Все, що нижче - це не репортаж, не огляд, не аналіз. Лиш враження зацікавленого онлайнівського гостя. Те, що вразило. А ще – деякі роздуми з приводу…

*****

Союз Українок Америки, створений у 1925 році – відома світу, поважна, солідна, друга за віком із тутешніх українських організацій після Українського Народного Союзу (1894). Союзянки, як прийнято тут ласкаво називати членкинь Союзу, в час пандемії змогли влаштувати ювілейне свято 6 грудня ц. р. лише у форматі онлайну (ЗУМу). Свято відбулося у формі відео-розповідей про громадсько-суспільну працю союзянок. Мали слово очільниці округ та окремих відділів.

Найперше і найсильніше враження – це масштабність. І свята, і онлайн-глядачів (понад тисячу!), і проведеної Союзом українок роботи. Не дивно, бо СУА об’єднує понад 1600 членкинь у 23 штатах. Структурно це 8 територіальних округ, які об’єднують 68 відділів. Крім того, 108 вільних членкинь, які не належать до жодного відділу, бо проживають у віддалених районах. Оце останнє було найчутливішим відкриттям. Зворушливо було почути кількох членкинь, які зізналися, що вони щасливі відчувати приналежність до суспільного життя громад, маючи зв’язкових.

*****

Чим пишаються союзянки? Традиційно від початку і по сьогодні – це служіння українству, його збереженню в громадах тут, у США, але найголовніше – практична допомога Україні, особливо з перших днів її Незалежності.

Валентина Табака – україномовна ведуча онлайн-свята, членкиня Головної управи СУА	Христина Бойко – англомовна співведуча онлайн-свята, друга заступниця голови СУА	Маріянна Заяць – голова СУА з промовою на онлайн-святі, в якій окреслила завдання та напрямки діяльності СУА протягом 95 років

Як на мене, особливість цих нечисленних по суті відділів (15-20) осіб) в не-офіційності, щирості, відповідальності. З почуттями родинності намагаються на­ші україночки заробляти, збирати, пересилати і фінансову, і матеріальну (посилками) допомогу потребуючим людям чи установам в Україні. Онлайн-гості мали змогу почути кілька десятків очільниць таких союзянських груп. Нагадую, що це 68 відділів-округ: Детройту і Нью-Йорку, Філадельфії і Нової Англії, Нью-Джерсі і Огайо, Чикаго і Центрального Нью-Йорку. А ще ж окремі відділи у великих містах віддалених районів, як Лос-Анджелес, Рочестер, Г’юстон, Фiнекс, Пітерсбурґ, чотири міста у Флориді та інші.

Членкині керівного органу – Головна управа СУА. Нью-Йорк, 2019р.

Але першочергово, після офіційних вітань з ювілеєм представників світових і місцевих інституцій та організацій, голова Союзу Українок Америки Маріянна Заяць розповідала у своїй промові про основні напрямки та проекти (кількісно – 15) діяльності свого солідного за віком об’єднання.

Похвально, що практично основною турботою союзянок є праця для програми Суспільна опіка, яка включає кілька Фондів допомоги: «Сиротам та дітям малозабезпечених сімей», «Жертвам Революції Гідності», «Сім’ям військових», «Бабусі», «Реабілітація військових». Екстрений фонд «Жертвам повені в Карпатах-2020» (передано $ 25тис.).

Різні масштаби цієї допомоги, але обов’язкові та адресні. Три джерела прибутків для доброчинності:

1) зароблене власною працею (спеціальні ярмарки, зокрема – на українських фестивалях, аукціони, мистецькі вечори, організація платних обідів в церквах, Коляда на Різдво);

2)доброчинні внески самих союзянок;

3) загальні пожертви.

Благодійною і близькою до Суспільної опіки є Стипендійна акція, започаткована ще в 1967 р. Це допомога потребуючим школярам та студентам. До Незалежності України допомагали українським студентам Польщі, Бразилії, Аргентини та Румунії, а з 1991 р. – нашим в Україні. Більшість відділів нині має своїх власних стипендіатів. Союзянки пишаються, що їхніми стипендіатами були у свій час такі відомі світу українці як Василь Сліпак – Герой України, соліст Парижської опери, Марія Музичок – чемпіонка світу з шахів, о. Богдан Прах – ректор УКУ та інші.

