Минулого року кластеру вдалося придбати листозгинальний гідравлічний прес

У Європі діють різні види кооперативів: ягідні, молочні, обслуговуючі, мережеві, й усі вони підтримуються державними економічними стимулами. А от в Україні кооперативний рух, попри те, що ще з зародків незалежності визначений пріоритетним, особливої підтримки не має. Отже, активно об’єднуватися в один «кулак» сільгоспвиробники чи фермери не поспішають.

Причина — відсутність видимої державної підтримки і... досить свіжа історична пам’ять, яка змушує людей на місцях з недовірою ставитися до кооперації. «Родова» травма, разом з патерналістськими настроями, досі не пускають у села надію, що співпраця в цій сфері може принести результат. Та поки фермери не наважуються консолідувати свої зусилля, в кооперативи та кластери почали об’єднуватися дрібні підприємці-виробники. Таким чином вони не лише підсилили власне виробництво, а й забезпечили роботою жителів місцевих громад. Як кооперація дала можливість малим підприємствам стати сильнішими — в історіях успіху вінничан.

Із промислового кластера — в кооперативний інкубатор

Створити «Жмеринський промисловий кластер» виробників металопродукції змусила ситуація: довгий час вони поодинці зверталися за дороговартісними послугами з металообробки на одне з підприємств Вінниці. Якось за розмовою виникла ідея об’єднати зусилля і кошти та нарешті придбати необхідне обладнання для спільного користування. Щоб зменшити витрати, вирішили подати ініціативу на участь у проєкті ПРОМІС. Так, минулого року кластеру вдалося придбати листозгинальний гідравлічний прес — це обладнання, яке забезпечує ідеально рівні кути та лінії згину для металопродукції. Після його встановлення розробили модель спільного користування, завдяки цьому скоротили власні виробничі витрати та підвищили якість виробів. Тепер кожен учасник кластера має заброньований один робочий день, коли обладнання повністю завантажується його виробництвом. За потреби підприємці міняються днями, узгоджуючи між собою графік. Зараз планують придбати ще кілька приладів і гуртують довкола себе інших місцевих виробників.

«На початку нас у кластері було п’ятеро, а тепер уже дев’ять учасників. Завдяки проєкту ми придбали гідравлічний прес. У цьому році плануємо купити лазерний станок та трубозгинальний. Це також буде співфінансування, і спробуємо залучити гранти, бо це дієвий механізм, який спрацював, — розповідає керівник ГС «Жмеринський промисловий кластер» Віталій Кабаровський. — Направду не всі вірили в те, що ідея з кластером спрацює, і ми отримаємо доступ до високоякісного обладнання. Кожен з нас звик викручуватися сам, не отримуючи жодної допомоги, тим паче розраховувати на державу. Але співпраця з ПРОМІС принесла подвійний результат: по-перше, ми полегшили процес виробництва, а по-друге – згуртували людей довкола справи».

Сам Віталій займається виробництвом «розумних» підземних сміттєвих баків, які активно встановлюють у Вінниці та Івано-Франківську, а в планах — підкорити Тернопіль і Київ. Зараз він не лише веде бізнес, а й займається громадською діяльністю. Разом з підприємцями з кластера створюють громадську організацію, що дасть можливість ділитися досвідом із іншими колегами, які працюють у галузі металообробки. Спілка працюватиме на принципах кооперації і дозволить підприємцям з різних міст отримати виробничі площі, устаткування для того, щоб виробляти продукцію, також — юридичний та інформаційний супровід.

У Снітківській громаді започаткували безкоштовно роздавати посадковий матеріал місцевому населенню. Вирощений урожай на вигідних умовах приймає місцеве ягідне підприємство

«У нас є досвід, яким ми хочемо поділитися з колегами, які вже займаються підприємництвом або тільки наважуються започаткувати власну справу, — пояснює Віталій. — Схема роботи така: ми надаємо площі, устаткування, підтримку учасникам своєї спілки за їхньої умови часткової участі. Діятиме кілька програм, залежно від того, що кому буде потрібно. Це буде взаємовигідний кооператив, щось схоже на проєкт «Реновація» — завод у Івано-Франківську, який відновлюють спільними зусиллями. А ми спільними зусиллями будемо розвивати мале чи середнє підприємництво. Зараз ми напрацьовуємо стратегію розвитку організації, яка працюватиме за принципом інкубатора, де ніхто не наступатиме двічі на одні й ті самі граблі. Якби мені на початку моєї діяльності хтось подав руку і підказав, показав, розказав, як це все робиться, я б набагато швидше став на ноги і дав можливість людям працювати і заробляти».

