rss
10/25/2021
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
У фокусі – Америка \ Байден проти Трампа (Помпео): два підходи до України

Деякі читачі цього журналу засумнівалися у правильності оцінки ставлення адміністрації Байдена до України, даної автором цих рядків у тексті «Перші подарунки Джо Байдена Володимиру Путіну». Як аргументи було наведено посилання на використання гасла «Крим – це Україна» в заяві Байдена від 26 лютого 2021 року, а також на використання термінів «територіальна цілісність» і «російська агресія» у недавньому анонсі Пентагона про заплановане надання військової допомоги Україні.

Зазначені сумніви читачів дозволяють запропонувати їм порівняльний аналіз документів, прийнятих двома адміністраціями США, – попередньою (Трампа) і чинною (Байдена).

Найважливіший (на цей момент – єдиний) програмний документ щодо України, оприлюднений чинною американською адміністрацією, – це заява Байдена від 26 лютого (у програмній промові держсекретаря Блінкена Україна не була згадана).

Заява президента Байдена з нагоди річниці незаконного вторгнення Росії в Україну, 26 лютого 2021 р.

Цього дня, сім років тому, Росія порушила міжнародне право, норми, за якими сучасні країни взаємодіють одна з одною, а також суверенітет і територіальну цілісність сусідньої України, окупувавши Крим.

Сполучені Штати продовжують підтримувати Україну, її союзників і партнерів сьогодні так само, як і від самого початку цього конфлікту. У ці сумні роковини ми підтверджуємо просту істину: Крим – це Україна.

США не визнають і ніколи не визнають спробу анексії півострова Росією, і ми виступатимемо разом з Україною проти агресивних дій Росії. Ми продовжуватимемо працювати над тим, щоб притягнути Росію до відповідальності за її зловживання та агресію в Україні. Ми також продовжуватимемо вшановувати мужність і надії Революції Гідності, під час якої Український народ зіткнувся на Майдані зі снайперським вогнем і силовиками у спеціальній амуніції, вимагаючи нового життя для своєї країни.

Сполучені Штати продовжують вірити у перспективи України, і ми підтримуємо всіх тих, хто працює заради мирного, демократичного і процвітаючого майбутнього своєї країни.

Див. https://www.whitehouse.gov/briefing-room/statements-releases/2021/02/26/statement-by-president-biden-on-the-anniversary-of-russias-illegal-invasion-of-ukraine/.

Очевидно, найважливіший програмний документ щодо України, прийнятий адміністрацією Трампа, це – Кримська декларація, оприлюднена держсекретарем США Помпео 24 липня 2018 року.

Кримська декларація 24 липня 2018 р.

Своїм вторгненням в Україну в 2014 році і спробою анексії Криму Росія прагнула підірвати основний міжнародний принцип, який поділяють демократичні держави: жодна країна не може силою змінити кордони іншої країни. Держави світу, включаючи Росію, погодили цей принцип у Статуті Організації Об’єднаних Націй, зобов’язавшись утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави. Цей фундаментальний принцип, – який був підтверджений у Гельсінському Заключному акті, – є однією з основ, на яких ґрунтується наша спільна безпека.

Як ми проголосили в Декларації Веллеса в 1940 році, Сполучені Штати підтверджують своєю політикою відмову визнати претензії Кремля на суверенітет над територією, захопленою силою з порушенням міжнародного права. Разом із союзниками, партнерами та міжнародною спільнотою Сполучені Штати відкидають спробу Росії анексувати Крим й обіцяють проводити цю політику до тих пір, поки територіальна цілісність України не буде відновлена.

Сполучені Штати закликають Росію поважати принципи, про які вона давно заявляє, і припинити окупацію Криму. Оскільки демократичні держави прагнуть побудувати вільний, справедливий і процвітаючий світ, ми повинні підтримувати міжнародний принцип суверенної рівності й поважати територіальну цілісність інших держав. Своїми діями Росія вчинила негідно великої нації і вирішила ізолювати себе від міжнародного співтовариства.

Див. https://ua.usembassy.gov/crimea-declaration-statement-by-secretary-pompeo/.

Обидва документи присвячені одній і тій же темі, йдеться, на перший погляд, про одне й те ж, притому мало не тими ж словами.

Що в обох документах спільного?

  1. В обох документах США не визнають анексію Криму Росією.
  2. Обидва документи не визнають анексію Криму: «attempted annexation» (Помпео) і «purported annexation» (Байден).
  3. Обидва документи посилаються на міжнародне право.

Що в документах різного?

