Про те, як зростають лідери у сучасному освітньому середовищі, розповідає сестра-василіянка, директорка Католицького ліцею святого Василія Великого в Івано-Франківську, випускниця Інституту лідерства та управління УКУ Єремія Стеблина.

– Хто для вас є лідером? Чи берете ви приклад з авторитетів?

– Думаю, тут все залежить від періодів життя. Для мене в різний час лідерами стають різні особи. Адже ми змінюємося, набуваємо нового досвіду, стикаємося з новими викликами, а життя нам «підкидає» когось, хто формально чи неформально стає для нас лідером.

Зараз я читаю «Володаря перснів» Толкіна і розумію, що якось непомітно на цей період життя головний герой – гобіт Фродо – став у якомусь сенсі лідером для мене. Найперше тому, що приймає свою дивовижну і не до кінця зрозумілу йому самому місію в цьому світі. По-друге, він створює команду, щоб цю місію здійснити. А по-третє, в ньому завжди залишається місце для слабкості. І в цьому потім виявляється його сила.

Щодо авторитетів, то в духовному житті, як на мене, вони дуже важливі. Адже можемо довіряти лише тому, чиє слово, вчинок є значущими, вагомими. Авторитет у духовному житті – це хтось, хто вже має певний досвід, а отже, може поділитися ним зі мною й підказати. З цією людиною можна зустрітися безпосередньо або слухати її через книги, проповіді, роздуми. Думка авторитета – це добре, та шлях усе одно доводиться долати самому.

– Якими є передумови становлення успішного лідерства (з вашого власного досвіду)?

– Здається, я про це вже сказала, але підсумую і трохи додам. По-перше, відкрити власне покликання і ним жити (роби те, що любиш, і люби те, що робиш); по-друге, мати чудових людей, які тобі допоможуть це виконати; по-третє, не боятися бути новатором і творчою особистістю, не боятися робити те, чого досі не робили. По-четверте, не боятися критики (навіть у власній команді) – навпаки, добре, коли вона є; по-п’яте, довіряти людям і делегувати їм частину обов’язків; і по-шосте, вміти слухати і чути інших.

– Чи лідерство – це завжди жертовність?

– Це швидше про відповідальність. Коли сформована здорова відповідальність, то очевидно, що вона завжди йтиме в парі із жертовністю. Головне – не робити (і не почувати) себе жертвою та не «нити», нарікаючи на складне життя.

– Як формуються лідери серед учнів Католицького ліцею? Вони беруть приклад з лідерів чи авторитетів?

– Для учнів першим авторитетом на порозі ліцею стає педагог. І якщо так не стається – це спричинює конфлікти, небажання вчити предмет і співпрацювати з учителем. Інколи трапляється навпаки: педагог має настільки сильний авторитет, що для дитини навіть слово мами чи тата стає менш вагомим. Аргументом стає «Так мені сказала (-в) вчителька/вчитель».

Католицький ліцей дає кожній дитині можливості для розвитку та самореалізації. Якщо не через навчання, то через творчість. Так, зокрема, учні реалізують свій потенціал через участь у творчих конкурсах чи конкурсах наукових робіт, участь у Раді учнівського самоврядування, вибір президента школи, проведення ранкових молитов (учні 9–11 класів щотижня готують таку собі мініпроповідь на Євангеліє дня і виголошують її для всієї школи). Також і через волонтерство, соціальну практику та благодійні проєкти (ярмарки, збірки тощо). Ці заходи допомагають дитині розвинути свій потенціал і стати лідером у тій чи іншій сфері. Але все це не працюватиме, якщо учень не загориться бажанням і не житиме цим на 100%.

– Ваші побажання сучасній українській молоді. Хто повинен її «вести»?

– Найперше хотілося б побажати не мати страху, щоб зробити важливий вибір, знайти своє місце в житті чи здійснити давню мрію! Тільки відважні люди «смакують» життя і наповнюються його красою. А ще варто знайти собі когось на цій дорозі, хто надихатиме не тільки йти, а й летіти до мрії.

Ще один важливий момент – бути в контакті з Богом. Розмовляти з ним, запитувати, просити, перепрошувати. Словом, зробити його своїм найкращим другом. У цих стосунках Господь вестиме і відкриватиме такі дороги, на які сама людина ніколи б не наважилася. Нехай ця дружба наповнює, дарує відчуття повноти життя. Лідери щоразу змінюватимуться, з’являтимуться нові і зникатимуть старі, і це нормально. Але якщо перебувати з Христом – ніколи не помилитеся і йтимете в правильному напрямку.

Автор: Наталія Шкоропаняк

Джерело: «Український Тиждень» (https://tyzhden.ua/Society/251290)