Залучали до роботи окремих мешканців, а тепер громади

Унікальний для України кооператив з назвою «Голден Флора» діє на Вінниччині. Там заготовляють лікарську рослинну сировину для подальшої реалізації. Голова кооперативу Станіслав Розсоха, який минулого літа здивував вінничан лавандовими полями, розповідає, що до кооперативу ввійшли 10 заготівельників, які займаються вирощуванням, заготівлею, переробкою лікарської рослинної сировини. Кожен із них окремо не міг підготувати великих обсягів сировини чи придбати для себе високотехнологічне сучасне обладнання, а в «Голден Флора» це стало для них доступним. Крім цього, кооператив залучив до співпраці багатьох мешканців прилеглих громад, надавши їм у такий спосіб можливість додаткового заробітку.

«Ідея організувати кооператив виникла на одному з семінарів, який проводила спілка підприємців «Стіна». До об’єднання увійшли різні люди, які займаються заготівлею та вирощуванням лікарських трав, — розповідає голова кооперативу. — Це допомогло нам не лише консолідувати зусилля в формуванні великих промислових партій продукції, а й залучати гранти. До прикладу, отримали устаткування від ПРОМІС — це фотосепаратор. Він дає можливість розрізняти сировину за кольором. Наприклад, якщо це шипшина червона вперемішку з зеленою, то він відсортує її за кольором, що значно полегшує роботу. Так само – горіхи чи бузину».

Сьогодні кооператив працює над тим, щоб залучити до роботи місцевих жителів. Для цього розробив вигідну схему співпраці: продає їм саджанці, вони вирощують рослини, а тоді продають їх тому ж кооперативу за ринковою ціною. Є навіть опція товарного кредиту на саджанці, який покривається зі здавання першого врожаю. Також «Голден Флора» приймає в населення сезонні ягоди та фрукти, насіння, дикорослі трави і квіти. Оброблену та висушену рослинну сировину продають українським підприємствам, які займаються її подальшою переробкою та продажем, зокрема й за кордон. Упродовж першого року діяльности кооператив продав орієнтовно 20 тонн сушених ягід бузини, 4 тонни сушеної горобини, приблизно 100 кг квітів лаванди.

«До співпраці з «Голден Флора» на сьогодні залучені жителі Ладижина та навколишніх сіл, обсяги збільшуються, але не так швидко, як нам би того хотілося, — визнає Станіслав Розсоха. — Зараз розглядаємо можливість придбання спеціального пакувального обладнання й апарата для парової дистиляції трав’яної та квіткової сировини на ефірні олії. Хочемо з пахучих рослин — лаванди, полину чи ялівцю — виготовляти ефірні олії», — ділиться планами Станіслав Розсоха і додає, що, крім розширення виробничої бази кооперативу, підприємці активно планують залучити до співпраці новостворені громади. Не так давно вони отримали в розпорядження землі з державної власності, які можуть використовувати як для отримання прибутку, так і працевлаштування населення. Кооператив пропонує громадам долучитися до вирощування лікарських рослин і отримувати в рази більше, ніж просто здавати землю в оренду. Посадкового матеріалу, запевняють, вистачить на всіх охочих.

Усе село — як один неформальний кооператив

«День» уже писав про маленьке село Снітків, що на Вінниччині, яке за кілька років із села-пустки перетворилося на потужний осередок плодово-ягідного виробництва. Кілька років тому в громаді пішли ще далі і започаткували акції – безкоштовно роздавали посадковий матеріал місцевому населенню. Вирощений урожай на вигідних умовах приймає ягідне підприємство, яке господарює в Сніткові. В такий спосіб господарство не лише забезпечує роботою місцеве населення, а й дає можливість отримати додатковий заробіток.

«Роздавання саджанців і закупівля ягід у людей — це соціальний проєкт, щоб дати місцевим жителям можливість працювати і заробляти вдома, — розповідає директор підприємства Сергій Українець. — Це переважно літні люди, які мають власне присадибне господарство. Також ми створюємо умови для молоді, щоб вони могли жити вдома з родиною і не шукати заробітків за кордоном. На зборі врожаю в сезон працюють люди не лише зі Сніткова, а й з сусідніх сіл».

Селяни таку кооперацію між собою називають «снітківським кооперативом», нехай і неформальним. Згадують, як ще до 2012 року в Сніткові орендував землю великий агрохолдинг: «не платили і не працювали» — з труднощами розірвали угоду. Тоді громада вирішила не віддавати землі будь-кому. Фермерам, які вирощували зернові культури, просто відмовляли, бо при вирощуванні зернових підприємству потрібно лише 2—3 працівники, а не все село. Про вільну ділянку на 200 гектарів землі запустили рекламу, коли туристи приїздили подивитися на місцеву долину ірисів. Так знайшовся господарник Сергій Українець, йому була потрібна земля, а людям — робота і надходження в місцевий бюджет від оренди землі. Зараз із 1780 гектарів землі Сніткова 230 га — обробляє фруктово-ягідне підприємство. Воно приносить 40% наповнення бюджету, забезпечує людей роботою і дає можливість підзаробити, вирощуючи фрукти та ягоди на своїх присадибних ділянках і продаючи його головному своєму роботодавцю.

