rss
04/21/2021
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Культура \ Літературна сторінка \ Лавка продажу дітей (Анна Софіна)

Анна Вікторівна Софіна (Черненко) народилася 19 лютого 1989 року.

З дитинства любила шкільні свята, писати сценарії та приміряти на себе образи, взяті із улюблених книжок.

В 2006 році закінчила Миколаївський базовий медичний коледж за спеціальністю «Сестринська справа» і працювала медсестрою в школі, а потім у поліклінічному відділенні дитячої лікарні. Але постійно шукала способи задіяти свою фантазію: пропонувала сценарії школам, сценарії заходів для поліклініки, записувала короткі прозові замітки.

З 2005 року навчалася в Херсонському державному університеті, де отримала диплом спеціаліста на кафедрі біології.

У 2011 році вийшла заміж, а в 2014 році народила доньку і почала писати, записувати вигадані казки, вплітати знакові події – на згадку.

На конкурсі «Напишіть про мене книжку» отримала відгук: «Цікаво, але для домашнього використання!».

Анна продовжувала писати, складаючи написане у шухляду, і лише за підтримки друзів та рідних наважилася відправити рукопис «Лавка продажу дітей», написаний під час першого марафону NaNoWrimo, в 2017 році, на «Коронацію слова».

Анна Софіна – активна відвідувачка онлайн-навчань від Літосвіти, авторських курсів Сергія Гаврилова «Колосторі» та «Курс сценарної майстерності», авторських марафонів Тамріко Шолі і Таїс Золотковської.

Співведуча Клубу Анонімних Авторів у Миколаєві та творчих зустрічей Текстольєрів.

В липні 2020 року отримала Спецвідзнаку від часопису «Час і Події» міста Чикаго на «Коронації слова» 2020.

У вересні 2020 року казку Анни Софіної обрали до благодійної збірки казок від БФ «Щастя завжди поруч».

Ось що пише про себе сама авторка:

«Життя складається з вервечки випадкових подій, що є ключовими пунктами Великого Плану. Принаймні, мені подобається так думати.

Свою подяку логічно почати з рідних. Висловити вдячність батькам, сім’ї, яка терпляче смажить яєчню на обід, бо натхненна мама цілий день писала і забула про все на світі. Подякувати Матінці Природі за цікавий набір генів і пристрасть до фантазування.

Родино, я вас люблю і ціную!

У світ письменства мені відчинила двері Анастасія Нікуліна @innspirit та її перший творчий марафон у 2018. Саме тоді спрацювала кнопка «Ввімкнути». Я бачила дівчину майже одного віку зі мною, яка написала вже кілька книг, ділиться нюансами свого життя авторки, навчає, підтримує і всіляко пропагує, що сучасна українська література – це круто!

Виявляється, пишуть не тільки в стіл, а українська література – жива, і не обмежується лише Ліною Костенко. Виявляється, письменником стати легко, треба тільки захотіти.

Ну, добре, останній факт – спірний. Але мене уже охопив азарт.

На Львівському книжковому форумі я відвідала практичний інтенсив Таїс Золотковської, яка володіє справжньою магією навіювання: «Ти все зможеш! Все у твоїх думках!». Мої впевненість та бажання писати міцнішали. І я нескінченно вдячна цим двом неймовірним письменницям за натхнення та віру.

Title 
 Фото з ФБ-сторінки Анни Софіної

Хочеться особливо відзначити заслугу Сергія Гаврилова, чиї лекції перевернули моє сприйняття письменства загалом. Він додав нові пазли – аналізувати, розбирати свій текст, копатися в його нутрощах і діставати на аркуш лише найсмачніші фрагменти. Це – вау! Якщо перший рукопис «Лавка продажу дітей» я писала потоково, інтуїтивно рухаючись сюжетом на основі прочитаних художніх книг, то друга частина (так, так, вона є!) створювалася зовсім за іншим принципом. Я уже шукала опорні точки, гадала, як краще проявити персонажів, і точно знала, що після моменту «гірше не буває» назад дороги нема.

