Фото Мирослави Степчук

Щодня на консультативних прийомах дитячому ортопеду-травматологу, кандидату медичних наук Юрію Олійнику ставлять одні і ті ж запитання. Які особливості розвитку стопи у дітей різного віку? Як правильно підібрати взуття дитині, яка тільки починає ходити? Що робити, якщо дитина завертає ніжки всередину? Чи потрібно носити ортопедичне взуття з профілактичною метою? Відповісти на них лікар спробував під час онлайн-прийому.

— Стопа складається з 26 кісточок, які з’єднуються між собою зв’язками і утворюють арочну структуру стопи. Функцію стопи забезпечують м’язи гомілки, — пояснює дитячий травматолог-ортопед.

— Як лікарі визначають, нормальна стопа чи патологічна?

— Спершу дивляться, як стопа реагує на навантаження, як відхиляється, який відбиток залишає її підошва на поверхні.

Якщо запідозрюють проблему, проводять рентгенографію, вираховують кути і співвідношення. Найбільш інформативним методом є біомеханічне дослідження стопи (комп’ютерна діагностика). Виходячи з цього, ставлять діагноз і розпочинають лікування.

— А батьки самостійно можуть провести таку діагностику перед тим, як вести дитину до лікаря?

— Вдома батьки можуть намочити ніжку дитини і зробити відбиток на кахлі чи підлозі і вже залежно від форми цього відбитка звернутися до ортопеда за консультацією.

У дітей є певні особливості розвитку стопи. Новонароджені діти стопи не навантажують (вона у них має характерні жирові подушечки). Коли дитина починає навантажувати стопу, висота склепіння у неї є невеликою, оскільки стопа у такому віці є еластичною. Тож іноді, коли дитина тільки починає робити перші кроки, у батьків з’являється страх, що вони можуть щось пропустити.

Маленька дитина віком 3−4 роки має плоску стопу. Це — фізіологічний стан, який не треба лікувати. Висота арки нормалізується до 8−10 років.

— Дитина щойно почала ходити. Чи потрібне їй ортопедичне взуття?

— Сучасні ортопеди відійшли від підходу, який був раніше, коли була рекомендація фіксувати стопу жорстким взуттям.

Жорстке взуття зараз не одягають на ногу, тому що стопа повинна рухатися, навантажуватися, працювати. Особливо небажаною є жорстка підошва, оскільки вона не дозволяє стопі робити перекат. Тож я не раджу надягати ортопедичне взуття дітям зі здоровою стопою. Ортопедичне взуття має жорсткий задній відділ, який не згинається, високий берц, каблук Томаса і супінатор. Здоровій стопі потрібне звичайне взуття. Єдине, що задній його відділ повинен бути фіксованим, аби стопа не «гуляла» і п’яточка не зміщувалася назовні, тобто перебувала у правильному положенні. Взуття повинно гнутися лише на рівні пальчиків. Супінатори не повинні бути присутні у дітей раннього віку, бо вони тиснуть, натирають і шкодять. Дитині у взутті повинно бути зручно, щоб вона могла більше рухатися — це сприятиме кращому розвитку її м’язів. Певні особливості дитячої стопи пов’язані з еластичністю зв’язкового апарата. Чим дитина менша, тим еластичність більша, тому іноді при постановці у вертикальне положення, коли дитина тільки починає ходити, п’яточки дуже відхиляються назовні. У цьому випадку я не фіксую стопу ортопедичним взуттям, а прошу батьків виконувати з дитиною певні вправи, які допоможуть зміцнити м’язи гомілки.

Іноді батьки скаржаться, що у дитини при ходьбі чи стоянні ніжки розвертаються всередину (йдеться про т. зв. клишоногість).

Є кілька причин, чому так відбувається:

- патологія стопи, яка може виникати при народженні. Чим раніше виявляємо проблему і чим раніше розпочинаємо лікування, тим швидше отримуємо результат. Проблему, як правило, вдається вирішити до 1,5−2 років;

- внутрішня торсія гомілки. Таке часто відбувається при рахітичних деформаціях гомілки. Лікується препаратами вітаміну D;

- якщо зауважили, що дитина сидить «літерою W», не гаючи часу, зверніться до ортопеда.

— Які найпоширеніші патології стопи у дітей?

— Діти іноді ходять навшпиньках через те, що їхня стопа не піднімається вгору. Це — патологічний стан, який навряд чи можна виправити самостійно. Цією проблемою повинні займатися ортопеди. Іноді діти так ходять, бо у них ще не до кінця сформований стереотип ходи. З часом «розходжуються» і вже тоді нормально пересуваються. Якщо дитина ходить навшпиньках, рекомендуємо попрактикувати стрейчинг — розтягування задніх м’язів гомілки. Якщо минуло два роки, а проблема залишається, необхідно звернутися до ортопеда.

