Всі ми хочемо бути хорошими – навіть той, хто в собі в цьому не зізнається. Питання тільки в тому, яких саме зусиль ми готові для цього докласти. Невеличких? Тоді начувайтеся: політ-інтернет-технологи прийдуть саме за вами!

Почнімо традиційно здалеку. У самому бажанні бути хорошим нема нічого поганого. Навіть навпаки: всі ми – істоти соціальні, і чим кращою є людина, тим кориснішою вона є для суспільства. Принаймні, мала би бути. І доля суспільства частенько залежить саме від того, наскільки ретельно люди в ньому готові працювати заради того, щоб бути хорошими.

От візьмімо порівняно свіжий історичний приклад: війну з Росією і початки волонтерського руху.

Тут совість українців всього світу добряче попрацювала, однак були деякі відмінності. Хтось для того, щоб допомогти фронту, вивчав уважно потреби фронту, перевіряв волонтерів – перш ніж віддати їм свою частку великого внеску на спільну справу. А хтось вирішував набагато простіше: наліпили вареників, наробили салату олів’є, поїхали, вручили, пофотографувалися на фоні танків чи окопів – і вже і совість спокійна, і місію виконано, і похвалитися є чим… А те, що військовим нема де зберігати вареники, і те олів’є скисло за пару кілометрів до лінії фронту – ну то вже таке, дрібниці…

Загалом, бажання бути добрим і це демонструвати – цілком похвальна річ. Бо й справді – потрібно показувати приклад, щонайменше. Але є один ключовий момент: наскільки ретельно ви попрацювали, перш ніж здійснити добрий вчинок, чи вивчили ви всі умови цієї задачі, чи подумали, куди і для чого підуть ваші витрачені час і натхнення?

Якщо за добрі справи братися неуважно – то доволі швидко знайдуться люди, котрі вимостять цими справами доволі таки міцну дорогу до пекла.

Візьмімо інший приклад, доволі типовий для нашого часу. З розвитком гаджетів всі ми «підсіли» на соцмережі, коронавірус розігнав людство по хатах і ще більше закріпив цю тенденцію. Однак якщо ви не досвідчений блогер, то лайків і коментарів у вас там буде небагато – що, загалом, може посилювати відчуття самотності в натовпі, чи, як казав класик, самотності в мережі. Читати ваші пости може й читають – однак жодним чином не реагують, що прикро. А тут така гарна мода з’явилася – скопіювати простенький текст і заразом виявити, скільки людей вас читають мовчки, з кущів, так би мовити. Чом би не змусити всіх тих партизанів засвідчити свою присутність – і потішити автора сторінки?

Принаймні, виглядає набагато пристойніше, ніж виставляння на сторінці результатів тексту «який ти мухомор» чи «якою би файною я була би королевою». Теж, до речі, своєрідна модифікація бажання бути хорошою людиною. Мовляв, то нічого, що в житті я скромний вчитель чи продавчиня, зате в душі я королева чи найліпший мухомор – то ніби й жартома, але ж із тонким натяком!

Про те, яку свиню можуть підкласти пристойній людині ці гаспидські російські тести, ми вже писати ось тут: https://www.chasipodii.net/article/25394/. Нагадаю дуже коротко: перед місцевими виборами російські інтернеттехнологи майстерно розсварили український сегмент Фейсбуку з допомогою всьо-на-всього кількох матеріалів російських «жовтих» сайтів про куркуму та соляний розчин. Частина людей, як виявилося, не ставила цих матеріалів у своїй стрічці – ті з’явилися самі після того, коли господар стрічки пройшов кілька російських жартівливих тестів. А вже зі стрічок цих необачних шанувальників тестування статті поширили купа їхніх друзів і читачів – адже знайоме джерело поширює, та й в статтях цих таки щось є… Так і виникла в українському сегменті ФБ чимала сварка з розфендами на все життя – ще й підсилена всеукраїнською передвиборчою нервозністю…

З того часу мода на тести якось поступово зійшла на пси, зате з’явилася інша мода: на те, щоб «обнулити алгоритми Фейсбуку». Найкраще про ту моду розповів у своєму блозі (https://www.facebook.com/ashnar.lynx) програміст та експерт Growford Institute В’ячеслав Ільченко:

Це фото теж масово репостять у Фейсбуку - із цілком зрозумілих причин...

«Сьогодні п’ятниця, 13, і я хотів би сьогодні розкрити таємницю численних постів на кшталт «тримайте палець в будь-якому місці і натисніть скопіювати» або «перевіримо, скільки людей читає до кінця» чи «перевіримо, скільки у мене справжніх друзів».

Ці пости гуляють фейсбуком хвилями, їх бачив практично кожен, а дехто ще й перепощував – хоча користі від того небагато. Адже справжні друзі і так одне одного коментують і бачать одне одного в стрічці. То навіщо такі пости запускають?

А секрет дуже простий. Таким чином заміряють глибину некритичного поширення інформації, тобто скільки людей готові довіритись і перепостити все, що трапиться під руку – головне, щоб виглядало науковоподібно та актуально.

Спершу спробуймо трохи ознайомитися із механікою роботи Facebook. Окрім власне знайомого нам інтерфейсу, є ще спеціальний програмістський інтерфейс, який дозволяє автоматизувати різноманітні задачі, пов’язані із аналізом стрічки новин.

