Все, що нижче - це не репортаж, не огляд, не аналіз. Лиш враження зацікавленого онлайнівського гостя. Те, що вразило. А ще – деякі роздуми з приводу…
*****
Союз Українок Америки, створений у 1925 році – відома світу, поважна, солідна, друга за віком із тутешніх українських організацій після Українського Народного Союзу (1894). Союзянки, як прийнято тут ласкаво називати членкинь Союзу, в час пандемії змогли влаштувати ювілейне свято 6 грудня ц. р. лише у форматі онлайну (ЗУМу). Свято відбулося у формі відео-розповідей про громадсько-суспільну працю союзянок. Мали слово очільниці округ та окремих відділів.
Найперше і найсильніше враження – це масштабність. І свята, і онлайн-глядачів (понад тисячу!), і проведеної Союзом українок роботи. Не дивно, бо СУА об’єднує понад 1600 членкинь у 23 штатах. Структурно це 8 територіальних округ, які об’єднують 68 відділів. Крім того, 108 вільних членкинь, які не належать до жодного відділу, бо проживають у віддалених районах. Оце останнє було найчутливішим відкриттям. Зворушливо було почути кількох членкинь, які зізналися, що вони щасливі відчувати приналежність до суспільного життя громад, маючи зв’язкових.
*****
Чим пишаються союзянки? Традиційно від початку і по сьогодні – це служіння українству, його збереженню в громадах тут, у США, але найголовніше – практична допомога Україні, особливо з перших днів її Незалежності.
| | |
Валентина Табака – україномовна ведуча онлайн-свята, членкиня Головної управи СУА | Христина Бойко – англомовна співведуча онлайн-свята, друга заступниця голови СУА | Маріянна Заяць – голова СУА з промовою на онлайн-святі, в якій окреслила завдання та напрямки діяльності СУА протягом 95 років |
Як на мене, особливість цих нечисленних по суті відділів (15-20) осіб) в не-офіційності, щирості, відповідальності. З почуттями родинності намагаються наші україночки заробляти, збирати, пересилати і фінансову, і матеріальну (посилками) допомогу потребуючим людям чи установам в Україні. Онлайн-гості мали змогу почути кілька десятків очільниць таких союзянських груп. Нагадую, що це 68 відділів-округ: Детройту і Нью-Йорку, Філадельфії і Нової Англії, Нью-Джерсі і Огайо, Чикаго і Центрального Нью-Йорку. А ще ж окремі відділи у великих містах віддалених районів, як Лос-Анджелес, Рочестер, Г’юстон, Фiнекс, Пітерсбурґ, чотири міста у Флориді та інші.
|
Членкині керівного органу – Головна управа СУА. Нью-Йорк, 2019р.
|
Але першочергово, після офіційних вітань з ювілеєм представників світових і місцевих інституцій та організацій, голова Союзу Українок Америки Маріянна Заяць розповідала у своїй промові про основні напрямки та проекти (кількісно – 15) діяльності свого солідного за віком об’єднання.
Похвально, що практично основною турботою союзянок є праця для програми Суспільна опіка, яка включає кілька Фондів допомоги: «Сиротам та дітям малозабезпечених сімей», «Жертвам Революції Гідності», «Сім’ям військових», «Бабусі», «Реабілітація військових». Екстрений фонд «Жертвам повені в Карпатах-2020» (передано $ 25тис.).
Різні масштаби цієї допомоги, але обов’язкові та адресні. Три джерела прибутків для доброчинності:
1) зароблене власною працею (спеціальні ярмарки, зокрема – на українських фестивалях, аукціони, мистецькі вечори, організація платних обідів в церквах, Коляда на Різдво);
2)доброчинні внески самих союзянок;
3) загальні пожертви.