Владика Борис Гудзяк – митрополит Української греко-католицької церкви, голова Філадельфійської архієпархії в США вітає з 95-річним ювілеєм СУА. Це було одне із десятка урочистих вітань зі святом відомих почесних гостей з України та США

В минулому році з ініціативи членкині головної управи СУА Валентини Табаки створено фонд «Духовне відродження України» – це допомога Київській Трьохсвятительській духовній се­мі­нарії Української греко-католицької церкви та Во­лин­ській православній богословській академії, які готують священників для Східної України. Дуже тісні і теплі відносини склалися між Головною Управою СУА та семінаристами, ректорами цих духовних закладів, які з вдячністю оцінюють важливість цієї допомоги. Саме хор семінаристів Київ­ської духовної семінарії по­да­рував всім на закінчення свята потужне «Многая Літа!».

Не реально тут навіть згадати про всі решта понад десяток проектів. Хоч так чи інакше вони прозвучали. Популярні майже скрізь культурно-просвітницькі заходи. До прикладу:

– широко відомі, креативно підготовані мистецькі вечори, присвячені видатним українкам та ювілеям видатних українців 64-го відділу Нью-Йоркської округи;

– протягом понад 10 років відбувається щорічна Шевченкіана у 21-му відділі - Лауреаті Міжнародного конкурсу «Шевченко єднає народи»;

– славляться традиційні «Українські вечорниці» 30-го Відділу СУА в Йонкерсі;

– щорічна «Вишивана забава» дорослих і дітей, яку влаштовують союзянки Детройту;

– Голодомору присвячено цикл вечорів у відділі № 111 Лос-Анджелесу.

Характерно, що масштабність їх різна. В залежності від матеріальних можливостей та ініціативності лідерів, від кулуарних до багатолюдних на кілька сотень гостей, як це було три роки тому в Нью-Джерсі, при проведенні конкурсу «Міс-українка Нью-Джерсі», організованого 137-им відділом СУА під керівництвом його голови Валентини Табаки. (http://meest-online.com/diaspora/usa-diaspora/svyato-krasy-mystetstva-ta-dobroty/)

*****

Окремий проект – створення і фінансова підтримка Центру жіночих студій в Українському Католицькому Університеті (УКУ).

Чек від СУА на $23 тис. для "Підтримки госпіталів в Україні" для пересилки контейнера з медичним обладнанням для дитячих лікарень Львова та Житомира	СУА бере курс на новаторство та на поєднання досвіду старших з енергією молодших. Новостворені округи: відділ 137, округа Нью-Джерсі, голова – Оксана Коник

Ще один проект – Видавнича діяльність (спонсорування видавництва українських книжок як в Україні, так і в США). До слова, під час свята проілюстрували проект об’ємної англомовної книги, присвяченої історії і ролі СУА, яка буде надрукована в наступному році. Значно покращили в останні роки поліграфічну якість свого 76-річного журналу «Наше життя».

*****

За майже століття своєї діяльності СУА зумів залишити пам’ятки «на віки».

Йому належить історична роль в заснуванні Українського музею в Нью-Йорку (1976). У 2005-му році Музей перебрався в збудоване на кошти громади модерне приміщення в Мангеттені в Українській околиці. Музей по-праву є гордістю Союзу, який залишається його куратором по сьогодні. Кілька відділів із округи Нью-Йорк (1-й, 64-й, 83-й, 113-й) опікуються Музеєм, заробляють кошти для цієї багатобюджетної установи. Союзянки-професіонали на волонтерських засадах проводять тут платні курси у фонд Музею. Подяка Лярисі Зєлик, Богдані Слиж, Любові Волинець – майстриням обрядової української випічки, Софійці Зєлик – писанкарці світового імені, Любові Волинець – майстрині української вишивки. Інші організовують ярмарки у Різдвяні та Великодні дні. А ще – пожертви. Неймовірно, але факт: 64-й відділ за 66 років свого існування пожертвував Музею $435тис., 113-й – $50 тисяч...

