Щороку після вступної кампанії відділ рекрутингу абітурієнтів підсумовує, скільки нових студентів приєдналось з того чи іншого регіону та які області опинилися серед лідерів. Деякі ж вступники приїжджають на навчання до Львова і з-за кордону — з абсолютно відмінним бекграундом, але чітким рішенням навчатись в Українському католицькому університеті. Історії чотирьох студентів-іноземців із Північної Америки, Західної та Східної Європи читайте у матеріалі.

Браян Стайн, студент-богослов зі США

У дитинстві Браян відвідував Божественну Літургію в Українській Греко-Католицькій Церкві в Америці. Коли подорослішав і дізнався, що в Україні існує Католицький університет, який дозволяє здобути богословську освіту, хлопець дуже зрадів. Вступити в УКУ вирішив, як тільки побачив таку можливість для себе, студента з-за кордону. Більше про навчання в Україні Браяну розповів його друг, волонтер англомовної літньої школи. Так він отримав приклад для наслідування й поради щодо вступу.

«Моє навчання триває, тож робити якісь висновки рано, але я точно отримую насолоду від процесу! Навряд чи часто можна отримати доступ до такої кількості праць впізнаваних візантійських теологів, як це можливо в УКУ. Тож мої заняття є дуже цікавими, тож я сподіваюся вивчати теологію і після університету», — розповідає Браян.

На час карантину Браян залишився у Львові. Має у планах здійснити візит до США у грудні, але — обов’язково повернеться, адже в УКУ його чекає не тільки навчання, а й власні студенти: Браян викладає англійську та проводить мовні клуби. Такий насичений графік став не викликом, а радше шансом навчитися краще організовувати свій час. Крім того, поєднання ролей викладача і студента УКУ показує Браяну особливості обох сторін.

«Іноземним студентам в УКУ я б радив завжди звертатися за допомогою у разі потреби — тут багато людей, готових простягнути руку. Це може звучати просто, але така річ, як складання списків завдань допомагає організувати свою роботу, коли маєш багато справ, адже до всього потрібно відстежувати різні документи та візові процедури. А ще раджу користуватися різними інструментами для вивчення української мови та для роботи з текстами під час навчання», — ділиться Браян.

Єлизавета Машканова, студентка богослов’я УКУ з Білорусі

До України Єлизавета переїхала з Вітебська та закінчила школу на Київщині. Коли у старших класах думала про навчання в університеті, хрещений порадив звернути увагу на УКУ — дівчині сподобався і виш, і його розташування у Львові. Остаточно визначитись допомогли весняні Дні відкритих дверей. Єлизавета хотіла б розвиватись у сфері психології, але при вступі спробувала подати заявку ще й на богослов’я, де у підсумку вирішила навчатись. Перший рік був сповнений не тільки освітніми здобутками, а й внутрішніми змінами.

Дівчина розповідає: «Я дуже люблю осінь, а ця пора у Львові просто неймовірна. Переїхавши з Києва, я була вражена, наскільки повільно тут плине час; люди у цьому місті мають час на життя. Крім того, навчаючись в УКУ, я змогла зрости духовно».

Приємним здивуванням стало те, що в УКУ дбають не лише про фізичне, а й про ментальне здоров’я спільноти. Сам навчальний процес захоплює: інтерактивні формати проведення лекцій, заняття на свіжому повітрі. Крім того, Університет допомагає позбутися стереотипного мислення.

Зрештою, увійти в навчальний ритм допоміг предмет у рамках програми «Світоглядне ядро» — «Університетські студії». З його допомогою та підтримкою викладачів студенти шукали знання про те, як залишатись організованими, вмотивованими та запобігти виснаженню.

Єлизавета розповідає, що з початком карантину вона поїхала додому, а вже на наступний день почалися онлайн-заняття, тому перехід на дистанційну форму був дуже оперативним. Викладачі також із розумінням ставилися до нових викликів, хоча життя у спільноті все ж бракувало.

Іноземним студентам, які розглядають вступ в УКУ, дівчина радить, перш за все, звертати увагу не на комфортний кампус чи навчальні можливості, а саме на наявність спільноти, єдиних моральних принципів, духовного зросту. Коли багато університетів дають гарну освіту, в УКУ змінюється світогляд, руйнуються стереотипи та формуються внутрішні орієнтири.

Колін Кубік, студент-психолог зі США

Попри те, що вперше хлопець потрапив в Україну волонтером у 2012 році, його родина походить саме звідси. Бабуся Коліна народилась у Харкові в 20-х роках, пережила Голодомор та згодом потрапила на примусові роботи в Магдебург, де познайомилась із майбутнім чоловіком, родом із Тернополя. Після закінчення Другої світової війни бабусю та дідуся звільнили, і вони вирішили переїхати в Штати. Батько Коліна — наймолодша дитина подружжя емігрантів, але розмовляє виключно англійською; своїх українських родичів сам студент ніколи не знав. Походження хлопця викликає в нього інтерес до мови, яку почав вивчати вже в дорослому віці.