Благодійною і близькою до Суспільної опіки є Стипендійна акція, започаткована ще в 1967 р. Це допомога потребуючим школярам та студентам. До Незалежності України допомагали українським студентам Польщі, Бразилії, Аргентини та Румунії, а з 1991 р. – нашим в Україні. Більшість відділів нині має своїх власних стипендіатів. Союзянки пишаються, що їхніми стипендіатами були у свій час такі відомі світу українці як Василь Сліпак – Герой України, соліст Парижської опери, Марія Музичок – чемпіонка світу з шахів, о. Богдан Прах – ректор УКУ та інші.
|
Владика Борис Гудзяк – митрополит Української греко-католицької церкви, голова Філадельфійської архієпархії в США вітає з 95-річним ювілеєм СУА. Це було одне із десятка урочистих вітань зі святом відомих почесних гостей з України та США |
В минулому році з ініціативи членкині головної управи СУА Валентини Табаки створено фонд «Духовне відродження України» – це допомога Київській Трьохсвятительській духовній семінарії Української греко-католицької церкви та Волинській православній богословській академії, які готують священників для Східної України. Дуже тісні і теплі відносини склалися між Головною Управою СУА та семінаристами, ректорами цих духовних закладів, які з вдячністю оцінюють важливість цієї допомоги. Саме хор семінаристів Київської духовної семінарії подарував всім на закінчення свята потужне «Многая Літа!».
Не реально тут навіть згадати про всі решта понад десяток проектів. Хоч так чи інакше вони прозвучали. Популярні майже скрізь культурно-просвітницькі заходи. До прикладу:
– широко відомі, креативно підготовані мистецькі вечори, присвячені видатним українкам та ювілеям видатних українців 64-го відділу Нью-Йоркської округи;
– протягом понад 10 років відбувається щорічна Шевченкіана у 21-му відділі - Лауреаті Міжнародного конкурсу «Шевченко єднає народи»;
– славляться традиційні «Українські вечорниці» 30-го Відділу СУА в Йонкерсі;
– щорічна «Вишивана забава» дорослих і дітей, яку влаштовують союзянки Детройту;
– Голодомору присвячено цикл вечорів у відділі № 111 Лос-Анджелесу.
Характерно, що масштабність їх різна. В залежності від матеріальних можливостей та ініціативності лідерів, від кулуарних до багатолюдних на кілька сотень гостей, як це було три роки тому в Нью-Джерсі, при проведенні конкурсу «Міс-українка Нью-Джерсі», організованого 137-им відділом СУА під керівництвом його голови Валентини Табаки. (http://meest-online.com/diaspora/usa-diaspora/svyato-krasy-mystetstva-ta-dobroty/)
*****
Окремий проект – створення і фінансова підтримка Центру жіночих студій в Українському Католицькому Університеті (УКУ).
| |
Чек від СУА на $23 тис. для "Підтримки госпіталів в Україні" для пересилки контейнера з медичним обладнанням для дитячих лікарень Львова та Житомира | СУА бере курс на новаторство та на поєднання досвіду старших з енергією молодших. Новостворені округи: відділ 137, округа Нью-Джерсі, голова – Оксана Коник |
Ще один проект – Видавнича діяльність (спонсорування видавництва українських книжок як в Україні, так і в США). До слова, під час свята проілюстрували проект об’ємної англомовної книги, присвяченої історії і ролі СУА, яка буде надрукована в наступному році. Значно покращили в останні роки поліграфічну якість свого 76-річного журналу «Наше життя».
*****
За майже століття своєї діяльності СУА зумів залишити пам’ятки «на віки».
Йому належить історична роль в заснуванні Українського музею в Нью-Йорку (1976). У 2005-му році Музей перебрався в збудоване на кошти громади модерне приміщення в Мангеттені в Українській околиці. Музей по-праву є гордістю Союзу, який залишається його куратором по сьогодні. Кілька відділів із округи Нью-Йорк (1-й, 64-й, 83-й, 113-й) опікуються Музеєм, заробляють кошти для цієї багатобюджетної установи. Союзянки-професіонали на волонтерських засадах проводять тут платні курси у фонд Музею. Подяка Лярисі Зєлик, Богдані Слиж, Любові Волинець – майстриням обрядової української випічки, Софійці Зєлик – писанкарці світового імені, Любові Волинець – майстрині української вишивки. Інші організовують ярмарки у Різдвяні та Великодні дні. А ще – пожертви. Неймовірно, але факт: 64-й відділ за 66 років свого існування пожертвував Музею $435тис., 113-й – $50 тисяч...