Стійка деформація, яку неможливо виправити мануально, є наслідком неврологічних дефіцитів. Дуже часто це один із проявів ДЦП або певних вроджених неврологічних захворювань. Лікування у таких випадках — оперативне. Його мета — подовжити сухожилку задньої групи м’язів.

— Як лікується вроджена клишоногість?

— Понсеті розробив методику, спрямовану на корекцію вродженої деформації за допомогою поетапного накладання гіпсових пов’язок. Ця методика дуже дієва (результат спостерігається у 95% випадків) і дозволяє дуже швидко вивести стопу у правильне положення. Кожен тиждень накладається гіпс. Загалом потрібно накласти п’ять. Ще через місяць проводиться ахілотомія, і таким чином через 2,5 місяця ми отримуємо нормальну стопу. Якщо відбулася повна корекція, дитина може займатися майже всіма видами спорту, і ніхто й не скаже, що у неї була така деформація. Ця методика вважається «золотим стандартом» лікування клишоногості у світі.

— Які вправи порекомендуєте при плоско-вальгусній постановці стопи?

— Всі вправи, які дозволяють підняти стопу (перемістити навантаження на передній її відділ), як-от, наприклад, підйом навшпиньки, допоможуть як сформувати арку стопи, так і покращити тонус та силу задньої групи гомілок, що відповідає за формування і підтягування арки стопи. Якщо це дівчинка, може займатися хореографією. Якщо хлопчик — певними видами боротьби. Чим активніше працює стопа, тим краще розвивається. Чим більше опирається на передній відділ, тим краще. Щодо стрибків на батуті, то тут важко підібрати оптимальну дозу навантаження. Якщо це епізодично, то можна, а от якщо забагато (і у часі, і у кількості), то це не дуже добре. Рекомендую дітям у теплу погоду ходити босоніж по нерівній поверхні (траві, землі, гальці) — нерівна поверхня стимулюватиме, подразнюватиме стопу. Взимку можна скористатись ортопедичними килимками — їх можна постелити у дверний проріз, і дитині кожного разу доведеться по ньому проходити.

— Якщо дитині 12 років, але у неї є клишоногість і плоскостопість, чи можна це ще якось змінити?

— Можна, але підходи до лікування вже будуть зовсім інші. У 12 років стопа сформована і набула дорослої форми. Зазвичай у таких випадках проводиться хірургічне лікування. Іноді — на кістках. Тобто допомогти можна у будь-якому віці, але підходи тоді будуть більш радикальними.

— Чи обов’язково при плоскостопості носити ортопедичні устілки?

— Доцільність використання ортопедичних устілок переглянули у всьому світі. Якщо є певні проблеми ригідного характеру, тобто ті, які не коригуються, стопа має жорстку деформацію, ортопедичні устілки принесуть користь. Якщо дитина має еластичну (мобільну) стопу і деформація пов’язана з тим, що при навантаженні стопа стає плоскою, а коли піднімається навшпиньки — нормалізується, то у цьому випадку ортопедичні устілки ми не призначаємо.

— Як зрозуміти, чи потрібні дитині ортопедичні устілки?

— Проведіть простий тест. Поставте дитину з плоскостопістю спинкою до себе і попросіть піднятися на пальчики. Якщо стопа з пласкої набуває нормальної арочної форми, то устілки не потрібні — достатньо стимулювати таку стопу фізичними вправами. Якщо стопа при підйомі навшпиньки залишається пласкою (не набуває форми арки), то таку стопу треба підтримувати, бо нееластична стопа болітиме. Якщо сумніваєтеся, потрібна вам устілка чи ні, зверніться до ортопеда, бо плоскостопість буває різною і не завжди потребує ортопедичної устілки чи взуття.

— Які рекомендації можете дати пацієнтам зі слабкими зв’язками?

— Слабкі зв’язки характерні для дітей раннього, дошкільного віку. Стопи мають підвищену еластичність і тому є пласкими. Акцент потрібно робити не на зв’язках, тому що «накачати» їх ми не можемо. У цьому випадку можемо вплинути тільки на м’язи, за допомогою яких функціонують нижні кінцівки. Але при виконанні вправ важливо не перенавантажувати суглоби. Еластичність з часом зменшується (після 15−16 років). Важливо не займатися тими видами спорту, які призводять до різкого перенапруження зв’язок (стрибати на батуті, їздити на лижах).

Існує твердження, що «хворобі легше запобігти, ніж лікувати», і це справді так. Якщо починаємо лікування у ранньому віці дитини, то у більшості випадків отримуємо дуже гарні результати.

Автор: Христина Клекіт

Джерело: «Високий Замок» (https://wz.lviv.ua/interview/430250-zdorovii-stopi-potribne-zvychaine-vzuttia)