rss
06/19/2021
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Наша Історія \ Степан Бандера в «Пласті»

Пишу це коротке повідомлення для взаємного пошанування дуже важливої української молодечої виховної організації та особливого покоління, яке її оформлювало і виховувалося у ній. А також визначного члена тієї організації та покоління, який до значної міри змінив курс нашої історії, або бодай був одним з основних персонажів цієї історії.

Про цю історію знають багато людей в Україні та її діаспорі, але досі існують незрозумілі контроверсії, надумані нашим ворогом для того, щоби нас ділити і таким шляхом над нами панувати.

Український молодечий виховний «Пласт», заснований 1911 року, тобто 110 років тому, у ранньому ХХ столітті, в Україні відіграв основну роль у вихованні молодого революційного покоління українських націоналістів. Степан Бандера, пластун, належав до провідного елементу того покоління пластунів, котрі були рушійною силою визвольного змагання нашого народу та прикладом до наслідування, що, я вірю, завершилося проголошенням Незалежності 24 серпня 1991 року.

Історик українського націоналізму ХХ століття Микола Посівнич у свої книжці «Степан Бандера» зібрав мемуаристику різних пластових провідних осіб, які описали участь Степана Бандери у «Пласті». Вступив Бандера до «Пласту», маючи 13 років – 1 жовтня 1922 року. Два роки його не приймали через ревматизм колінних суглобів. Його прийняли до гуртка «Вовк» 5-го Пластового куреня імені Князя Ярослава Осмомисла у Стрию, де він і навчався у гімназії.

Молодий Бандера пірнув у Пластову діяльність як юнак, а також опісля – як виховник молодших. Бандера любив співати, грав на гітарі і навіть був барабанником, завжди готовий до пригод. Посівнич описує одну мандрівку ще юнака Стефка:

«Дуже цікавий спогад написав Володимир Ерденбергер – «Дуко» про першу пластову мандрівку С. Бандери в 1923 році до скель і урочищ в околиці села Бубнища, в Карпатах... Коли потрібно було вийти на одну важкодоступну скельну ділянку, спостережливий і найменший ростом Стефко першим спромігся вилізти на неї, а відтак витягував наверх інших друзів. Біля вечірньої ватри він залюбки слухав з уст бойківських вівчарів народні перекази про легендарного опришка Олексу Довбуша та його побратимів. Вони поверталися з цієї мандрівки через гору Ключ, щоб спеціально оглянути місця боїв і могили Українських Січових Стрільців».

Під час подібної мандрівки-зустрічі скелями Бубнища два роки пізніше виникла думка заснувати на підставі 5-го Куреня старший пластунський 2 курінь імені козацького полковника Івана Богуна, що згодом на пропозицію пізнішого революціонера Степана Охрімовича перезвали на Загін «Червона Калина». Степан Бандера щойно після матури у 1927 році вступив до Загону. У 1928 році Бандера виконував функцію підскарбія, а у 1928 році через заслуги одержав підвищення до генерального підскарбія.

Ярослав Падох – відомий пластун, юрист, науковець і громадський діяч у діаспорі, завершив свій опис про Загін у виданню «75 років Загону» таким уривком про значення «Пласту» і його члена Степана Бандеру:

«Після «пацифікації», розв'язання «Пласту» й ряду інших українських установ як реакція прийшов сильніший і безоглядний спротив проти польського займанця, яким керував передусім член Загону, Крайовий провідник ОУН Степан Бандера».

У вересні 2009 року, у 100 років від Дня народження Степана Бандери, Загін видав окреме Дружнє Послання, присвячене вірному синові України, братчикові Загону. У цьому Збірнику, окрім інших спогадів, є також коротка замітка члена Загону Ярослава Рака про Степана Бандеру, друга зі Стрия по 5-му курені, загоні «Червона Калина» та по революції ОУН, який разом з Бандерою сидів на підсудній лавці у Варшаві та Львові за вбивство польського міністра.

Ярослав Рак (Мортик) так написав:

«Помагати іншим, дбати про добро іншим, про добро всього українського народу, віддати своє життя Україні — це був неписаний закон для нашого юного друга з гуртка «Вовк» 5-го куреня імені Ярослава Осмомисла, згодом члена Загону «Червона Калина» - «Бабуся», справжнє ім'я якого було Степан Бандера».

3 серпня 1930 року на горі Маківці, у Карпатах, Степан Бандера склав третю Пластову Присягу на прапорі Загону «Червона Калина».

Братчик Загону «Червона Калина» Володимир Ерденбергер написав так:

«Революційна діяльність братчиків Загону перейшла вже до історії... Тоді братчики працювали як революціонери, каралися по тюремних казармах, концтаборах і гинули на полі слави... Степан Бандера, беззаперечно, найбільша постать серед українців нашого часу. Його ім'я викликало захоплення серед народу, про нього співали пісні, розказували легенди, з його ім'ям на устах йшли в бій і вмирали тисячі українських патріотів... Понад партійними розходженнями було одне-єдине — Україна. Велич його особистості передусім збагнули ті, які стоять у безперервних змаганнях за волю».

От яких людей дав Україні «Пласт»! 25 червня 1977 року на Пленарному засіданні Головної Пластової Булави винесено однозгідне рішення, що славної пам'яті Степан Бандера на основі зачитаних документів, листів та очевидців — свідків, був членом українського Пласту до останньої хвилі свого життя.

Акт Злуки: на шляху до створення Української держави

Княгиня Ольга: шлях на Південь

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com