|
СУА бере курс на новаторство та на поєднання досвіду старших з енергією молодших. Новостворені округи: відділ 139, округа Нова Англія, голова – Тетяна Носал |
З великомасштабних проектів «на віки» хочеться згадати пам’ятник Лесі Українці у Пармі (округа Огайо), або ж фантастичну 20-річну працю 64-го відділу СУА Нью-Йорку для створення українських історичних строїв. Після здійснення 108 показів в Америці костюми передані Львівському історичному музею... Довгий список того, що залишило сліди для майбутності можна продовжити...
*****
Принагідна оцінка постійної, кропіткої, доброчинної, можливо не завжди гучної праці українських жінок Америки спричинила деякі роздуми:
Дехто в Україні помилково ототожнює українську діаспору з тими її представниками, які вчора та сьогодні потрапили в уряд України, підвели наш народ, виконуючи чужу волю із-зовні, із закордоння. То ж свідчу і наполягаю, що справжня українська діаспора в США – це в більшості скромні люди, в тому числі наше жіноцтво. Серед них багато заробітчан, але додатково працюють ще й волонтерами, приймають дітей та інвалідів в своїх оселях, зустрічають своїми автами в аеропортах інвалідів, жертвують свої кровні. Навіть спеціально виїздять в Україну, щоб вивчити потреби конкретних потребуючих. Як ото Орися Сорока (137 відділ округ Нью-Джерсі) літала на Житомирщину в сім’ї полеглих воїнів виявити найбільш потребуючих (http://meest-online.com/posts/vrazhennya-vid-ukrajiny-lypen-2015-ho/). Милосердних і жертовних не перерахувати. Честь і хвала вам, щедрі душею, працелюбні союзянки!
*****
Одне із цікавих вражень від цього свята – це інформація про віковий ценз наших союзянок: від 23 до 90 років. І навіть на посадах очільниць відділів. Або ось цей вражаючий приклад: під час презентації діяльності округи Нью-Йорк його головою Лідією Слиж, виступила мила юначка-союзянка Адріанна Маґуні з 1-го відділу СУА і розказала, що вона з династії союзянок Маґунів. Її бабця Ліда у свій час протягом 20 років очолювала цей відділ, а нині очолює її тітка Лариса, союзянкою є її мама Леся Маґун, а батько Ігор Маґун понад 30 років веде постійну рубрику «Здоров’я» в журналі «Наше життя». До речі, 1-й відділ СУА святкуватиме у 2021 році своє 100-ліття – ветеран, старший від СУА на 5 років.
| |
СУА бере курс на новаторство та на поєднання досвіду старших з енергією молодших. Новостворені округи: відділ 140, округ Чикаго, голова Софія Зебелюк | Членкині округи Центрального Нью-Йорку з пакунками матеріальної допомоги Україні |
Приємна новина в діяльності Союзу українок Америки – залучення молоді в організацію (про орієнтир на молодь та новаторство йдеться тут : https://www.chasipodii.net/article/23965/). А у Чикаго створено активний працездатний новий №140 відділ СУА виключно з молоді. Браво, дівчата! Всі побачили придбаний вами та подарований пологовому будинку Тернополя апарат для догляду за недоношеними дітками. Правильно! Рятувати проблему популяції в Україні вкрай необхідно!
*****
І ще раз, до слова, власне спостереження: в гостях у 125-му відділі округи Нью-Йорк на їхньому пречудовому театральному вечорі, присвяченому життю і творчості гуцульського Сократа Параски Плитки-Горицвіт (публікація про цю подію в нашому часописі: https://www.chasipodii.net/article/24397/) була здивована, що готували і проводили його цілими сім’ями окремих союзянок. Наприклад, три покоління Марії Андрійович, два покоління Еріки Слуцької, подружжя Олена та Мирослав Немелівські. Сама спостерігала подібне і на Дні союзянки округи Нью-Йорк, присвяченому пам’яті Алли Горської. (https://www.chasipodii.net/article/23769/). Організатори ювілею підтвердили, що родинна участь – це типове явище в житті і діяльності союзянок, тому практично «нас набагато більше, ніж офіційно зареєстровано». Похвально! Бо й українською гостинністю, родинною єдністю зберігаються в закордонні українські громади, як оази рідної Батьківщини.