Мабуть, саме тому, коли я в Instagram побачила пропозицію одного шанованого чоловіка про читання рукописів молодих авторів і надання рецензії, я з передчуттям надіслала «Лавку продажу дітей» і приготувалася чекати. Відповідь прийшла буквально за кілька днів і була… розгромна: «Нелогічно, награно, з американських фільмів, для наївних дітей» – ці слова постійно мерехтіли перед очима, і я визнала, що це провал. Гірше не буває. Писати – то не моє…

Подумала я так собі, і… взялася за нову історію, бо «назад дороги нема».

Я дякую Літенській Тетяні, редакторці і моїй подрузі, за підтримку. Ми познайомилися з нею в соцмережі, а здається, що вона завжди була поряд. З нею я консультуюся, обговорюю, як краще вчинити, їй ненав’язливо пропоную прочитати рукопис і заодно – виправити помилки. Тетянко, дякую! Як ти мене досі терпиш?

І взагалі, саме Instagram став для мене творчим батутом, та люди, з якими я познайомилася, і від яких отримувала захоплені відгуки. Вони спонукали рухатися далі! От і «Дивозбірка для допитливих дітей» у співавторстві з Марією Кушнєровою, Танітою Маре, Анною Дьоміною, Ольгою Пінчук та Ірою Шу має колосальний успіх… серед інстадрузів (жоден однокласник чи однокласниця не постраждали від моїх казок).

І в цьому, мені здається, сила сучасного світу. Він безмежний. Головне – знати, куди ти йдеш і що шукаєш.

Моя подяка була б неповною, якби я не згадала Анну Трокай, завідувачку краєзнавчого відділу Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки. Її алмазна віра в мою талановитість (таких людей треба тримати поруч двадцять чотири години на добу, бо це подарунок долі) підтримує мене протягом трьох років і надихає писати і досягати авторської майстерності. Саме вона порадила звернутися до видавництва Ірини Гудим, яке з люб’язністю погодилося провести «юного автора» непростим шляхом самвидаву. Дякую відділу культури міста Миколаєва за фінансову підтримку і обіцяю, що далі буде цікавіше.

Наостанок хотіла б сказати кілька слів про свою маму. Ніколи не думала, що вона настільки стійка, і має таку витривалу нервову систему. Ця жінка перечитувала «Лавку продажу дітей» колосальну кількість разів, шукаючи неточності та хибодруки, граматичні помилки та сюжетні розбіжності. Вона знає «Лавку» краще за мене, тому, якщо матимете питання – сміливо стукайте до неї в приватні повідомлення (як я гарно: і похвалила, і від себе обурених читачів відвела :)).

Дякую своїй доньці. «Сонцю, з тебе все почалося. Ти надихаєш на нові звершення та розширення можливостей».

Дякую собі! Дякую, що не покинула і продовжила.

Дякую «Коронації слова» і усім причетним – мені досі не віриться, що це правда, що міжнародний літературний конкурс з двадцятирічною історією існування оцінив мій перший рукопис і нагородив такою почесною відзнакою. Особлива вдячність Марині Олійник та часопису «Час і Події» м. Чикаго – дякую, що побачили в рукописі те, що не лежало на поверхні, і повірили в його цінність. Я впевнена, що матиму змогу вас міцно обійняти, бо словами описати вдячність, яку я відчуваю після «Коронації слова», неможливо. Це спонукає писати далі. Ви – надихаєте!

Якщо раптом я когось забула згадати, напишіть мені гнівного листа, і я обіцяю виправити ситуацію, розповівши на своїй сторінці в Instagram @anya_soncyasvit. А поки що дякую за увагу і за те, що підтримали «Лавку продажу дітей».

До зустрічі на наступних сторінках книг Анни Софіної!»

Ми ж, від імені редакції «Часу і Подій» можемо хіба повідомити читачам, що книга, яку ми вам пропонуємо прочитати, вже вийшла друком – але невеличким тиражем. Тож ви можете замовити паперову книгу або ектронний варіант у самої авторки – або ж просто підтримати її фінансово невеличкою кавою – аби вона мала натхнення на подальшу творчість! : )

Фейсбук авторки: https://www.facebook.com/anna.sofina.33, інстаграм: @anya_soncyasvit .

***

 

Лавка продажу дітей (Розділ 1)

Літературний додаток

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com