Усе-таки часи змінюються на краще. Колись звістка про приїзд в Україну легендарної Deep Purple була сенсацією. Нині, без сумніву, великою, але доволі звичною подією. Коли важка артилерія рок-музики вперше приїхала до Києва, її вихід на сцену супроводжувала "Драбина в небо" їхніх "заклятих друзів" Led Zeppelin. Тепер місто виявилося краще підготовленим до появи музикантів, які примудрилися водночас стати міфом і залишитися зірками першої величини.

Концерт у київському Палаці спорту збігся в часі з футбольним матчем Україна-Шотландія, що відбувався поряд - на Республіканському стадіоні. Вже від понеділка містом блукали ватаги колоритних шотландців у кілтах, які демонстрували голі дупи киянам у барах і просто неба. Якось одразу з пам'яті виринають витівки їхнього англійського сусіда Річчі Блекмора, що дорогою на концерт стріляв у перехожих із рогатки.

Але Блекмор до Києва не приїхав, адже давно вже не грає з Deep Purple, проте постріляти йому навряд би дали кордони міліції - пішої, кінної та з псами, ОМОН, що оточив і Палац спорту, і Республіканський стадіон подвійним кільцем. Але задля справедливості варто зауважити: ті, кому цього вечора випало берегти безпеку рокерів, мали "халяву" порівняно з тими, хто оберігав спокій футбольних фанів.

Публіка була розгублена, дехто дзвонив зі стадіону на концерт і просив дати послухати Smoke On The Water хоча б по мобільному, а інші "наярювали" з палацу на стадіон, благаючи скидати sms із рахунком матчу. А коли на сцені з'явився хлопець у кілті, все переплуталося остаточно.

Усе стало на свої місця, тільки-но на сцену вийшли музиканти і "з місця" розпочали концерт, нагнітаючи динаміку, немов на стадіоні, не даючи аудиторії оговтатися ні на секунду. Над фан-сектором замайорів британський прапор, але, на відміну від трибун по сусідству, серця глядачів у цьому залі належали лише одній команді. І давала вона жару рівно півтори години, не гірше, ніж хлопці із Прем'єр-ліги. Лишень навряд Бекгем чи Руні не втратять форми, коли їм буде за 60.

А от блискучий Ян Гілан втрачати її й не має наміру. Його унікальний голос завдяки опері "Ісус Христос - суперзірка" знають навіть ті, хто уникав стосунків із важким роком. Він мало спілкувався з публікою, лише висловив традиційні захоплення та представив музикантів. У цій частині капітанську пов'язку від Гілана перехопив клавішник Дон Ейрі, який уплів у свій "соляк" не лише рок, джаз, класику, а й потішив зал імпровізаціями на тему "Ти ж мене підманула". Ейрі замінив на посту за органом 63-річного засновника групи Джона Лорда, відігравши перед тим із багатьма великими хард-роковими командами.

Deep Purple "не підманула" нікого. До Києва привезла нову програму, котра, проте, мала б припасти до душі й тим, хто багато років тому плекав перші магнітофонні стрічки з їхніми хітами, і тим, хто колекціонує вже тепер легко доступні записи з неосяжного каталогу групи. Декілька поколінь зустрілося в залі Палацу спорту, щоб переконатися "на живо", що професіоналізму з віком лише більшає, а нестримна енергетика не зникає. Можливо, річ ще й у тому, що музиканти не мислять себе поза сценою. За кількістю турне, виступів і нових альбомів Deep Purple серед ровесників може позмагатися хіба що із Rolling Stones. Її концертний графік розписаний по годинах (!) на місяці вперед.

Тур, що привів групу до Києва, розпочався з виходу 2005 року альбому Rapture Of The Deep, що тішить поєднанням упізнаваного стилю Deep Purple і його нової інтерпретації. Класичний дует гітари (Стів Морс) й органа (Дон Ейрі), потужна ритм-секція (Роджер Гловер, бас, і Ян Пейс, ударні) і, звичайно, неймовірний вокал - усе це робить альбом одним із найбільш гармонійних у дискографії групи. І хоча одкровень від нових композицій дочекатися важко, вони не принесли й розчарувань.

На концерті нові речі прозвучали в доповненні "золотих хітів". А Smoke Оn The Water музиканти виконали, не чекаючи викликів на біс. Навіщо їм, максимально досвідченим, капризувати і змушувати публіку просити? Усе одно доведеться співати Smoke On The Water.

Зоряний статус Deep Purple, який не вимагає доказів, утім, було доведено. SMS-повідомлення про перший гол прийшли саме перед найвидатнішим хітом групи, а коли концерт закінчився, ревіння стадіону сповістило про другий. Deep давно вже додала до пурпурового ще й зелений колір. Evergreen. А жовто-блакитні по сусідству показали, що цього вечора Великобританія мала лише одну непереможну команду. І добре, що не футбольну. Міліція перекривала входи в метро із задоволеними усмішками, шотландці присоромлено поховали свої дупи під кілти, Deep Purple вирушили на Схід, де планують після гастролей Росією вперше навідатися в Казахстан. Тож київський вечір удався.