СУА бере курс на новаторство та на поєднання досвіду старших з енергією молодших. Новостворені округи: відділ 139, округа Нова Англія, голова – Тетяна Носал

З великомасштабних проектів «на віки» хочеться згадати пам’ятник Лесі Українці у Пармі (округа Огайо), або ж фантастичну 20-річну працю 64-го відділу СУА Нью-Йорку для створення українських історичних строїв. Після здійснення 108 показів в Америці костюми передані Львівському історичному музею... Довгий список того, що залишило сліди для майбутності можна продовжити...

*****

Принагідна оцінка постійної, кропіткої, доброчинної, можливо не завжди гучної праці українських жінок Америки спричинила деякі роздуми:

Дехто в Україні помилково ототожнює українську діаспору з тими її представниками, які вчора та сьогодні потрапили в уряд України, підвели наш народ, виконуючи чужу волю із-зовні, із закордоння. То ж свідчу і наполягаю, що справжня українська діаспора в США – це в більшості скромні люди, в тому числі наше жіноцтво. Серед них багато заробітчан, але додатково працюють ще й волонтерами, приймають дітей та інвалідів в своїх оселях, зустрічають своїми автами в аеропортах інвалідів, жертвують свої кровні. Навіть спеціально виїздять в Україну, щоб вивчити потреби конкретних потребуючих. Як ото Орися Сорока (137 відділ округ Нью-Джерсі) літала на Житомирщину в сім’ї полеглих воїнів виявити найбільш потребуючих (http://meest-online.com/posts/vrazhennya-vid-ukrajiny-lypen-2015-ho/). Милосердних і жертовних не перерахувати. Честь і хвала вам, щедрі душею, працелюбні союзянки!

*****

Одне із цікавих вражень від цього свята – це інформація про віковий ценз наших союзянок: від 23 до 90 років. І навіть на посадах очільниць відділів. Або ось цей вражаючий приклад: під час презентації діяльності округи Нью-Йорк його головою Лідією Слиж, виступила мила юначка-союзянка Адріанна Маґуні з 1-го відділу СУА і розказала, що вона з династії союзянок Маґунів. Її бабця Ліда у свій час протягом 20 років очолювала цей відділ, а нині очолює її тітка Лариса, союзянкою є її мама Леся Маґун, а батько Ігор Маґун понад 30 років веде постійну рубрику «Здоров’я» в журналі «Наше життя». До речі, 1-й відділ СУА святкуватиме у 2021 році своє 100-ліття – ветеран, старший від СУА на 5 років.

СУА бере курс на новаторство та на поєднання досвіду старших з енергією молодших. Новостворені округи: відділ 140, округ Чикаго, голова Софія Зебелюк	Членкині округи Центрального Нью-Йорку з пакунками матеріальної допомоги Україні

Приємна новина в діяльності Союзу українок Америки – залучення молоді в організацію (про орієнтир на молодь та новаторство йдеться тут : https://www.chasipodii.net/article/23965/). А у Чикаго створено активний працездатний новий №140 відділ СУА виключно з молоді. Браво, дівчата! Всі побачили придбаний вами та подарований пологовому будинку Тернополя апарат для догляду за недоношеними дітками. Правильно! Рятувати проблему популяції в Україні вкрай необхідно!

*****

І ще раз, до слова, власне спостереження: в гостях у 125-му відділі округи Нью-Йорк на їхньому пречудовому театральному вечорі, присвяченому життю і творчості гуцульського Сократа Параски Плитки-Горицвіт (публікація про цю подію в нашому часописі: https://www.chasipodii.net/article/24397/) була здивована, що готували і проводили його цілими сім’ями окремих союзянок. Наприклад, три покоління Марії Андрійович, два покоління Еріки Слуцької, подружжя Олена та Мирослав Немелівські. Сама спостерігала подібне і на Дні союзянки округи Нью-Йорк, присвяченому пам’яті Алли Горської. (https://www.chasipodii.net/article/23769/). Організатори ювілею підтвердили, що родинна участь – це типове явище в житті і діяльності союзянок, тому практично «нас набагато більше, ніж офіційно зареєстровано». Похвально! Бо й українською гостинністю, родинною єдністю зберігаються в закордонні українські громади, як оази рідної Батьківщини.