Цей інтерфейс має кілька обмежень, які були внесені для того, щоб погіршити роботу бот-мереж:

- лише перші 100 постів у відповідь на програмний запит, і не більше 600 постів у відповідь на запит всіх постів за 1 рік;

- запит списку поширень постів не глибше 1 рівня. Тобто, ви можете побачити ваші репости, але репости репостів ви уже отримати через програмний запит не зможете. І знову ж таки, ліміт на перші 100 постів на запит;

- не більше 200 програмних запитів за 1 годину.

Для алгоритмів пошуку в глибину, якими користуються для побудови мереж некритичного поширення інформації, ці обмеження смертельні. Заміряти глибину поширення інформації неможливо.

Як їх обійти? А дуже просто – в цьому аналітикам охоче допомагають самі користувачі, дбайливо копіюючи підготований для них спеціалістами текст.

Справа в тому, що Гугл також індексує фейсбучні пости, і для того, щоб знайти абсолютно всі включення якогось тексту на фейсбуці, треба просто дати йому ось таку команду:

- site:facebook.com «ключова фраза»

Ви ж копіюєте текст один-в-один, правильно? А в ньому завжди є фраза з певною конструкцією чи послідовністю слів, якої немає в жодному іншому пості – вони спеціально підбираються. І Гугл акуратно вас всіх видасть аналітику на тарілочці із блакитною облямівочкою. Після чого побудова схеми поширення інформації стає суто технічною задачею.

А ви потім дивуєтесь, яким чином в наш час всезагальної доступної інформації і перевірки в два кліка – домінує пост-правда і різноманітні штабні розробки. Їх просто підсовують людям, від яких йдуть максимально глибокі поширення некритичної інформації – а ті абсолютно добровільно несуть їх в маси, навіть і не думаючи перевіряти скопійоване чи перепощене.

Ось такий на сьогодні сеанс розкриття секретів чорної програмістської магії».

Як бачите, все просто: поки людство воює з коронавірусом та спричиненими ним економічними проблемами та психологічним стресом, російські політтехнологи працюють в соцмережах, аж гай шумить. Точніше – не працюють, а воюють. І воюють вони не на боці людства, на жаль. Старі російські комуністичні традиції пропаганди та школа керування психікою чималих мас людей нікуди не поділися – навпаки набули нового дихання.

Комуністи сучасності знову обіцяють рай на землі, і то легко і швидко досяжний. І їх підтримують – всім хочеться бути хорошими і докластися до побудови раю.

Рай під назвою «БЛМ», для прикладу, зруйнував чимало бізнесів, призвів до чималих людських жертв, посприяв швидшому поширенню коронавіруса. Тим не менш, значна частина американських громадян його підтримували і підтримують – бо вбачають у ньому спосіб відновлення глобальної справедливості. Всім хочеться бути хорошими. Якби цей рух від початку передвиборчої кампанії у США назвали тим, чим він є, – тобто рухом з метою не допустити переобрання Трампа – то він теж отримав би підтримку, зокрема, і фінансову, але набагато меншу, оскільки мета його була б набагато дріб’язковішою, і зачепила би набагато менше глибоких струн у суспільстві. А от досить було пообіцяти громадянам досягти високої мети невеликим коштом – і все, люди закрили очі і на мародерство, і на пограбування, і на насильство… Бо то ж заради високої мети, можна і потерпіти…

Щоправда, ті американці, котрих свого часу просили потерпіти заради щасливого комуністичного майбутнього, цим обіцянкам не повірили, вони вже бачили, чим закінчуються ці добрі наміри…

Попереду у людства – тяжкий період, ця зима може стати справжнім полем бою з вірусом, і ця війна, швидше за все, вимагатиме від людства набагато більшої мобілізації, ніж то було в часи Другої світової. Чимало вимагатиме вона і від українців – війна з Росією нікуди не щезла, вона триває, і Україні, по суті, доведеться воювати відразу на два фронти (ще й на третій – з олігархократією). І робити все це в умовах не тільки економічної, а ще й соціально-психологічної кризи. Окрім того, що пандемія та війна загалом, як такі, добряче тиснуть на психіку, то ще й і вірус, і ліки від нього неабияк зачіпають нервову систему, що ще більше погіршує ситуацію.

Такі тяжкі ситуації людству вже давно не траплялися, і, швидше за все, долучатися до обох фронтів доведеться кожному нашому читачеві. Тому кожен з нас повинен пам’ятати, що здоровий спосіб життя цієї зими – не примха, не забавка, а, можливо, єдиний шанс дожити до весни.

Гранатовий фреш, можливо, розбавлений водою та апельсиновим соком (пити обов’язково через трубочку, якщо не хочете решту життя працювати на стоматологів!) – наразі єдині доступні кожному ліки від коронавірусу та стресу без побічних ефектів.

Увага до фейсбучної моди, осмислення інформації і розуміння, що для добрих справ самого бажання, репосту і навіть грошей недостатньо, потрібно ретельно перевіряти, куди ви витрачаєте час, натхнення, а тим більше гроші, – це наш наразі єдиний порятунок від фокусів інтернет-політ-технологів.

Зима буде тяжкою – і щоб перемогти у війні на два фронти, потрібно мобілізувати всі сили і натхнення. Але це якраз той випадок, коли щасливе майбутнє того варте! : )