Після волонтерства Колін повернувся до Америки та два роки провів у коледжі. Зізнається, що на той час освіта не надто мотивувала його; попри добру успішність, він покинув навчання. А згодом вирішив повторити досвід на батьківщині своїх рідних. Колін рік волонтерив у Чернігові та ще два роки був добровольцем Корпусу миру в Чернівецькій області — тоді й побував у Львові та задумався про освіту тут. Остаточно зупинив вибір на УКУ після розмови з Галиною Католик, тодішньою завідувачкою кафедри психології.

«Вчитися іноземною мовою для мене було нелегко, але — думаю, що впорався. Є багато українців — як викладачів, так і моїх однолітків, готових допомогти, тож завдяки цьому я знайшов чимало друзів. Круто, що в УКУ навчаються невеликими групами, тому кожен студент дістає багато уваги і тримає зв’язок із викладачем. Мабуть, тому виклики я відчуваю не в навчанні, а в адаптації до місцевої культури. Наприклад, часто помічаю залишки ментальності Радянського Союзу. Але розумію: для всього потрібен час і певний прогрес відбувається навіть на моїх очах», — розповідає Колін.

Протягом першого року Колін жив зі студентами факультету прикладних наук, одного з яких знав ще до УКУ. Наприкінці весняного семестру через карантин повернувся додому, де й продовжить навчання найближчий семестр.

Серед своїх найяскравіших навчальних досвідів Колін згадує статті для дайджесту психічного здоров’я УКУ. За його співавторства вийшли кілька матеріалів на сайті Факультету наук про здоров’я: про психічне здоров’я канадців; про СРСР і менталітет українців; про відповідальність і психічне здоров’я. Формулювати свої думки й ділитися ними в такий спосіб Колінові дуже до вподоби, тож попереду ще нові й нові матеріали. А поки що хлопець продовжує дистанційне навчання, що інколи відбувається просто вночі через різні часові пояси.

На запитання, чи порадив би своїм знайомим УКУ, американець відповідає: «Так, із задоволенням! Але не тільки повчитись тут, а й загалом пожити в Україні. Це дуже цікава частина світу, перетин Заходу і Сходу, місце стику світової політики. Крім того, для фахівців буде цікаво поспілкуватися з українцями і побачити, якими є громадяни посттоталітарних країн. Місцеві психологи — це люди, які зокрема допомагають своєму народу впоратися з залишками тоталітарного режиму. Хоч я не вважаю себе українцем, але маю тут коріння, тому дуже хочу, щоб сучасним українцям жилося краще. Уже зі свого досвіду я можу певним чином допомагати краще розуміти себе людям удома, в Америці. Саме Католицький університет допомагає організувати всі мої спостереження, роздуми й аналізувати ситуації, що відбуваються довкола».

Ріта Маркес дос Сантос, студентка факультету прикладних наук із Португалії

До України Ріта приїхала з двома бакалаврськими освітами в Університеті Лісабону: міжнародні відносини та архітектура. Попри це, вона працювала інженеркою з програмного забезпечення, тому дізналась про УКУ, коли торік шукала літні школи з наук про дані та роздумувала про відповідну магістерську програму за кордоном. Минулої осені Ріта мешкала і працювала в Парижі, але після розповідей про Львів від подруги-українки в Португалії та участі в літній програмі Факультету прикладних наук вирішила вступити до українського вишу.

На літній школі дівчина захопилась чудовим кампусом, досвідченими викладачами з практикою у відомих компаніях та інтенсивним навчанням: відчувала, що справді опанувала багато матеріалу за три тижні. Хоч до Львова дівчина приїхала наодинці, знайти друзів вдалось легко — як серед учасників, так і в місті загалом. «Поза школою я справді закохалась у Львів: місцеві парки, архітектуру, центр міста. Львів не дуже великий та не людний, я відчувала себе комфортно та безпечно, коли ходила наодинці — навіть якщо не знала української. Я могла точно уявити, як живу тут».

Попри карантин, Ріта переселилась до Львова. Більшість навчальних занять у неї відбуваються онлайн, але долучитися до живих зустрічей також вдалося. «Заняття дуже насичені, тож я мушу займатися щодня. Це дуже корисно, бо є відчуття нових знань за короткий період часу. Мені подобається, що ми використовуємо мессенджер Slack як інструмент для комунікації, — його також використовують в індустрії, тож так дуже легко знайти колег і викладачів, ділитися інформацією та швидко отримувати відповіді на запитання. Крім того, багато моїх одногрупників раніше працювали в сфері наук про дані чи аналітики даних, тож їхня англійська на дуже високому рівні. Щодо мене, оскільки я вивчала архітектуру, то зацікавлена в додатках з машинного навчання та штучного інтелекту, — аби могти покращувати якість наших міст та будівель. Зрештою, я щаслива, що обрала для цього навчання УКУ».

Іноземним студентам з Європи дівчина радить обов’язково розглядати Україну та Український католицький університет для навчання. Сам університет, за її словами, допоміг з усіма етапами вступу та отриманням документів. До чого слід точно налаштуватись — до інтенсивного навчання задля хорошої освіти, яке чекає тут на студентів. А ще — братись за вивчення української якомога швидше.

Фото з особистих архівів студентів

Автор: Тоня Чундак, пресслужба УКУ