*****

Вертеп союзянок 125 відділу округи Нью-Йорка, які заробляють кошти для Українського музею Нью-Йорка

Наголошую: жанр цих заміток – особисті враження. І деякі висновки – це особиста думка. Можливо дискусійна. 95-літній ювілей СУА успішно пройшов у форматі звіту. І дійсно є чим пишатися і захоплюватись. Але звіт – це ще й усвідомлення уроків, можливих недопрацювань, обговорення перспектив... В основній промові прозвучало таке: «Одне із завдань СУА при його створенні і до цього часу – збереження в громадах української мови, національної ідентичності, звичаїв та традицій». Це стосувалося всіх новостворених в свій час українських організацій в закордонні («на чужині», як тоді говорилося). Ця оголошена мета, яку ніхто не скасовував офіційно, вразила деяким дисонансом з реальністю. Адже якось непомітно, без «оголошень» і пояснень українські інституції культури, принаймні, в столиці світу Нью-Йорку, перейшли на англомовні проведення заходів. Ось і онлайн-свято – двомовне,ось і журнал «Наше життя» двомовне з наміром витісняти і далі україномовні сторінки. А ще зникли україномовні «Світлички» (дитячі садочки для малюків-українців), якими теж опікувався СУА. Пояснення неофіційне: «Бо заходи відвідують деякі англомовні, то політкоректність вимагає... А ще ж треба Україну пропаґувати». Але чи не схоже це на сьогоднішнє, визнане далеким від демократії явище, коли меншість диктує більшості (а що з цього виходить, то цьогорічні події в США яскраво це продемонстрували). Коли модною глобалізацією кимось навмисне в Україні змиваються національні обриси, національне коріння, національна економіка... Запитаймо у шановного Петра Маги – ведучого тележурналіста в Україні і друга союзянок в Америці. Напевне розкаже багато особистого болю, що творять в Україні «слуги народу», частина яких - прихильники ліберторіанства (з лозунгом «більше взяти у людей» замість нашого, союзянского «більше дати»), а молоді глобалісти готові до знищення уже сьогодні традиційної сім’ї і т. д., і т. д. До речі, глобалістська молодь уже відкидає діаспорний лозунг «Свій до свого по своє!». А союзянки наші від старого до малого, виховані українськими дідами та батьками, плекають класичну сім’ю, Богом заповітну. Правда, сьогодні в Україні, та й в деяких країнах Європи обнадійливо звучить в дискусіях інтелектуалів та досвідчених професіоналів вимога відродження національної економіки (економік) як основний спосіб рятування країни(-їн). Світ змінюється не тільки через COVID19. Управління світом мінятиметься. І все частіше звучать новітні поняття з похідним коренем «національний». А до чого тут англійська мова? Англійська – Окей в необхідному офіційному споживанні, діловодстві, на праці, як провідна мова міжнародного спілкування. А на заходи української громади хочеться прийти до СВОЇХ, чути рідну, спілкуватися рідною. Голубці та вареники не компенсують цю душевну потребу. І ось дожилися: українська, як вдома так і тут, просить... підтримки. Вдома споживачі російської пояснюють «тому, що зручніше», у громаді тут споживачі англійської так само: тому, що зручніше.

Округа СУА Огайо зібрала кошти на пам'ятник Лесі Українці в м. Пармо, Огайо. Відкриття пам'ятника (1961). На передньому плані зліва – сестра Лесі Ізидора Косач-Борисова, справа –відома довголітня голова СУА Олена Лотоцька

А необхідний та святий обов’язок пропаґувати імідж України, як на мене, не тим, що будемо розказувати про свою роботу англійською, а допоможемо Україні стати сильною країною, досягти відновлення своєї економіки, скасування продажу землі іноземцям, збереження суверенітету, поборення гнітючої соціальної несправедливості. І витягти її з останнього місця в Європі щодо бідності. А всеамериканському суспільству безумовно можемо і треба розказувати, хто і які українці молодці, просуванням наших людей у органи влади – федеральні, штатів, окремих міст, каунті та в різні всеамериканські організації.

