Віце-президент США Камала Харріс зараз живе у Президентському гостьовому будинку Blair House. Однак саме цей факт викликає тривогу за історичну резиденцію для VIP-гостей США. Важко повірити, що жінці буде комфортно перебувати у залах, названих на честь президентів Лінкольна та Джексона, обідати в їдальні Лі, працювати у кабінетах Блера та Трумена...

Епохою paбcтвa пронизаний кожен метр цієї унікальної історичної реліквії. Чи не буде ображено гідність Камали Харріс у цьому будинку настільки, що вона перейменує зали, замінить антикварні меблі й зніме зі стін портрети президентів-pacиcтів? Чи не прийдуть у цей будинок наводити свій порядок борці за pacoву справедливість, які в шаленому екстазі нещодавно руйнували Америку?

Вітальня Діллона

Поки Blair House не зачепили модні зміни, є сенс побачити його таким, яким він є зараз. Це – не музей, а всього лише закритий для публіки п’ятизірковий готель для глав іноземних держав та осіб вищого дипломатичного рангу. Однак він викликає інтерес не менший, ніж будь-який музей.

Поява Президентського гостьового будинку пов’язана з курйозним випадком. У 1942 році на запрошення президента Франкліна Рузвельта у Вашингтон вкотре приїхав прем’єр-міністр Великобританії Вінстон Черчилль. Він зупинився у Білому домі, як тоді було заведено для VIP-гостей США, і, страждаючи безсонням, часто бродив вночі коридорами. Це дуже не подобалося Елеонорі Рузвельт, дружині президента. Якось вона зустріла Черчилля о третій годині ночі у довгій нічній сорочці з сигарою в зубах у президентській частині будинку. Він ішов розбудити Франкліна Рузвельта для розмови про проблеми світу. Умовити Черчилля почекати до сніданку було справою не простою. Цей випадок став останньою краплею терпіння для дружини президента США, яка розцінила завзяття Черчилля як неприпустиму фамільярність. Прийнято було рішення терміново знайти гостьовий будинок для VIP-гостей.

Таким будинком став Blair House на Пенсильванія-авеню. Можливо, жодна резиденція у Вашингтоні, за винятком Білого дому, не має такої довгої історії й видатного статусу, як будинок Блера. Він був побудований для Джозефа Ловелла, генерального хірурга армії США. Потім цей будинок купив Френсіс Престон Блер – політичний діяч і газетний видавець. Блер був впливовим радником президента Ендрю Джексона, який, крім президентських обов’язків, мав великий маєток «Ермітаж» і славу багатого плантатора-paбoвласника. З цього моменту Блер-Хаус стає центром американського політичного життя. У будинку Блера часто збиралися однодумці президента Джексона для обговорення державних справ, тому учасників цих зустрічей у народі називали «кухонним кабінетом». Френсіс Блер увійшов в історію як політичний діяч, який допоміг сформувати Республіканську партію, щоб скасувати paбcтвo, хоча сам Блер теж був багатим paбoвласником. Поруч зі своїм будинком Френсіс Престон Блер побудував ще один – для своєї дочки Елізабет і її чоловіка, контр-адмірала Семюеля Філліпса Лі – який називають Лі-Хаус (Lee House). Сім’я Блера володіла цими будинком протягом наступного століття.

Однак у 1916 році над Блер-Хаусом нависла загроза: уряд хотів збільшити територію навколо площі Лафайет, і через це будинок підлягав знесенню. Цю ініціатива було відкладено тільки у зв’язку з початком Першої світової війни, але знову відроджено у 20-ті роки. Гіст Блер, останній власник Блер-Хаус, з усіх сил боровся, щоб не дати уряду зруйнувати його улюблений будинок. На початку 1930-х років він примудрився подружитися з президентом Франкліном Д. Рузвельтом, який навіть обідав у Блер-Хаусі. Президент був зацікавлений у розробці плану збереження історичних джерел на території усієї країни. Спадкоємцю Блер-Хаус така ідея підходла. В результаті бажання Рузвельта втілилося в Законі про історичні місця, який зобов’язував уряд зберігати ділянки, будівлі та об’єкти історичного значення. У 1939 році Гіст Блер пробився до Консультативної ради, використовуючи свій будинок як зразок перших офіційних орієнтирів для відомих історичних будівель. Таким чином він врятував будинок від знищення. У цьому ж році Міністерство внутрішніх справ США присвоїло Блер-Хаусу статус «пам’ятник архітектури». Він став першим будинком, якому було присвоєно такий статус, оскільки раніше його давали тільки паркам і монументам. Зараз Блер-Хаус внесено до реєстру національних історичних пам’яток.

