Про життя мексиканців під час карантину та шалені штрафи за його порушення розповіла відома письменниця й подорожувальниця Людмила Калабуха.

Українська письменниця й блогерка, Почесна амбасадорка ООН в Україні з розвитку жіночого підприємництва Людмила Калабуха нещодавно прилетіла з Мексики. Про те, як виживають мексиканці без туристів, чому в епіцентрі наркотрафіку майже ніхто не курить, не вживає алкоголю і наркотиків, а також про викрадання дітей і язичницькі жертвоприношення у християнських храмах пані Людмила розповіла журналістці «ВЗ».

– Як вдалося поїхати до Мексики, коли країни одна за одною вводять суворий карантин і навіть комендантську годину?

– Ми з чоловіком Сергієм відвідали 48 країн, не уявляємо життя без мандрів. Мексика – країна, про яку давно мріяли. Понад рік тому купили квитки, мали їхати у квітні, але, як кажуть, 2020 рік завантажився з помилкою (сміється. – Г. Я.). Ми кілька разів обмінювали квитки і дати, щоб нарешті опинитися на іншому кінці світу… Побачили там порожні вокзали і аеропорти, порожні літаки. Ми стали першою туристичною групою за 7 місяців, і місцеві не могли натішитися. На радощах молилися одночасно Діві Марії та своїм індіанським богам.

– Наскільки відповідально мексиканці ставляться до карантинних обмежень?

– Дуже серйозно. Всі люди на вулицях ходять у масках. Щойно почалися масові порушення маскового режиму на початку карантину (назвемо його «першим»), були введені штрафи – 150 доларів за вихід з дому без маски. І це подіяло. Навіть із соціальною дистанцією там все добре. Де тільки можна – людські потоки розведені спеціальними мотузками та стрілочками. Навіть просто неба, під час відвідування історичних об’єктів, нас об’єднували у групи до 9 осіб.

– Як заробляють мексиканці, коли так багато з них втратили роботу?

– 40 відсотків ресторацій закрито. Більшість персоналу, що працювала у турбізнесі, роз’їхалися по селах. От що робила одна з наших гідів – дівчина, що свого часу приїхала з однієї з республік колишнього Союзу: готувала на продаж мексиканську їжу, шила, ремонтувала речі (клієнти приходили завдяки сарафанному радіо – хтось комусь рекомендував). Потім зрозуміла, що головою можна заробити набагато більше, ніж руками, і почала викладати іспанську онлайн.

– Знаємо про Мексику з американських фільмів, де вона показана кримінальною (усім керують наркокартелі) і відсталою країною. Чи це правда?

– Три роки тому була в Перу, ми їздили на легендарне озеро Тітікака, що на кордоні з Колумбією. Епіцентр наркотрафіку. Саме це місце було наче декорація Голлівуду: обшарпані будинки, жодного деревця, вщент розбиті дороги, жовта пилюка на всьому, а сміття на безлюдних вулицях закручувалося у торнадо… Нас попереджали, що в цьому Богом забутому місці все населення так чи інакше дотичне до транспортування наркотиків і постійно носить при собі зброю. Таких безнадії і небезпеки, як там, не відчувала ніколи. Знаєте, як називається те місто? Хуліяка. На наш подив, там є аеропорт, звідки ми полетіли далі у своїх мандрах. Ми ще жартували, що пілоти садять літаки у Хуліяці із заплющеними очима, щоб не бачити цього жаху… Я була впевнена, що Мексика – це суцільна Хуліяка! Насправді це дуже оптимістична країна, де рівень безробіття 3,7% - як у благополучній Австрії. Там усі мають роботу, але вона низькооплачувана. А сім’ї великі, дітей багато. Ось вам і причина, чому найбідніші верстви населення так прагнуть потрапити у США: їм за ту саму роботу заплатять набагато більше.