  1. У кримській декларації Помпео 2018 року йдеться про російське вторгнення тільки в Україну, у заяві Байдена 2021 року – про вторгнення як в Україну, так і в Крим («when it invaded Crimea»). Тим самим заява Байдена ніби допускає, що не тільки Україна, але і Крим в принципі може розглядатися як окрема адміністративно-державна одиниця.
  2. Оскільки в заяві Байдена йдеться про «вторгнення до Криму», але водночас не йдеться про «вторгнення у Донбас», то такий селективний підхід допускає інтерпретацію позиції байденівської адміністрації як можливе невизнання факту російської інтервенції на Донбасі. У Кримській декларації Помпео такої двозначності немає.
  3. На відміну від Кримської декларації Помпео, заява Байдена використовує термін «нелегальне вторгнення» (illegal invasion). Тим самим байденівська адміністрація допускає також можливість і «легального вторгнення», що вказує на її демонстративну відданість принципу «міжнародної (гуманітарної) інтервенції», який був прийнятий на озброєння адміністрацією Клінтона та застосований нею, зокрема, під час Косівської кризи в 1999 році проти Югославії. У 2008 році Путін скористався цим проголошеним принципом, виправдовуючи російську інтервенцію в Грузію.
  4. На відміну від заяви Байдена, який лише одного разу згадує неспецифіковане «міжнародне право», Кримська декларація Помпео дає розгорнуте правове обґрунтування незаконності дій Росії:

Росія прагнула підірвати основний міжнародний принцип, який поділяють демократичні держави: жодна країна не може силою змінити кордони іншої країни.

(Russia ... sought to undermine a bedrock international principle shared by democratic states: that no country can change the borders of another by force.)

  1. Згадка цього основоположного принципу міжнародного права (неприпустимість зміни міжнародних кордонів силою) у Кримській декларації Помпео підкріплена розгорнутими посиланнями на два найважливіших міжнародно-правових документи, що визначають сучасний світовий порядок, – Статут ООН і Заключний акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі в Гельсінкі, при цьому підкреслено, що зобов’язання щодо обох документів взяла на себе і Росія:

Держави світу, включаючи Росію, погодилися з цим принципом у Статуті Організації Об’єднаних Націй, взявши на себе зобов’язання утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави. Цей фундаментальний принцип, підтверджений у Гельсінському Заключному акті, становить одну з основ, на якій ґрунтується наша спільна безпека.

(The states of the world, including Russia, agreed to this principle in the United Nations Charter, pledging to refrain from the threat or use of force against the territorial integrity or political independence of any State. This fundamental principle - which was reaffirmed in the Helsinki Final Act - constitutes one of the foundations upon which our shared security and safety rests).

Нічого подібного у заяві Байдена немає.

  1. У Кримській декларації Помпео згадано про Декларацію Веллеса (названу за іменем в. о. держсекретаря США Самнера Веллеса) від 23 липня 1940 року, у якій проголошено, що США ніколи не визнають анексію країн Балтії Радянським Союзом:

Як ми проголосили в Декларації Веллеса в 1940 році, Сполучені Штати підтверджують своєю політикою відмову визнати претензії Кремля на суверенітет над територією, захопленою силою з порушенням міжнародного права.

(As we did in the Welles Declaration in 1940 the United States reaffirms as policy its refusal to recognize the Kremlin’s claims of sovereignty over territory seized by force in contravention of international law).

У заяві Байдена посилань на Кримську декларацію 2018 року і/або Декларацію Веллеса 1940 року немає.

  1. Програмні документи адміністрацій Трампа та Байдена відрізняються також і за оголошеними цілями своєї політики.

Заява Байдена ставить собі за мету притягнути Росію до відповідальності (не зовсім зрозуміло, що саме мається на увазі, можливо, йдеться про нові резолюції про засудження Росії, а також про додаткові санкції):

Ми продовжимо роботу, щоб притягнути Росію до відповідальності за її зловживання й агресію в Україні.

(We will continue to work to hold Russia accountable for its abuses and aggression in Ukraine).

На відміну від неї, Кримська декларація Помпео метою політики США ставить відновлення територіальної цілісності України, причому у співпраці з союзниками, партнерами та міжнародною спільнотою:

Разом із союзниками, партнерами та міжнародною спільнотою Сполучені Штати засуджують спробу Росії анексувати Крим і обіцяють проводити цю політику до тих пір, поки територіальна цілісність України не буде відновлено.

(In concert with allies, partners, and the international community, the United States rejects Russia’s attempted annexation of Crimea and pledges to maintain this policy until Ukraine’s territorial integrity is restored.)

Відсутність у заяві Байдена як недвозначної мети політики США відновлення територіальної цілісності України, а також будь-яких відсилань і до Кримської декларації Помпео 2018 року, і до Балтійської декларації Веллеса 1940 року дозволяє уважним спостерігачам, насамперед – на Смоленській площі та в Кремлі, відзначити пом’якшення позиції адміністрації Байдена щодо застосування цього основоположного принципу американської дипломатії, яка стосується України.

