шляхом суперечить стратегії Євросоюзу диверсифікувати імпорт газу. Ідеться не лише про диверсифікацію країн, із яких імпортують газ, а і шляхів, якими газ потрапляє до ЄС. Експорт російського газу йде нога в ногу з експортом корупції та політичного впливу. Ми ніколи не погоджувалися з таким процесом і не погодимося. Наша ціль — диверсифікація постачання енергетичних ресурсів, оскільки це є гарантією не лише енергетичної безпеки, а й економічного зростання.

– Литва одночасно зробила великий крок у бік енергетичної незалежності, коли відкрила СПГ-термінал у Клайпеді. Як це вплинуло на енергетику Литви й усю її економіку?

– Як тільки СПГ-термінал розпочав свою роботу, ціна на газ упала на 40%. Тому цей проєкт однозначно виправданий і в економічному сенсі, і в сенсі енергетичної незалежності. Так ми забезпечили альтернативу в постачанні газу та конкурентоспроможність, а також зміцнили свої позиції на газовому ринку. Нашою метою й надалі залишається забезпечувати ефективну діяльність терміналу та найкращу ціну для споживачів.

– Які сьогодні пріоритети в енергетиці: збільшувати кількість СПГ, розвивати альтернативну енергію, підвищувати ефективність споживання енергії?

– На ці цілі ми дивимося ширше, оскільки весь ЄС обрав зелений курс, що передбачає не лише відновлювальну енергетику, а й кругову економіку, цифрову трансформацію промисловості. Литва, як і весь ЄС, має на меті досягнути кліматично нейтральної економіки, цьому суттєво сприяє відновлювальна енергетика. У програмі нашого уряду передбачено, що до 2025 року — 30%, а до 2030-го — до 50% електроенергії, що споживається у країні, буде виготовлено з відновлювальних джерел, тож наша мета — досягти значного розвитку відновлювальної енергетики місцевого походження.

– Чи була виправданою відмова від Ігналінської АЕС?

– Закриття Ігналінської АЕС було не економічним, а безпековим рішенням. Саме тому сьогодні активно боремося за припинення подальшого розширення Білоруської АЕС, за блокування потрапляння виробленої там енергії до країн Балтії — це наша спільна для всіх загроза й питання національної безпеки. Водночас ми маємо сприяти розвитку виробництва місцевої енергії, і тут відкриваються великі можливості для розвитку відновлювальної енергетики.

– ХХІ століття багато хто називає століттям Азії. Нідерланди нещодавно презентували свою азійську стратегію. Ви зі свого боку кажете про необхідність укріплення економічної дипломатії Литви. Чи є у Вільнюса власна азійська стратегія? Як оцінюєте становище литовських підприємств на азійських ринках?

– У пріоритеті нинішнього литовського уряду — диверсифікація ринків експорту шляхом налагодження активніших економічних відносин із країнами Східної та Південно-Східної Азії. Отже, ми зацікавлені не лише утримати та зміцнити зайняті тверді позиції литовських експортерів на ринках таких країн, як Німеччина, Швеція, Сполучені Штати Америки, а й диверсифікувати ринки експорту, шукаючи нові можливості для наших експортерів, особливо в Південно-Азійському регіоні. Міністерство економіки та інновацій готове укріплювати економічну дипломатію в усьому регіоні Південної Азії — ще в цьому році заплановано відкрити торговельне представництво в Тайвані, а також розширити мережу комерційних аташе й заснувати ці посади в Південній Кореї та Японії.

Наша мета — сприяти експорту товарів і послуг високої доданої вартості: лазерів, біотехнологій, інформаційних технологій, дизайнерських рішень, високоякісних екологічних продуктів харчування. Нас особливо цікавить партнерство з прогресивними країнами цього регіону в таких сферах, як штучний інтелект, робототехніка, BigData, а також космос, оскільки в останній маємо великий потенціал: литовські підприємства власноруч конструюють космічні супутники й постачають компоненти обладнання іноземним компаніям.

Литва також має на меті залучити прямі іноземні інвестиції з технологічно розвинених країн Східної та Південно-Східної Азії в дослідницьку діяльність і створення технологій у сфері біотехнологій, лазерів, також у сфері фінансових технологій, де Литва є лідером Європейського Союзу.

В останні кілька років експорт Литви до багатьох країн Азії значно збільшився, а до деяких країн — у декілька разів. Наприклад, від 2015-го до 2019 року експорт товарів литовського походження в Китай зріс на 116% (до €155 млн, у Японію— на 135% (€62 млн, до Сінгапуру — більше ніж у шість разів (€61 млн). Більше, ніж удвічі зріс експорт литовських товарів до Малайзії, Індонезії, Філіппін, Камбоджі. Також зростав експорт литовських товарів до Південної Кореї, В’єтнаму та інших країн.

Литва експортує у країни цього регіону лазери, добрива, меблі, продукти харчування, продукцію хімічної промисловості й супутніх галузей промисловості: діагностичні або лабораторні реагенти, деревину та вироби з неї, тютюнові вироби, пшеницю, хутро, а також сонячні батареї тощо.

– Серед країн, із якими ви хотіли б розвивати економічну співпрацю, є Тайвань, але немає Китаю. Чи вважаєте небезпечною експансію Китаю?

– Свої торговельні представництва в Тайвані відкрили 66 держав світу, зокрема й 15 держав — членів ЄС, наприклад, Фінляндія, Німеччина, Франція, Швеція, Словаччина та інші. Однак жодна з країн Балтії, зокрема й Литва, торговельного представництва в Тайвані не має.

Якщо Литва не має торговельного представництва, вона втрачає свою конкурентоспроможність серед інших країн ЄС, і так зменшуються можливості нашої крани диверсифікувати економічні зв’язки, забезпечити нові ринки й залучити інвестиції. Така ситуація не відповідає зростаючим потребам литовського бізнесу й національним інтересам. Литва намагається збільшувати частину експорту товарів і послуг високої додатної вартості в загальному експорті, залучити інвестиції до виробничих об’єктів високої доданої вартості, тому маємо на меті відкрити торговельне представництво в Тайвані, який є перспективним напрямом у Південно-Східній Азії для виробників литовських лазерів і біотехнологій.

– Яка позиція Литви в розвитку 5G? Чи готові співпрацювати з Huawei у цій сфері?

– Технологія зв’язку 5G трансформуватиме багато національних економік. Зв’язок 5G у країні пришвидшив би запровадження інноваційних рішень, для яких дуже важливим є швидкий обмін інформацією або даними, та дав би змогу передавати значно більші їх обсяги. Це необхідно для створення й запровадження у країні таких інновацій, як рішення штучного інтелекту, автономний транспорт, інтернет речей тощо.

Уряд Литви декларував мету, що в інфраструктуру 5G можна залучати лише постачальників обладнання від надійних виробників, тому не бачимо можливостей для Huawei щодо розвитку інфраструктури 5G у Литві.

Довідка

Аушріне Армонайте народилася в 1989 році у Вільнюсі. Закінчила Інститут міжнародних відносин і політології Вільнюського університету. Політичну кар’єру розпочала у 2010-му в Литовській ліберальній молоді. У 2016 році її було обрано до Сейму за списком Ліберального руху, із якого вийшла у 2018-му. Згодом приєдналася до Партії свободи й була обрана її головою. У грудні 2020 року обійняла посаду міністерки економіки та інновацій.

Автор: Дмитро Крапивенко

Джерело: «Український Тиждень» (https://tyzhden.ua/World/251693), матеріал друкованого
видання № 12 (696)