У попередній статті ми зупинилися на тому, як захистити себе, використовуючи свої заощадження. Сьогодні поговоримо про загрозу, яка набагато серйозніша за Вірус – і завжди поруч.

Я маю на увазі те, що людина – смертна, і то «смертна раптово», як сказав Воланд.

Але наша країна не була б світовим лідером, якби і на цей трагічний випадок у США не було ефективного фінансового інструменту, який допомагає родині у цей трагічний час зняти з себе фінансові клопоти.

Цей інструмент – Life Insurance.

Приїхавши в цю країну, всі ми хочемо якомога швидше стати американцями. Іншого шляху немає, якщо ми бажаємо успіху собі та своїм дітям. Є різні параметри нашого стану, які можуть сказати, наскільки близькі ми до стандарту середньостатистичного американця. Ми знаємо багато з них. Це – стабільна робота, бізнес, кредитна історія, нерухомість, пенсійні накопичення і багато іншого.

Але є одне АЛЕ, яке відрізняє нас від середньостатистичного американця. Це АЛЕ – відсутність оптимального страхування життя. Ця різниця – типова для тих, хто виріс у колишньому СРСР і приїхав в імміграцію, не знаючи елементарних законів Ринку.

Статистика страхової індустрії каже, що американська сім’я в другому і більше поколінні стовідсотково забезпечена страхуванням життя. Понад те, не рідкісні випадки, коли сім’я має більше, ніж один страховий поліс на кожного члена сім’ї, оскільки страхування – це частина їхнього пенсійного плану.

Сьогодні розмова про головне призначення страхування життя: захист добробуту сім’ї на випадок втрати годувальника та його частки в прибутковій статті бюджету.

Як це не сумно, відсоток захищеності сімей нових іммігрантів страхуванням життя – жахливо низький. Оптимальне страхування життя мають не більше, ніж 15% сімей нових іммігрантів. Я не дарма вжив визначення «оптимальне». Це означає, що в разі смерті годувальника сім’я захищена від фінансових проблем страховим покриттям. Тому страхування з покриттям меншим, ніж $250K, до уваги не береться, як і страхування від підприємства, де працював годувальник, оскільки він цей страховий поліс втрачає відразу ж після зміни роботи.

Бюджетні аналітики сходяться на думці, що страхове покриття повинне бути еквівалентне не менше, ніж п’ятирічному заробітку годувальника.

Як мінімальна була визначена сума покриття $250K.

П’ятирічне покриття дозволить сім’ї не відчути пролом, який утворився в бюджеті на достатньо довгий час. Це дозволить їм перебудувати своє життя, зберегти нерухомість, дозволити дітям закінчити освіту. У годувальника, що залишився, буде можливість змінити спеціальність на прибутковішу або збільшити прибутковість сімейного бізнесу... Варіантів – багато.

Головне, що до психологічних проблем, пов’язаних із втратою близької людини, не додадуться ще й фінансові проблеми, які довелося б вирішувати, перебуваючи у стані тяжкого стресу, що, звичайно ж, призвело б до помилок і, можливо, непоправних втрат.

Питання фінансового захисту сім’ї сьогодні актуалізувалося з особливою силою. Ми відчули, що означає перестати щоп’ятниці депозитувати чеки на свій рахунок. І тому легко можемо цю ситуацію прорахувати на варіант, коли цей стан не буде тимчасовим, – покашляємо і перестанемо рано чи пізно, а коли ця ситуація буде постійною, зважаючи на втрату близької людини, фінансові втрати відкинуть нас на 10-15 років назад.

Тому сприйміть цю кризу як Сигнал – чи готові ми до цього?

Можете у цьому питанні сміливо розраховувати на мій багаторічний досвід страхового агента.

Телефонуйте мені
за додатковою
інформацією:
847-520-7030.

Йосиф Розенберг

e-mail: [email protected]

www.drfgroup.net