Від редакції:

Життя Алли Горської надихало і надихає мільйони українців по всьому світові на любов до своєї Батьківщини. Її пам’ятають і шанують всюди, де є українці. Ось і у Чикаго місцевий відділ Об'єднання Жінок Оборони Чотирьох Свобід України названий іменем Алли Горської…

Кримінально-політичний суд над українським істориком і дисидентом Валентином Морозом відбувся 17 листопада 1970 року. Кількох дисидентів було викликано радянським урядом давати свідчення для обвинувачення проти підсудного. Серед них була художниця Алла Горська. Алла відмовилася свідчити – так само.

Тим не менш, без жодних доказів, що не було проблемою в радянських судових процесах, Валентин Мороз був засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду з вироком до чотирнадцяти років.

28 листопада 1970 року Алла поїхала в село Васильків, Київської області, біля міста Фастів, до дому свекра, щоб забрати швейну машинку. Вона не повернулася додому. Її чоловік Віктор Зарецький непокоївся, і поїхав її розшукувати наступного дня. Будинок у Василькові був замкнений. Міліція відмовилася дозволити виламати двері. Того ж дня свекра знайшли без голови – біля колій на сусідньому Фастівському вокзалі. Через три дні міліція змусила відкрити двері до будинку свекра у Василькові. У підвалі знайшли тіло Алли Горської. Посмертний медичний аналіз показав, що вона зазнала удару в потилицю.

Слідство вирішило, що свекр ударом в потилицю вбив власну невістку, використовуючи сам швейний верстат, а потім кинувся на залізничні колії перед зустрічним поїздом. Мотив ніколи не оприлюднювали і не обговорювали. Також не було пояснення фізичної спроможності передбачуваного злочинця, бо старий Зарецький був досить похилого віку і нездатний виконати такий вчинок.

На похороні Алли були присутні багато друзів, побратими-шістдесятники, що стало національним дисидентським проявом протесту проти радянської влади, наполягали на тому, що Алла була вбита режимом. Прощальні промови виголошували дисиденти Василь Стус, Євген Сверстюк, Іван Гель та Олесь Сергієнко. Поет Стус став на коліна протягом усієї служби, а потім попрощався з Аллою власним особливим віршем.

Майже через сорок років, коли радянські документи стали доступними у архівах КДБ, завдяки зусиллям Олексія Зарецького, сина Алли та Віктора, було з’ясовано, що і Алла, і її тесть були вбиті за вказівкою КДБ – за дисидентську діяльність Алли.

Я зустрівся з Віктором Зарецьким у червні 1990 року у нього вдома, в селі під Києвом, за два місяці до його смерті від раку. Ми говорили про рух Шістдесятників, якого він і його дружина були невід'ємною частиною, а також про смерть дружини і батька. У нього не було сумнівів, що обидва вбивства були роботою КДБ. Зокрема, як художник він розповів про таланти дружини та її любов до кольору в її художній творчості, її відданість Україні та її народу. Ми розмовляли про деяких їхніх друзів, серед них – колегу-художника Опанаса Заливаху, який працював з Аллою над знаменитою мозаїкою революційного портрета українського поета і барда Тараса Шевченка, що назвали «Шевченко. Мати». Вперше я познайомився із Заливахою лише кількома тижнями раніше в Івано-Франківську.

Шістдесятники були дуже значним рухом в українській історії. Можливо, без них 24 серпня 1991 року проголошення української незалежності було би більше схоже на подібні проголошення в інших радянських державах, таких, як Білорусь, без пізнішого демократичного розвитку і розголосу та впливу громадянського суспільства, що виникло і відоме в Україні. Запал України до незалежності та демократії сильно надихнувся роботою та життям Шістдесятників. У нашій розмові Віктор Зарецький був чудовим, але на диво скромним. Він проявив глибоку відданість своїй улюбленій дружині, яка померла за українську справу, як він сказав, двадцять років тому. Всі мої думки були зосереджені на тому, наскільки нам пощастило, що ми, українці, як нація, маємо таких відданих героїчних особистостей.

Алла Горська народилася в місті Ялта, в Криму. Віктор Зарецький народився в селі Білопілля, Сумської області. Опанас Заливаха народився в селі Гусинка, Харківської області. Вони приїхали з усіх куточків України, щоб врятувати свою країну та її народ. Звичайно, Західна Україна мала свій контингент героїв, але Україна дійсно є нацією і країною від Карпатських гір або річки Сян до далекої Кубані, дехто запропонував би і ще дальше. Слава Україні за те, що у вас були такі люди. Вічна Пам'ять Аллі Горській в цю п'ятдесяту річницю її передчасного відходу у вічність.