До кооперативу «Голден Флора» увійшли 10 заготівельників, які займаються вирощуванням, заготівлею, переробкою лікарської рослинної сировини

Дієві, найпоширеніші і нежиттєздатні

Загалом на сьогодні в Україні офіційно функціонує 28 106 кооперативів та понад 50 кластерів. Найбільш поширеними, як розповідає кандидатка економічних наук, доцентка кафедри менеджменту та адміністрування Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ Галина Іванченко, є кооперативи, які спеціалізуються на наданні послуг для обробки землі. Повільний розвиток кооперативного руху в Україні експертка пояснює тим, що не всі потенційні учасники об’єднання розуміють переваги спільної діяльності, особливості створення і функціонування кооперативу. Також існує певна неузгодженість у законодавчих актах, що призводить до небажання брати участь у такому формуванні.

«За нинішніх обставин державі слід зосередитися на створенні умов, які ініціюють і підтримують кооперативні процеси, і, що особливо важливо, заходи державного впливу повинні мати рекомендаційний характер. При створенні кооперативів необхідно враховувати, що створені «зверху» штучним шляхом об’єднання, які не володіють внутрішнім рушійним механізмом, можуть виявитися нежиттєздатними, — відзначає Галина Іванченко. — Разом з тим, причинами повільного формування та діяльності кооперативів є недосконалість законодавчої бази, недостатня кількість кваліфікованих спеціалістів, здатних реалізувати такі ініціативи, а також відсутні механізми інформаційно-консультаційної підтримки кооперативів та конструктивного діалогу між бізнесом та владою».

Що стосується кластерів, то, за даними «Асоціації підприємств промислової автоматизації України», їх в Україні понад 50. Найбільший сегмент займає ІТ-бізнес — 31%, агропромисловий сектор — 16%, деревообробна та меблева галузь — 13%, енергетика — 10%, аерокосмічна галузь — 6%. Діють кластерні структури і в інших галузях, таких як автоматизація, логістика, мода та фешн-індустрія, поліграфія, креативні індустрії, машинобудування, текстиль та інноваційні технології. Проте їх частка не перевищує 3%. Однак, як розповідає кандидатка економічних наук, асистентка кафедри економіки та міжнародних відносин Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ Олена Менчинська, досі єдиної організації — репрезентанта кластерів України немає, так само, як немає і кластерних державних програм, що суттєво стримує розвиток кластеризації економіки України.

«Загалом можна виділити три групи кластерів: ІТ-кластери, серед яких за рівнем організації та масштабами діяльності виділяються Львівський та Харківський. Активну позицію в останні роки займає і Вінницький ІТ-кластер. Вони мають розвинений штат, імідж соціально відповідальних організацій, ведуть регулярну діяльність зі своїми членами. Друга група — це переважна частина кластерних ініціатив. Зазвичай, це структури, які мають 1 — 2 координатори і ведуть різноманітну діяльність, залежно від типу галузі та регіону. До третьої групи можна зарахувати нерегулярні або «заморожені кластери», — розповідає Олена Менчинська. — Попри тривалий період існування, кластерний рух в Україні є слабко організованим на національному рівні й зростає переважно стихійно. Головною причиною є те, що кластерний розвиток недостатньо підтримується державою. До 2021 року в нас не було відповідальних органів в уряді, відповідних національних політик чи програм розвитку. А відсутність окремо виділеної програми та стратегії на загальнодержавному рівні гальмує процес регіонального розвитку кластеризації економіки».

Обидві експертки зійшлися на тому, що поки наша економіка буде відновлюватися після шокової терапії та випробовування економічною кризою, до пожвавлення процесу розвитку кооперації та кластеризації слід активніше залучати місцеву владу. Вона може орієнтуватися на підтримку міжнародної спільноти, брати участь у міжнародних грантах та програмах міжнародних організацій, таким чином реалізувати спільні проєкти бізнесу і влади. Корисною також буде кооперація з європейськими об’єднаннями в обміні досвідом, найкращими практиками в спільних транскордонних проєктах, залучення наукової спільноти. Але для цього передусім потрібна політична воля держави та орієнтація на розвиток просторової економіки.

 

Автор: Олеся Шуткевич, Вінниччина

Фото з архіву авторки та
pleddg.org.ua

Джерело: «День»
(https://day.kyiv.ua/uk/article/ekonomika/istoriya-uspihu-troh)