*****
|
Вертеп союзянок 125 відділу округи Нью-Йорка, які заробляють кошти для Українського музею Нью-Йорка |
Наголошую: жанр цих заміток – особисті враження. І деякі висновки – це особиста думка. Можливо дискусійна. 95-літній ювілей СУА успішно пройшов у форматі звіту. І дійсно є чим пишатися і захоплюватись. Але звіт – це ще й усвідомлення уроків, можливих недопрацювань, обговорення перспектив... В основній промові прозвучало таке: «Одне із завдань СУА при його створенні і до цього часу – збереження в громадах української мови, національної ідентичності, звичаїв та традицій». Це стосувалося всіх новостворених в свій час українських організацій в закордонні («на чужині», як тоді говорилося). Ця оголошена мета, яку ніхто не скасовував офіційно, вразила деяким дисонансом з реальністю. Адже якось непомітно, без «оголошень» і пояснень українські інституції культури, принаймні, в столиці світу Нью-Йорку, перейшли на англомовні проведення заходів. Ось і онлайн-свято – двомовне,ось і журнал «Наше життя» двомовне з наміром витісняти і далі україномовні сторінки. А ще зникли україномовні «Світлички» (дитячі садочки для малюків-українців), якими теж опікувався СУА. Пояснення неофіційне: «Бо заходи відвідують деякі англомовні, то політкоректність вимагає... А ще ж треба Україну пропаґувати». Але чи не схоже це на сьогоднішнє, визнане далеким від демократії явище, коли меншість диктує більшості (а що з цього виходить, то цьогорічні події в США яскраво це продемонстрували). Коли модною глобалізацією кимось навмисне в Україні змиваються національні обриси, національне коріння, національна економіка... Запитаймо у шановного Петра Маги – ведучого тележурналіста в Україні і друга союзянок в Америці. Напевне розкаже багато особистого болю, що творять в Україні «слуги народу», частина яких - прихильники ліберторіанства (з лозунгом «більше взяти у людей» замість нашого, союзянского «більше дати»), а молоді глобалісти готові до знищення уже сьогодні традиційної сім’ї і т. д., і т. д. До речі, глобалістська молодь уже відкидає діаспорний лозунг «Свій до свого по своє!». А союзянки наші від старого до малого, виховані українськими дідами та батьками, плекають класичну сім’ю, Богом заповітну. Правда, сьогодні в Україні, та й в деяких країнах Європи обнадійливо звучить в дискусіях інтелектуалів та досвідчених професіоналів вимога відродження національної економіки (економік) як основний спосіб рятування країни(-їн). Світ змінюється не тільки через COVID19. Управління світом мінятиметься. І все частіше звучать новітні поняття з похідним коренем «національний». А до чого тут англійська мова? Англійська – Окей в необхідному офіційному споживанні, діловодстві, на праці, як провідна мова міжнародного спілкування. А на заходи української громади хочеться прийти до СВОЇХ, чути рідну, спілкуватися рідною. Голубці та вареники не компенсують цю душевну потребу. І ось дожилися: українська, як вдома так і тут, просить... підтримки. Вдома споживачі російської пояснюють «тому, що зручніше», у громаді тут споживачі англійської так само: тому, що зручніше.
|
Округа СУА Огайо зібрала кошти на пам'ятник Лесі Українці в м. Пармо, Огайо. Відкриття пам'ятника (1961). На передньому плані зліва – сестра Лесі Ізидора Косач-Борисова, справа –відома довголітня голова СУА Олена Лотоцька |
А необхідний та святий обов’язок пропаґувати імідж України, як на мене, не тим, що будемо розказувати про свою роботу англійською, а допоможемо Україні стати сильною країною, досягти відновлення своєї економіки, скасування продажу землі іноземцям, збереження суверенітету, поборення гнітючої соціальної несправедливості. І витягти її з останнього місця в Європі щодо бідності. А всеамериканському суспільству безумовно можемо і треба розказувати, хто і які українці молодці, просуванням наших людей у органи влади – федеральні, штатів, окремих міст, каунті та в різні всеамериканські організації.