– Чула, Мексика посідає перше місце в неофіційному рейтингу з викрадання людей заради викупу – серед країн, у яких немає бойових дій…

– «Його привезли в якийсь підвал, де він сидів два тижні, поки батьки в Україні не зібрали 20 тисяч доларів викупу. Так хлопець невдало викликав у Мексиці таксі», – розповідав мені страшилку один мандрівник. Якщо спочатку викрадали членів багатих і відомих сімей, за яких просили мільйони, то тепер схему спростили: викрадають навіть з дуже скромних родин та повертають за невеликі гроші. І знаєте кого? Дітей. Якщо викрасти у чоловіка жінку чи навпаки, батьків чи братів-сестер – не факт, що всі кинуться збирати гроші і викуповувати за будь-яку ціну… А от за дітей віддають усе. Наша гідеса розповіла, як викрали сина у її викладачки іспанської мови. Це зовсім не багата родина вчительки та священника. Віддали через тиждень за 1500 доларів. Тому у Мексиці ніколи не зустрінеш на вулиці самотню дитину. Тих, що підходять і продають щось туристам, не чіпають – що з них візьмеш? Навіть школи не завжди відвідують – не у всіх батьків є на це ресурс. А от до школи чи на гуртки дітей обов’язково відводять і забирають батьки або їхні довірені особи. Після таких розмов ми дуже напружилися. Та нас взялися запевняти, що туристи у стовідсотковій безпеці від викрадення. О’кей, посадять вас у підвал. А якою мовою і через які ресурси спілкуватися з тими, хто вас викупить? А як гроші забрати – Western Union? Навіть онлайн-переказ – це ж яке «паливо» і ризики! Історія про викрадення українського туриста виявилася байкою.

– Мексика – епіцентр наркотрафіку. Чи це є проблемою, і як її вирішує держава?

– Ви здивуєтеся, однак там майже немає наркоманів, курців та пияків. А головна проблема суспільства – ожиріння (у п’ятірці світових лідерів) і стабільно сумне перше місце з дитячого ожиріння. Неймовірно, як за такої здорової і різноманітної кухні на будь-який гаманець більшість населення харчується пересмаженим фаст-фудом. Друге сумне перше місце у світі – вживання солодких газованих напоїв. І тут Мексика обігнала навіть США. Ще кілька років тому пляшка кока-коли коштувала дешевше від пляшки води. Та після великої боротьби з американським лобі на законодавчому рівні добилися, що тепер це не так. Уся соціальна реклама спрямована на протидію вживанню кока-коли, особливо дітьми. До речі, коли кількадесят років тому кока-кола потрапила у віддалені гірські райони, недосвідчені індіанці оголосили її… священним напоєм. Ми були шоковані, коли побували у християнській церкві, де не тільки молилися давньоіндіанським богам, а й приносили в жертву курей. Там ще й причащалися кока-колою! Місцеві мешканці пускали пластикову склянку по колу, поїли навіть грудних дітей, свято віруючи, що разом із бульбашками під час відрижки з них виходять злі духи, знімаються вроки, і так їм відпускаються гріхи…

– Картопля, соняшник, гарбуз – аж не віриться, що такі наші українські продукти були завезені з Америки, і до ХVІІІ століття про них ніхто й не чув на наших теренах. А що їли в Новому світі, поки іспанці не завезли свійських тварин, яких не мали індіанці?

– До експедицій Колумба в Європі не було картоплі, гарбуза, кабачків, какао, помідорів, квасолі, кукурудзи, солодкого/гіркого перцю, какао-бобів та соняшнику. Навіть наші рідні оспівані чорнобривці – ці містичні «квіти мертвих» – завезені також з Америки. Давні індіанці їх висаджували на могилах, щоб душі померлих могли відвідувати своїх родичів і оберігати їх з того світу. До прибуття європейців свійськими тваринами індіанців були індики (яких також до нас завезли звідти), морські свинки та собаки. Голі собаки ксолоїтцкуїнтлі – найдавніша порода на землі – були не тільки міфічними провідниками душ у царство мертвих. Їх відгодовувати, наче свиней, їли на великі свята та жертвували богам. Іспанці також швидко оцінили їхній смак, що зафіксували хроніки. Ця порода собак, що налічує 5 тисяч років, майже зникла на своїй батьківщині. За два тижні ми не побачили жодного такого собаку. Через те, що м’яса та яєць не було (молокопродукти взагалі були невідомі), індіанці вживали в їжу всіх можливих комах, рибу та морепродукти. Мексиканська кухня недарма занесена ЮНЕСКО до нематеріальної спадщини людства. І вона стала найяскравішим враженням нашої мандрівки. Ми з чоловіком їли та пили все, що тільки могли знайти та скуштувати, як на вулицях, так і в ресторанах.

Фото з альбому Людмили Калабухи

Автор: Галина Ярема

Джерело: «Високий Замок»
(https://wz.lviv.ua/interview/425355-u-meksytsi-maizhe-nemaie-narkomaniv-kurtsiv-i-pyiakiv-holovna-problema-ozhyrinnia)