Блер-Хаус після реконструкції 1980 року

У 1942 році спадкоємці Блера почали здавати Блер-Хаус і Лі-Хаус в оренду уряду США для прийому високопоставлених осіб, а в 1943 році уряд викупив ці будівлі. У 1969/70 роках уряд придбав ще два сусідніх будинки – Будинок Пітера Паркера та сусідній із ним будинок 704 Jackson Place, які теж мали славну історію. Пітер Паркер – лікар, який тривалий час працював у Китаї і виконував там важливі дипломатичні доручення, після повернення до США поряд із Блер-Хаус придбав будинок, в якому частими гостями були відомі діячі у Вашингтоні, члени Верховного суду та Конгресу і навіть сам президент Авраам Лінкольн. Ці будинки уряд США теж здавав в оренду. Зокрема, тут розташовувалися офіси Фонду Карнегі та офіси військового відомства. Блер-Хаус, Лі-Хаус і будинок Паркера ще до купівлі їх урядом були занесені до реєстру національних історичних пам’яток США.

На початку 1980-х років у Блер-Хаус здійснили реконструкцію і капітальний ремонт, з’єднали в єдиний комплекс Blair House, Lee House, Peter Parke House і будинок 704 Jackson Place, облаштували внутрішній дворик, оновили опалювальну систему та водопостачання, а також застаріле оздоблення кімнат. На цю роботу було витрачено близько 15 мільйонів доларів, з них 5 мільйонів дали спонсори. Наразі гостьова резиденція Блер-Хаус має 119 кімнат, зокрема, 14 спалень і 35 ванних кімнат. Її площа становить 70 000 кв. футів. За розміром Блер-Хаус більший, ніж Білий дім. Зараз Президентську гостьову резиденцію воістину вважають найексклюзивнішим готелем у світі.

Серед відомих гостей, які зупинялися у Президентському гостьовому будинку, були імператор Японії Акіхіто, королева Єлизавета II, президент Франції Шарль де Голль, прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер, прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху, а також глави інших держав та ООН.

На честь гостей на будинку вивішують їхній національний або особистий прапор. Якщо в США перебувають одночасно глави держав та урядів з двох і більше країн, то їх ніколи не розселяють у Блер-Хаус, щоб нікому не надавати особливої переваги.

Офіційні гості Блер-Хауса залишають свої відгуки у Гостьовій книзі в шкіряній палітурці, яка зараз має багато томів. Ці записи є важливим свідченням історії американської політичної дипломатії.

У цьому готелі проживали також радянські партійно-урядові керівники – Микита Хрущов, В’ячеслав Молотов, Леонід Брежнєв, Михайло Горбачов.

Блер-Хаус зберігає кожну пікантну історію про своїх гостей. Так, під час візиту радянського лідера Леоніда Ілліча Брежнєва персоналу довелося не звертати уваги на агентів КДБ, які спали на дамаських диванах у взутті.

Бібліотека

Президент Росії Борис Єльцин «потішив» ще більше. Під час свого дводенного перебування у Блер-Хаус він примудрився обдурити службу безпеки двічі. У першу ніч він неабияк випив і, прокравшись повз своїх охоронців, пішов гуляти у місто. Його – п’яного, в одних трусах – зловила секретна служба на Пенсильванія-авеню, коли він намагався зупинити таксі. Пізніше російський президент пояснив, що зголоднів і вирушив на пошуки піци. У другий день Єльцин знову добре випив і якимось чином опинився у підвалі будинку. Охоронець складського приміщення, прийнявши його за п’яного безхатька, хотів було навішати йому стусанів, але служба безпеки вчасно надійшла, запобігши міжнародному скандалу. Після від’їзду російського президента працівники Блер-Хауса полегшено зітхнули.

Обслуговує президентський готель Блер-Хаус всього 16 осіб, які працюють повний робочий день. Це – начальник протоколу, менеджер будинку, кухар, перукар, садівник і покоївки. Вони живуть поза Блер-Хаусом, але коли там перебувають гості, то всі працівники проживають у будинку.