Ось як гучно заявила про себе нещодавно на весь світ 42-річна українка Вікторія Спарц-Кульчейко родом із села Носівка, що на Чернігівщині, нині громадянка США, яка перемогла на виборах в Палату представників Конґресу США 3 листопада від штату Індіана (балотувалася від Республіканської партії). Перша українка в Конґресі! Знай наших!
Або ж ще одна союзянка відома світу – почесна голова СУА Ірина Куровицька, яка очолювала СУА 9 років, була першою українкою – головою Національної ради жінок США, а також протягом 20 років – головним репрезентантом Міжнародної жіночої ради в ООН.
І ще кілька прикладів на миттєву згадку з тих, хто прославив Україну (лиш в роки Незалежності з кола представників діаспори): Любомир Гузар, Богдан Гаврилишин, Борис Гудзяк, Петро Яцик... список справжніх можна продовжити. Лиш значні своєю діяльністю особистості впливають на імідж країни на міжнародному рівні. Отож, я б залишила лозунги на зразок: «Наших – в Конґрес», «Світличкам» – бути», журнал «Наше життя» – український!», etc.
І не останнє із вражень – ґрандіозна пожертва і союзянок, і українських фінансових установ, і позасоюзних українців. Разом – до $40 тисяч! Найбільш вразила пожертва одного із відділів Нью-Джерсі – $4100 для фонду «Бабусі». Браво! Оце турбота і визнання тих, кому кожен з нас зобов’язаний своїм життям.
Світлини з архіву СУА надала Ірина Бучковська – округа Філадельфія,
зі свята – Валентина Табака –
член Головної управи,
ведуча ювілейного свята
*****
І на закінчення – вірш, присвячений союзянкам, авторства Заслуженого діяча
мистецтв України, поета, учасника святкового концерту, друга союзянок Петра
Маги. Все, що сказано вище, він висловив у римованій формі
та зачитав під час свята:
Посвята Союзянкам:
Ще п’ять буйних років! –
Спитайте
у метрики,
і книги розумні вам скажуть, як
є,
що світлий Союз Українок Америки
щасливо зустріне століття своє!
Красиві, розумні, нікому нескорені,
Поважні і юні, великі й малі,
Калини й тополі з єдиного кореня,
Що взявся колись в українській землі...
Зимові і літні, весняні з осінніми,
ви варті найкращих оцінок і слів,
вас завжди назвуть і близькими,
і рідними,
Полтава і Київ, Тернопіль і Львів!
Івано-Франківськ, Запоріжжя і Ужгород,
і навіть захоплений ворогом Крим,
студенти вважають
вас
дійсно потужними,
а воїни люблять всім серцем своїм.
Ви світу розкрили подробиці голоду,
що нищив Україну в тридцятих роках,
навчали, що честь зберігається змолоду,
якщо вона вище за зиск і за страх!
Твердою ходою і мовою тихою,
втрачаючи власні і кошти, і час,
ви йшли до людей з українською книгою,
щоб всі континенти дізнались про
нас!
На ваші пожертви боролись з стихією,
коли у природи вривався терпець,
і там, де стежки поспліталися з
війнами,
прийшла допомога від ваших сердець.
Вже майже сто років триває дорога,
в якій добра воля, і щира любов,
ви нам помогли повернутись до Бога,
в лісах атеїзму, у вирі церков.
Звичайно, приємніше в Тихому скверику,
а ви - дев’яносто і п’ять, як в
бою,
так, впертий «Союз Українок Америки»,
виконує чесно роботу свою!
Про це ще писатимуть пафосно лірики,
а я побажаю, на зло ворогам,
щоб вам і моглось, і хотілося вірити,
що Ненька і любить, і дякує вам!