Ось як гучно заявила про себе нещодавно на весь світ 42-річна українка Вікторія Спарц-Кульчейко родом із села Носівка, що на Чернігівщині, нині громадянка США, яка перемогла на виборах в Палату представників Конґресу США 3 листопада від штату Індіана (балотувалася від Республіканської партії). Перша українка в Конґресі! Знай наших!

Або ж ще одна союзянка відома світу – почесна голова СУА Ірина Куровицька, яка очолювала СУА 9 років, була першою українкою – головою Національної ради жінок США, а також протягом 20 років – головним репрезентантом Міжнародної жіночої ради в ООН.

І ще кілька прикладів на миттєву згадку з тих, хто прославив Україну (лиш в роки Незалежності з кола представників діаспори): Любомир Гузар, Богдан Гаврилишин, Борис Гудзяк, Петро Яцик... список справжніх можна продовжити. Лиш значні своєю діяльністю особистості впливають на імідж країни на міжнародному рівні. Отож, я б залишила лозунги на зразок: «Наших – в Конґрес», «Світличкам» – бути», журнал «Наше життя» – український!», etc.

І не останнє із вражень – ґрандіозна пожертва і союзянок, і українських фінансових установ, і позасоюзних українців. Разом – до $40 тисяч! Найбільш вразила пожертва одного із відділів Нью-Джерсі – $4100 для фонду «Бабусі». Браво! Оце турбота і визнання тих, кому кожен з нас зобов’язаний своїм життям.

 

Світлини з архіву СУА надала Ірина Бучковська – округа Філадельфія,
зі свята – Валентина Табака –
член Головної управи,
ведуча ювілейного свята

 

*****

 І на закінчення – вірш, присвячений союзянкам, авторства Заслуженого діяча мистецтв України, поета, учасника святкового концерту, друга союзянок Петра Маги. Все, що сказано вище, він висловив у римованій формі та зачитав під час свята:

Посвята Союзянкам:

Ще п’ять буйних років! –

Спитайте у метрики,

і книги розумні вам скажуть, як є,

що світлий Союз Українок Америки

щасливо зустріне століття своє!

 

Красиві, розумні, нікому нескорені,

Поважні і юні, великі й малі,

Калини й тополі з єдиного кореня,

Що взявся колись в українській землі...

 

Зимові і літні, весняні з осінніми,

ви варті найкращих оцінок і слів,

вас завжди назвуть і близькими, і рідними,

Полтава і Київ, Тернопіль і Львів!

 

Івано-Франківськ, Запоріжжя і Ужгород,

і навіть захоплений ворогом Крим,

студенти вважають вас

дійсно потужними,

а воїни люблять всім серцем своїм.

Ви світу розкрили подробиці голоду,

що нищив Україну в тридцятих роках,

навчали, що честь зберігається змолоду,

якщо вона вище за зиск і за страх!

 

Твердою ходою і мовою тихою,

втрачаючи власні і кошти, і час,

ви йшли до людей з українською книгою,

щоб всі континенти дізнались про нас!

 

На ваші пожертви боролись з стихією,

коли у природи вривався терпець,

і там, де стежки поспліталися з війнами,

прийшла допомога від ваших сердець.

 

Вже майже сто років триває дорога,

в якій добра воля, і щира любов,

ви нам помогли повернутись до Бога,

в лісах атеїзму, у вирі церков.

 

Звичайно, приємніше в Тихому скверику,

а ви - дев’яносто і п’ять, як в бою,

так, впертий «Союз Українок Америки»,

виконує чесно роботу свою!

 

Про це ще писатимуть пафосно лірики,

а я побажаю, на зло ворогам,

щоб вам і моглось, і хотілося вірити,

що Ненька і любить, і дякує вам!