Істотні відмінності як у змісті, так і в стилістиці документів обох адміністрацій проявилися також і в анонсах Міністерства оборони США про надання військової допомоги Україні, наприклад, від 11 червня 2020 року (адміністрація Трампа) та від 1 березня 2021 року (адміністрація Байдена). Поряд із наявними в обох документах положеннями аналогічного характеру, а також із пунктами, які описують індивідуальні характеристики наданого спорядження та озброєння в кожному році, виявилися і принципові відмінності в підходах двох американських адміністрацій до військової допомоги Україні й до самої України.

  1. Адміністрація Трампа підтвердила довгостроковий характер відносин у військовій сфері між США й Україною, яку назвала критично важливим партнером США у справі стратегічного змагання з Росією (This reaffirms the long-standing defense relationship between the United States and Ukraine – a critical partner on the front line of strategic competition with Russia), натомість адміністрація Байдена відмовляє Україні і в статусі критично важливого партнера США, і в довгостроковому характері відносин і співробітництва між двома країнами в сфері оборони.
  2. Адміністрація Трампа заявила про свою тверду підтримку України (The United States remains steadfast in its support ...), натомість адміністрація Байдена використовує для характеристики свого ставлення до допомоги Україні м’якше слово – прихильність (This action reaffirms the US commitment...).
  3. Адміністрація Трампа підкреслювала спільний характер дій США та їхніх союзників і партнерів у справі підтримки України:

Ці зусилля доповнюються посиленням підтримки у сфері безпеки з боку основних союзників і партнерів в НАТО. Сполучені Штати продовжують закликати всіх союзників і партнерів посилити свою підтримку сектора безпеки й оборони України.

(These efforts are complemented by increased security assistance support from key NATO Allies and partners. The United States continues to urge all allies and partners to enhance their support for Ukraine’s security and defense sector.)

На відміну від неї, адміністрація Байдена не тільки не закликала своїх союзників підтримати Україну, але і сама дистанціювалася від України, вказавши лише на її власні зусилля з оборони від російської агресії:

... щоб Україна сама могла ефективніше захищатися від російської агресії.

(...to enable Ukraine to more effectively defend itself against Russian aggression.)

  1. Помітну частину допомоги Україні ставила адміністрація Трампа і ставить адміністрація Байдена у залежність від прогресу в справі реформ у самій Україні. Однак якщо адміністрація Трампа згадала про такий зв’язок лише в одній фразі без специфіки (which was conditional on Ukraine’s progress on defense reforms), то адміністрація Байдена присвятила такому зв’язку (conditionality) цілий абзац із докладною деталізацією механізму прийняття рішення. Його зміст і стиль можна інтерпретувати як зроблене заздалегідь попередження реципієнту про можливе ненадання цих коштів:

Решта 150 мільйонів доларів США у 2021-у фінансовому році, виділені Конгресом США, будуть надані, коли Міністерство оборони США, у співпраці з Державним департаментом США, засвідчить, що Україна зробила достатній поступ у найважливіших оборонних реформах цього року, як того вимагає Закон США про бюджетні асигнування на національну оборону.

(The remaining $150 million in fiscal year 2021 USAI funds appropriated by Congress will be provided when the Defense Department, in coordination with the Department of State, certifies that Ukraine has made sufficient progress on key defense reforms this year, as required by the National Defense Authorization Act.)

  1. Сума коштів у рамках оборонної допомоги, що підлягає conditionality (залежно від виконання Україною умов), також збільшився. Адміністрація Трампа ставила у залежність від прогресу в реформах надання 125 млн. дол. (50% від загального обсягу допомоги в 2020 р.), адміністрація Байдена – 150 млн. дол. (54,5% в 2021 р.).
  2. Нарешті розмір американської військової допомоги Україні в перший рік дії адміністрації Байдена також передбачається знизити, у порівнянні із середньорічними обсягами такої допомоги в роки адміністрації Трампа.

Як вже зазначалося раніше, відмінності у підходах адміністрацій Трампа та Байдена до України проявилися в перші півтора місяці діяльності нинішньої адміністрації. Надалі не можна не припускати зміну цього ставлення – як в один, так і в інший бік. Про появу таких змін шановних читачів буде поінформовано.

Автор: Андрій Ілларіонов

Джерело: «Континент»
(https://kontinentusa.com)

Питання збереження історичної пам’яті Чикаго вирішують за зачиненими дверима

Влада Evanston планує виплатити чорношкірим мешканцям репарації

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com