Блер-Хаус фінансується з двох джерел: держава фінансує обслуговування будівлі, комплектує й оплачує роботу персоналу. Решта фінансових витрат несе Фонд відновлення Блер-Хауса, який збирає пожертви для цих цілей. Саме Фонд фінансує косметичний ремонт, оздоблення кімнат, реставрацію меблів, дизайн, садові витрати і т. п. Зміни у дизайні кімнат вносять дуже обережно, переплітаючи нове зі старим. Наприклад, зарядні пристрої перебувають поруч із станками для гоління XIX століття. У спальнях у центрі уваги – старі портрети. Тут немає величезних настінних телевізорів: скромніші телевізори стоять на скринях або підставках, щоб зберегти історичний вигляд. Коробочки із сигарами у Блер-Хаус більше не ставлять, але старовинні попільнички збережені. При цьому гостям дозволяється курити у будинку – це дипломатична люб’язність, але зараз більшість мешканців Блер-Хаус воліють виходити курити у сад. У готелі гостям дозволено розміщуватися з собаками, навіть великими. На території Президентського гостьового будинку ставлять квіти у вазах, які, як правило, гостям у перший день посилає Перша леді. Тут є надійні сейфи для зберігання коштовностей і грошей, тренажерний зал, перукарня, власна пральня та кухня.

Люкс

Люкс-апартаменти у Blair House – це основні апартаменти, призначені для проживання головного гостя. Зараз таким гостем є віце-президент США Камала Харріс. Апартаменти складаються з вітальні, двох спалень з прилеглими вбиральнями, двох ванних кімнат і жіночого будуара. Люкс обставлений англійським антикваріатом 18 століття, в ньому розміщені історичні картини та гравюри, килимові, срібні та керамічні витвори мистецтва. Загальна вартість люкс-апартаментів наразі оцінюється більш, ніж в 1 мільйон доларів.

Вітальня Діллона

Вітальня у Блер-Хаус іменується вітальнею Діллона. Це – колишня вітальня Самюеля Лі, зятя Френсіса Блера. Вона перейменована на честь міністра фінансів США К. Дугласа Діллона, який подарував для цієї кімнати свої унікальні китайські шпалери ручної роботи 1770 року. Кімната обставлена антикварними меблями, а також вазами часів династії Мін і Цин (14-17 ст.). У 1905 році китайська делегація подарувала портрет імператриці Цисі, останньою фактичної правительки Китаю, яка правила протягом 47 років. Вітальню використовують резиденти глав держав і урядів для офіційних прийомів гостей.

Вітальня для камерної бесіди

У цій кімнаті часто проходять бесіди перших осіб держав із запрошеними гостями. Над каміном у вітальні Блер-Хаус висить портрет Деніела Вебстера, видатного юриста XIX століття, державного діяча, конгресмена, сенатора, державного секретаря США при трьох президентах. З обох боків каміна розташовані дві унікальні дерев’яні ширми із короманделя 17 століття.

Їдальня в Лі-Хаус

Обідній зал у будинку Лі-Хаус також обставлений антикварними меблями, для їжі використовують посуд і столове срібло найкращих світових фірм різних епох. Часто цю кімнату використовують для робочих зустрічей глав держав. Президент Гаррі Трумен провів тут багато переговорів, обговорюючи план Маршалла та інші дипломатичні питання.

Бібліотека

У Президентському гостьовому будинку є маленька бібліотека – це елегантна кімната, яка з’явилася завдяки останньому власникові будинку Гістому Блеру. Він об’єднав дві спальні на другому поверсі, перетворивши приміщення на відокремлене й затишне місце для роботи. Бібліотека зберігає понад 1500 книг. Вона наповнена історією Америки, стіни бібліотеки прикрашають портрети та фотографії колишніх президентів. Над каміном бібліотеки висить портрет Френсіса Блера, колишнього власника цього будинку. Письмовий стіл у бібліотеці – це великий бібліотечний стіл XIX століття у китайському стилі чіппендейл, що належить родині Блерів. Його часто використовують глави держав та обрані президенти США під час перебування у Блер-Хаус. Саме тут ввечері, напередодні інавгурації, вони проводять репетиції свого звернення до нації. Гості готелю традиційно дарують книги у фонд цієї бібліотеки, а також картини. Джордж Буш подарував одну зі своїх оригінальних робіт «Корови на Бразосі II» – техаський пейзаж із довгорогою коровою та телям.

Внутрішній дворик Блер-Хаус

Кабінет

Френсіс Престон Блер не раз приймав у своєму будинку президентів Джексона, Ван Бюрена та Лінкольна. Зараз кабінет Френсіса Блера називають залом президента Лінкольна, який, здійснюючи щоденні швидкі прогулянки на Пенсильванія-авеню, частенько заходив у гості й розмовляв у цьому кабінеті з Френсісом Блером і його сином Монтгомері Блером, членом своєї адміністрації, який був начальником пошти. У кімнаті Лінкольна розташовані білий камін, над яким висить портрет президента Лінкольна, а також старовинні гравюри, портрети та листи, які стосуються президента Лінкольна. За переказами, у цій кімнаті Монтгомері Блер за наказом президента Лінкольна запропонував полковнику Роберту Лі очолити армію Союзу напередодні Громадянської війни. Знаючи точно, що відділення його Вірджинії від Союзу неминуче, Роберт Лі відмовився від цієї пропозиції. Він пішов у відставку з посади в армії США, прийнявши командування Конфедерацією Північної Вірджинії два дні після цього.

