29 жовтня, осіннього погожого дня, у нашому місті було чимало гостей. Біля будинку редакції газети «Гуцульський край», де впродовж 1957-1970 років працювала журналісткою «районки» Марія Влад, зібралися представники влади, родина, просвітяни, педагоги, членкині Союзу українок, письменники, журналісти, мешканці Косова.

«Сьогодні ми тут, щоб торкнутися нашою пам’яттю, теплом сердець до світлого образу нашої краянки, видатної української письменниці, журналістки, патріотки, громадської діячки Марії Миколаївни Влад», — такими словами відкрила захід (і вела його) заслужений працівник освіти України, літературознавець, член НСПУ та НСЖУ Аделя Григорук.

Аделя Григорівна коротко розповіла присутнім про життєвий і творчий шлях Марії Влад, яка народилася 25 серпня 1940 року в селі Розтоках, на Косівщині, трудову діяльність розпочала вчителькою початкових класів у високогірній Снідавці, а згодом — кореспонденткою районної газети. Переїхавши до Києва, працювала журналісткою, редактором журналу, ведучою культурологічних програм на українському радіо. Проводила активну громадську роботу, працювала в Народному Русі України, в атестаційній комісії Міністерства оборони України. Вона є автором понад двох десятків творів, дуже доброї, глибокої, ліричної, філософської, християнськоетичної поезії та прози. Була учасницею миротворчої місії в Боснії. Марію Влад нагороджено офіцерським Хрестом з мечами, орденом княгині Ольги, журналістською відзнакою «Золоте перо», вона є дипломанткою конкурсу «Коронація слова».

Вдячні земляки увіковічили її ім’я на меморіальній дошці, яку встановили на фасаді редакції газети. Автор меморіальної дошки — художник-кераміст, скульптор, викладач Косівського ІПДМ Любомир Макар.

Урочисто зняли полотнище з пам’ятної плити ініціатор цієї події — голова районного товариства «Гуцульщина» Юрій Стефурак, брат і сестра Марії Влад — Микола Миколайович та Віта Миколаївна, автор барельєфа — Любомир Макар.

Отець Юрій Корпанюк провів молитву та освятив пам’ятну дошку. Присутні щиро помолились за душу Марії Влад. Біля стіни заясніли різнобарв’ям принесені для письменниці осінні квіти.

Теплі, щирі слова поваги до відомої майстрині красного письменства, спогади про неї пролунали у виступах заступника начальника управління культури національностей та релігій Івано-Франківської облдержадміністрації Мирослави Корнелюк, голів Косівської райдержадміністрації Петра Іванишина та районної ради Петра Ванджурака, сподвижниці і близької подруги Марії Влад, голови Косівської районної організації Союзу Українок Анни Богдан, колишнього ректора Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва Катерини Сусак, голови Косівської організації Національної спілки письменників України Василя Шкургана, члена НСПУ поета Миколи Близнюка, голови Косівської районної організації Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Юрія Стефурака. Зворушені до сліз брат, сестра та племінниця поетеси у виступах подякували всім, хто долучився до створення меморіальної дошки, і зазначили, що пам’ять про Марію Миколаївну назавжди залишиться в серцях її земляків.

Усі присутні мали змогу ще раз послухати вірші поетеси, які декламували Аделя Григорук, Василь Шкурган, Василь Павлюк. А Юрій Стефурак, для яко­го письмен­ниця була також доброю прия­тель­кою, турботливою порадницею і розрадником, прочитав присвяту Дмитра Павличка Марії Влад.

Словами модератора заходу Аделі Григорук — «Читаймо її вірші. любімо свій край, цю смарагдову дивовижу, яку Бог дав нам на радість, берімо в свої серця слово Марії Влад: з ним ми станемо повнішими, чеснішими, з ним ми будемо правдивішими», — дійство закінчилося.

Але присутні ще довго не розходилися, обмінювалися думками, спогадами про видатну землячку, яка часто приїжджала на рідну Гуцульщину, в барвінкові Розтоки, бо направду не могла довго бути без них.. Тепер вона буде тут завжди, а погляд її добрих і мудрих очей зустрічатиме й проводжатиме кожного, хто прийде мимо. Так триватиме пам’ять…

Світлини автора