Зал для конференцій

Найбільшим залом комплексу Блер-Хаус є конференц-зал Джексон-плейс, який часто називають «Залом договорів». Центральним елементом залу є антикварний стіл на 22 особи, який стоїть на персидському килимі Сарук ручної роботи, витканому в Ірані, в селі Сарук, у 1890 році. Над столом висить ірландська кришталева люстра 1825 року.

Зал Джексон-плейс призначений для підписання важливих угод, планування офіційних візитів та інтерв’ю для ЗМІ. Однак його часто використовують для офіційних банкетів. Не так давно у компанії Tiffany & Co було придбано 100 сервізів із тонкого фарфору та 150 сервізів із стерлінгового срібла для використання в їдальні. У вітальні «Джексон-плейс» є фрески із зображенням історичного Вашингтона. Тут же виставлена кінна статуетка президента Ендрю Джексона – подарунок Сельви Рузвельт, колишнього начальника протоколу Блер-Хаус. Це – одна з небагатьох зменшених копій статуї Джексона, яка стоїть зовні будинку на площі Лафайет. Саме цей монумент, що стоїть навпроти Білого дому, влітку 2020 року, під час президентської виборчої компанії, натовп протестантів намагався зірвати з постаменту, але не зміг.

Внутрішній двір

Внутрішній дворик тут може вмістити 400 гостей. У холі влаштовують банкети, сніданки, громадські заходи, дипломатичні прийоми. Коли дозволяє погода, у дворі відбуваються різноманітні заходи, але внутрішній дворик служить також для відпочинку гостей, які проживають у Блер-Хаус. Сад був створений у 1980-х роках на пожертви Артура та Джанет Росс, і носить їхнє ім’я.

Резиденція Blair House використовується не тільки для прийому високопоставлених гостей. Обраний президент США за 5 днів до інавгурації, за традицією, живе у Блер-Хаус. У 2016 році президент Дональд Трамп ночував у Блер-Хаус тільки одну ніч перед інавгурацією. У 2020 році тут жив Джо Байден. Прохання Барака Обами оселитися в гостьовому будинку за два тижні до інавгурації було відхилене, а Білл Клінтон відмовився жити у Блер-Хаус і вважав за краще зупинитися у готелі Hay-Adams.

Під час державного похорону колишнього президента США його сім’я зазвичай проживає у гостьовому будинку.

Єдиним президентом, який тривалий час, із 1948 до 1952 року, жив у резиденції Блер-Хаус. був Гаррі С. Трумен, оскільки в цей час Білий дім був на реконструкції. В особистому кабінеті Трумена вимощена кам’яна підлога, яку спочатку було встановлено у Білому домі й за розпорядженням Трумена перенесено до Блер-Хаус. У кабінеті стоїть дуже гарний камін, покритий білою емаллю з елементами із сусального золота. У 2004 році, перед державними похоронами Рональда Рейгана, колишня перша леді Ненсі Рейган використовувала Кабінет Трумена для прийому відвідувачів.

У 1950 році в Блер-Хаус на Трумена було скоєно невдалий замах пуерто-риканськими соціалістами. Захищаючи вхід до президента Трумена, загинув рядовий Леслі Коффельт. Це був єдиний випадок, коли поліцейський Білого дому загинув при виконанні службових обов’язків. У цокольному поверсі, де розташовується Секретна служба США, розміщена Меморіальна кімната Коффельта, в якій є його портрет і медалі у рамці, подаровані його прийомною донькою. Перед будинком на честь загиблого поліцейського встановлено меморіальну плиту.

Віце-президент США Камала Харріс оселилася в історичній резиденції після інавгурації. Можливо, її проживання тут теж буде досить довгим через капітальний ремонт офіційної резиденції для віце-президентів – One Observatory Circle.

Блер-Хаус оповитий легендами. Одна з них стверджує, що будинок відвідує примара Авраама Лінкольна, про це свідчили кілька людей, зокрема, інші президенти та їхні дружини. Інший відвідувач із потойбічного світу – привид президента Вудро Вільсона, про якого розповідали кілька гостей, зокрема, і президент Гаррі Трумен, що довгий час жив у цьому будинку.

Цікаво, чиї примари відвідають Камалу Харріс – нового гостя Блер-Хаус.

Автор: Надія Курилович

Джерело: «Континент»
(https://kontinentusa.com)